15 жовтня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/9245/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костенко Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління Державної казначейської служби України в м. Полтаві Полтавської області, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо неформування та ненаправлення подання до органів Державної казначейської служби України про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 17211,15 грн;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області сформувати та направити до органу Державної казначейської служби України подання про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 17211,15 грн.
В обґрунтування позовної заяви позивач вказує на протиправні дії відповідача щодо відмови у поверненні помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1 відсотка від вартості придбаного житла, а саме у розмірі 17211,15 грн. Зазначає, що не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки нерухоме майно придбано вперше, що підтверджується поданими документами.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
У наданому до суду відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні у повному обсязі.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.
Судом встановлено, що 24.01.2025 ОСОБА_1 було придбано у власність (в іпотеку) квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Вищевказаний договір 24.01.2025 посвідчено приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Удовіченко М.Ю.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав , 24.01.2025 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності №76776984 на квартиру номер 7, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , житловою площею 18 кв.м, загальною площею 46,2 кв.м.
Крім того, відповідно до платіжної інструкції № 0.0.4153529815.1 від 24.01.2025 позивачем сплачено 17211,15 грн збору з операції купівлі-продажу майна.
ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про повернення сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 17211,15 грн.
Листом від 02.04.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повідомило, що позивачем подано неповний пакет документів, які не свідчать про придбання житла вперше.
Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо не направлення подання для повернення помилково сплаченого збору за обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1 відсотка від вартості придбаного житла, а саме у розмірі 17211,15 грн, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 9 статті 1 названого Закону, платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" урегульовані у Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740.
Згідно з абзацом першим пункту 15-1 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
У силу підпункту "в" пункту 15-2 названого Порядку, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року).
Пункт 15-3 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій передбачає, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Документом, що підтверджує сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір.
Суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками, зазначеними у пункті 15-1 цього Порядку, за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса.
Відповідно до абзацу п'ятого підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 №215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
За змістом пункту 2.2 Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.01.2013 №43, У процесі казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету органи Казначейства формують платіжні інструкції для здійснення внутрішніх операцій з повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням або висновком органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Цей спір виник з приводу наявності підстав для повернення позивачу збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплаченого при придбанні квартири.
Так, аналіз наведених вище положень Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій свідчить, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється лише за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, однак, громадяни, які придбавають житло вперше, не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 14.05.2019 у справі №819/145/17.
Залученою до матеріалів справи копією інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 28.01.2025 підтверджено, що позивач є власником квартири, за адресою: АДРЕСА_2 , житловою площею 18 кв.м, загальною площею 46,2 кв.м., підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 76773435 від 24.01.2025, приватний нотаріус Удовіченко М.Ю., Полтавський міський нотаріальний округ.
Суд також перевірив наявність у позивача зареєстрованих прав на нерухоме майно за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та з відповіді від 14.10.2025 №1890024 встановив, що інші речові права на житло за позивачем не зареєстровані.
З урахуванням наведеного, суд погоджується з доводами позивача про те, що його звільнено від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з огляду на придбання житла вперше.
Щодо офіційного джерела інформації, яке підтверджувало б, що житло придбане особою вперше, суд зазначає наступне.
Із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено два винятки - громадяни, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше.
Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Відсутність можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може впливати на порушення прав громадян, які наділені такими правами.
Оскільки саме держава не виконала свій обов'язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у своїх постановах від 20.03.2018 року у справі №819/1249/17, від 31.01.2018 року у справі №819/1667/17, від 28.11.2018 року у справі№813/1126/17, від 03.07.2018 року у справі №819/33/17.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 №106 "Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету" передбачено, що перелік податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету визначається відповідно до переліку кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (далі - перелік), згідно з додатком.
Положеннями цієї Постанови передбачено, що контроль за справлянням надходжень до бюджету за кодом бюджетної класифікації 24140500 "Збір з операції придбавання (купівлі-продажу) нерухомого майна" закріплено за Пенсійним фондом України.
Механізм повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів та інших доходів бюджету визначений Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787.
Пунктом 5 названого Порядку передбачено, що повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету або повернення на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, або перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.
У разі повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС та органи Держмитслужби) орган, що контролює справляння надходжень бюджету, засобами системи Казначейства формує подання в електронній формі згідно з додатком 1 до цього Порядку та подає його до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету, Казначейства.
Отже, повернення помилково та/або надміру сплаченого збору з операції придбавання (купівлі-продажу) нерухомого майна здійснюється органами Казначейства за поданням територіального органу Пенсійного фонду України.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд враховує, що відповідач у ході судового розгляду справи не надав належних та допустимих доказів, що свідчили б про правомірність відмови у поверненні помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості.
Натомість зібраними у справі письмовими доказами підтверджено, що позивач дійсно придбав житло вперше, а тому сплачений нею збір з операції купівлі-продажу належить повернути.
Зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.
Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, код ЄДРПОУ 13967927), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління Державної казначейської служби України в м. Полтаві Полтавської області (вул. Небесної Сотні, буд. 1/23, м. Полтава, Полтавська область, код ЄДРПОУ 38019510), про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області у поверненні ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості.
Зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області сформувати до відповідного головного управління Державної казначейської служби України за місцем зарахування платежу до бюджету подання про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 17211,15 грн відповідно до квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №0.0.4153529815.1 від 24.01.2025.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий суддя Г.В. Костенко