15 жовтня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/11624/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Канигіної Т.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за позовом Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області до Державної екологічної інспекції Центрального округу, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Лубенська міська рада Лубенського району Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної екологічної інспекції Центрального округу, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Лубенська міська рада Лубенського району Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить:
- скасувати припис від 27.06.2024 №3/02/3-15, винесений Державною екологічною інспекцією Центрального округу стосовно Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області;
- визнати протиправними дії Державної екологічної інспекції Центрального округу щодо складення та направлення претензії №18/07-17/24 Управлінню житлово-комунального господарства виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що винесення Управлінню припису від 27.06.2024 №3/02/3-15 не відповідає вимогам Закону №877-V, оскільки Управління, як орган місцевого самоврядування, не є суб'єктом господарювання, а тому в інспекції були відсутні повноваження щодо вимог на усунення виявлених порушень природоохоронного законодавства в порядку, встановленому статтею 7 Закону №877-V. Поряд з цим Управління не є водокористувачем, оскільки не здійснює діяльності з водокористування в розумінні Водного кодексу України.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №440/11624/24; вирішено розгляд справи проводити за спрощеного позовного провадження, витребувано докази.
09.10.2024 до суду від третьої особи Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області надійшли письмові пояснення по суті спору, згідно з якими УЖКГ є органом місцевого самоврядування, а не суб'єктом господарювання. Крім того, жодна очисна споруда, яка знаходиться за межами с. Солониця Лубенського району, не перебуває на балансі УЖКГ виконавчого комітету Лубенської міської ради. За доводами третьої особи, позов про скасування припису необхідно задовольнити.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на той факт, що в ході перевірки встановлено, що відповідно до звітності за 2023 форма №2ТП-водгосп (річна) КП "Сяйво" Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області передало Управлінню житлово-комунального господарства виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області для очистки зібрані та використані води. Відповідно до звітності за 2023 форма №2ТП-водгосп (річна), наданої Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, здійснено водовідведення зворотних (стічних) вод у р. Войниха. Крім того, відповідно до довідки №01-27/1058 від 25.06.2024 КП "Сяйво" за період з 01.01.2024 по 25.06.2024 передано до очисних споруд 17087 куб.м. Вищевказані факти встановлюють, що позивачем здійснюється скид зворотних вод в р. Войниха, але позивач не має спеціального дозволу на використання, який встановлює механізм та можливість скиду таких вод. Отже, позивачем нанесено шкоду природоохоронному законодавству, яка розрахована відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 20.07.2009 №389, зареєстрованим Міністерством юстиції України 14.08.2009 №767/16783 (із змінами), розраховано збиток, обумовлений наднормативним скидом забруднюючих речовин у водні об'єкти із стічними водами.
Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Через офіційний ресурс Міндовкілля "ЕкоЗагроза" надійшло звернення від ОСОБА_1 щодо здійснення скидання стічних вод з перевищенням ГДК забруднюючих речовин без дозволу на спецводокористування (зазначено у відзиві).
На підставі наказу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України №632 від 06.06.2024, погодження Державної екологічної інспекції України на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) Державною екологічною інспекцією Центрального округу на підставі звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому середовищу чи безпеці держави від 11.06.2024 №16/06-37 та направлення на проведення заходу державного нагляду (контролю) №06-26/7 від 11.06.2024 посадовими особами ДЕІ Центрального округу в період з 13.06.2024 по 26.06.2024 проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області /а.с. 28-30/.
За результатами проведеної перевірки складено акт №06-28/7від 26.06.2024, у якому зафіксовані порушення законодавства у сфері охорони навколишнього середовища, природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Один примірник цього акта перевірки отримав в.о. начальника Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області Яременко О.М., про що свідчить його особистий підпис /а.с. 20-27/.
Так, відповідно до акта перевірки №06-28/7 від 26.06.2024 під час проведення державного заходу нагляду (контролю) встановлено наступні порушення:
- відповідно до звіту зв формою №2ТП-водгосп (річна) у 2023 році Управлінням ЖКГ виконкому Лубенської міськради прийнято стоки від абонентів КП "Сяйво" та відведено до річки Войниха 26,7 тис.куб.м зворотних стічних вод. За інформацією, наданою листом від 25.06.24 №01-27/1058, за період з 01.01.2024 по 25.06.2024 Управлінням ЖКГ виконкому Лубенської міськради скинуто 17087 куб.м. зворотних стічних вод. Дозвіл на спеціальне водокористування відсутній. Отже, Управлінням ЖКГ виконкому Лубенської міськради здійснюється скид зворотних стічних вод до річки Войниха без дозволу на спеціальне водокористування, що є порушенням пункту 9 частини першої статті 44, статті 49 Водного кодексу України;
- під час перевірки відібрано проби води на виході з очисних споруд, що знаходяться за межами села Солониця Лубенського району Полтавської області (акт від 13.06.2024 №26-24/П). Відповідно до протоколу вимірювань показників складу та властивостей вод від 19.06.2024 №26-2024/П встановлено показники зворотних вод: азот амонійний >39 мг/дм3, нітрит-іони 0,22 мг/дм3, нітрат-іони 4,92 мг/дм3, фосфати 29,46 мг/дм3, сульфати
- контроль за якістю скинутих у водні об'єкти зворотних вод Управління ЖКГ виконкому Лубенської міськради не здійснює, що є порушенням пункту 7 частини першої статті 44 Водного кодексу України, абзацу другого пункту 25 Правил, затверджених ПКМУ № 465, пункту 22 Правил, затверджених ПКМУ №269;
- контроль за якістю води водних об'єктів у контрольних створах Управління ЖКГ виконкому Лубенської міськради не здійснює, що є порушенням пункту 7 частини першої статті 44 Водного кодексу України;
- очисні та інші водогосподарські споруди і технічні пристрої не утримуються в належному стані, що є порушенням пункту 6 частини першої статті 44 Водного кодексу України;
- заходи щодо попередження забруднення підземних вод не здійснюються. Локальні мережі спостережувальних свердловин для контролю за якісним станом підземних вод навколо очисних споруд, що знаходяться за межами села Солониця Лубенського району Полтавської області, не обладнано, що є порушенням частини першої статті 105 Водного кодексу України.
На підставі вищевказаного акта перевірки позивачем видано припис №3/02/3-15 від 27.06.2024, у якому приписано:
1) Управлінню ЖКГ виконкому Лубенської міськради отримати дозвіл на спеціальне водокористування на підставі пункту 9 частини 1 статті 44, статті 49 ВКУ, термін виконання до 27.09.2024;
2) Управлінню ЖКГ виконкому Лубенської міськради не допускати забруднення річки Войниха на підставі пункту 3 частини першої статті 44, статті 70 ВКУ, термін виконання до 27.09.2024, далі постійно;
3) Управлінню ЖКГ виконкому Лубенської міськради здійснювати контроль за якістю скинутих у водні об'єкти зворотних вод на підставі пункту 7 частини першої статті 44 ВКУ, абзацу другого пункту 25 Правил, затверджених постановою КМУ №465, пункту 22 Правил, затверджених постановою КМУ №269, термін виконання до 27.09.2024, далі постійно;
4) Управлінню ЖКГ виконкому Лубенської міськради здійснювати контроль за якістю води водних об'єктів у контрольних створах на підставі на підставі пункту 7 частини першої статті 44 ВКУ, термін виконання до 27.09.2024, далі постійно;
5) Управлінню ЖКГ виконкому Лубенської міськради утримувати в належному стані очисні споруди на підставі пункту 6 частини першої статті 44 ВКУ, термін виконання до 27.09.2024, далі постійно;
6) Управлінню ЖКГ виконкому Лубенської міськради здійснити заходи щодо попередження забруднення підземних вод; обладнати локальні мережі спостережувальними свердловинами для контролю за якісним станом підземних вод навколо очисних споруд за межами села Солониця Лубенського району Полтавської області на підставі частини першої статті 105 ВКУ, термін виконання до 27.12.2024.
Один примірник акта отримано в.о. начальника Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області Яременко О.М., про що свідчить його особистий підпис /а.с. 31/.
У подальшому, Державною екологічною інспекцією Центрального округу на адресу Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області направлено претензію №18/07-17/24 від 08.07.2024, у якій відповідач запропонував відшкодувати збитки, які заподіяні державі в результаті скиду стічних вод у р. Войниха без дозволу на спецводокористування, на суму 866489,33 грн і перерахувати їх на р/р UA168999980333109331000016708 ГУК у Полт.обл./тг м. Лубни 24062100, код ЄДРПОУ 37959255 - для зарахування надходжень по коду бюджетної класифікації 24062100 "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності", символ звітності 331 в установі банку Головне управління Державного казначейства України у Полтавській області.
Не погоджуючись із приписом Державної екологічної інспекції Центрального округу від 27.06.2024 №3/02/3-15 та діями відповідача стосовно складення та направлення претензії №18/07-17/24, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Також статтею 50 Конституції України передбачено, що кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Відповідно до вимог статті 66 Конституції України кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
Згідно статті 4 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991 № 1264-XII (надалі Закон № 1264-XII) природні ресурси України є власністю Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах, визначених Конституцією України, цим та іншими законами України. Громадяни України мають право користуватися природними ресурсами України відповідно до цього та інших законів.
Частиною першою статті 5 Закону № 1264-XII передбачено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Відповідно до статті 16 Закону № 1264-XII державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюють Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві ради та виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, державні органи по охороні навколишнього природного середовища і використанню природних ресурсів та інші державні органи відповідно до законодавства України.
За статтею 2 Водного кодексу України (далі - ВКУ) завданням водного законодавства є регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження, науково обгрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об'єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування.
Водні відносини в Україні регулюються цим Кодексом, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими актами законодавства.
Усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд (частина перша статті 3 ВКУ).
Стаття 44 ВКУ передбачає обов'язки водокористувачів, за якою останні зобов'язані:
1) економно використовувати водні ресурси, дбати про їх відтворення і поліпшення якості вод;
2) використовувати воду (водні об'єкти) відповідно до цілей та умов їх надання;
3) дотримувати встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території;
4) використовувати ефективні сучасні технічні засоби і технології для утримання своєї території в належному стані, а також здійснювати заходи щодо запобігання забрудненню водних об'єктів стічними (дощовими, сніговими) водами, що відводяться з неї;
5) не допускати порушення прав, наданих іншим водокористувачам, а також заподіяння шкоди господарським об'єктам та об'єктам навколишнього природного середовища;
6) утримувати в належному стані зони санітарної охорони джерел питного та господарсько-побутового водопостачання, прибережні захисні смуги, смуги відведення, берегові смуги водних шляхів, очисні та інші водогосподарські споруди та технічні пристрої;
7) здійснювати засобами вимірювальної техніки, у тому числі автоматизованими, облік забору та використання вод, контроль за якістю і кількістю скинутих у водні об'єкти зворотних вод і забруднюючих речовин та за якістю води водних об'єктів у контрольних створах, а також подавати відповідним органам звіти в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законодавчими актами;
8) здійснювати погоджені у встановленому порядку технологічні, лісомеліоративні, агротехнічні, гідротехнічні, санітарні та інші заходи щодо охорони вод від вичерпання, поліпшення їх стану, а також припинення скидання забруднених стічних вод;
9) здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу;
10) безперешкодно допускати на свої об'єкти державних інспекторів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, а також громадських інспекторів з охорони довкілля, які здійснюють перевірку додержання вимог водного законодавства, і надавати їм безоплатно необхідну інформацію;
11) своєчасно сплачувати збори за спеціальне водокористування та інші збори відповідно до законодавства;
12) своєчасно інформувати центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, центри контролю та профілактики хвороб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування про виникнення аварійних забруднень;
13) здійснювати невідкладні роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварій, які можуть спричинити погіршення якості води, та надавати необхідні технічні засоби для ліквідації аварій на об'єктах інших водокористувачів у порядку, встановленому законодавством;
14) виконувати інші обов'язки щодо використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів згідно з законодавством.
Стаття 70 ВКУ визначає умови скидання стічних вод у водні об'єкти.
Так, скидання стічних вод у водні об'єкти допускається лише за умови наявності нормативів гранично допустимих концентрацій та встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин.
Водокористувачі зобов'язані здійснювати заходи щодо запобігання скиданню стічних вод чи його припинення, якщо вони:
1) можуть бути використані у системах оборотного, повторного і послідовного водопостачання;
2) містять цінні відходи, що можуть бути вилучені;
3) містять промислову сировину, реагенти, напівпродукти та кінцеві продукти підприємств у кількості, що перевищує встановлені нормативи технологічних відходів;
4) містять речовини, щодо яких не встановлено гранично допустимі концентрації;
5) перевищують гранично допустимі скиди токсичних речовин та містять збудників інфекційних захворювань;
6) за обсягом скидання забруднюючих речовин перевищують гранично допустимі нормативи;
7) призводять до підвищення температури води водного об'єкта більш ніж на 3 градуси за Цельсієм порівняно з її природною температурою в літній період;
8) є кубовими залишками, шламами, що утворюються в результаті їх очищення і знезараження.
Скидати стічні води, використовуючи рельєф місцевості (балки, пониззя, кар'єри тощо), забороняється.
Згідно зі статтею 46 ВКУ водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.
Відповідно до частин першої, другої статті 48 ВКУ спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.
Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.
Не належать до спеціального водокористування: пропуск води через гідровузли (крім гідроенергетичних); скид води з водних об'єктів відповідно до встановлених для них режимів роботи для підтримання екологічних витрат у річці та з метою запобігання виникненню гідродинамічних аварій; подача (перекачування) води водокористувачам у маловодні регіони; усунення шкідливої дії вод (підтоплення, засолення, заболочення); використання підземних вод для вилучення корисних компонентів; вилучення води з надр разом з видобуванням корисних копалин; виконання розчистки русел річок, каналів і дна водойм, будівельних днопоглиблювальних і вибухових робіт; видобування корисних копалин (крім підземних вод) і водних рослин; прокладання трубопроводів і кабелів; проведення бурових, геологорозвідувальних робіт; використання поверхневих вод для судноплавства; подача (перекачування) води каналами та водогонами зрошувальних і осушувальних систем, каналами та водогонами (водопроводами) міжбасейнового та внутрішньобасейнового перерозподілу водних ресурсів для потреб водокористувачів; проведення робіт з експлуатаційного днопоглиблення; забір та/або використання води в об'ємі до 5 кубічних метрів на добу, крім тієї, що використовується для виробництва (входить до складу) напоїв та фасованої питної води; інші роботи, які виконуються без забору води та скидання зворотних вод.
Згідно з частиною першою статті 49 ВКУ спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування.
Відповідно до статті 95 ВКУ усі води (водні об'єкти) підлягають охороні від забруднення, засмічення, вичерпання та інших дій, які можуть погіршити умови водопостачання, завдавати шкоди здоров'ю людей, спричинити зменшення рибних запасів та інших об'єктів водного промислу, погіршення умов існування диких тварин, зниження родючості земель та інші несприятливі явища внаслідок зміни фізичних і хімічних властивостей вод, зниження їх здатності до природного очищення, порушення гідрологічного і гідрогеологічного режиму вод.
Діяльність фізичних та юридичних осіб, що завдає шкоди водам (водним об'єктам), може бути припинена за рішенням суду.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 №275 (далі - Положення №275), Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економіки, довкілля та сільського господарства і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Пунктом 7 Положення №275 визначено, що Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Відповідно до Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та довкілля України від 07.04.2020 № 230, зареєстрованим Міністерством юстиції України 16.04.2020 за №350/34633, до функцій інспекції відноситься, зокрема:
- надання територіальним органам центральних органів виконавчої влади, місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування приписів щодо зупинення чи припинення дії в установленому законодавством порядку дозволів, ліцензій, сертифікатів, висновків, рішень, лімітів, квот, погоджень, свідоцтв на спеціальне використання природних ресурсів, викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, поводження з небезпечними хімічними речовинами, транскордонне переміщення об'єктів рослинного і тваринного світу (у тому числі водних живих ресурсів), а також щодо встановлення нормативів допустимих рівнів шкідливого впливу на стан навколишнього природного середовища;
- внесення у встановленому порядку територіальним органам центральних органів виконавчої влади, місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування вимог щодо приведення у відповідність із законодавством прийнятих ними рішень з питань, що належать до компетенції Інспекції;
- складення протоколів про адміністративні правопорушення та розглядає справи про адміністративні правопорушення, накладає адміністративні стягнення у випадках, передбачених законом;
- пред'явлення претензій про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами.
Згідно із пунктом 1 Положення про Державну екологічну інспекцію Центрального округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 20.02.2023 №30 (далі - Положення №30), Державна екологічна інспекція Центрального округу (далі - Інспекція) є міжрегіональним територіальним органом Державної екологічної інспекції України (далі - Держекоінспекція) та їй підпорядковується. Повноваження Інспекції поширюються на територію Полтавської та Черкаської областей.
Відповідно до пункту 10 Положення №30 інспекція наділена повноваженнями щодо вжиття в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах.
Пунктом 9 розділ ІІ Положення №30 визначено функції інспекції - пред'являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами.
Отже, Інспекція в цьому випадку є органом, уповноваженим державою здійснювати функції державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, зокрема, на території Полтавської області та наділена повноваженнями щодо складення претензій, звернення до суду із позовом про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції.
Щодо правомірності проведення перевірки позивача відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон № 877-V) суд зазначає наступне.
У позовній заяві позивач посилається на те, що інспекція не мала права проводити стосовно нього перевірку та застосовувати норму Закону № 877-V, оскільки Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області є органом місцевого самоврядування.
Виходячи з приписів Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР), місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України (стаття 2 Закону № 280/97-ВР).
Згідно з частинами першою, другою статті 11 Закону № 280/97-ВР виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
Відповідно до статті 51 Закону № 280/97-ВР виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Після закінчення повноважень ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради її виконавчий комітет здійснює свої повноваження до сформування нового складу виконавчого комітету.
Виконавчий комітет ради утворюється у складі відповідно сільського, селищного, міського голови, районної у місті ради - голови відповідної ради, заступника (заступників) сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету, а також керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, інших осіб.
Секретар сільської, селищної, міської ради входить до складу виконавчого комітету відповідної ради за посадою. Сільська, селищна, міська рада за пропозицією сільського, селищного, міського голови може прийняти рішення про входження старост до складу виконавчого комітету відповідної ради за посадою.
Очолює виконавчий комітет сільської, селищної, міської ради відповідно сільський, селищний, міський голова, районної у місті ради - голова відповідної ради. У виконавчому комітеті сільської ради функції секретаря виконавчого комітету за рішенням ради може здійснювати секретар відповідної ради.
Виконавчий комітет ради є підзвітним і підконтрольним раді, що його утворила, а з питань здійснення ним повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади.
Водночас, згідно зі статтею 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.
Види юридичних осіб визначено статтею 81 Цивільного кодексу України, відповідно до якої юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.
Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу.
Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом.
Порядок участі юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах передбачено статтею 82 Цивільного кодексу України, згідно з якою на юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах поширюються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Частинами першою та другою статті 169 Цивільного кодексу України передбачено, що територіальні громади діють у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
Територіальні громади можуть створювати юридичні особи публічного та приватного права у випадках та порядку, встановлених Конституцією України та законом.
Згідно із приписами частин першої, другої статті 55 Господарського кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Суб'єктами господарювання є:
1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;
2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Відповідно до абзацу першого пункту 1.7 Положення про Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, затвердженого рішенням позачергової третьої сесії восьмого скликання Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області від 24.12.2020 (надалі - Положення), визначено, що Управління є юридичною особою публічного права.
Також Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області є виконавчим органом Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, що утворений рішенням сесії Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області від 17.12.2020 та є правонаступником Відділу житлово-комунального господарства та капітального будівництва виконавчого комітету Лубенської міської ради (пункт 1.1 Положення).
Управління утримується за рахунок коштів місцевого бюджету та інших джерел, не заборонених чинним законодавством України (пункт 1.6 Положення).
Крім того, відповідно до даних, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (відповідь №1791963 від 18.09.2025) стосовно Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області в графі "Організаційно-правова форма юридичної особи" визначено "Комунальна організація (установа, заклад)".
Водночас, згідно з даними, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно виконавчого комітету Лубенського міської ради Лубенського району Полтавської області в графі "Організаційно-правова форма юридичної особи" визначено "Орган місцевого самоврядування".
Отже, Управління є комунальним закладом, а також відповідно до Положення УЖКГ є юридичною особою публічного права.
Крім того, відповідно до Державного класифікатора України ДК 002:2004 "Класифікація організаційно-правових форм господарювання" (далі - Класифікатору), класифікатор призначено для використання органами державного управління та іншими користувачами для обліку, збирання й обробляння статистичної та адміністративної інформації щодо державної реєстрації, аналізування та узагальнювання результатів економічної діяльності суб'єктів господарської (зокрема підприємницької) діяльності, ведення державних реєстрів: Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, Реєстру корпоративних прав держави та інших.
Згідно з пунктами 3.4.3, 3.4.5 Класифікатору орган місцевого самоврядування - місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб'єктами господарювання. Комунальна організація (установа, заклад) - утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління.
Отже, з урахуванням вищевикладеного Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області створено компетентним органом місцевого самоврядування та є комунальною організацією (установою), а тому відповідачем правомірно застосовано при перевірці норми Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".
Також у зв'язку із встановленням порушень УЖКГ законодавства у сфері охорони навколишнього середовища, природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, стосовно допущення яких жодних заперечень позивач у позові не наводить, винесено припис та претензію.
У позові в обґрунтування протиправності припису та дій по направленню претензії зазначено, що оскільки позивач не є належним водокористувачем відповідно до виду основної діяльності, то і не потрібно отримувати дозвіл на спеціальне водокористування.
При цьому в додаткових поясненнях третьої особи (Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області) зазначено, що жодна очисна споруда, яка знаходиться за межам с. Солониця Лубенського району, не перебуває на балансі УЖКГ виконавчого комітету Лубенської міської ради.
Стосовно вищевказаних доводів суд враховує те, що за приписами статті 42 ВКУ водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.
Водокористувачі можуть бути первинними і вторинними.
Первинні водокористувачі - це ті, які мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води, а також отримують воду з каналів зрошувальних і осушувальних систем, водосховищ, ставків, водогосподарських систем, каналів та водогонів (водопроводів) міжбасейнового та внутрішньобасейнового перерозподілу водних ресурсів.
Забір та використання води первинними водокористувачами з каналів зрошувальних і осушувальних систем, водосховищ, ставків, водогосподарських систем, каналів та водогонів (водопроводів) міжбасейнового та внутрішньобасейнового перерозподілу водних ресурсів здійснюються на платній основі на підставі договору з підприємствами, установами та організаціями, що забезпечують перерозподіл (перекидання) водних ресурсів, у тому числі в маловодні регіони, та за наявності дозволу на спеціальне водокористування. Укладення договору є обов'язковим.
Перелік підприємств, установ та організацій, що забезпечують перерозподіл (перекидання) водних ресурсів, у тому числі у маловодні регіони, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Вторинні водокористувачі (абоненти) - це ті, які не мають власних водозабірних споруд, отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води у системи таких первинних водокористувачів на підставі договору про водопостачання (поставку води) та/або про водовідведення без отримання дозволу на спеціальне водокористування.
Вторинні водокористувачі здійснюють скидання стічних вод у водні об'єкти на підставі дозволів на спеціальне водокористування.
Так, відповідно до звіту зв формою №2ТП-водгосп (річна) у 2023 році Управлінням ЖКГ виконкому Лубенської міськради прийнято стоки від абонентів КП "Сяйво" та відведено до річки Войниха 26,7 тис.куб.м зворотних стічних вод.
За інформацією, наданою листом від 25.06.24 №01-27/1058, за період з 01.01.2024 по 25.06.2024, Управлінням ЖКГ виконкому Лубенської міськради скинуто 17087 м.куб зворотних стічних вод. Дозвіл на спеціальне водокористування відсутній.
Отже, оскільки у спірному випадку Управлінням ЖКГ виконкому Лубенської міськради здійснюється скид зворотних стічних вод до річки Войниха, суд вважає, що управління має мати на це відповідний дозвіл на спеціальне водокористування.
Також суд відмічає, що під час перевірки відібрано проби води на виході з очисних споруд, що знаходяться за межами села Солониця Лубенського району Полтавської області (акт від 13.06.2024 №26-24/П). Відповідно до протоколу вимірювань показників складу та властивостей вод від 19.06.2024 №26-2024/П встановлено показники зворотних вод: азот амонійний >39 мг/дм3, нітрит-іони 0,22 мг/дм3, нітрат-іони 4,92 мг/дм3, фосфати 29,46 мг/дм3, сульфати
Тобто, Управління ЖКГ виконкому Лубенської міськради здійснює скидання забруднюючих речовин без затверджених нормативів гранично допустимої концентрації. Контроль за якістю скинутих у водні об'єкти зворотних вод та за якістю води водних об'єктів у контрольних створах Управління ЖКГ виконкому Лубенської міськради не здійснює, а очисні та інші водогосподарські споруди і технічні пристрої не утримуються в належному стані, заходи щодо попередження забруднення підземних вод не здійснюються та локальні мережі спостережувальних свердловин для контролю за якісним станом підземних вод навколо очисних споруд, що знаходяться за межами села Солониця Лубенського району Полтавської області не обладнано.
З огляду на викладене, твердження позивача та третьої особи про те, що УЖКГ не є водокористувачем та жодна очисна споруда, яка знаходиться за межами с. Солониця Лубенського району, не перебуває на балансі УЖКГ, суд вважає безпідставними та такими, що не звільняють позивача від відповідальності за здійснення скиду стічних вод у р. Войниха без дозволу на спеціальне водокористування та наявності на балансі очисних споруд.
Окрім зазначеного вище суд також відмічає ту обставину, що 25.06.2024 інспекцією винесено протокол про адміністративне правопорушення №003818 та притягнуто до адміністративної відповідальності в.о. начальника Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за порушення пункту 7 частини першої статті 44, частини першої статті 70 ВКУ /а.с. 87-88/.
25.06.2024 інспекцією винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №03/02.3-16 та визнано ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 59 КУпАП, і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 136 грн /а.с. 85-86/.
Відповідно до платіжної інструкції від 04.07.2024 штраф сплачено /а.с. 89/.
26.06.2024 складено протокол про адміністративне правопорушення №003819 за порушення пункту 3 частини першої статті 47, частини першої статті 49 ВКУ та постанову №04/02.3-16, якою визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення згідно до статті 48 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 136 грн. на в.о. начальника Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області Яременко О.М. /а.с. 80-83/
Відповідно до платіжної інструкції від 04.07.2024 штраф сплачено /а.с. 84/.
Тобто сплата штрафів в.о. начальника Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області Яременком О.М. свідчить про фактичне погодження останнього із встановленими інспекцією порушеннями.
З огляду на викладене, оцінюючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог у частині позовних вимог про скасування припису від 27.06.2024 №3/02/3-15, винесеного Державною екологічною інспекцією Центрального округу стосовно Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.
Інші доводи позивача є безпідставними та не впливають на висновки суду.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними дії Державної екологічної інспекції Центрального округу щодо складення та направлення претензії №18/07-17/24 Управлінню житлово-комунального господарства виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, суд зазначає таке.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Пунктом 8 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України позивача визначено, зокрема, як особу, особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
З наведених процесуальних норм Закону випливає, що судовому захисту підлягає лише порушене право. Так, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. У контексті наведених приписів Кодексу адміністративного судочинства України підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод, однак, обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушеного права чи законного інтересу.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушенні в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у Рішенні від 14.12.2011 №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України та норм Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими. Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюється при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Згідно з вимогами частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Виходячи з системного тлумачення зазначених положень законодавства, вбачається, що особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.
Тобто, у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним за встановленням судом факту їх порушення.
Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Таким чином, для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що рішення суб'єкта владних повноважень, яке не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для позивача, не є рішенням суб'єкта владних повноважень у значенні статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому воно не може бути предметом спору. Такий підхід сформовано у справах, у яких оскаржувалися рішення про затвердження актів щодо визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, а також розміру таких збитків, завданих унаслідок користування земельною ділянкою (постанови від 12.12.2018 у справі №802/2474/17-а, від 23.01.2019 у справі № 750/10172/17, від 27.03.2019 у справі №917/902/18, від 15.01.2020 у справі № 539/1584/17).
У вказаних рішеннях зазначається, що повноваження відповідача обмежуються лише обчисленням розміру збитків у встановленому порядку, а відшкодування виявлених збитків не може бути примусово стягнуто на підставі рішення суб'єкта владних повноважень.
Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом. Саме під час розгляду відповідних позовів суб'єкта владних повноважень відбувається судовий контроль за правомірністю визначення збитків.
Таким чином, рішення суб'єкта владних повноважень про затвердження актів (як і самі акти) не створюють правових наслідків, тому не можуть порушувати права чи інтереси позивача.
Подібний підхід характерний до оскарження інших дій та рішень, які фіксують певні юридичні факти (акти перевірок, довідки, вимоги, претензії), проте, не створюють правових наслідків безпосередньо, а тому й не порушують прав. Вони мають проміжний характер і, зазвичай, фіксують певну стадію (етап) адміністративної процедури, що закінчується остаточним рішенням, зокрема, зверненням до суду з позовом. Отже, критерієм розмежування актів, які оскаржуються до суду, а які ні, є правові наслідки, зумовлені такими актами. Якщо вони є, акт може бути оскаржено до суду.
Суд зазначає, у цій справі, що розглядається, дії відповідача щодо пред'явлення претензії №18/07-17/24 від 08.07.2024 безпосередньо не породжують правових наслідків для позивача. При цьому оцінка таким діям посадових осіб відповідача надається саме при вирішенні питання щодо наявності підстав для стягнення з відповідного суб'єкта заподіяної шкоди (збитків) згідно з претензією у разі звернення відповідного органу з відповідним позовом до суду. До звернення органу з відповідним позовом до суду претензія про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства, не тягне за собою виникнення будь-яких юридичних наслідків
Крім того, шкода не була сплачена в добровільному порядку, у зв'язку з чим відповідач звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області про стягнення 866489,33 грн. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 23.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі № 917/1575/24 /https://reyestr.court.gov.ua/Review/121782108/.
Таким чином, у наведеній частині також відсутні підстави для задоволення позову.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, у разі задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень.
Проте у цій справі суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, у зв'язку з чим відсутні підстави для відшкодування судових витрат, понесених позивачем.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 243-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області (вул. Ярослава Мудрого, буд. 33, м. Лубни, Полтавська область, 37500, код ЄДРПОУ 25976386) до Державної екологічної інспекції Центрального округу (вул. Коцюбинського, 6 м. Полтава, Полтавська область, код ЄДРПОУ 42149108), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Лубенська міська рада Лубенського району Полтавської області (вул. Ярослава Мудрого, буд. 33, м. Лубни, Полтавська область, 37500, код ЄДРПОУ 21053182) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Т.С. Канигіна