Справа № 420/34931/25
15 жовтня 2025 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Білостоцький О.В., розглянувши клопотання представника ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі №420/34931/25, -
До Одеського окружного адміністративного суду 15.10.2025 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області», Центральної медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Головний медичний Клінічний Центр Міністерства внутрішніх справ України», в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову Медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області» від 20.08.2025 року, оформлену довідкою медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області» №1129/НГ від 20.08.2025 року;
- визнати протиправною бездіяльність Центральної медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи “Головний Медичний Клінічний Центр Міністерства Внутрішніх Справ України» , щодо неналежного розгляду скарги ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діяв представник адвокат Смітюх Валентин Володимирович, від 01.09.2025 року про скасування рішення Медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області», оформленого довідкою Медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області» № 1129/НГ від 20 серпня 2025 року;
- зобов'язати Центральну медичну (військово-лікарську) комісію Державної установи “Головний Медичний Клінічний Центр Міністерства Внутрішніх Справ України» повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діяв представник адвокат Смітюх Валентин Володимирович, від 01.09.2025 року про скасування рішення Медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області», оформленого довідкою Медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області» №1129/НГ від 20.08.2025 року та прийняти відповідне рішення (постанову), з урахуванням висновків суду.
Крім того, в адміністративному позові представником позивача було заявлено клопотання про застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі до ухвалення рішення по суті, а саме:
- зупинити дію постанови Медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області» від 20.08.2025 року, оформленої довідкою медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області» №1129/НГ від 20.08.2025 року до розгляду справи по суті.
В обґрунтування заявленого клопотання було зазначено, що по завершенню чергового лікування та реабілітації, в серпні 2025 року позивач пройшов військово-лікарську експертизу, яку було проведено за відповідним направленням штатною медичною (військово-лікарською) комісією Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області» на базі цього закладу охорони здоров'я МВС. Відповідно до довідки медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області» №1129/НГ від 20.08.2025 року, позивача було визнано придатним до військової служби за статтями 61-В, 46-В, 64-В, 23-В, 45-Б та графою ІІ Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності (непридатності) до військової служби, затверджених Наказом Міністерства Оборони України “Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» від 14.08.2008 року №402. Позивач з таким рішенням М(ВЛ)К не погодився, а тому через свого представника подав 01.09.2025 року скаргу до вищестоящого органу військово-лікарської експертизи, а саме до Центральної М(ВЛ)К ДУ “ГМКЦ МВС України». Натомість, Центральною медичною (військово-лікарської) комісією Державної установи «Головний медичний Клінічний Центр Міністерства внутрішніх справ України» було повідомлено позивача про відсутність підстав для перегляду оскаржуваного рішення, незважаючи на очевидні порушення, допущені штатною М(ВЛ)К при проведенні військово-лікарської експертизи та прямі приписи щодо необхідності прийняття рішення (постанови) ЦМ(ВЛ)К, а не надсилання листа з цього питання.
Позивач окремо просить суд в ході розгляду справи враховувати, що він об'єктивно не має змоги бігати, стрибати, а при пересуванні шкутильгає, що підтверджено лікарями- спеціалістами у відповідних виписках лікарень, і через це позивач не здатний в повній мірі виконувати покладені на нього посадові обов'язки, які полягають зокрема у виконанні бойових завдань в складі взводу протитанкових керованих ракет. Оскаржуване рішення М(ВЛ)К має бути скасоване судом, адже таке рішення, прийняте посадовими особами Медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області», з порушенням визначеного законодавством порядку, матиме не лише формальні наслідки, а призведе до повернення позивача до виконання бойової роботи у складі бойового підрозділу, в той час як позивач вже не має змоги об'єктивно виконувати належно бойові завдання, що фактично матиме через деякий час наслідком загибель позивача або необхідність здійснити відмову від виконання наказу щодо здійснення бойового виходу з метою збереження життя, що у свою чергу, матиме наслідком кримінальну відповідальність для військовослужбовця. Таким чином, незупинення дії оскаржуваного рішення матиме наслідком відсутність доцільності в проведенні судового захисту прав позивача в цілому, адже померлому не будуть потрібні рішення судів, ухвалені на його користь, що прямо кореспондується з формулюванням, зазначеним в ч.2 ст.150 КАС України, адже очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням.
Дослідивши клопотання представника позивача про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 154 КАС України заява про забезпечення позову подається:
1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;
2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;
3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
Відповідно до ч.1 ст.152 КАС України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити:
1) найменування суду;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності; або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку, офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти;
3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;
4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;
5) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Судом встановлено, що позивачем окремої письмової заяви про забезпечення адміністративного позову, із зазначенням всіх необхідних відомостей, які передбачені ч.1 ст.152 КАС України, до Одеського окружного адміністративного суду подано не було, а було заявлено клопотання про забезпечення позовної заяви в адміністративному позові, що не відповідає процесуальним вимогам КАС України, які регламентують питання порядку подання до адміністративного суду заяви про забезпечення позову.
Згідно ч. 7 ст. 154 КАС України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 152 цього Кодексу або подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, повертає її заявнику без розгляду, про що постановляє ухвалу.
Таким чином, клопотання про забезпечення позову не відповідає вимогам, встановленим статтею 152 КАС України до заяви про забезпечення позову в адміністративному судочинстві, з огляду на що суд доходить висновку про необхідність його повернення без розгляду.
На підставі викладеного, керуючись приписами ст.ст. 5-11, 150-154, 241, 243, 256, 293-295 КАС України, суд, -
Клопотання представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі №420/34931/25 - повернути заявнику без розгляду.
Роз'яснити заявнику, що повернення клопотання про забезпечення позову не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 256 КАС України.
Ухвалу суду може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп. 15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Головуючий суддя Білостоцький О.В.