06 жовтня 2025 рокусправа № 380/15663/25
зал судових засідань № 12
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Кузана Р.І.,
секретар судового засідання Янковська І.І.,
за участю:
представника позивача Мовчана Ю.Я.,
представників відповідача Тістечка Ю.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ» (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Митрофана Довнар-Запольського, 5, код ЄДРПОУ 34763972) (далі - позивач, ТОВ «ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ») звернулось до суду з позовом до Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 43971343) (далі - відповідач, митний орган), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці №UA209000/2025/l00200/2 від 15.05.2025.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним, так як декларантом під час митного оформлення товарів для підтвердження митної вартості (за ціною договору) митному органу надано усі основні документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 МК України. Ці документи повністю підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, не містять розбіжностей чи ознак підробки, а відтак у митниці не було правових підстав для витребування у декларанта додаткових документів. Всупереч положенням ч. 3 ст. 53 МК, відповідач витребував додаткові документи, вказавши на наявність надуманих розбіжностей та не підтвердження усіх складових митної вартості. Не зважаючи на відсутність підстав для витребування додаткових документів, позивач, з метою усунення будь-яких сумнівів у достовірності заявленої декларантом митної вартості, надав на вимогу митного органу додаткові документи, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові. Однак, митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості (за резервним методом). Стверджує, що при винесенні рішення про коригування митної вартості товарів на ідентичні товари митний орган визначав різну митну вартість товару. З огляду на вказане, вважає позовні вимоги обґрунтованими, просить суд позов задовольнити.
Ухвалою від 05.08.2025 суддя залишив позовну заяву без руху.
Ухвалою від 25.08.2025 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач 04.09.2025 подав відзив на позовну заяву, де просив у задоволенні позову відмовити. Вказав, що під час здійснення митного контролю за митною декларацією було встановлено ряд невідповідностей. У зв'язку з тим, що документи, надані декларантом для здійснення митного оформлення та для підтвердження заявленої митної вартості, містять розбіжності та достовірно не підтверджують складові митної вартості, декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, відповідно до статті 53 МК України. Декларантом не було надано документів, що містилися у вимозі митного органу. Відтак, заявлену декларантом митну вартість товару не може бути визнано відповідачем за першим методом. У рішенні про коригування митної вартості зазначено причини, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, джерело наявної у митного органу інформації стосовно визначеної митної вартості товару та обґрунтування обраного методу визначення митної вартості. Як висновок, митну вартість товару скориговано та визначено за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів відповідно до статті 64 МК України на підставі інформації, наявної у митного органу. На підставі викладеного відповідач вважає, що посадові особи відомства діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією України та законами України, а тому просить відмовити у задоволенні позову.
Від представника позивача 05.09.2025 надійшла відповідь на відзив.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив. Просив позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив. Просив відмовити в задоволенні позову повністю.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ТОВ «ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ» (код ЄДРПОУ 34763972) зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Основний вид господарської діяльності: 46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами. Інші: 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту;46.17 Діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 52.10 Складське господарство; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 72.19 Дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 46.72 Оптова торгівля металами та металевими рудами; 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів.
Під час здійснення господарської діяльності ТОВ «ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ» (Покупець) укладено з SHANDONG FIBERGLASS GROUP CORP (Продавець), контракт №36 від 18.07.2024, згідно з яким Продавець зобов'язується постачати, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати на умовах цього Контракту товари в асортименті та кількостях, зазначених в інвойсах, що є невід'ємною частиною цього Контракту.
На виконання вимог зовнішньоекономічного контракту №36 від 18.07.2024 позивач придбав у продавця товар (товар) згідно з рахунком-фактурою (Інвойсом) №SDFE3250218-1 від 22.02.2025.
Декларант позивача з метою митного оформлення вказаного товару 12.05.2025 подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №25UA209230043891U2, відповідно до якої заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації.
Умови поставки - FOB CN QINGDAO (графа 20 декларації).
Митна вартість товару визначена за ціною контракту (основним методом) в розмірі 19005,82 доларів США (графа 22 декларації).
Одночасно декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №25UA209230043891U2, в якості підстави для застосування основного методу надано документи, зазначені у графі 44 митної декларації, зокрема:
- пакувальний лист №б/н 22.02.2025;
- рахунок-фактура (iнвойс) №SDFE3250218-1 від 22.02.2025;
- коносамент № ZH25020454А від 02.03.2025;
- автотранспортна накладна № 20250507/01 від 07.05.2025;
- автотранспортна накладна № 20250507/02 від 07.05.2025;
- декларацiя про походження товару №SDFE3250218-1 від 22.02.2025;
- рахунок-фактура про надання транспортно експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №938 від 08.05.2025;
- рахунок-фактура про надання транспортно експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №939 від 08.05.2025;
- документ, що підтверджує вартість перевезення товару №0805/01 від 08.05.2025;
- документ, що підтверджує вартість страхування №0805/02 від 08.05.2025;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 12.11.2024;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) № 36 від 18.07.2024;
- доповнення до контракту №8 від 22.04.2025;
- договір про надання послуг митного брокера №107/21-Т від 01.10.2021;
- договір (контракт) про перевезення №18-01-24-М від 18.01.2024;
- інші некласифіковані документи інформація виробника №601 від 22.02.2025;
- інші некласифіковані документи Тр.заявка №06053 від 18.02.2025;
- інші некласифіковані документи Тр.заявка №06054 від 18.02.2025.
Однак, Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/100200/2 від 15.05.2025, в графі 33 якого вказано:
«Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих декларантом документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. За результатами проведеного опрацювання встановлено наступне.
- Товар постачається за прямими договором з виробником №36 від 18.07.2024, проте - декларантом не наданий документ, що підтверджує такі норми, а також не надані документи підтверджуючи виробника товару та ТМ.
Слід зазначити, що для підтвердження виробника товарів можуть бути надані документи, в тому числі:- копія ліцензії на виробництво товару;- копія нормативно технічної документації на виготовлення товару;- копія сертифікату на систему якості товару;- копія сертифікату продукції власного виробництва;- копія свідоцтва про присвоєння товару штрихового коду EAN.
Зазначені документи відсутні відповідно до графи 44 ЕМД, що може свідчити про поставку товарів через посередників, а не безпосередньо від виробника, відповідно до п 1.1 Контракту продавець зобов'язується постачати, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати на умовах цього контракту товари в асортименті та в кількостях, зазначених у інвойсах, які є невід'ємною частиною контракту. П. 2.1. ціна за одиницю товару та загальна вартість кожної партії товарів, що підлягає поставці, зазначається сторонами у інвойсах до цього контракту, які є невід'ємною частиною контракту. П. 11.2 всі додатки до цього контракту є його невід'ємними частинами.
Враховуючи вищевикладене, інвойсом погоджуються істотні умови контракту, зокрема кожної окремої поставки, та такі є невід'ємною частиною контракту, а відтак додатками до такого Контракту.
За даних умов, фактом узгодження сторонами усіх істотних умов конкретної партії товару, зокрема, кількості та ціни, є підписання сторонами інвойсу, який в подальшому становитиме невід'ємну частину контракту, що відповідає умовам контракту.
- Наданий до митного оформлення інвойс № SDFE3250218-1 від 22.02.2025 підписаний лише стороною Продавця та не містить підпису та печатки Покупця.
За даних обставин такий інвойс не вважається підписаним, а відтак таким що узгоджує кількість, вартість та ціну товару, тобто узгоджує істотні умови конкретної партії товару, а відтак не являється документом, що підтверджує числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
- У наданій до митного оформлення CMR від 07.05.2025№ 20250507/01 та від 07.05.2025 №20250507/02 не зазначено жодного документа що стосується даної поставки партії товару, що унеможливлює співставити з даною партією товару.- у гр. 16 та гр.23 наданих декларантом до митного оформлення CMR від 07.05.2025№ 20250507/01 наявні штампи перевізника Private enterprise Pastoral, натомість, рахунок-фактура на оплату транспортних послуг № 938 від 08.05.2025 виставлений ТзОВ АТСФ- та у CMR від 07.05.2025№ 20250507/02 наявні штампи перевізника ФОП ОСОБА_1 , натомість, рахунок-фактура на оплату транспортних послуг № 939 від 08.05.2025 виставлений ТзОВ АТСФ - рахунку на перевезення № 529 від 05.03.2025 документи що висвітлюють договірні відносини із даною фірмою при виконанні угоди відсутні.
- Дані рахунки містять пункт витрат "експедиційні послуги на території України", однак, відповідні витрати щодо експедиційних послуг поза територією України в рахунку відсутні з чого можна зробити висновок, що відповідна сума стосується послуг на всьому маршруті переміщення вантажу.
Таким чином, при розрахунку належних до сплати митних платежів не включено до митної вартості товару відповідну другу частину витрат щодо оплати експедиційних послуг;
Таким чином, при розрахунку належних до сплати митних платежів не включено до розрахунку митної вартості товару відповідну другу частину витрат щодо оплати експедиторської винагороди;
Отже, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі продажу товару.
Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України митним органом надана вимога декларанту стосовно надання наступних додаткових документів для підтвердження числових складових митної вартості товарів: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
На вимогу митного органу декларантом додатково надано наступні додаткові документи : прайс лист; проформу, платіжні документи, декларацію країни відправлення та лист про ціну та лист про ціну, який датований 02.05.2025 (коли товар вже був в дорозі)..
- експортна декларація країни відправлення 422720250000196555 - не містить будь яких відміток митних органів країни відправлення, які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару.
Вищезазначена МД не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт експорту, через відсутність в ній дати експорту, у зв'язку з чим наведені в ній відомості не є остаточними; (в розділі «Номер коносаменту» 177iATATQ6097va) зазначено відомості про коносамент, який до митного оформлення не надано.
Також слід відмітити, що декларантом з урахуванням вимог ст.. 254 Кодексу не забезпечено переклад митної декларації країни відправлення (Китай). вказані умови поставки FOB, але не зазначений географічний пункт поставки товару, тобто експортна митна декларація країни відправлення не містить всіх відомостей необхідних для ідентифікації числових значень складових митної вартості по товару позивача і на може бути використана митним органом як додаткова інформації.
Відсутній переклад та не зроблено верифікацію експортної митної декларації, відповідно до ст. 254 МКУ та вимог листа ДМСУ від 08.10.2010 № 11/2-10.16/11627 ЕП. Так, згідно ст. 254 МКУ документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій подаються митному органу українською мовою, офіційно мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. ЛДМСУ від 08.10.2010 № 11/2 10.16/11627-еп визначено, що експортна митна декларація на товари походженням з КНР можуть використовуватися митними органами України як додаткова довідкова інформація за умови верифікації таких декларацій та їх перекладів на державну мову Українським національним комітетом Міжнародної Торгової Палати на підставі Угоди про співробітництво між Всекитайським комітетом сприяння міжнародній торгівлі (ССІТ)/ Китайською Міжнародною Торговою Палатою (ССОІС) та Українським національним комітетом Міжнародної Торгової Палати від 29.12.2009.
Декларація країни відправлення складена на китайській мові та подана до митного контролю та митного оформлення без перекладу, тому неможливо підтвердити митну вартість товару даним документом. Разом з тим інших документів, які спростовують решту виявлених розбіжностей, декларантом на вимогу митного органу не надано. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість.
Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III.
Джерелом інформації для коригування митної вартості:- товару № 1 слугувала мд № 25UA110130009801U0 від 14.05.2025 де митна вартість товару зі схожими характеристиками становить 1,52 дол. США/кг; Коригування на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови не здійснювалось».
Не погоджуючись із коригуванням митної вартості імпортованого товару, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права шляхом скасування оскаржуваного рішення.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України (далі - МК України) та іншими законами України.
Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.
Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як визначено частиною п'ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.
У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п'ята статті 53 МК України).
Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару; невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів; порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Водночас, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
З матеріалів справи судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за МД №25UA209230043891U2 від 12.05.2025, щодо якого проведено коригування митної вартості.
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Наведені норми зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.
Водночас, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).
Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.
Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) ТОВ «ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ» подало разом із митними деклараціями документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України (контракт). Зокрема: пакувальний лист №б/н 22.02.2025; рахунок-фактура (iнвойс) №SDFE3250218-1 від 22.02.2025; коносамент № ZH25020454А від 02.03.2025; автотранспортна накладна № 20250507/01 від 07.05.2025; автотранспортна накладна № 20250507/02 від 07.05.2025; декларацiя про походження товару №SDFE3250218-1 від 22.02.2025; рахунок-фактура про надання транспортно експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №938 від 08.05.2025; рахунок-фактура про надання транспортно експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №939 від 08.05.2025; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №0805/01 від 08.05.2025; документ, що підтверджує вартість страхування №0805/02 від 08.05.2025; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 12.11.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) № 36 від 18.07.2024; доповнення до контракту №8 від 22.04.2025; договір про надання послуг митного брокера №107/21-Т від 01.10.2021; договір (контракт) про перевезення №18-01-24-М від 18.01.2024; інші некласифіковані документи інформація виробника №601 від 22.02.2025; інші некласифіковані документи Тр.заявка №06053 від 18.02.2025; інші некласифіковані документи Тр.заявка №06054 від 18.02.2025.
Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).
У розумінні частини п'ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.
На переконання суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи є вичерпними та підтверджують усі складові митної вартості за першим (основним) методом. Так, контракт № 36 від 18.07.2024 та доповнення до нього містять усі необхідні відомості щодо сторін договору, комерційних умов поставки; рахунок-фактура №SDFE3250218-1 від 22.02.2025 визначає вартість товару.
Додатково позивачем було надано копію митної декларації країни відправлення.
Поряд з цим суд наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс), згідно з частиною 2 статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару.
Надаючи оцінку доводам відповідача щодо підстав відмови в проведенні митного оформлення імпортованого позивачем товару за першим методом суд враховує таке.
Щодо твердження митного органу, що позивачем не надані документи підтверджуючі виробника товару та ТМ суд зазначає, що частиною 2 статті 53 Митного кодексу України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Отже, Митний кодекс України встановлює чіткий перелік документів, які можуть підтверджувати митну вартість товарів. Серед цього переліку відсутні такі документи як ліцензія на виробництво товару, нормативно-технічна документація на виготовлення товару, сертифікат на систему якості товару; сертифікат продукції власного виробництва, свідоцтво про присвоєння товару штрихового коду EAN, внаслідок чого посилання митного органу на неподання таких документів, як на причину коригування митної вартості, є неправомірним.
Щодо твердження митного органу, що наданий до митного оформлення інвойс підписаний лише стороною Продавця та не містить підпису та печатки Покупця та не вважається підписаним та таким що узгоджує кількість, вартість та ціну товару, тобто узгоджує істотні умови конкретної партії товару, а відтак не являється документом, що підтверджує числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари суд зазначає, що інвойс - це документ, який продавець надає покупцеві для оплати товарів або послуг, він містить ключову інформацію про покупку та реквізити для оплати. Жодним нормативно-правовим актом не передбачено підписання інвойсу покупцем. Крім того, відповідач кваліфікував поданий інвойс як додаток до договору, що суперечить договору.
Щодо тверджень відповідача про те, що у наданих до митного оформлення CMR від 07.05.2025 № 20250507/01 та від 07.05.2025 №20250507/02 не зазначено жодного документа що стосується даної поставки партії товару, що унеможливлює співставлення з даною партією товару, суд зазначає таке.
За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 20.06.2023 у справі №380/1221/2020, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.
Досліджуючи питання доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення згідно з Митним кодексом України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, зокрема у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14, вказав: Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів.
ТОВ «ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ» 19.02.2025 сплатило 5520,00 доларів США (передплата) та 17.04.2025 - 13845,82 доларів США SHANDONG FIBERGLASS GROUP CORP згідно з інвойсом №SDFE3250218-1 від 22.02.2025. Сплата цих коштів підтверджується витягом з виписки за 19.02.2025 та 17.04.2025, а також довідками AT РАЙФФАЙЗЕН БАНК.
Тобто судом встановлено, що ТОВ «ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ» у повному обсязі здійснило оплату партії Товару.
Також судом встановлено, що між ТОВ «ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ» та ТзОВ «АТСФ» укладено договір про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення у контейнерах експортно-імпортних та транзитних вантажів №18-01-24-М від 18.01.2024, що підтверджується наданими під час митного оформлення документами.
Позивачем під час митного оформлення надані митному органу заявки про надання транспортно-експедиторських послуг. Тобто, договору з перевізником Private enterprise Pastoral та ФОП ОСОБА_1 позивач не укладав, платежів за таким договором не здійснював.
Надання послуг саме ТзОВ «АТСФ» підтверджується також додатковими документами, які надавалися митному органу листом №334 від 18.06.2025.
Вказані документи у своїй сукупності підтверджують, що перевезення імпортованого позивачем товару здійснювалося відповідно договору про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення у контейнерах експортно-імпортних та транзитних вантажів, сплачена сума транспортних послуг повністю відповідає заявленій позивачем вартості цих послуг.
Щодо пояснень відповідача про те, що рахунок містить пункт витрат «експедиторська винагорода», однак відповідні витрати щодо таких послуг поза територією України в рахунку відсутні з чого можна зробити висновок, що відповідна сума стосується послуг на всьому маршруті переміщення вантажу, таким чином, при розрахунку належних до сплати митних платежів не включено до розрахунку митної вартості товару відповідну другу частину витрат щодо оплати експедиторської винагороди суд зазначає наступне.
Відповідно до п.5 ч.10 ст.58 МК України при визначені митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України.
Так як, експедиторська винагорода не є витратами транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України, суд вважає посилання відповідача необґрунтованими.
Щодо твердження митного органу у спірному рішенні про те, що експортна декларація країни відправлення не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення, які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару.
Суд зазначає, що експортна декларація не є основним документом для підтвердження митної вартості товару, тому будь-які сумніви (реальні чи надумані) в правильності її складання не повинні впливати на висновок митного органу про необхідність коригування митної вартості товару.
Позивач не відповідає за заповнення митної декларації країни відправлення, яка оформляється відповідно до законодавства Китаю, та внесення до неї відповідної інформації.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 14.01.2020 по справі №813/1350/14.
Аналіз наведених вище документів дає підстави зробити висновок про те, що позивач надав до митного оформлення усі обов'язкові документи на підтвердження митної вартості товару, що передбачені ч.2 ст.53 МК України, які дають змогу визначити вартість товару за ціною договору; надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а, отже, у сукупності такі відомості підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом. При цьому митним органом не надано жодного документа, який би підтвердив митну вартість товару, визначену відповідачем за другорядним методом, як не було надано і відповідних доказів щодо наявності обґрунтованих сумнівів щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари.
Також, суд враховує і те, що відповідач в оскаржуваному рішенні не вказував на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеного у митних деклараціях; не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. З наведеного слідує, що висновки відповідача стосовно не підтвердження позивачем заявленої митної вартості зроблені на припущеннях.
Стосовно доводів відповідача про те, що ним проводилися консультації із декларантом з метою визначення основи вартості товару, суд такі не приймає до уваги, оскільки вважає, що формальне посилання відповідача в оспорюваному рішенні на проведення консультацій із декларантом без фактичного їх проведення не може бути підтвердженням здійснення таких консультацій. Як зазначено вище, відповідач не конкретизував документи, які слід подати декларантом для підтвердження задекларованої митної вартості товару, що ставить під сумнів проведення таких консультацій в усній формі взагалі.
Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 14.06.2022 року у справі №809/257/17.
Стосовно інших підстав, викладених у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/l00200/2 від 15.05.2025, то такі є необґрунтованими, адже відповідачем не доведено їх вплив на задекларовану позивачем митну вартість товару.
В контексті конкретних обставин цієї справи та зумовленого ними нормативного регулювання правовідносин, що склалися між їх суб'єктами, суд вважає, що в даному випадку контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.
Як зазначено Верховним Судом у постанові від 20.06.2023 у справі №1.380.2019.006247, принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб'єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Втім, в оскаржуваному рішенні відповідач не вказував на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеного у митній декларації; не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах; не вказано які саме додаткові документи витребовувались у декларанта для підтвердження митної вартості та які документи не було надано.
Беручи до уваги те, що оскаржуване рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/l00200/2 від 15.05.2025 є правовим актом індивідуальної дії, суд констатує невідповідність такого рішення критеріям чіткості та зрозумілості, що породжує його неоднозначне трактування, а тому таке рішення належить визнати протиправним та скасувати.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути судовий збір у розмірі 7267,55 грн.
Щодо стягнення з відповідача витрат пов'язаних з перекладом документів, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини п'ятої статті 137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
При цьому, частиною першою статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на залучення перекладача підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд встановлює розмір витрат на залучення перекладача на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Витрати на залучення перекладача мають бути документально підтверджені та доведені договором, рахунками, платіжним документом про оплату таких послуг тощо.
Суд враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 31.03.2020 у справі №160/7049/19, які полягають у такому.
Склад та розмір витрат, пов'язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов'язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Так, позивач на підтвердження понесення витрат на послуги з перекладу надав акт приймання-передачі наданих послуг від 11.08.2025 та платіжну інструкцію від 11.08.2025 на суму 6900,24 грн.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що сума витрат пов'язаних із перекладом, яку позивач просить стягнути за рахунок відповідача, є реальною та відповідає критерію розумності.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/l00200/2 від 15.05.2025.
Стягнути з Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 43971343) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ» (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Митрофана Довнар-Запольського, 5, код ЄДРПОУ 34763972) судовий збір в сумі 7267 (сім тисяч двісті шістдесят сім) грн. 55 коп.
Стягнути з Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 43971343) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ» (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Митрофана Довнар-Запольського, 5, код ЄДРПОУ 34763972) витрати пов'язані з перекладом документів в сумі 6900 (шість тисяч дев'ятсот) грн. 24 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення суду складене та підписане 13.10.2025.
Суддя Р.І. Кузан