Справа № 420/20929/25
15 жовтня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Каравана Р.В.
за участю секретаря судового засідання - Мілєвої М.С.,
представника позивача - Шморгуна В.О.,
представника відповідача - Короткевича І.А.
розглянув у загальному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислове об'єднання «АРІСТА» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення.
І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислове об'єднання «АРІСТА» 27.06.2025 через систему «Електронний суд» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Одеської митниці, у якому просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500090/2025/000031/2 від 30.05.2025;
визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці № UA500090/2025/000072 від 30.05.2025;
стягнути з Одеської митниці на користь ТОВ «ТПО «АРІСТА» судові витрати у розмірі 45 280,00 грн (сорок п'ять тисяч двісті вісімдесят гривень 00 копійок), в тому числі: судовий збір у розмірі 30 280,00 грн, витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 15 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що 21.06.2023 між EM SALT GROUP LTD та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислове об'єднання «АРІСТА» укладений контракт №12, відповідно до якого продавець - EM SALT GROUP LTD продає, а покупець - ТОВ «ТПО «АРІСТА» приймає та зобов'язується сплатити за сіль харчову, таблетовану та миту з добавкою від злежування.
За умовами вказаного контракту сторони узгоджують умови поставки товару в інвойсі. 28.05.2025 позивачем до Одеської митниці (далі - відповідач) було подано електронну митну декларацію №25UA500090006224U1, а також, на виконання вимог ч. 1 ст. 49, ч. 2 ст. 53 МК України, подані документи, що підтверджують митну вартість товару - сіль вартістю 458 432,50 дол. США, і обраний перший (основний) метод її визначення (далі - ЕМД).
За результатами митного оформлення ЕМД відповідачем прийнята картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500090/2025/000072 від 30.05.2025 (далі - картка відмови) та рішення про коригування митної вартості товарів № UA500090/2025/000031/2 від 30.05.2025.
Вважає необґрунтованим прийняте рішення про коригування митної вартості товарів, оскільки відповідач у рішенні про коригування митної вартості товарів не зазначив, які саме складові митної вартості товару неможливо перевірити без дослідження декларації країни відправлення, а також яким чином митна декларація країни відправлення впливає, або може впливати, або вплинула на митну вартість товару що поставляється.
Також вказує, що надані до митного оформлення платіжні інструкції містить відмітку банку про проведення платежу, а отже твердження відповідача про те, що банківські платіжні документи від 13.03.2025 №52 та від 21.05.2025 №95, які підтверджують факт оплати за оцінюваний товар, не містять підпису (власноручного/електронного) відповідальних осіб платника, які відповідно до законодавства України мають право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації, що нібито ставить під сумнів їх дійсність є необґрунтованими.
Щодо тверджень відповідача про те, що у сертифікаті про походження товару форми А від 22.05.2025 № A 0825260 у графі 10 зазначено номер інвойсу №17225 від 07.05.2025, при цьому дата інвойсу відрізняється від поданого до митного оформлення, вказує, що сертифікат про походження товару №А 0825260 від 22.05.2025 не містить інформацію щодо числового значення заявленої декларантом митної вартості товарів, відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а тому допущена технічна описка не може слугувати підставою для коригування митної вартості товару.
Додатково зазначає, що наявність чи відсутність сертифікату якості на товар жодним чином не впливає на вартість товару, оскільки вказаний сертифікат не містить в собі числових значень вартості товару.
Отже вважаючи безпідставними та неправомірними твердження контролюючого органу в оскаржуваному рішенні № UA500090/2025/000031/2 від 30.05.2025, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Відповідач з поданим позовом не погодився, вважає його необґрунтованим, безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню. У поданому до суду відзиві зазначає, що за митною декларацією (МД) №25UA500090006224U1 від 29.05.2025 автоматизованою системою управління ризиками були встановлені форми обов'язкового контролю, які були обов'язковими для виконання посадовими особами митних органів. Прийняття цими посадовими особами рішення щодо нездійснення митного контролю у зазначених формах та обсягах не допускалося.
На виконання вимог статті 54 МКУ під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) №25UA500090006224U1 від 29.05.2025 встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500090/2025/000031/2 від 30.05.2025.
Оскільки надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 МКУ, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості.
На підставі ч.3 статті 53 МКУ, п. 2.3 Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, Одеською митницею повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прайс-листи продавця; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
Додатково декларанта повідомлено про те, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленою ним митної вартості товарів.
Листом ТОВ «Інтер Транс Лоджистікс» від 30.05.2025 №2905-1 повідомлено, що більше додаткові документи, окрім вже наданих, по митній вартості надаватись не будуть. Таким чином вказані вище розбіжності усунені не були. Декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ.
Оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) №25UA500090006224U1 від 29.05.2025 містились розбіжності, та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 МКУ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
Щодо стягнення витрат на правову допомогу, гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 15 000,00 грн. становить 4,95 прожиткових мінімумів на працездатних осіб з 1 січня 2025 року, або 1,875 мінімальні заробітні плати у місячному розмірі, або мінімальну заробітну плату у погодинному розмірі за 312,5 годин роботи. Отже, гонорар представника позивача за надану правову допомогу в суді у розмірі 15 000,00 грн. є завищеним, становить надмірний тягар для відповідача, стягнення адвокатських витрат у зазначеній сумі не відповідає вищевказаним критеріям розумності, співрозмірності. Оскільки Одеська митниця діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому вважаємо, що вимога позивача про стягнення на його користь судових витрат суперечить ст. 139 КАС України.
Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій вказано, що відзив на позовну заяву фактично дублює оскаржувані рішення відповідача та не містить будь-яких заперечень щодо доводів позивача та наданих доказів. В подальшому позивачем наводяться доводи, які відповідають доводам поданої позовної заяви щодо протиправності оскаржуваних рішень. Додатково зазначає, що розмір судових витрат, понесених позивачем, розмір витрат на правничу допомогу є обґрунтованим та пропорційним предмету спору. Усі види правничої допомоги відповідають критеріям дійсності та необхідності, спрямовані на забезпечення реалізації прав позивача та підтвердженні відповідними доказами, долученими до позовної заяви.
Від представника відповідача надійшли заперечення (на відповідь на відзив), в яких зазначено, що Одеська митниця не погоджується з аргументами, викладеними у відповіді позивача на відзив Одеської митниці.
Вказує, що під час митного оформлення було виявлено чотири розбіжності в наданих позивачем документах, про що зазначено в Рішенні про коригування митної вартості товарів № UA500090/2025/000031/2 від 30.05.2025, тому зазначені обставини виключали можливість перевірки Документ сформований в системі «Електронний суд» 21.08.2025 3 митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 МКУ, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості.
Зазначає, що Верховний Суд України в постанові від 03.08.2021 у справі № 640/13657/20, дійшов висновку про те, що наявність в ЄАІС ДФС інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів може бути підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості.
Вищенаведеним спростовується доводи Позивача стосовно того, що у Відповідача були відсутні підстави для поглибленої перевірки поданих документів та запиту додаткових документів у декларанта.
Вказує, що твердження Позивача не відповідає дійсності та є безпідставним, так як Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500090/2025/000031/2 від 30.05.2025 складене посадовою особою митного органу відповідно до чинного законодавства України, в графі 33 Рішення детально розписані фактичні обставини справи, наведено належні пояснення щодо розбіжностей в наданих ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНО-ПРОМИСЛОВЕ ОБ'ЄДНАННЯ «АРІСТА» до митного оформлення документах, наведено повну інформацію щодо джерел, які використовувалися при визначені митної вартості оцінюваних товарів, отриману за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), АСМО «Інспектор», та також обґрунтовано позицію митного органу посилаючись на відповідні норми митного законодавства України.
ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
У зв'язку із перебуванням головуючого судді Харченко Ю.В. на довготривалому лікарняному, що підтверджується даними табелю обліку робочого часу та службовою запискою начальника відділу управління персоналом Одеського окружного адміністративного суду від 29.07.2025 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 420/20929/25.
30.07.2025 за результатами повторного автоматизованого розподілу справи визначено головуючого суддю для її розгляду Каравана Р.В.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Протокольною ухвалою суду від 03.09.2025 відкладено підготовче провадження та призначено наступне судове засідання на 12 год. 00 хв. 24.09.2025 року.
Протокольною ухвалою суду від 24.09.2025 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті по вказаній справі на 11 год. 00 хв. 06.10.2025.
В судовому засіданні представники сторін підтримали доводи, вказані у заявах по суті справи та своїх письмових поясненнях.
Представник позивача підтримав позов, просив його задовольнити, наголошуючи на протиправності спірних рішень, прийнятих відповідачем.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, просив у його задоволенні відмовити.
Протокольною ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 06.10.2025 суд перейшов до стадії ухвалення рішення та відклав ухвалення та проголошення рішення до 16 год. 00 хв. 15 жовтня 2025 року.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Суд, дослідивши матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги і заперечення, а також ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі
21.06.2023 між EM SALT GROUP LTD та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислове об'єднання «АРІСТА» укладений контракт №12, відповідно до якого продавець - EM SALT GROUP LTD продає, а покупець - ТОВ «ТПО «АРІСТА» приймає та зобов'язується сплатити за сіль харчову, таблетовану та миту з добавкою від злежування.
Відповідно до п. 2.1. Контракту ціни на Товар, що постачається по цьому Контракту, визначені в доларах США у відповідності з ІНКОТЕРМС 2010.
Згідно з п. 2.4. Контракту загальні умови оплати згідно умов в кожному проформа-інвойсі.
Пунктом 3.3. Контракту визначено, що оплата за Товар проводиться на підставі Рахунку-Фактури і визначається для кожної поставки окремо.
Відповідно до п. 4.5. Контракту поставка Товару здійснюється однією партією згідно кожного інвойсу, при цьому на адресу Покупця направляються оригінали, а також попередньо електронні копії на Email, наступних документів:
інвойс з номером та датою контракту, з умовами оплати, з печаткою та підписом;
сертифікат Походження на Товар, що поставляється за даним Контрактом з серійним номером Товар;
пакувальні листи з зазначенням кількості місць, вагою брутто, нетто, типом пакування;
експортна декларація на товар.
28.05.2025 позивачем до Одеської митниці було подано електронну митну декларацію №25UA500090006224U1 (далі - МД), а також подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару - сіль вартістю 458 432,50 дол. США за першим (основним) метод її визначення.
Згідно МД №25UA500090006224U1 від 29.05.2025 на умовах поставки CFR на митну територію України надійшов товар ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНО-ПРОМИСЛОВЕ ОБ'ЄДНАННЯ «АРІСТА», а саме:
- товар № 1 - Сіль придатна для споживання людьми:- FOOD SALT/ сіль харчова, не йодована, розміром 0,20-1,20мм, у мішках по 25кг-нетто - 90060 мішків, 1501 біг-бегів по 1500кг-нетто;- FOOD SALT/ сіль харчова, не йодована, розміром 1,20- 2,40мм, у мішках по 25кг-нетто - 12000 мішків, 200 біг-беги по 1500кг-нетто;- FOOD SALT/ сіль харчова, не йодована, розміром 0,00-2,00мм, у мішках по 25кг-нетто - 77760 мішків, 1296 біг-бегів по 1500кг-нетто;- FOOD SALT/ сіль харчова, не йодована, розміром 0,00-2,00мм, у мішках по 25кг-нетто - 39960 мішків, 666 біг-бегів по 1500кгнетто.Торгівельна марка: нема даних Виробник: EM SALT GROUP LTD Країна виробництва: EG Єгипет.
- товар № 2 - Сіль для промислового використання:- TABLET SALT/ сіль таблетована у мішках по 25кг-нетто - 16020 мішків, 267 біг-бегів по 1500кгнетто.Торгівельна марка: нема даних Виробник: EM SALT GROUP LTDКраїна виробництва: EG Єгипет.
- товар № 3 - Сіль для промислового використання:- WASHED ROCK SALT/ сіль промита 0-6мм - 19860 мішків, 331 біг-бег по 1500кг-нетто.Торгівельна марка: нема даних Виробник: EM SALT GROUP LTDКраїна виробництва: EG Єгипет.
- товар № 4 - Сіль для промислового використання, насипом:- WASHED ROCK SALT/ сіль промита 0-6мм - 2645т..Торгівельна марка: нема данихВиробник: EM SALT GROUP LTDКраїна виробництва: EG Єгипет.
На підтвердження митної вартості товарів та методу її визначення за ціною договору, позивачем до митного оформлення були подані наступні документи:
1. Пакувальний лист №1 від 19.05.2025.
2. Проформа інвойс №17225 від 19.02.2025
3. Інвойс №17225 від 19.05.2025.
4. Коносамент №01 від 19.05.2025.
5. Вантажна відомість від 19.05.2025.
6. Навантажувальний документ №77 від 28.05.2025.
7. Сертифікат про походження товару №А 0825260 від 22.05.2025.
8. Платіжна інструкція в іноземній валюті №52 від 13.03.2025.
9. Платіжна інструкція в іноземній валюті №95 від 21.05.2025.
10. Контракт №12 від 21.06.2023.
11. Додаткова угода від 26.10.2023.
12. Додаткова угода від 30.10.2023.
13. Додаткова угода від 22.11.2023.
14. Додаткова угода від 30.12.2024.
15. Договір про надання послуг митного брокера №БР-590 від 26.05.2025.
16. Сертифікати якості від 20.04.2025.
17. Рішення суду по справі № 420/40066/24 від 24.03.2024 року.
29.05.2025 на підставі запиту відповідача про надання додаткових документів, позивачем було надано лист-пояснення № 2905-1 разом прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 26.11.2024 р., а також зазначено, що сертифікати якості та сертифікат про походження не є документами, що надаються до підтвердження заявленої митної вартості. Надані документи до митного оформлення містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
Повідомлено, що інші додаткові документи надаватися не будуть, а тому просимо завершити митне оформлення в строк, передбачений ч. 1 ст. 255 МКУ до завершення 10-денного строку.
За результатами митного оформлення ЕМД відповідачем прийнята картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500090/2025/000072 від 30.05.2025 та рішення про коригування митної вартості товарів № UA500090/2025/000031/2 від 30.05.2025.
Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500090/2025/000031/2 від 30.05.2025 зокрема мотивовано тим, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, які можуть вплинути на правильність визначення митної вартості та перевірку складових митної вартості, зокрема:
1) Згідно пункту 4.5. контракту № 12 від 21.06.2023 на адресу Покупця направляється оригінал, а також попередньо електрона копія на Email експортної декларації на товар, яка до митного оформлення не надана;
2) банківські платіжні документи від 13.03.2025№52, від 21.05.2025№95, що підтверджують факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить обов'язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою № 216, зокрема підпису (власноручного/електронного) відповідальних осіб платника, які відповідно до законодавства України мають право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації;
3) у сертифікаті про походження товару форми А від 22.05.2025 № A 0825260 у графі 10 зазначено номер інвойсу №17225 від 07.05.2025, при цьому дата інвойсу відрізняється від поданого до митного оформлення;
4) у наданому до митного оформлення сертифікаті якості від 20.04.2025 №б/н відсутня інформація щодо товару №3 та №4 WASHED ROCK SALT/ сіль промита.
Таким чином виникли достатні підстави вважати, що в наданих документах зазначені помилкові або недостовірні відомості щодо складових митної вартості, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та потребують уточнення. Згідно ч.5 ст.54 МКУ митний орган має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документу чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Згідно ч.2 ст.52 МКУ декларант зобов'язаний подавати органу митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
З огляду на вищевикладене, відповідно до ч.3 ст.53 МКУ для підтвердження заявленої митної вартості декларант або уповноважена ним особа зобов'язані (за наявності) протягом 10 календарних днів надати такі додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прайс-листи продавця; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Згідно з ч.6 ст.53 МКУ декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Листом ТОВ «Інтер Транс Лоджистікс» від 30.05.2025 №2905-1 повідомлено, що більше додаткові документи, окрім вже наданих, по митній вартості надаватись не будуть. У відповідності до частини 6 статті 53 МКУ декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Враховуючи вищезазначене, декларантом не подано усіх з витребуваних митним органом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2 - 3 ст. 53 МКУ. Також декларантом не спростовано наявні розбіжності у документах.
Відповідно до п.1 ст. 64 МКУ у разі, якщо митну вартість товарів не можна визначити шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст. 58-63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів буде визначена, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ) - за резервним методом. Внаслідок чого обрано другорядний метод визначення митної вартості - резервний. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що: по товару №1 рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, і що ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, є більшим і становить: по товару 1- 0,1084 дол. США за 1 кг ваги нетто. (МД № UA500090/2024/010008 від 26.09.2024), ніж заявлено декларантом - за 1 кг ваги нетто, по товару 2- 0,1015 дол. США за 1 кг ваги нетто. (МД № UA500090/2024/010008 від 26.09.2024), ніж заявлено декларантом - за 1 кг ваги нетто, по товару 3 - 0,0968 дол. США за 1 кг ваги нетто (МД № UA500090/2024/007187 від 12.07.2024) ніж заявлено декларантом - за 1 кг ваги нетто, по товару 4 - 0,086 дол. США за 1 кг ваги нетто . (МД № UA500090/2024/013605 від 27.12.2024) ніж заявлено декларантом - за 1 кг ваги нетто.
Позивач не погодився з вказаною карткою відмови та рішенням про коригування митної вартості товарів звернувся до суду з вказаним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає та враховує наступне.
Положеннями частини другої статті 1 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Згідно до пункту 24 частини першої статті 4 МК України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів Україні, укладених у встановленому законом порядку.
Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Згідно з ч. 1 ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України встановлено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно з частинами першою, другою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є:
декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару,
транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Саме в рамках приписів частини другої статті 53 Митного кодексу України отримує свою безпосередню формалізацію перелік основних документів для підтвердження належності: а) визначення митної вартості товарів; б) обрання методу визначення митної вартості товарів.
Згідно з ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Згідно з ч. 6 ст. 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні, у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Водночас, частиною третьою статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Саме в рамках частини третьої статті 53 МК України отримує свою безпосередню формалізацію система додаткових документів, які можуть запитуватися контролюючим органом (факультативний перелік додаткових документів - у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, визначається частиною четвертою статті 53 Митного кодексу України). При цьому, витребування додаткових документів має субсидіарний характер. Всі документи, як основні, так і додаткові, повинні оцінюватися системно. Контролюючий орган не може формулювати власну позицію на одному конкретному документі, при цьому безпідставно не враховуючи інші.
Отже, митним органом можуть бути витребувані додаткові документи: 1) у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки; 2) якщо такі документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 3) якщо такі документи не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Вказані обставини є виключними підставами для витребування додаткових документів. Водночас тлумачення таких підстав контролюючим органом без належного обґрунтування є протиправним.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Із системного аналізу приписів Розділу ІІІ ("Митна вартість товарів та методи її визначення") МК України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.
Згідно з положеннями пункту третього частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Згідно зі статтею 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Приписами ч.5 ст. 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:
1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;
3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;
4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;
5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;
6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другої та третьої статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
При цьому, пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це у свою чергу обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 Митного кодексу України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 Митного кодексу України.
Відповідно до положень частини першої статті 58 МК України, основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. При цьому важливо відмітити, що основний метод, не застосовується у наступних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (відповідно до частини другої статті 58 Митного кодексу України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до обставин справи між сторонами виник спір щодо правомірності винесення контролюючим органом рішення про коригування митної вартості за другорядним методом (за ціною щодо подібних (аналогічних) товарів.
Щодо твердження відповідача, що до митного оформлення не була надана експортна митна декларація суд зазначає наступне.
Так, відповідач зазначає, що згідно пункту 4.5. контракту № 12 від 21.06.2023 на адресу покупця був направлений оригінал, а також попередньо на Email ТОВ «ТПО «АРІСТА» була направлена електрона копія експортної декларації на товар, яка до митного оформлення надана не була.
Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України експортна декларація не є основним та первинним документом, що надається для підтвердження митної вартості товару. Такий документ може бути поданий для митного оформлення, але лише в якості додаткового, у тому випадку, якщо виникає необхідність в уточненні відомостей, зазначених в основних документах. Декларант не відповідає за оформлення експортної митної декларації. Її оформлення здійснюється відправником (продавцем), та за законодавством іншої держави.
Відповідач у рішенні про коригування митної вартості товарів не зазначив, які саме складові митної вартості товару неможливо перевірити без дослідження декларації країни відправлення, а також яким чином митна декларація країни відправлення впливає на митну вартість товару що поставляється.
Суд зауважує, що до митного оформлення позивачем було надано виписаний EM SALT GROUP LTD інвойс № 17225 від 19.05.2025, згідно якого вартість партії товару на умовах СFR Чорноморськ складала 458432,5 доларів США, з них здійснена передоплата склала 54890,00 доларів США, залишок склав 403542,5 доларів США. При цьому, у вказаному інвойсі було визначено порядок оплати, а саме передоплата 11,97% та оплата залишку після отриманні копії коносаменту.
Згідно наданого до митного оформлення коносаменту № 1, останній було оформлено 19.05.2025.
При цьому, до митної декларації позивачем було надано платіжну інструкція в іноземній валюті № 52 від 13.03.2025 про здійснення передоплати за сіль за контрактом 12 від 21.06.2023, інвойс 17225 від 19.02.2025 на користь EM SALT GROUP LTD в сумі 54 890,00 доларів США, а також платіжну інструкція в іноземній валюті № 95 від 21.05.2025 про здійснення остаточного розрахунку за сіль за контрактом 12 від 21.06.2023, інвойс 17225 від 19.05.2025 на користь EM SALT GROUP LTD в сумі 403 542,50 доларів США.
Отже разом з митною декларацією були подані документи щодо заявленої митної вартості, які кореспондуються між собою в повному обсязі.
Окрім того, як свідчить надана до матеріалів справи позивачем на вимогу суду копія еспортної митної декларації країни відправлення № 700334835332868 від 19.05.2025, в ній містять відомості щодо вартості та кількості товару, які також кореспондуються з відомостями з інвойсу № 17225 від 19.05.2025 та пакувального листа № 1 від 19.05.2025.
Вказані обставини у своїй сукупності свідчать про безпідставність вказаних тверджень відповідача як підстави для витребування додаткових докуметів та коригування митної вартості.
Щодо тверджень відповідача про те, що банківські платіжні документи від 13.03.2025№52, від 21.05.2025№95, що підтверджують факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить обов'язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою № 216, зокрема підпису (власноручного/електронного) відповідальних осіб платника, які відповідно до законодавства України мають право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації.
Відповідно до п.п. 3-5 ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, серед іншого: рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. При цьому платіжне доручення (платіжна інструкція) є доказом щодо виконання (неналежного, виконання) покупцем умов зовнішньоекономічного договору, а не доказом розбіжностей у документах чи неповноти документів, доданих до митної декларації.
Верховний Суд у постанові від 22.10.2020 у справі № 320/2455/19 зазначив, що квитанція або платіжне доручення (платіжні документи) свідчать про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчать про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар. Тобто прямого зв'язку між відомостями із квитанції/платіжного доручення та митною вартістю товару немає.
Позивачем при здійсненні митного оформлення товару до митного органу були надані платіжна інструкція в іноземній валюті № 52 від 13.03.2025 та № 95 від 21.05.2025. Платіжні інструкції містять відмітку банку АТ «ПУМБ» про виконання платежу, а також відмітки, що платежі здійснювався в «Інтернет-Банк». В графі 71 «Підписи та печатка платника» вказано відомості про директора ТОВ «ТПО «АРІСТА» - Вдовиченко П.А.
Окрім того, на виконання вимоги суду позивачем до матеріалів справи були надані виписки по банківському рахунку від 13.03.2025 та від 21.05.2025, які в повній мірі підтверджують операції з купівлі та подальшого перерахування валюти за платіжними інструкціями в іноземній валюті № 52 від 13.03.2025 та № 95 від 21.05.2025.
Щодо посилання відповідача на ту обставину, що платіжна інструкція від 13.11.2024 № 15.201 не може бути взята до уваги як документ, що підтверджують факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить обов'язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених постановою Правління НБУ № 216 від 28.07.2008, зокрема підпису (власноручного/електронного) відповідальних осіб платника, які відповідно до законодавства України мають право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації, то позивач вказує, що здійснює платіжні операції, використовуючи електронну систему АТ «ПУМБ».
Відповідно до п. 6 розділу І Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затв. постановою Правління НБУ № 216 від 28.07.2008, ініціатор має право оформити платіжну інструкцію в іноземній валюті або банківських металах в електронній або паперовій формі. Форма та порядок надання платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах визначаються умовами договору про надання платіжних послуг між користувачем і надавачем платіжної послуги.
Згідно до п. 26 розділу ІІІ вказаного Положення № 216, надавач платіжних послуг повинен перевірити відповідність заповнення реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах вимогам розділу II цього Положення та реквізитам, зазначеним у документах, які відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань валютного регулювання є підставою для здійснення перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металах з рахунку платника, а також поштові та платіжні реквізити контрагентів. При електронній ідентифікації клієнта банком, за допомогою апаратного цифрового ключа, його підпис на платіжних документах не вимагається.
Крім того з рішення про коригування митної вартості товарів, яке оскаржується позивачем, не вбачається, яким саме чином, обставини не зазначення в платіжній інструкції (власноручного/електронного) відповідальних осіб платника, які відповідно до законодавства України мають право розпоряджатися рахунком, вплинули на достовірність визначення позивачем задекларованої митної вартості.
У постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 815/329/17, Верховний Суд зазначив, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01 березня 2023 року по справі № 420/18880/21.
Таким чином, посилання відповідача на відсутність підпису відповідальних осіб платника у платіжній інструкції в іноземній валюті, яка виконана у спосіб обміну електронної інформацією та документами, містять відмітку банку про проведення валютної банківської операції з переказу грошових коштів, не може слугувати підставою для коригування митної вартості.
Щодо тверджень відповідача про те, що у сертифікаті про походження товару форми А від 22.05.2025 № A 0825260 у графі 10 зазначено номер інвойсу №17225 від 07.05.2025, при цьому дата інвойсу відрізняється від поданого до митного оформлення та у наданому до митного оформлення сертифікаті якості від 20.04.2025 №б/н відсутня інформація щодо товару №3 та №4 WASHED ROCK SALT/ сіль промита суд зазначає наступне.
Суд зауважує, що положення частини першої, другої статті 53 МК України не відносять сертифікат про походження товару та сертифікати якості до документів, які підтверджують заявлену митну вартість товарів.
Суд зауважує, що ні сертифікати про походження товару форми А від 22.05.2025 № A 0825260, ні сертифікати якості від 20.04.2025 №б/н не містять відомостей щодо числових значень складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Окрім того, частина третя статті 53 МК України не передбачає можливість додатково витребувати у декларанта, у разі виявлення розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості додаткових документів щодо походження товару чи його якості, за виключенням висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
З рішення про коригування митної вартості товарів, яке оскаржується позивачем, не вбачається, яким саме чином, вказані вище обставини щодо невірності зазначенні у сертифікаті про походження товару форми А від 22.05.2025 № A 0825260 у графі 10 дати інвойсу 07.05.2025 замість вірної 19.05.2025, а також відсутності в сертифікаті якості від 20.04.2025 №б/н інформація щодо товарів WASHED ROCK SALT/ сіль промита впивають на показники заявленої митної вартості, а тому суд ввадає вказані доводи відповідача безпідставними.
Щодо вимоги відповідача надати додаткові документи.
Частиною третьої статті 53 МКУ передбачено виключно три підстави витребування додаткових документів у декларанта: 1) наявність розбіжностей у документах, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. Витребування додаткових документів у позивача було обґрунтовано формальними підставами. Відповідачем не було зазначено яких саме відомостей не вистачає, не зазначено конкретних розбіжностей щодо числових значень складових митної вартості імпортованих товарів.
Верховний Суд у постанові від 13.10.2021 р. у справі № 804/15600/15 наголосив, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
У цій поставної Верховний Суд звернув увагу, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися в правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.
Верховний Суд у постанові від 14.04.2021 р. у справі № 820/4849/16 назвав вимоги до запиту додаткових документів, відповідно до яких митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
З урахуванням вказаної позиції Верховного Суду та встановлених судом обставин суд дійшов висновку про безпідставність вимог відповідача щодо витребування від позивача додаткових документів.
При цьому, судом враховано, що на запит відповідача позивачем було надано прайс лист EM SALT GROUP LTD від 17.02.2025 з цінами, які відповідають ціні задекларованій у МД №25UA500090006224U1 від 29.05.2025 та долученими до неї документам.
Щодо обрання відповідачем резервного методу визначення митної вартості.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 55 МКУ прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів повинно містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію, у тому числі щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, яка призвела до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. При коригуванні митної вартості товарів за другорядними методами, передбаченими статями 59, 60 та 64 цього Кодексу, у рішенні обов'язково зазначаються номер та дата митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів (пункту 2.1 розділу II Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598).
При цьому в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 19 червня 2018 року в справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18).
Проте, як видно з гр. 33 оскаржуваного Рішення, коригувань на обсяг партії товарів, умови поставки, комерційних умов тощо, відповідачем не здійснювалось.
Частиною 1 ст. 57 МК встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
При цьому частинами 2, 3, 6 ст.57 передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У ч.8 ст.57 МК України, зазначено, що лише у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідач неправомірно застосував резервний метод при визначенні митної вартості Товару. У той же час, посилання відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з довідкової інформації не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.
Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) Держмитслужби України закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості довести задекларовану митну вартість. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС Держмитслужби України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.
Аналогічна правова позиція викладена в Рішенні Верховного Суду від 21.02.2018 року у справі № 820/17417/14, від 04.09.2018 року у справі № 818/1186/17.
Згідно з ч. 4 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Недоліки, на які вказав відповідач у рішенні про коригування митної вартості, не впливають на числові значення складових митної вартості товарів і не позбавляють позивача права на застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, з врахуванням того, що позивачем використані відомості, які повністю підтверджені документально. Відповідачем не доведена правомірність застосування другорядного методу при визначенні митної вартості відповідно. Витребування документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, та повинно бути конкретизованим вказівкою на документи в загальному переліку, які є дійсно необхідними.
Згідно з ч. 5 ст. 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Відповідач не довів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у недостовірності наданої інформації. Відповідач не повідомив декларанта про те, які саме обставини та/або числові показники потребують додаткового підтвердження. Неподання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Митний орган зобов'язаний довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
В спірному рішенні про коригування митної вартості сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених судом обставин, підтверджених наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку, що контролюючий орган приймаючи рішення про коригування митної вартості № UA500090/2025/000031/2 від 30.05.2025 року діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного законодавства, тому суд визнає його протиправним та скасовує.
Скасовуючи рішення про коригування митної вартості товарів, суд тим самим підтверджує факт відсутності неправильності визначення декларантом митної вартості товарів. Відсутність цієї обставини свідчить про відсутність підстав для відмови у прийнятті митної декларації. Відмову, учинену органом доходів і зборів за відсутності цієї обставини, слід вважати необґрунтованою, а необґрунтованість рішення суб'єкта владних повноважень з огляду на п.3 ч.3 ст.2 КАС є підставою для скасування такого рішення. Отже, скасування судом рішення органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів є підставою для скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500090/2025/000072 від 30.05.2025 року.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч.1 ст. 139 КАС України).
Тому судовий збір в сумі 30280 грн. відшкодовується позивачу за рахунок відповідача.
Щодо стягнення з Одеської митниці на користь ТОВ «ТПО «АРІСТА» судових витрат з оплати професійної правничої допомоги у розмірі 15000 грн. суд зазначає наступне.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
Відповідно до частини дев'ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.
В пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
На підтвердження здійснення витрат, які позивач поніс у зв'язку із розглядом справи представником позивача надані до суду: копія ордеру; копію договору про надання правової допомоги 02/01/23 від 13.01.2023; копію додаткової угоди 4 до Договору про надання правової допомоги 02/01/23 від 13.01.2023; рахунок на оплату № 58 від 12.06.2025; копію платіжної інструкції № 4002 від 12.06.2025; копія виписки з особового рахунку АО Едвайзерс за 12.06.2025.
Згідно наданих документів вартість послуг становить 15000 грн.
Відповідач надав заперечення на заяву про стягнення судових витрат, а саме витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 15 000 грн.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Європейським судом з прав людини від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04, зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п.п. 268, 269).
Згідно з висновком, сформованим Європейським судом з прав людини у рішенні у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia), від 28.11.2002, відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і які були дійсно необхідними.
Отже при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.
Суд також зазначає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи №200/14113/18-а ухвалив постанову від 26.06.2019, в якій сформував правову позицію, згідно з якою, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.
Вказаний висновок Верховного Суду у відповідності до приписів частини п'ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд враховує під час вирішення такого питання.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат, суд при розподілі судових витрат має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п.49 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Наталія Михайленко проти України», від 30 травня 2013 року, заява 49069/11).
Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, вважає, що заявлені представником позивача до відшкодування 15000 грн. витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для останнього, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку представник позивача просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню у зв'язку з відсутністю ознак співмірності, визначених частиною п'ятою статті 134 КАС України.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд звертає увагу на те, що дана категорія справи відноситься до справ незначної складності, що не потребує значного часу на опрацювання нормативно-правових актів, пошуку в Єдиному державному реєстрі судових рішень та вивчення практики в аналогічній категорії справ.
Тобто з позиції суду підготовка позову у цій справі не вимагала від адвоката значного обсягу юридичної та технічної роботи.
Відтак, з огляду на обсяг наданих адвокатами послуг, суд, виходячи з критерію пропорційності вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача, повинен становити 4 000,00 грн.
Враховуючи висновки суду, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 30 280 грн. 00 коп. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 грн. 00 коп.
Керуючись статтями 2-9, 90, 139, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислове об'єднання «АРІСТА» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500090/2025/000031/2 від 30.05.2025.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці № UA500090/2025/000072 від 30.05.2025.
Стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислове об'єднання «АРІСТА» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 30 280,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.
Рішення суду, відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування сторін:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислове об'єднання «АРІСТА», місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 2; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 33221885.
Відповідач - Одеська митниця, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21А; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 44005631.
Суддя Роман КАРАВАН