Іменем України
15 жовтня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/1642/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Борзаниця С.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом адвоката Кардаша В'ячеслава Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
18 серпня 2025 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов адвоката Кардаша В'ячеслава Анатолійовича (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач) з такими вимогами:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в врахуванні при обрахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням довідок про заробітну плату № 17 від 12.02.2020 та № 21 від 17.02.2020;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 з урахуванням довідки про заробітну плату № 17 від 12.02.2020 та № 21 від 17.02.2020, починаючи з моменту звернення, а саме з 28.06.2025.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач 28.06.2025 звернувся з заявою до відповідача, в якій просив повідомити підстави для не зарахування при обрахунку пенсії довідки про заробітну плату № 17 від 12.02.2020 та № 21 від 17.02.2020, які були надані позивачем при зверненні за призначенням пенсії.
Відповідач листом від 05.08.2025 повідомив, що довідки № 17 від 12.02.2020 та № 21 від 17.02.2020 не будуть враховані, оскільки підприємства, які видавали довідки, знаходяться на непідконтрольній території України.
Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні особі пенсії.
Ухвалою суду від 23 грудня 2024 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 22.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду після усунення її недоліків та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач подав відзив на позов, в якому проти задоволення позовних вимог заперечує з огляду на таке.
Представник позивача звернувся із заявою щодо перерахунку та виплати пенсію позивача з урахуванням довідки про заробітну плату № 17 від 12.02.2020 та № 21 від 17.02.2020, починаючи з моменту звернення, а саме: з 28.06.2025.
Листом від 05.08.2025 №35257-34009/Г-02/8-2600/25 надано роз'яснення. Що призначена пенсія за віком розраховується згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058).
Згідно постанови правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (зі змінами) «Про затвердження змін до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону зі змінами пункт 2.1 розділу IІ за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року із зазначенням у ній назв первинних документів, на підстав і яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинними документам.
Підтвердження довідки про заробітну плату здійснюється шляхом перевірки відповідності сум заробітної плати, зазначених в довідці, первинним документам.
Відповідно до ст. 44 Закону № 1058 та порядку подання та оформлення документів, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 орган, шо призначає пенсію, має право проводити перевірку достовірності даних, зазначених в документах, які надані для призначення (перерахунку) пенсії.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах казначейства» від 07.11.2014 №595 та розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» від 07.11.2014 №1085- р (далі- Перелік №1085) на непідконтрольній українській владі території органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.
Відповідно до Закону №1207 будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який документ, виданий органами та/або особами, передбаченими частиною 3 статті 9 Закону №1207, є недійсним і не створює правових наслідків.
Враховуючи вищевикладене, довідки про заробітну плату від 17.02.2020 №21 та від 12.02.2020 №17 не можливо врахувати для розрахунку пенсії, оскільки вищевказане підприємство знаходиться на непідконтрольній українській владі території. Довідки надані підприємствами, які знаходяться на непідконтрольній українській владі території не підлягають реєстрації та виконанню.
Отже, відповідач вважає, що немає жодних підстав для визнання його дій протиправними.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) перебуває на обліку у відповідача як отримувач пенсії у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV.
28.06.2025 представник позивача звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії позивача на підставі довідок про заробітну плату № 17 від 12.02.2020 та № 21 від 17.02.2021.
До заяви дадані копії таких документів: свiдоцтва про право на зайняття адвокатською дiяльнiстю, ордеру, згода про надання конфiденцiйноi iнформацiю, iдентифiкацiйного коду, довiдок про заробiтну плату № 17 вiд 12.02.2020 та № 21 від 17.02.2020.
Довідка про заробітну плату №17 від 12.02.2020 видана щодо періоду роботи позивача з липня 1985 року по серпень 1987 року. Зазначено, що довідка видана на підставі особових рахунків за 1985 - 1987 роки, які знаходяться за адресою: м. Красний Луч, с. Софіївський.
Довідка засвідчена підписами керівника, головного бухгалтера, архіваріуса та печаткою.
Довідка про заробітну плату №21 від 17.02.2020 видана щодо періоду роботи позивача з жовтня 1987 року по квітень 1990 року. Зазначено, що довідка видана на підставі особових рахунків за 1987 - 1990 роки, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .
Довідка засвідчена підписами керівника, головного бухгалтера, бухгалтера р/в та печаткою.
Листом від 05.08.2025 № 35257-34009/Г-02/8-2600/25 відповідач повідомив, що відповідно до Закону №1207 будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Будь-який документ, виданий органами та/або особами, передбаченими частиною 3 статті 9 Закону №1207, є недійсним і не створює правових наслідків.
Враховуючи вищевикладене, довідки про заробітну плату від 17.02.2020 №21 та від 12.02.2020 №17 не можливо врахувати для розрахунку пенсії, оскільки вищевказане підприємство знаходиться на непідконтрольній українській владі території. Довідки надані підприємствами, які знаходяться на непідконтрольній українській владі території не підлягають реєстрації та виконанню.
Зазначено, що проведення перевірки довідки про заробітну плату, надану позивачем для перерахунку пенсії, відповідно до частини 3 статті 44 та частини 2 статті 64 Закону №1058 та пункту 4.2. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі- Порядок №22-1) також неможливо, оскільки згідно з Переліком №1085 підприємства, які видали вищезазначені довідки, належать до населених пунктів, на території яких органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до п.1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління ПФУ від 25.11.2005 № 22-1, заява про перерахунок пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України.
До заяви про перерахунок пенсії у зв'язку з урахуванням страхового стажу (заробітної плати) після призначення пенсії, у зв'язку зі зміною кількості членів сім'ї, а також в інших випадках, які спричиняють збільшення чи зменшення розміру пенсії, надаються документи, передбачені підпунктами 2-4 пункту 2.1, пунктом 2.6 цього розділу (п.2.7 Порядку № 22-1).
Як встановлено з листа від 05.08.2025 № 35257-34009/Г-02/8-2600/25 відповідач фактично відмовив позивачу у здійсненні перерахунку пенсії на підставі довідок про заробiтну плату № 17 вiд 12.02.2020 та № 21 від 17.02.2020, оскільк їх видано підприємством, що знаходяться на непідконтрольній території України.
Відповідно до частини першої та другої статті 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.
Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.
Згідно частини першої статті 18 вказаного Закону громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Відповідно до частини другої та третьої статті 9 цього Закону будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Однак, суд зазначає, що у 1971 році Міжнародний суд Організації Об'єднаних Націй (далі - ООН) у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Відтак, у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «Намібійські винятки», відповідно до яких документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, § 142).
Відповідно до частини другої статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
Отже, позивач опинився в ситуації, що, відповідно, позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.
Однак, зазначені висновки суду жодним чином не легалізують саму установу, що видала такі довідки.
Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи (Намібійські винятки), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що довідки надані позивачем для перерахунку пенсії, в яких зазначено суми заробітної плати, мають враховуватись відповідачем та бути ним досліджені при прийнятті відповідного рішення.
Також суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 03.06.2021 у справі № 127/8001/17 зазначив, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.
В постанові від 06.04.2022 у справі № 423/3259/16-а Верховний Суд вказав, що такі обставини (підприємство знаходиться на території, яка не контролюється українською владою і на якій органи виконавчої влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, особа не має доступу до архівів установ та підприємств на цій території) не можуть покладати надмірного тягаря на особу щодо підтвердження стажу її роботи та створювати перешкоди у реалізації права на пенсійне забезпечення.
Зазначені висновки Верховного Суду спростовують посилання відповідача на неможливсть цроведення перевiрки довiдки про заробiтну плату, оскiльки згiдно з Перелiком № 1085 пiдприємства, якi видали ці довідки, належатъ до населених пунктiв, на територii яких органи державної влади Украiни тимчасово не здiйснюютъ свої повноваження, як підставу для відмови у проведенні перерахунку пенсії з урахуванням довідок.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн, що підтверджується квитанцією № 7900-7515-5702-2577 від 15.08.2025.
З огляду на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, суд присуджує позивачу понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги адвоката Кардаша В'ячеслава Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (місцезнаходження: місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ: 42098368) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 за заявою від 28.06.2025, з урахуванням довідок про заробітну плату № 17 від 12.02.2020 та № 21 від 17.02.2020.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідок про заробітну плату № 17 від 12.02.2020 та № 21 від 17.02.2020, починаючи з моменту звернення - 28.06.2025, з виплатою заборгованості та враховуючи фактично виплачені суми.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Суддя С.В. Борзаниця