14 жовтня 2025 рокусправа № 380/3333/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії.
Підставою позову є протиправність, на думку позивача, бездіяльності відповідача щодо неврахування дотриманих позивачем зарплат і компенсацій за рішенням судів за окремі періоди з листопада 2008 року по травень 2013 року за час його роботи на ТОВ «Львівські автобусні заводи».
В обґрунтування позовних вимог вказує, що на виконання рішень Господарського суду Дніпровської області та Франківського районного суду м. Львова йому доплачено заробітну плату та компенсаційні виплати за окремі періоди роботи у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи». Позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок його пенсії із врахуванням сум, виплачених на виконання рішення, втім отримав відмову. Наведене зумовило звернення до суду із цим позовом.
Щодо процесуальних дій, вчинених у зв'язку із розглядом цієї справи, суд зазначає наступне.
Ухвалою судді від 24.02.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Вказує, що рішеннями Господарського суду Дніпровської області та Франківського районного суду м. Львова не покладено на пенсійний орган жодних зобов'язань. Також рекомендує позивачу звернутись до страхувальника щодо нарахування, сплати єдиного соціального внеску та відображення у звітності сум, визначених рішенням суду. Крім того, покликається на пропуск позивачем строку звернення до суду.
В спростування наведених відповідачем доводів позивач подав відповідь на відзив.
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області з 16.06.2014 як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 21.07.2016 у справі №465/505/16-ц стягнуто з ТзОВ «Львівські автобусні заводи» на користь ОСОБА_1 заборгованість недорахованої та невиплаченої заробітної плати за період з жовтня 2012 року по травень 2013 у сумі 13 725,34 грн; стягнуто з ТзОВ «Львівські автобусні заводи» на корить ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час затримки з 21.05.2013 по час звернення до суду у розмірі 77 390,55 грн; 5358,06 компенсації за 52 дні невикористаної відпустки та 1 729,09 компенсації втрати за затримку виплати доходів, а всього стягнути суму у розмірі 110 753,58 грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2024 у справі №904/5819/20 (465/1560/23) стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівській автобусні заводи» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 40 021,68 грн, компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 131 011,50 грн.
Листом від 25.12.2024 №27978-30285/Р-56/8-1300/24 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомило позивачу, що рішення судів не містять зобов'язання щодо вчинення будь-яких дій органами Пенсійного фонду України.
Також рекомендувало позивачу звернутись до страхувальника щодо нарахування, сплати єдиного соціального внеску та відображення у звітності сум, визначених рішенням суду.
Позивач 14.01.2025 звернувся до відповідача із заявою, у якій просив:
- зарахувати доотриману ним зарплату та компенсаційні виплати щомісячно, згідно отримуваного періоду, відображеного в наданій ним зведеній таблиці, яка показує його дохід до виконання рішень і після виконання рішень;
- відповідно до доотриманої ним зарплати та компенсаційних виплат дорахувати за відповідний період щомісячно страховий стаж;
- зробити перерахунок пенсії з врахуванням щомісячно доотриманої заробітної плати і компенсаційних виплат за відповідний період згідно рішень судів.
Листом від 28.01.2025 №1927-1079/Р-52/8-1300/26 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області розглянувши звернення позивача від 14.01.2025, повідомило, що роз'яснення щодо порушеного ним питання надано листом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 25.12.2024 №27978-30285/Р-56/8-1300/24.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Вирішуючи питання щодо дотримання строків звернення до суду з цим позовом, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Приписи абзацу 1 частини 2 статті 122 КАС України визначають, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як встановлено з матеріалів справи, про порушення свого права позивач дізнався з листів Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 25.12.2024 №27978-30285/Р-56/8-1300/24 та від 28.01.2025 №1927-1079/Р-52/8-1300/26.
Оскільки до суду із цим позовом позивач звернувся 19.02.2025, то строк звернення до суду ним не пропущено.
Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до статті 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або у разі відсутності після 1 липня 2000 року 60 місяців страхового стажу, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.
Відповідно до статті 41 Закону №1058 до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються:
1) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону;
2) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.
Для осіб, які у період до запровадження обмеження максимального розмір) заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися внески на державне соціальне страхуванню або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, термін виконання якої перевищував календарний місяць, де заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися і до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні, у розрахунку на кожний місяць виконання роботи. Перелік таких осіб, а також порядок визначення для них заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії встановлюється Кабінетом Міністрів України;
3) суми заробітної плати (доходу), визначені виходячи із здійсненої застрахованою особою доплати, передбаченої частиною третьою статті 24 цього Закону;
4) суми заробітної плати (доходу), визначені виходячи із сплачених страхових внесків за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Статтею 1 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до вказаного Закону.
Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області з 16.06.2014 як одержувач пенсії зі віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Страховий стаж позивача, обчислений на основі запитів трудової книжки заповненої 06.10.1971 на ОСОБА_1 , та даних персоніфікованого обліку становить 40 років 01 місяць 10 днів.
Коефіцієнт страхового стажу з урахуванням оцінки одного року роботи 1% - 0,40083, коефіцієнт страхового стажу з урахуванням оцінки одного року роботи 1,35% - 0,54113.
Середньомісячний заробіток, обчислений за даними персоніфікованого обліку за період з 01.07.2000 по 25.04.2014 та визначений із застосуванням середньої заробітної плати за 2013 (2700,98) становить 604649 (2700,98 - індивідуальний коефіцієнт заробітної плати 2,23863).
Водночас, рішенням Франківського районного суду м. Львова від 21.07.2016 у справі №465/505/16-ц стягнуто з ТзОВ «Львівські автобусні заводи» на користь ОСОБА_1 заборгованість недорахованої та невиплаченої заробітної плати за період з жовтня 2012 року по травень 2013 у сумі 13 725,34 грн; стягнуто з ТзОВ «Львівські автобусні заводи» на корить ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час затримки з 21.05.2013 по час звернення до суду у розмірі 77 390,55 грн; 5358,06 компенсації за 52 дні невикористаної відпустки та 1 729,09 компенсації втрати за затримку виплати доходів, а всього стягнути суму у розмірі 110 753,58 грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2024 у справі №904/5819/20 (465/1560/23) стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівській автобусні заводи» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 40 021,68 грн, компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 131 011,50 грн.
На виконання вказаних рішень позивачу виплачено заборгованість і позивач звернуся до відповідача із заявою про перерахунок пенсій, з урахуванням виплачених сум.
З цього приводу суд зазначає, що розмір заробітної плати в силу положень ст. 40 Закону №1058-IV прямо впливає на розмір пенсії особи. Відтак, донарахована та виплачена позивачу заробітна плата за окремі періоди роботи має бути врахована при визначенні розміру пенсії позивача.
Втім, відповідач відмовив у перерахунку пенсії, покликаючись на несплату страхувальником страхових внесків.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Згідно із статтею 20 Закону України №1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до вказаного Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені зазначеним Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Суд вказує на те, що страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
При цьому, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові 23.03.2020 у справі №535/1031/16-а.
Зважаючи на наведене, суд висновує, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків.
Отже, суми заробітної плати, виплачені позивачу на виконання рішень Франківського районного суду м. Львова від 21.07.2016 у справі №465/505/16-ц та Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2024 у справі №904/5819/20 (465/1560/23).
Водночас, слід врахувати, що за наведеними вище рішеннями судів позивачу присуджені наступні види виплат: заробітна плата, компенсація втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, компенсація за невикористані дні відпустки, а саме:
- за рішенням Франківського районного суду м. Львова від 21.07.2016 у справі №465/505/16-ц:
заробітна плата у розмірі 13 725,34 грн;
середній заробіток за час затримки розрахунку - 77 390,06 грн;
грошова компенсація за невикористані дні відпустки - 5358,06 грн;
компенсація втрати чистини доходу за затримку виплати - 14 729,09 грн;
- за рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2024 у справі №904/5819/20 (465/1560/23):
- заробітна плата - 40 021,68 грн;
- компенсація втрати частини доходу за затримку виплати - 131 011,20 грн.
Структура заробітної плати визначена ст. 2 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР.
Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Варто зазначити, що відповідно до правової позиції, сформованої в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №910/4518/16, за змістом приписів статей 94, 116, 117 КЗпП України і статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.
Відтак врахуванню для обчислення пенсії підлягають лише наступні виплати :
- за рішенням Франківського районного суду м. Львова від 21.07.2016 у справі №465/505/16-ц:
заробітна плата у розмірі 13 725,34 грн;
грошова компенсація за невикористані дні відпустки - 5358,06 грн;
компенсація втрати чистини доходу за затримку виплати - 14 729,09 грн;
- за рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2024 у справі №904/5819/20 (465/1560/23):
- заробітна плата - 40 021,68 грн;
- компенсація втрати частини доходу за затримку виплати - 131 011,20 грн.
Разом із тим врахуванню не підлягають суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки ці виплати не відносяться до заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця.
Зважаючи на наведене, суд доходить висновку про протиправність бездіяльності відповідача щодо неврахуванням сум заробітної плати, виплачених позивачу на виконання рішень Франківського районного суду м. Львова від 21.07.2016 у справі №465/505/16-ц та Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2024 у справі №904/5819/20 (465/1560/23), до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії та вважає за необхідне зобов'язати відповідача зарахувати доотриману позивачем на виконання рішень Франківського районного суду м. Львова від 21.07.2016 у справі №465/505/16-ц та Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2024 у справі №904/5819/20 (465/1560/23) заробітну плату до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії.
З огляду на збільшення розміру заробітної плати позивача як однієї із складових для визначення розміру пенсії належить також зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії із врахуванням заробітної плати, виплаченої позивачу на виконання рішень Франківського районного суду м. Львова від 21.07.2016 у справі №465/505/16-ц та Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2024 у справі №904/5819/20 (465/1560/23).
Також позивач заявляє позовні вимоги про перерахунок страхового стажу та надбавки за нього.
Втім, із заяв по суті та матеріалів справи судом не встановлено факту незарахування пенсійним органом конкретних періодів роботи позивача до його страхового стажу. Із аналізу рішень Франківського районного суду м. Львова від 21.07.2016 у справі №465/505/16-ц та Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2024 у справі №904/5819/20 (465/1560/23) вбачається, що зазначені спори були пов'язані із доплатою заробітної плати позивачу (тобто виплатою у неповному розмірі), а не повною невиплатою заробітної плати за окремі періоди роботи.
Таким чином, донарахована та виплачена позивачу заробітна плата не виплачувалась за конкретні періоди роботи, які позивачу повністю не оплачувались, а була пов'язана із неправильним обчисленням заробітної плати та нарахована і виплачена додатково, поряд з тією, яка виплачувалась позивачу за періоди його роботи.
Відтак, оскільки судом не встановлено порушень прав позивача в цій частині, то відповідна позовна вимога задоволенню не підлягає.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до правил ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов містив вимогу немайнового характеру, яка хоча і частково, але підлягає задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає виходячи з кількості (а не розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог.
Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути на користь позивача сплачений ним судовий збір у розмірі 1937,92 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд
позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо неврахуванням сум заробітної плати, виплачених ОСОБА_1 на виконання рішень Франківського районного суду м. Львова від 21.07.2016 у справі №465/505/16-ц та Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2024 у справі №904/5819/20 (465/1560/23), до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати отриману ОСОБА_1 на виконання рішень Франківського районного суду м. Львова від 21.07.2016 у справі №465/505/16-ц та Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2024 у справі №904/5819/20 (465/1560/23) заробітну плату до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок пенсії із врахуванням заробітної плати, виплаченої ОСОБА_1 на виконання рішень Франківського районного суду м. Львова від 21.07.2016 у справі №465/505/16-ц та Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2024 у справі №904/5819/20 (465/1560/23).
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1937 (одна тисяча дев'ятсот тридцять сім) гривень 92 копійки.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом безпосередньо до суду апеляційної інстанції тридцяти днів з дня складення повного судового рішення..
Позивач - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885).
СуддяСидор Наталія Теодозіївна