Справа № 420/38978/24
14 жовтня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Хлімоненкової М.В., розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів,
встановив:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 , в якому позивач просить суд:
- Стягнути з старшого солдата ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) завдану шкоду державі (безпідставно набуті кошти в розмірі 33307 (тридцять три тисячі триста сім) гривень 26 копійок, на рахунок військової частини НОМЕР_1 за реквізитами: р/р НОМЕР_4 ) банк отримувач - УДКСУ Волинської області, МФО 820172.
В обґрунтування своїх вимог, позивач вказує, що у зв'язку із незаконною відсутністю (без повідомлення причин) на військові службі відповідача - ОСОБА_1 , у період з 01.09.2023 по 23.09.2023, про що посадові особи позивача не володіли інформацією та що встановлено було під час проведення службового розслідування, про результати якого начальник військової частини НОМЕР_1 видав наказ від 10.04.2024 №555, здійснені нарахування та виплата грошового забезпечення на загальну суму 33307, 26 грн, за указаний період становлять безпідставно набуті кошті відповідачем у розмірі 33307, 26 грн, які підлягають поверненню. У добровільному порядку відповідач, після того, як йому була надіслана претензія, безпідставно набуті кошти у сумі 33307,26 грн не відшкодував.
Ухвалою суду від 07.01.2025 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Відповідач не надав відзиву на позовну заяву.
Частиною шостою ст.162 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.
Відповідно до копії Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15.09.2022 року № 235, військовослужбовця за призовом по мобілізації, старшого матроса ОСОБА_1 , навідника 5 механізованої роти НОМЕР_5 механізованого батальйону, який прибув з військової частини НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 , з 15 вересня 2022 року зараховано до списків особового складу частини, на всі види забезпечення і вважається таким, що з 15 вересня 2022 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків.
Відповідно до копії Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23.09.2023 року № 276, старшого солдата за призовом по мобілізації ОСОБА_1 , стрільця 2 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 4 стрілецької роти НОМЕР_5 стрілецького батальйону, призначено наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) від 20 вересня 2023 року № 476-РС на посаду номер обслуги зенітного кулеметного відділення зенітного кулеметного взводу зенітної кулеметної роти військової частини НОМЕР_7 , з 23 вересня 2023 року виключено зі списків особового складу частини і всіх видів забезпечення, та вважається таким, що справи та посаду здав і вибув до нового місця служби місто Володимир Волинської області.
24.09.2023 року у військовій частині НОМЕР_1 старшому солдату ОСОБА_1 було видано припис № 593 вибути до військової частини НОМЕР_8 АДРЕСА_2 для проходження служби з прибуттям 25 вересня 2023 року.
Відповідно до запиту військової частини НОМЕР_1 №14/8/5/112 від 21.03.2024 про прибуття чи не прибуття військовослужбовця ОСОБА_1 до нового місця служби - В/Ч НОМЕР_8 , військовою частиною НОМЕР_8 листом за № 2429/181 від 22.03.2024 року було повідомлено, що старший солдат ОСОБА_1 прибув до місця дислокації військової частини НОМЕР_8 22.03.2024 року без належних документів, що унеможливлює його зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_8 .
22.03.2023 старшим 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 молодшим сержантом ОСОБА_2 , на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 скеровано рапорт, у якому повідомлено, що 22.03.2024 року з військової частини НОМЕР_8 на адресу військової частин НОМЕР_1 надійшло повідомлення № 2429/181 про те, що старший солдат ОСОБА_3 , який, відповідно до наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) від 20.09.2023 року №476-РС та наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23.09.2023 року №276, 23.09.2023 року був виключений і списків особового складу військової частини та вибув для подальшого проходження військової служби до нового місця служби - кулеметної роти військової частини НОМЕР_7 , до вказаної військової частини своєчасно не прибув, а прибув лише 22.03.2024 року без належно оформлених військово-облікових документів та був скерований для їх отримання до військової частини НОМЕР_1 . Того ж дня старший Солдат ОСОБА_3 прибув до військової частини НОМЕР_1 для повторного отримання грошового, продовольчого та речового атестатів з подальшим вибуттям до нового місця служби. Просив за даним фактом призначити службове розслідування, проведення якого доручити командиру відділення 2 самохідної артилерійської батареї 2 самохідного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_1 молодшому сержанту ОСОБА_4 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 22 березня 2024 року № 470, було призначене службове розслідування для встановлення причин та умов, що сприяли відсутності по місцю служби солдата ОСОБА_1 , проведення якого доручено командиру відділення 1 самохідної артилерійської батареї 2 самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 молодшому сержанту ОСОБА_5 . Службове розслідування провести у період з 22 березня 2024 року по 21 квітня 2024 року, під час якого з'ясувати: наявність неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; наявність причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначене службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; наявність порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; умови та причини, що сприяли порушенню; конкретні неправомірні дії військовослужбовців, якими вчинено порушення.
Відповідно до указаного вище наказу, у період з 22.03.2024 по 10.04.2024 було проведено службове розслідування, результати якого оформлено актом службового розслідування від 10.04.2024 року № 133.
Відповідно до зазначеного Акту службового розслідування, у ході його проведення було встановлено наступні обставини:
“Стрілець 2 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 4 стрілецької роти НОМЕР_9 стрілецького батальйону старший солдат військової служби по мобілізації ОСОБА_6 , відповідно до наказу командувача військ оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 20 вересня 2023 року №476-РС та накату командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23 вересня 2023 року №276, 23 вересня 2023 року був виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та вибув для подальшого проходження військової служби до нового місця служби - кулеметної роти військової частини НОМЕР_7 , що за адресою: АДРЕСА_2 . Однак, 22 березня 2024 року старший солдат ОСОБА_6 , прибув в пункт постійної дислокації військової частини НОМЕР_10 та заявив про себе. Поруч з цим, 22 березня 2024 року на адресу командира військової частини НОМЕР_1 надійшло повідомлення із військової частини НОМЕР_8 № 2429/181 від 22 березня 2024 року, в якому вказується, що старший солдат ОСОБА_3 прибув до місця дислокації військової частини НОМЕР_8 , без належних документів, що унеможливлює зарахувати вказаного військовослужбовця до списків особового складу військової частини НОМЕР_8 (відсутній припис актуальний на дату прибуття, грошовий, продовольчий, речовий атестати, атестат служби озброєння) та вибув до військової частини НОМЕР_1 для оформлення облікових документів.
...з 23 вересня 2023 року по 22 березня 2024 року на адресу командира військової частини НОМЕР_1 повідомлень із військової частини НОМЕР_8 відносно старшого солдата ОСОБА_7 не надходило.
Вищезазначений військовослужбовець у відібраному пояснені поважних обставин, які виправдовують його відсутність на військовій службі не зазначив.
Таким чином, старший солдат ОСОБА_3 був відсутній без поважних причини з 23 вересня 2023 року по 22 березня 2024 року.
... Старший солдат ОСОБА_3 встановленим порядком не звертався до командування НОМЕР_9 стрілецького батальйону, посадових осіб військової частини НОМЕР_1 для отримання відпустки, вихідного дня, вибуття на лікування тощо. Накази, виконання яких передбачало б відсутність по місцю служби старшому солдату ОСОБА_7 , посадовими особами НОМЕР_9 стрілецького батальйону не віддавались.
У зв'язку з тим, що посадові особи військової частини НОМЕР_1 не володіли інформацією про те, що старший солдат ОСОБА_6 незаконно відсутній на військовій службі, даному військовослужбовцю:
- у період з 01 вересня 2023 року по 23 вересня 2023 року, на підставі наказу Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» та картки особового рахунку за 2023 рік старшого солдата ОСОБА_1 за вересень 2023 року було нараховане та виплачене грошове забезпечення у розмірі 11 307 грн. 26 коп;
- у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» та рішення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року № 912/3/29 та картки особового рахунку старшого солдата ОСОБА_8 встановлено, що за період з 01 вересня 2023 року по 23 вересня 2023 року вищезазначеному військовослужбовцю була нарахована та виплачена додаткова винагорода у розмірі 22000 (двадцять дві тисячі) гривень 00 копійок.
Відповідно до абзацу 8, пункту 15, розділу 1 наказу Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» визначено, що: «грошове забезпечення не виплачується військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення».
Відповідно до пункту 5, розділу XVI наказу Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» визначено, що «військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються за невихід на службу (навчання) без поважних причин за місяць, у якому здійснено таке порушення».
Причиною даного правопорушення є низькі моральні та ділові якості старшого солдата ОСОБА_7 , його незадовільне відношення до виконання обов'язків військової служби, грубе порушення ним вимог статей 11, 12, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 3, 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, в частині дотримання дисципліни, належного виконання покладених на нього обов'язків військової служби, утримання від негідних вчинків....».
В матеріалах справи також наявні копії доповіді №164 про факт несвоєчасного прибуття до нового місця служби та бланк отримання пояснень від відповідача ОСОБА_1 .
За наслідком проведеного службового розслідування, згідно з пп. 6.6, 6.7 Акту, запропоновано начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_1 : суму нестачі у розмірі 33307,26 грн занести в Книгу нестач військової частини НОМЕР_1 по напрямку фінансово-економічної служби; внести в Книгу грошових стягнень і нарахувань військової частини НОМЕР_1 суму нестачі в розмірі 33307,26 грн. У зв'язку з переведенням до нового місця служби старшого солдата ОСОБА_1 для подальшого проходження військової служби, на виконання вимог вказівки Департаменту фінансів Міністерства оборони України №248/2/4/676 від 11 липня 2021 року начальнику служби - головному бухгалтеру фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 відпрацювати акт приймання-передачі заборгованості з відшкодування завданих державі збитків та направити до нового місця служби старшого солдата ОСОБА_1 , а саме: ІНФОРМАЦІЯ_2 , де військова частина НОМЕР_8 перебуває на фінансовому забезпеченні.
10.04.2024 ТВО командира військової частини НОМЕР_1 прийнято наказ “Про результати службового розслідування» №555, яким зокрема наказано: начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_1 : суму нестачі у розмірі 33307,26 грн занести в Книгу нестач військової частини НОМЕР_1 по напрямку фінансово-економічної служби; внести в Книгу грошових стягнень і нарахувань військової частини НОМЕР_1 суму нестачі в розмірі 33307,26 грн. У зв'язку з переведенням до нового місця служби старшого солдата ОСОБА_1 для подальшого проходження військової служби, на виконання вимог вказівки Департаменту фінансів Міністерства оборони України №248/2/4/676 від 11 липня 2021 року начальнику служби - головному бухгалтеру фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 відпрацювати акт приймання-передачі заборгованості з відшкодування завданих державі збитків та направити до нового місця служби старшого солдата ОСОБА_1 , а саме: ІНФОРМАЦІЯ_2 , де військова частина НОМЕР_8 перебуває на фінансовому забезпеченні.
Відповідно до рапорту начальника фінансово-економічної служби - головного бухгалтера військової частини НОМЕР_1 вх.№769-вн від 06.05.2024, загальна сума безпідставно нарахованих та виплачених грошових коштів старшому солдату ОСОБА_1 становить 33307,26 грн.
На підтвердження отримання відповідачем сум грошового забезпечення, в матеріалах справи наявні картка особового рахунку військовослужбовця за 2023 рік (січень-грудень) ОСОБА_1 та копія відомості зарахувань заробітної плати.
З метою повернення заборгованості, на адресу проживання ОСОБА_1 військовою частиною НОМЕР_1 було направлено претензію про наявність заборгованості перед позивачем у розмірі 33307,26 грн, та запропоновано у добровільному порядку перерахувати кошти на вказаний у претензії розрахунковий рахунок.
Втім, у добровільному порядку відповідачем безпідставно отримані кошти не повернуто, у зв'язку із чим Військова частина НОМЕР_1 звернулась до суду із цим позовом.
Вирішуючи справу суд виходить з такого.
Як визначено ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами ч.1, 2 ст.2 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (надалі - Закон №2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 1 статті 43 Закону №2232-ХІІ передбачено, що фінансове забезпечення заходів, пов'язаних з організацією військової служби і виконанням військового обов'язку, здійснюється за рахунок і в межах коштів Державного бюджету України. Додаткове фінансування цих заходів може відбуватися за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством.
Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України, що слідує з приписів абз.1 ст.3 ЗУ «Про Збройні Сили України» від 06 грудня 1991 року №1934-ХІІ , ст. 1, 10 ЗУ «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року № 1932-ХІІ.
Органом державної військової та виконавчої влади на місцях у системі Збройних Сил України є командири (начальники) військових частин (установ, організацій), яким Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV «Про затвердження Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України» (далі - Статут), надано повноваження органу виконавчої влади в системі Міністерства оборони України.
Статут визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.
Згідно з статтями 26, 27 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення злочину військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі визначає Закон України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII).
Відповідно до статті 1 Закону № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частиною другою статті 9 Закону № 2011-XII визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до абзацу першого частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абзац другий частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII).
Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам (далі Порядок №260).
Відповідно до пункту 2 Порядку №260, грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Пунктом 3 Порядку №260 визначено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є:
штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина);
накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження;
накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення;
накази про присвоєння військових звань;
грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Відповідно до пункту 12 Порядку №260, військовослужбовцям, які тимчасово вибувають з військової частини зі збереженням грошового забезпечення за місцем служби, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які мають постійний характер, виплачуються за весь період такого вибуття.
Натомість, згідно пункту 15 Порядку №260, грошове забезпечення не виплачується, зокрема, за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше.
Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.
Згідно пункту 5 розділу XVI Порядку №260 військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються в таких випадках: за невихід на службу (навчання) без поважних причин - за місяць, у якому здійснено таке порушення.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.
Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Так, частина перша статті 1212 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
За змістом частини першої статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц зазначила, що у статті 1215 Цивільного кодексу України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і, відповідно, тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
Пунктом 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03 жовтня 2019 року № 160-IX (далі - Закон № 160-IX) визначено, що пряма дійсна шкода - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.
Згідно з ст. 3 Закону № 160-IX підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність (ч. 1).
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 160-IX встановлено, що умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
Відповідно до положень ст. 10 Закону № 160-IX відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п'ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.
Особа, яка завдала шкоду, за згодою командира (начальника) може добровільно відшкодувати її розмір повністю або частково, передати для відшкодування завданої шкоди рівноцінне майно або відремонтувати чи відновити пошкоджене, про що видається відповідний наказ. Не допускається відшкодування завданої шкоди рівноцінним майном у разі втрати чи пошкодження зброї, боєприпасів, спеціальної техніки та іншого майна, що відповідно до закону вилучене з цивільного обороту або обмежене в обороті.
Відшкодування шкоди, завданої військовозобов'язаним чи резервістом під час проходження ним зборів, здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу або в іншому встановленому законом порядку в разі відмови військовозобов'язаного чи резервіста від її добровільного відшкодування.
Відшкодування шкоди, визначеної частиною другою статті 6 цього Закону, здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу в разі відмови особи від її добровільного відшкодування.
Так, на підтвердження підстав для стягнення з відповідача шкоди, позивач вказує, що матеріалами службового розслідування було встановлено, що старший солдат ОСОБА_1 , військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 отримував грошове забезпечення та додаткові винагороди за період з 01 вересня 2022 року по 23 вересня 2023 року під час фактичної відсутності з невідомих причин на військовій службі, тобто без достатніх правових підстав для цього. Враховуючи вище викладене, відповідач не може вважатися добросовісним набувачем в розумінні закону. Отже, відповідач діяв недобросовісно, оскільки був відсутній на службі без поважних причин, проте отримав грошове забезпечення, а відтак наявні підстави для стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів.
Втім, суд вважає, що позивачем не доведено підстав для задоволення цього позову, позаяк зі змісту приписів ст.1212 ЦК України її застосування можливе за наявності трьох умов: набуття або зберігання майна; здійснення набуття або зберігання майна за рахунок іншої особи; відсутність правових підстав для такого набуття чи зберігання або припинення таких підстав згодом.
Водночас стаття 1215 Цивільного кодексу України встановлює випадки, коли отримане набувачем від іншої особи майно, яке зовні могло б бути розцінене як безпідставно набуте, насправді не є таким.
Відповідно до вказаної норми закону не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Не підлягають поверненню безпідставно набуті кошти за умови наявності одночасно таких умов, як здійснення виплати добровільно, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів.
З матеріалів справи вбачається, що заявлена до стягнення сума безпідставно набутих відповідачем коштів, за доводами позивача, виникла внаслідок нарахування та виплати відповідачу за період з 01.09.2023 по 23.09.2023, у який при цьому, відповідач був незаконно відсутній на службі.
Водночас, такі обставини не підтверджуються належними та достатніми доказами.
Зокрема, суд звертає увагу, що згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 22.03.2024 №470 “Про призначення службового розслідування», Акту службового розслідування, наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 10.04.2024 №555 “Про результати службового розслідування та покарання винних», було встановлено, що відповідач ОСОБА_1 був відсутній на службі без поважних причин у період з 23.09.2023 по 22 03.2024.
Так само, у листі командира військової частини НОМЕР_8 №2429/181 від 22.03.2024, рапорті старшого 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 на ім'я командира в/ч НОМЕР_1 та доповіді ТВО командира в/ч НОМЕР_1 йдеться про несвоєчасне - 22.03.2024 прибуття до в/ч НОМЕР_8 , в той час як із списків в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_1 був виключений для подальшого проходження служби ще 23.09.2023.
Крім того, 23.09.2023 старшому солдату ОСОБА_1 в.о. начальника штабу - заступника командира в/ч НОМЕР_1 було надано припис №593 про вибуття 24.09.2023 та прибуття 25.09.2023 до військової частини НОМЕР_8 .
Отже, з наявних у справі документів слідує, що у період з 01.09.2023 по 23.09.2023 відповідач знаходився на військові службі, та встановленим порядком його відсутність без належних причин у цей період на службі не було встановлено.
Зафіксовані при проведенні службового ж розслідування дані дають підстави для висновку про безпідставну відсутність відповідача на службі у інший період, а саме після 23.09.2023 по 22.03.2024 та несвоєчасне його прибуття до в/ч НОМЕР_8 .
Отже, матеріалами справи не підтверджено, що відповідач перебуваючи на військовій службі у період з 01.09.2023 по 23.09.2023 діяв недобросовісно, оскільки був відсутній на службі без поважних причин, та отримував грошове забезпечення, а відтак відсутні підстави для стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів, виплачених з 01.09.2023 по 23.09.2023.
За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З означених підстав суд доходить висновку про необґрунтованість позовних вимог. А відтак, позов задоволенню не підлягає.
Судові витрати не розподіляються.
На підставі викладеного, керуючись ст.242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
У задоволенні позову військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення із старшого солдата ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) безпідставно набутих коштів, у вигляді безпідставно нарахованого та виплаченого грошового забезпечення, в розмірі 33307 (тридцять три тисячі триста сім) гривень 26 (двадцять шість) копійок, на рахунок військової частини НОМЕР_1 за реквізитами: р/р UA798201720313231001204089236) банк отримувач - УДКСУ Волинської області, МФО 820172, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: військова частина НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 .
Суддя Марина ХЛІМОНЕНКОВА