Іменем України
15 жовтня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/1655/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом адвоката Єфімік Олени Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
19.08.2025 до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Єфімік Олени Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі - відповідач), в якій представник позивача просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 08.08.2025 №123850004066 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 14.04.2023 року, зарахувавши до її загального страхового стажу періоди роботи з 01.01.1980 року по 20.07.1981, з 22.10.1981 по 29.12.1992, з 24.07.2000 по 18.07.2001, з 24.12.2002 по 18.12.2003 та з 09.08.2006 по 03.08.2007, - з 21.11.2001 по 19.05.2002.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що позивач звернувся 02.08.2025 до пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії з 20.10.2022. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 08.08.2025 №123850004066 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, так як не має 29 років стажу та не зараховано до стажу період роботи - з 01.01.1980 року по 20.07.1981, з 22.10.1981 по 29.12.1992, з 24.07.2000 по 18.07.2001, з 24.12.2002 по 18.12.2003 та з 09.08.2006 по 03.08.2007, - з 21.11.2001 по 19.05.2002.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.
Ухвалою суду від 25.08.2025 відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
11.09.2025 від ГУПФУ в Кіровоградській області на адресу суду надійшов відзив на позов, в обґрунтування якого останній послався на те, що 02.08.2025 позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (за місцем проживання).
08.08.2025 за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області розглянуто заяву та додані до неї документи та прийнято рішення № 123850004066 про відмову в призначені пенсії за віком.
Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повідомило позивача про відмову у призначенні пенсії листом.
Відповідно до спірного рішення від 08.08.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком, позивачу на момент звернення не вистачає необхідного страхового стажу 29 років.
В ході розгляду документів до страхового стажу не враховано періоди трудової діяльності особи згідно записів трудової книжки колгоспника (№ 121), а саме: з 1980 року по 20.07.1981, оскільки відсутній запис про прийняття на роботу, а також назва підприємства на печатці, якою засвідчено записи про участь в громадському господарстві та запис про звільнення не відповідає назві підприємства, на яке особу прийнято на роботу. Відомості про реорганізацію не надано. З 22.10.1981 по 29.12.1992, назва підприємства на печатці, якою засвідчено записи про участь в громадському господарстві та запис про звільнення не відповідає назві підприємства, на яке особу прийнято на роботу. Відомості про реорганізацію не надано. З 24.07.2000 по 18.07.2001, з 24.12.2002 по 18.12.2003 та з 09.08.2006 по 03.08.2007, оскільки має місце великий проміжок часу між датою припинення виплати допомоги по безробіттю та датою наказу про припинення виплати допомоги по безробіттю. З 21.11.2001 по 19.05.2002, оскільки не вказаний вид отримання матеріальної допомоги.
З урахуванням викладеного відповідач просив відмовити у задоволені позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 КАС України, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносин.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , 02.08.2025 звернулася через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.
Вищевказану заяву розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 08.08.2025 №123850004066 «Про відмову в призначенні пенсії» позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного стажу. В обґрунтування оскарженого рішення ГУПФУ в Кіровоградській області послалося на те, що в ході розгляду документів до страхового стажу не враховано періоди трудової діяльності особи згідно записів трудової книжки колгоспника (№ 121), а саме:
- з 1980 року по 20.07.1981, оскільки відсутній запис про прийняття на роботу, а також назва підприємства на печатці, якою засвідчено записи про участь в громадському господарстві та запис про звільнення не відповідає назві підприємства, на яке особу прийнято на роботу. Відомості про реорганізацію не надано.
- з 22.10.1981 по 29.12.1992, назва підприємства на печатці, якою засвідчено записи про участь в громадському господарстві та запис про звільнення не відповідає назві підприємства, на яке особу прийнято на роботу. Відомості про реорганізацію не надано.
- з 24.07.2000 по 18.07.2001, з 24.12.2002 по 18.12.2003 та з 09.08.2006 по 03.08.2007, оскільки має місце великий проміжок часу між датою припинення виплати допомоги по безробіттю та датою наказу про припинення виплати допомоги по безробіттю.
- з 21.11.2001 по 19.05.2002, оскільки не вказаний вид отримання матеріальної допомоги.
Трудова книжка колгоспника № НОМЕР_2 від 20.07.1980, видана на ім'я ОСОБА_1 , містить такі записи щодо спірного періоду роботи:
05.01.1980 - прийнято ваговиком;
20.07.1981 - звільнено з членів колгоспу;
22.10.1981 - прийнято в члени колгоспу імені Кірова;
29.12.1992 - звільнено за переводом в зв'язку з ліквідацією колгоспу;
Марківський районний центр зайнятості:
24.07.2000 - призначено допомогу по безробіттю;
18.07.2001- припинено виплату допомоги по безробіттю;
21.11.2001 - розпочато виплату матеріальної допомоги по безробіттю;
19.05.2002 - припинено виплату матеріальної допомоги по безробіттю;
24.12.2002 - розпочата виплата допомоги по безробіттю.
Трудова книжка серії НОМЕР_3 від 18.12.2003, видана на ім'я ОСОБА_1 , містить такі записи щодо спірного періоду роботи:
18.12.2003 - припинено виплату допомоги по безробіттю;
Марківський районний центр зайнятості:
09.08.2006 - розпочата виплата допомоги по безробіттю;
03.08.2007 - припинено виплату допомоги по безробіттю.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законами України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788), "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058).
Відповідно до статті 5 Закону № 1058 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Статтею 8 Закону № 1058 передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно з частиною першою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до абзацу третього частини першої статті 24 Закону № 1058-IV період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону № 1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону № 1058-IV).
Порядок звернення за призначенням пенсії, строки призначення та виплати пенсії, припинення та поновлення виплати пенсії передбачені статтями 44, 45, 49 Закону № 1058.
Частиною першою статті 26 Закону № 1058 передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Надаючи правову оцінку доводам відповідача про неможливість зарахування до загального страхового стажу позивача періодів роботи та отримання допомоги по безробіттю з 05.01.1980 по 20.07.1981, з 22.10.1981 по 29.12.1992, з 24.07.2000 по 18.07.2001, з 24.12.2002 по 18.12.2003, з 09.08.2006 по 03.08.2007, з 21.11.2001 по 19.05.2002, суд зазначає таке.
Як на підставу для відмови в зарахуванні до загального страхового стажу вказаних періодів роботи відповідач посилається на те, що:
- з 1980 року по 20.07.1981 відсутній запис про прийняття на роботу та назва підприємства на печатці, якою засвідчено записи про участь в громадському господарстві та запис про звільнення не відповідає назві підприємства, на яке особу прийнято на роботу;
- з 22.10.1981 по 29.12.1992 назва підприємства на печатці, якою засвідчено записи про участь в громадському господарстві та запис про звільнення не відповідає назві підприємства, на яке особу прийнято на роботу;
- з 24.07.2000 по 18.07.2001, з 24.12.2002 по 18.12.2003 та з 09.08.2006 по 03.08.2007 має місце великий проміжок часу між датою припинення виплати допомоги по безробіттю та датою наказу про припинення виплати допомоги по безробіттю;
- з 21.11.2001 по 19.05.2002 не вказаний вид отримання матеріальної допомоги.
Згідно з вимогами статті 62 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (надалі - Закон № 1788), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначеної норми Закону № 1788 постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 затверджено Порядок № 637.
Відповідно до пунктів 2-3 Порядку № 637 у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Судом досліджено копії трудової книжки та трудової книжки колгоспника ОСОБА_1 , з яких встановлено, що при прийнятті на роботу ваговиком 05.01.1980 не внесено запис про прийняття на роботу; також в трудовій книжці колгоспника назва підприємства на печатці, якою засвідчено записи про участь в колгоспі та запис про звільнення не відповідає назві підприємства, на яке особу прийнято на роботу.
Відповідно до пунктів 1, 2, 6 Основних положень про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 02.04.1975 №310 «Про трудові книжки колгоспників» (в редакції від 15.08.1990), трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспу. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту прийняття їх у члени колгоспу. Всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Так, до 1993 року діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162. Ця інструкція не застосовується на підставі наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993.
Наразі порядок ведення трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення від 29.07.1993 № 58 (надалі - Інструкція № 58).
Відповідно до пункту 2.2. Інструкції № 58 заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.
До трудової книжки вносяться:
відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження;
відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення;
відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України;
відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Стягнення до трудової книжки не заносяться.
Згідно з пунктом 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу (пункт 2.6 Інструкції № 58).
Відповідно до пунктів 2.8 та 2.15 Інструкції № 58, якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму. Якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим рядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: "Підприємство таке-то з такого-то числа переіменоване на таке-то", а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер.
Пунктом 4.1 Інструкції № 58 визначено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Разом з тим, суд вважає необхідним звернути увагу на те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи-працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права та інтереси.
З огляду на вищевикладене позивач не несе відповідальність за порушення вимоги ведення трудових книжок третіми особами.
Вищевказана позиція узгоджується з висновками Верховного суду, викладеними у постановах від 06.02.2018 у справі №677/277/17 та у справі №813/782/17 від 13 червня 2018 року.
Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Таким чином, трудова книжка колгоспника та трудова книжка позивача заповнена відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29 липня 1993 року № 58.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Орган Пенсійного фонду не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а.
Суд зауважує, що в даному випадку записи у трудовій книжці виконані без дефектів, містять підписи посадових осіб, при цьому відсутність запису про прийняття на роботу та невідповідність назви підприємства на печатці, якою засвідчено записи про участь в колгоспі, та запис про звільнення, назві підприємства, на яке особу прийнято на роботу, а також великий проміжок часу між датою припинення виплати допомоги по безробіттю та датою наказу про припинення виплати допомоги по безробіттю не є тим недоліком, який може мати наслідком порушення конституційного права позивача на пенсійне забезпечення.
Такий правовий висновок в повній мірі узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17, згідно із яким відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення.
Окрім того, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 25 квітня 2019 року у справі №593/283/17 та від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а.
Посилання відповідача на те, що в періоді з 21.11.2001 по 19.05.2002 не вказано вид отримання матеріальної допомоги суд вважає безпідставним та непоґрунтованим, оскільки в трудовій книжці позивача чітко вказано, що Марківськиим районним центром зайнятості 21.11.2001 розпочато виплату матеріальної допомоги по безробіттю, та 19.05.2002 припинено виплату матеріальної допомоги по безробіттю.
Окрім того, суд вважає безпідставною вимогу представника позивача про зобов'язання відповідача зарахувавши до її загального страхового стажу періоди роботи з 01.01.1980 по 04.01.1980, оскільки судом встановлено, що згідно з трудовою книжкою колгоспника № НОМЕР_2 від 20.07.1980, виданою на ім'я ОСОБА_1 , позивачку прийнято ваговиком з 05.01.1980.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у органу Пенсійного фонду були відсутні підстави для незарахування до загального страхового стажу позивача періоду його роботи та отримання допомоги по безробіттю з 05.01.1980 по 20.07.1981, з 22.10.1981 по 29.12.1992, з 24.07.2000 по 18.07.2001, з 21.11.2001 по 19.05.2002, з 24.12.2002 по 18.12.2003, з 09.08.2006 по 03.08.2007 згідно записам трудової книжки колгоспника № НОМЕР_2 від 20.07.1980 та трудової книжки серії НОМЕР_3 від 18.12.2003.
У відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За таких обстави суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, яким не зараховано до страхового стажу позивача спірні періоди роботи та яким відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком, було прийнято відповідачем з порушенням принципів, визначених ч. 2 ст. 2 КАС України.
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права суд зазначає таке.
Відповідно до пунктів 2-4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язати утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною третьою статті 245 КАС України передбачено право суду у разі скасування індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, 8, частиною 2 статті 19, 22, 23 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене або обмежене.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зазначено, що зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.
Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісних вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішеннях по справах "Клас та інші проти Німеччини", "Фадєєва проти Росії", "Єрузалем проти Австрії" Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Оскільки в силу частини п'ятої статті 45 Закону № 1058 передбачено обов'язок органу Пенсійного фонду щодо прийняття відповідного рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії, суд вважає, що територіальний орган Пенсійного фонду має виключну компетенцію у питаннях призначення (перерахунку) пенсії. Отже, зазначене питання віднесено до дискреційних повноважень територіального органу Пенсійного фонду.
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд зазначає, що в даному випадку відповідач, як уповноважений орган, не перевіряв відомості щодо спірних періодів роботи ОСОБА_1 , що містяться в трудовій книжці позивача, наданої позивачем разом із заявою про призначення пенсії, що є обов'язковою умовою відповідно до Закону № 1058, тому суд вважає за необхідне обрати належний спосіб захисту порушених прав, а саме визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 08.08.2025 №123850004066 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.08.2025 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до загального страхового стажу періоди роботи ОСОБА_1 в колгоспі з 05.01.1980 по 20.07.1981, з 22.10.1981 по 29.12.1992, періоди отримання допомоги по безробіттю з 24.07.2000 по 18.07.2001, з 21.11.2001 по 19.05.2002, з 24.12.2002 по 18.12.2003, з 09.08.2006 по 03.08.2007, та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Також суд зауважує, що обрання такого способу захисту порушеного права позивача узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а, від 17.07.2018 у справі № 514/166/16-а, в яких, зокрема, зазначено, що "..Повідомляючи позивачу про відмову в призначенні пільгової пенсії, ПФУ діяло необґрунтовано. При цьому, суд не обраховує дійсний загальний та спеціальний стаж позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для зобов'язання ПФУ призначити пенсію позивачу за віком на пільгових умовах".
На підставі викладеного позовні вимоги належать до часткового задоволення.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керуються таким.
Згідно з матеріалами справи позивач при зверненні до суду з позовом сплатив 968,96 грн судового збору.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно із частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Частиною восьмою цієї статті передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Оскільки даний спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, судові витрати згідно з частиною восьмою статті 139 КАС України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 968,96 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов адвоката Єфімік Олени Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код за ЄДРПОУ 20632802, місцезнаходження: Кіровоградська обл., місто Кропивницький, вул. Соборна, буд. 7А) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 08.08.2025 №123850004066 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.08.2025 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до загального страхового стажу періоди роботи ОСОБА_1 в колгоспі з 05.01.1980 по 20.07.1981, з 22.10.1981 по 29.12.1992, періоди отримання допомоги по безробіттю з 24.07.2000 по 18.07.2001, з 21.11.2001 по 19.05.2002, з 24.12.2002 по 18.12.2003, з 09.08.2006 по 03.08.2007, та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім грн 96 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Суддя І.О. Свергун