15 жовтня 2025 р. № 400/418/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачів1. ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , 2. Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ,
провизнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування наказу від 19.12.2024 №390 в частині, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач 1, ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та Військової частини НОМЕР_1 (далі також - відповідач 2), в якому просить:
- визнати протиправним призов ІНФОРМАЦІЯ_3 на військову службу під час мобілізації на особливий період військовозобов'язаного ОСОБА_1 та скасувати мобілізаційне розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо організації та проведення 18.12.2024 року мобілізації ОСОБА_1 , яким знято його з військового обліку 19.12.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_4 та включено до поіменного списку ІНФОРМАЦІЯ_1 № 8/1/8250 від 18.12.2024 року;
- визнати протиправним та скасувати наказ Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.12.2024 року № 390 в частині призначення військовозобов'язаного ОСОБА_1 на посаду курсанта до навчального батальйону Військової частини НОМЕР_1 , зарахування його до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 і приступления ним до виконання службових обов'язків, військове звання за штатом «солдат»; скасувати пункт 16 наказу Військової частини НОМЕР_1 від 19.12.2024 року №390 про призначення солдата за призовом по мобілізації ОСОБА_1 курсантом навчального взводу навчальної роти НОМЕР_2 навчального батальйону, ВОС -100221 А, 2907008133, який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_5 на підставі поіменного списку ІНФОРМАЦІЯ_1 № 8/1/8250 від 18.12.2024 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та звільнити його з військової служби і направити його на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 прийняти рішення про надання та оформлення ОСОБА_1 відстрочки від призову під час мобілізації на особливий період на підставі ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Ухвалою від 21.01.2025 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження (головуючий суддя ОСОБА_2 ).
Відповідно до наказу голови суду від 08.07.2025 року № 85-к суддю ОСОБА_2 відраховано зі штату Миколаївського окружного адміністративного суду у зв'язку із звільненням його у відставку рішенням Вищої ради правосуддя від 08.07.2025 року № 1419/15-25.
23.07.2025 року було здійснено повторний автоматичний розподіл справи. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу, головуючим у справі визначено суддю Малих О.В.
Ухвалою від 24.07.2025 року суд прийняв справу до свого провадження.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 вчинено протиправні дії щодо призову його на військову службу під час мобілізації.
Відповідач 1 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства. У задоволенні позову просив відмовити.
Відповідач 2 відзив на адміністративний позов не надав.
Ухвалою від 05.08.2025 року суд ухвалив розглядати справу з урахуванням уточнених (збільшених) позовних вимог у наступній редакції:
- визнати протиправним призов ІНФОРМАЦІЯ_3 на військову службу під час мобілізації на особливий період військовозобов'язаного ОСОБА_1 та скасувати мобілізаційне розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо організації та проведення 18.12.2024 року мобілізації ОСОБА_1 , яким знято його з військового обліку 19.12.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_4 та включено до поіменного списку ІНФОРМАЦІЯ_1 № 8/1/8250 від 18.12.2024 року;
- визнати протиправною та скасувати постанову військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка оформлена довідкою № 20 від 18.12.2024 року;
- визнати протиправним та скасувати наказ Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.12.2024 року № 390 в частині призначення військовозобов'язаного ОСОБА_1 на посаду курсанта до навчального батальйону Військової частини НОМЕР_1 , зарахування його до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 і приступлення ним до виконання службових обов'язків, військове звання за штатом «солдат»;
- скасувати пункт 16 наказу Військової частини НОМЕР_1 від 19.12.2024 року № 390 про призначення солдата за призовом по мобілізації ОСОБА_1 курсантом навчального взводу навчальної роти НОМЕР_2 навчального батальйону, ВОС -100221 А, 2907008133, який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_5 на підставі поіменного списку ІНФОРМАЦІЯ_1 № 8/1/8250 від 18.12.2024 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та звільнити його з військової служби і направити його на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 прийняти рішення про надання та оформлення ОСОБА_1 відстрочки від призову під час мобілізації на особливий період на підставі ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
З'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:
Позивач був призваний на військову службу по мобілізації.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.12.2024 року № 390 увалено позивача вважати таким, що 19.12.2024 року прибув для подальшого проходження служби, та з 19.12.2024 року зарахований на всі види забезпечення частини.
Позивач, вважаючи протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо призову на військову службу під час мобілізації, звернувся з даним позовом до суду.
Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Одним із видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період (ч. 6 ст. 2 Закону № 2232).
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року № 3543-XII (далі Закон № 3543) під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
12.12.2024 року позивача було доставлено працівниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_6 для уточнення його облікових даних.
Відповідно до результатів проходження медичного огляду ВЛК позивачу була видана довідка № 20 ВЛК від 18.12.2024 року, якою останній був визнаний здоровим.
Відповідно до наказу від 18.12.2024 року № 351 позивач був призваний на військову службу за мобілізацією та направлений для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 19.12.2024 року № 390 позивача призначено солдатом за призивом по мобілізації , курсантом навчального взводу навчальної роти НОМЕР_2 навчального батальйону, ВОС-100221 НОМЕР_3 , який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_6 на підставі поіменного списку ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.12.2024 року № 8/1/8250.
У позовній заяві позивач посилався на те, що він під час призову на службу повинен був пройти медичний огляд ВЛК з метою визначення його придатності до військової служби на момент його призову по мобілізації.
Згідно з ч. 5 ст. 22 Закону № 3543 особливості проходження медичного обстеження військовозобов'язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров'я України.
Відповідно до п. 2.1 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року № 402 (далі - Положення № 402) для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.
Відповідно до п.1.1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Таким чином, для призову особи на військову службу під час мобілізації необхідно встановити її придатність за станом здоров'я до військової служби.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конституційний Суд України у Рішенні від 30.01.2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушених прав та бути адекватним наявним обставинам. Обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення його порушених прав, і у випадку задоволення судом його вимог, прийняте судом рішення повинно мати наслідком відновлення тих прав, за захистом яких позивач і звернувся до суду.
Повертаючись до обставин справи, що розглядається, позивач, звертаючись до суду за захистом своїх прав, їх порушення пов'язував із недотриманням порядку проведення його призову на військову службу, що полягає в непроходженні позивачем медичного огляду під час призову на військову службу.
Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону № 2232 призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію«.
За приписами ч. 1 ст. 4 Закону № 3543 організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.
Зі змісту положень ст. 23 Закону № 3543 вбачається, що призову на військову службу під час мобілізації підлягають військовозобов'язані, які, з-поміж іншого, визнані придатними до військової служби за станом здоров'я відповідно до висновку військово-лікарської комісії.
Частина 5 ст. 22 Закону № 3543 передбачає, що особливості проходження медичного обстеження військовозобов'язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров'я України.
Питання медичного огляду регулюється розділом ІІ Положення № 402.
Пункт 1.1. Розділу І Положення № 402 передбачає, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності, зокрема, до військової служби, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.
Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, до військової служби допризовників, призовників, військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).
Медичний огляд військовозобов'язаних проводиться за рішенням військового комісара ВЛК військових комісаріатів. Кожний військовозобов'язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, окулістом, оториноларингологом, стоматологом, дерматологом, а за медичними показаннями і лікарями інших спеціальностей (п. 3.1. Розділу ІІ Положення № 402).
Після закінчення медичного обстеження під час мобілізації ВЛК виносить щодо військовозобов'язаного одну із таких постанов: «Придатний до військової служби»; «Тимчасово непридатний до військової служби (вказати дату повторного огляду)»; «Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку» (п. 3.8. Розділу ІІ Положення № 402).
У матеріалах справи наявна довідка № 20 військово лікарської комісії від 18.12.2024 року, відповідно до якої солдат запасу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , «здоров».
Таким чином, суд станції зазначає, що для призову особи на військову службу під час мобілізації необхідно встановити її придатність за станом здоров'я до військової служби.
Судом встановлено, що, відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 19.12.2024 року № 390, позивача призвано на військову службу, факт не проходження позивачем медичного огляду під час його призову не є свідченням непридатності позивача до військової служби та не є підставою для звільнення позивача з військової служби відповідно до ст. 26 Закону № 2232, яка визначає виключний перелік таких підстав.
Позивач вважає, дії командування Військової частини НОМЕР_1 протиправними, оскільки вони не мали призивати його на військову службу, оскільки він також мав право на відстрочку. Незважаючи на зазначені обставини, позивача призвано на військову службу за призовом під час мобілізації командиром Військової частини НОМЕР_1 .
Стаття 65 Конституції України обумовлює, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні був уведений воєнний стан з 5 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Цей указ затверджений Верховною Радою України Законом України від 24.02.2022 року № 2102-IX. Надалі, воєнний стан був неодноразово продовжений указами Президента України, які Верховна Рада України затверджувала відповідними законами, і триває дотепер.
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про загальну мобілізацію» була оголошена загальна мобілізація. Строк проведення загальної мобілізації неодноразово продовжувався згідно з указами Президента України, які щоразу затверджувала Верховна Рада України відповідними законами.
У відповідності до ч. 1 та 2 ст. 2 Закону № 2232, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.
Частина 1 ст. 39 Закону № 2232 встановлює, що призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.
Абзац 4 ст. 1 Закону № 3543 визначає, що мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Абзац 5 ст. 1 Закону № 3543 установлює, що особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Абзац 1 ч. 5 ст. 22 Закону № 3543 передбачає, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.
Предметом регулювання ст. 23 Закону № 3543 є відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Слід звернути увагу на те, що предметом спору є правомірність наказу військової частини в частині зарахування позивача до військової частини на військову службу.
Судом досліджено, що позивач 18.12.2024 року подав через Укрпошту заяву до ІНФОРМАЦІЯ_6 з додатками про відстрочку від мобілізації на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543, оскільки його мати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , на підставі висновку № 1958/6 із постанови ЛКК поліклінічного відділення потребує постійного стороннього догляду, безстроково.
Однак, 19.12.2024 року позивача було мобілізовано, шляхом видання наказу про зарахування до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .
Отже, на момент призову на військову службу, відповідно до ст. 23 Закону № 3543 позивач мав право на одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Водночас, слід врахувати, що право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов'язаним, шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним ТЦК СП). При цьому, реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.
Так, оформлення відстрочки від призову для військовозобов'язаних, резервістів під час мобілізації, особливого періоду чи воєнного часу належить до повноважень третьої особи, яка також веде спеціальний облік цих осіб.
Відповідно до ч. 11 ст. 38 Закону № 2232 призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
Тобто, з метою ведення районними територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки спеціального обліку військовозобов'язаних, резервістів, які мають право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на останніх покладено обов'язок із своєчасного повідомлення органу, в якому вони перебувають на військовому обліку, про зміну їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи і посади.
Отже, право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, особливого періоду, кореспондується з обов'язком військовозобов'язаного дотримуватися правил військового обліку, зокрема, щодо своєчасного повідомлення органу про підстави для відстрочки.
Разом з тим, як вже зазначалось вище, ст. 23 Закону № 3543 встановлено вичерпний перелік осіб, яким надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації та перелік осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Після видання спірного наказу Військової частини НОМЕР_1 від 19.12.2024 № 390 між сторонами виникли нові правовідносини про проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом № 2232, яким не передбачено звільнення з військової служби, шляхом скасування наказу про призов та про призначення до військової частини.
Оскаржуваний у даній справі наказ в частині, що стосується позивача, вже реалізовано, а тому, на думку суду, його скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби, не відновить початковий стан і не призведе до захисту прав та інтересів позивача.
Суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права щодо скасування наказу про призов на військову службу та зарахування до списків військової частини, є неефективним, адже не вирішує правомірності призову на військову службу та дій органу ТЦК та СП.
Суд наголошує, що відновлення порушеного права повинно відбуватися в межах спірних правовідносин, відповідно, за участю їхніх учасників. Водночас, скасування наказу виходить за межі правовідносин щодо порядку його призову на військову службу під час мобілізації. Іншими словами, такий спосіб захисту порушеного права втручатиметься в інші правовідносини.
У контексті вказаного, варто наголосити, що процедура призову військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації, є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу. Аналогічно, наявність права на відстрочку, також не впливає на відновлення порушеного права позивача в контексті порушеної процедури призову позивача на військову службу, проте, позивач не позбавлений права за наявності відповідних підстав, що визначені у Законі, звернутись до командира військової частини з відповідним рапортом.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування наказу Військової частини НОМЕР_1 в частині призову на військову службу під час загальної мобілізації та зарахування до списків особового складу та призначення на посади за штатом військового часу ОСОБА_1 .
Щодо позовних вимог зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 прийняти рішення про надання та оформлення позивачу відстрочки від призову під час мобілізації на особливий період на підставі с. 23 Закону № 3543, суд зазначає, що за змістом п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статус юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
При цьому, КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. При визначенні юрисдикції справи необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб'єктного складу сторін, предмету спірних правовідносин.
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно- владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
Відсутність позовних вимог до суб'єкта владних повноважень на які поширюється юрисдикція адміністративних судів згідно зі ст. 19 КАС України, свідчить про те, що цю справу (в межах заявлених вимог) не можна вважати справою адміністративної юрисдикції.
Водночас, позивачем не оскаржується (як основна вимога) рішення або бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо його заяви про відстрочку від мобілізації на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543, яку позивач 18.12.2024 року подав через Укрпошту заяву до ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Суд вважає, що такий шлях захисту порушеного права є невірним, й у цій частині позовних вимог Позивачеві належить відмовити.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази у сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) та Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про: визнання протиправним призову ІНФОРМАЦІЯ_3 на військову службу під час мобілізації на особливий період військовозобов'язаного ОСОБА_1 та скасувати мобілізаційне розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо організації та проведення 18.12.2024 року мобілізації ОСОБА_1 , яким знято його з військового обліку 19.12.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_4 та включено до поіменного списку ІНФОРМАЦІЯ_1 № 8/1/8250 від 18.12.2024 року; визнання протиправною та скасування постанови військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка оформлена довідкою № 20 від 18.12.2024 року; визнання протиправним та скасування наказу Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.12.2024 року № 390 в частині призначення військовозобов'язаного ОСОБА_1 на посаду курсанта до навчального батальйону Військової частини НОМЕР_1 , зарахування його до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 і приступлення ним до виконання службових обов'язків, військове звання за штатом «солдат»; скасування пункт 16 наказу Військової частини НОМЕР_1 від 19.12.2024 року № 390 про призначення солдата за призовом по мобілізації ОСОБА_1 курсантом навчального взводу навчальної роти НОМЕР_2 навчального батальйону, ВОС -100221 А, 2907008133, який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_5 на підставі поіменного списку ІНФОРМАЦІЯ_1 № 8/1/8250 від 18.12.2024 року; зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та звільнити його з військової служби і направити його на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 прийняти рішення про надання та оформлення ОСОБА_1 відстрочки від призову під час мобілізації на особливий період на підставі ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» - відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 15.10.2025 року.
Суддя О.В. Малих