Справа № 420/25521/25
15 жовтня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Бутенка А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «НАУКОВОВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ТЕЛСИС» про стягнення адміністративно-господарських санкцій,-
Стислий зміст позовних вимог.
Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «НАУКОВОВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ТЕЛСИС», в якій просить суд:
- стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ТЕЛСИС" на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративногосподарські санкції у розмірі 531 794,54 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 23 931, 00 грн. Банк - ГУ ДКСУ в Одеській області, ГУК в Од.обл./м.Одеса/50070000, ЄДРПОУ 37607526, Казначейство України(ел. адм. подат.), UA618999980313191230000015744, Код класифікації доходів бюджету 50070000. Бюджетне кодування в призначенні платежу: *;101;код ЄДРПОУ підприємства; платежі до Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю за 2024 рік.
Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що відповідач відповідно до статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" за 1 робоче місце, призначених для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, відповідач до 15 квітня 2025 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції, оскільки вищезазначена сума відповідачем не була сплачена, утворилася заборгованість та пеня за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій становить. Враховуючи зазначене, позивач просить задовольнити позов та стягнути з відповідача заборгованість по адміністративно-господарським санкціям та пені.
21.08.2025 року та 19.09.2025 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «НАУКОВОВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ТЕЛСИС» надійшов відзив на позовну заяву в обґрунтування якого зазначено, що жодний закон України, у тому числі Закон 875-ХІІ, не уповноважує позивача на здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері дотримання законодавства щодо соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні загалом, так і щодо забезпечення зайнятості та працевлаштування осіб з інвалідністю чи виявлення роботодавців-порушників нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю -конкретно. 6. Згідно з Положенням про Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14.04.2011 № 129 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.04.2011 за № 528/19266 (зі змінами та доповненнями) відповідних повноважень нагляду (контролю) позивач не має. Відповідач зазначає, що протягом 2024 року виконував вимогу Закону 875-ХІІ, забезпечивши зайнятість особи із інвалідністю та надавши особі з інвалідністю можливість можливості заробляти собі на життя працею, яку особа з інвалідністю вільно вибрала та у формі, яку запросила особа з інвалідністю. Оскільки відповідно до штатного розпису та звітів відповідача середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за 2024 рік становить 15 осіб, відповідно по положень Закону 875-ХІІ норматив забезпечення (працевлаштування) зайнятості осіб з інвалідністю у 2024 році становив - 1 особа. Даний норматив відповідачем виконано.
Заяви чи клопотання від сторін.
11.09.2025 року від Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю надійшли додаткові пояснення по справі.
Процесуальні дії вчинені судом.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 04.08.2025 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Обставини справи.
Відповідно до Розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у ТОВ «НАУКОВОВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ТЕЛСИС», за рік склала 8 осіб, таким чином, середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону складає - 1 особа.
Середньооблікова чисельність штатних працівників, яким встановлена інвалідність, у роботодавця склала 0 осіб, що є менше ніж встановлено нормативом.
Таким чином, за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняті особами з інвалідністю, відповідач до 15 квітня 2025 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарську санкцію у розмірі 531 794, 54 грн.
Враховуючи те, що відповідач не виконав нормативів робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в кількості 1 робоче місце та не сплатив адміністративно-господарські санкції з урахуванням пені (23931, 00 грн.) в загальній сумі 555 725,54грн., позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Джерела права й акти їх застосування.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантії їх рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначає Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 року №875-ХІІ (далі - Закон №875-XII).
Згідно з частиною 1 статті 17 Закону №875-XII з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.
Відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення особи з інвалідністю на іншу роботу без її згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров'я перешкоджає виконанню професійних обов'язків, загрожує здоров'ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров'я осіб з інвалідністю (частина 3 статті 17 Закону №875-XII).
Відповідно до положень частини 1 статті 18 Закону №875-XII забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Згідно з частиною 1 статті 19 Закону №875 для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Частиною 2 статті 19 Закону №875 передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Відповідно до частини 4 статті 19 Закону №875-XII виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.
Згідно з частиною 6 статті 19 Закону №875-XII Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію:
- про працевлаштованих осіб з інвалідністю;
- про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;
- необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.
Частинами 12 та 13 статті 19 Закону №875-XII передбачено, що Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.
Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.
Згідно з частинами 1-2 статті 20 Закону №875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Відповідно до частин 4, 5 статті 20 Закону №875-XII адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.
Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю, його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді (частина 10 статті 20 Закону України №875-XII).
Висновки суду.
З аналізу норм Закону №875-XII вбачається, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця, натомість вимагає від нього вжиття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, визначених у статті 18 Закону №875-XII.
Суд не приймає до уваги доводи представника ТОВ «НАУКОВОВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ТЕЛСИС» щодо необхідності проведення Держпраці перевірки, за результатами якої встановлено факт невиконання відповідності нормативів робочих місць для оплати праці осіб з інвалідністю за 2024 рік, з огляду на наступне.
Відповідно до ст.20 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.
Частиною третьою статі 18-1 Закону №875-XII визначено, що державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК або рекомендації у сфері зайнятості, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70 на реалізацію статей 19, 20 Закону №875-XII затверджено Порядок сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (далі Порядок №70), який визначає процедуру сплати підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб (далі роботодавці), суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (далі сума адміністративно-господарських санкцій).
Відповідно до п.2 Порядку №70 роботодавці самостійно сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі відділення Фонду) за своїм місцезнаходженням (для юридичних осіб) або місцем проживання (для фізичних осіб - підприємців) на рахунки, відкриті в органах Казначейства, до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Сума адміністративно-господарських санкцій, що сплачується роботодавцем за попередній рік, розраховується Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю на підставі показників звітності з Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та зазначається у розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій (далі розрахунок).
Згідно з п.11 ч.4 ст.50 Закону України «Про зайнятість населення» роботодавці мають право подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії) у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики.
Верховний Суд у постанові від 24.04.2025 року у справі №280/3642/23 зазначив, що з 06 листопада 2022 року, з набранням чинності Законом України від 18.10.2022 року №2682-IX, Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю отримав повноваження застосовувати адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю (4 % від середньооблікової чисельності штатних працівників або одне місце для підприємств із 8- 25 працівниками) на основі автоматизованого аналізу даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, без необхідності проведення позапланових перевірок Держпраці, що робить правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 21.11.2022 року у справі №400/3957/21, неактуальною для спірних правовідносин через зміни в правовому регулюванні.
При цьому ВС зазначив, що автоматизоване виявлення Фондом соціального захисту осіб з інвалідності роботодавців-порушників до 10 березня на основі даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності є реактивним заходом контролю, що відбувається після завершення звітного року. За результатами такого заходу Фонд може накласти на роботодавця адміністративно-господарські санкції та пеню відповідно до Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, затвердженого Постановою КМ України № 70.
Заходи контролю Держпраці та Фонду у питанні виявлення порушень у дотриманні нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю не підміняють один одного - проактивний контроль дає змогу Держпраці оперативно реагувати на потенційні порушення та притягувати посадових осіб до адміністративної відповідальності, а реактивний контроль у випадку встановлення порушення має наслідком для роботодавця сплату відділенню Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суми адміністративно-господарських санкцій та пені, у разі порушення такої сплати санкції.
Таким чином ВС дійшов висновку, що з 06 листопада 2022 року Фонд не проводить власних розрахунків, а покладається на дані автоматизованого аналізу Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, які формуються до 10 березня відповідного року зі звітності роботодавця, Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю лише виявляє роботодавців-порушників нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю та накладає адміністративно-господарські санкції відповідно до формули обрахунку, передбаченої статтею 20 Закону №875-XII.
Вказана правова позиція підтримана Верховним Судом у постановах від 16.06.2025 у справі №160/11423/23, від 27.06.2025 у справі №400/3796/24.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ТОВ «НАУКОВОВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ТЕЛСИС» впродовж спірного періоду 2024 року уклало цивільно-правові договори із ОСОБА_1 , який згідно з довідкою серії 12ААД №365750 від 14.10.2025 року є особою з інвалідністю 3 групи інвалідність встановлено на строк до 01.11.2025 року.
Так, на думку підприємства, відповідно до положень Закону 875-ХІІ відповідач забезпечив працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році у кількості 1 особа.
Однак, суд не погоджується з такими твердження відповідача з огляду на наступне.
Так, відповідно п.20 ч.1 чт.1 до Закону України «Про зайнятість населення», робоче місце - місце (приміщення), на якому працівник постійно чи тимчасово перебуває в процесі трудової діяльності і яке визначене, зокрема на підставі трудового договору (контракту).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про охорону праці» працівник - це особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов'язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).
Згідно зі статтею 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
В свою чергу, умови цивільно-правового договору регулює Цивільний кодекс України, відповідно до якого цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці.
Згідно із статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно частин першої та другої статті 928 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
З огляду на викладене, такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 09.06.2021 року у справі № 420/2174/19 наголосив, що основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.
Таким чином, цивільно-правовий договір не є працевлаштуванням у розумінні законодавства, що регулює працевлаштування осіб з інвалідністю, оскільки він не передбачає трудових відносин, які регулюються Законом №875-XII.
Отже, твердження віповідача про виконання ним вимог Закону №875-XII щодо працевлаштування ним особи з інвалідністю протягом 2024 року є необгрунтованим та безпідставним, оскільки згідно з законодавством України, для цього необхідно укласти трудовий договір, а не цивільно-правовий, оскільки останній не створює трудових відносин, а лише регулює надання послуг. Таким чином, товариство не може вважати таке укладення підставою для виконання свого обов'язку щодо працевлаштування осіб з інвалідністю.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст.242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Розподіл судових витрат.
Згідно з вимогами ст.139 КАС України судові витрати не стягуються.
Керуючись ст.ст.6, 72-73, 77, 132, 139, 143, 241-246, 250-251 КАС України, суд, -
1. Позов Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 13901271) до Товариства з обмеженою відповідальністю «НАУКОВОВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ТЕЛСИС» (вул. Архітекторська, буд.76, м. Одеса, 65000, код ЄДРПОУ 30672426) про стягнення адміністративно-господарських санкцій - задовольнити.
2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ТЕЛСИС" на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративногосподарські санкції у розмірі 531 794,54 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 23 931, 00 грн. Банк - ГУ ДКСУ в Одеській області, ГУК в Од.обл./м.Одеса/50070000, ЄДРПОУ 37607526, Казначейство України(ел. адм. подат.), UA618999980313191230000015744, Код класифікації доходів бюджету 50070000. Бюджетне кодування в призначенні платежу: *;101;код ЄДРПОУ підприємства; платежі до Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю за 2024 рік.
Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
Суддя А.В. Бутенко