Іменем України
15 жовтня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/1627/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Качанок О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом Дяченка Олексія Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Дяченка Олексія Володимировича в інтересах ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) до військової частини НОМЕР_1 (далі також - відповідач), в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування додаткової винагороди до складу місячного грошового забезпечення при обчисленні ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані 70 календарних днів додаткової щорічної відпустки, як учаснику бойових дій за 2021-2025 роки;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 70 календарних днів додаткової щорічної відпустки, як учаснику бойових дій за 2021-2025 роки з урахуванням додаткової винагороди 30000 гривень 00 копійок з урахуванням раніше виплачених сум за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців»;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування додаткової винагороди до складу місячного грошового забезпечення при обчисленні ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані 68 календарних днів основної щорічної відпустки за 2020-2025 роки;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 68 календарних днів основної щорічної відпустки за 2020-2025 роки з урахуванням додаткової винагороди 30000 гривень 00 копійок з урахуванням раніше виплачених сум за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців».
Позовну заяву обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 з 25.11.2020 по 19.07.2025 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до наказу від 19.07.2025 № 206 позивача 19.07.2025 звільнено з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту.
При звільненні з військової служби позивачу відповідно до наказу від 19.07.2025 № 206 було виплачено: грошову компенсацію за 70 невикористаних календарних днів додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2021-2025 роки, виходячи з місячного грошового забезпечення, грошову компенсацію за 68 невикористаних календарних днів основної відпустки за 2020-2025 роки, виходячи з місячного грошового забезпечення.
При цьому, відповідно до наказу від 19.07.2025 № 206 позивачу за період з 01.07.2025 по 19.07.2025 включно виплачено щомісячну додаткову винагороду у розмірі 30000,00 грн в місяць відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Проте, при обчисленні грошової компенсації за невикористані дні додаткової та основної відпусток відповідачем не враховано до місячного грошового забезпечення додаткову винагороду у розмірі 30000,00 грн.
Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.
Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, про що 25.08.2025 надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на таке.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25.11.2020 № 340 позивача зараховано до списків особового складу військової частини.
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 19.07.2025 № 206 позивача виключено зі списків особового складу військової частини.
Також наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 19.07.2025 № 206, визначено виплатити компенсацію за 70 діб невикористаної додаткової відпустки за 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роки, передбаченої статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Фінансово-економічною службою військової частини НОМЕР_1 відповідно до довідок позивачу нараховане грошове забезпечення відповідно до законодавства України.
Позивач відповідно до пункту 14 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» не звертався стосовно виплат та компенсацій до свого безпосереднього начальника. Відповідних рапортів не подавав.
Підсумовуючи вищевикладене, відповідач вважає, що будь-якої вини чи протиправних дій з боку військової частини НОМЕР_1 стосовно позивача не допущено.
Ухвалою суду від 18.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , є учасником бойових дій, у період з 25.11.2020 по 19.07.2025 проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується паспортом громадянина України, карткою платника податків, посвідченням серії НОМЕР_3 від 22.06.2021, контрактом про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового і сержантського складу від 25.11.2020 та від 19.07.2022, витягом з послужного списку позивача з особової справи № Г-627, військовим квитком серії НОМЕР_4 , витягами з наказів командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.11.2020 № 340 та від 19.07.2025 № 206.
Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.07.2025 № 206 ОСОБА_1 , звільненого наказом командира військової частини (по особовому складу) від 29.06.2025 № 206, відповідно до підпункту «ж» пункту 3 частини 5 та абзацом 10 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у запас (у зв'язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану) і вважати, що справи та посаду здав та направити для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 . З 19 липня 2025 року виключити зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. З продовольчого забезпечення виключити з 20 липня 2025 року.
Також вказаним наказом визначено виплатити, зокрема:
- відповідно до ПКМУ № 168 від 28.02.2022 премію за безпосередню участь у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (з 01 по 19 липня 2025 року з розрахунку 30000,00 за повний місяць);
- компенсацію за 70 діб невикористаної додаткової відпустки за 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роки, передбаченої статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Згідно з довідками військової частини НОМЕР_1 про нарахування та утримання грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з листопада 2020 року по липень 2025 року, позивачу виплачувалась, серед іншого, додаткова винагорода в розмірі до 30000,00 грн, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», зокрема за період з січня 2025 року по липень 2025 року.
Виплата позивачу вказаної винагороди не заперечується відповідачем, як і не заперечується те, що її не було включено до розрахунку компенсації за невикористані дні додаткової та основної відпусток.
Також з довідки військової частини НОМЕР_1 від 21.08.2025 № 1/1134 вбачається, що позивачу при звільненні виплачено: грошове забезпечення за червень 2025 року - 23022,15 грн, додаткову винагороду за червень 2025 року (за 30 діб з розрахунку 30000,00 грн) - 30000,00 грн, грошове забезпечення за липень 2025 року - 14192,01 грн, додаткову винагороду за липень 2025 року (за 19 діб з розрахунку 30000,00 грн) - 18387,10 грн, грошову компенсацію за 3 доби невикористаної щорічної основної відпустки за 2020 рік, за 10 діб - за 2021 рік, за 30 діб - за 2022 рік, за 20 діб - за 2023 рік, за 5 діб - за 2025 рік; компенсація за 70 діб невикористаної додаткової відпустки за 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роки, передбаченої статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» - 105901,89 грн.
Позивач, не погоджуючись з нарахуванням та виплатою йому компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, без урахування додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», звернувся з цим позовом до суду.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовані вимоги позивача та доводи відповідача, суд керується таким.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-XII).
Згідно з положеннями пунктів 2-4 статті 9 Закону № 2011-XII, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до пункту 1 статті 10-1 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.
Приписами пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам, визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджена наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок № 260 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 2 вказаного розділу Порядку № 260 визначено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду), премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану, допомоги.
Згідно з пунктами 3, 5, 6 розділу ХХХІ «Виплата грошового забезпечення у разі звільнення з військової служби» у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які мають право на щорічні додаткові відпустки відповідно до чинного законодавства України, виплачується компенсація за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки, яка надається в повному обсязі або пропорційно часу, прослуженому в році звільнення.
Розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, крім винагород з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168 в редакції, чинній на час виплати позивачу додаткової винагороди) установлено на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми “єПідтримка», виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах (пункт 1).
Аналіз наведених правових норм свідчить, що додаткова винагорода на період дії воєнного стану, яка встановлена Постановою № 168, є новим та особливим видом у системі грошового забезпечення, зокрема військовослужбовців, виплата якої, з одного боку, має регулярний щомісячний характер, а, з іншого, - обмежена строком дії воєнного стану в Україні.
При цьому, правова природа такої виплати невід'ємно пов'язана із особливим характером служби, зі здійсненням спеціальних повноважень, які змістовно випливають із статусу військовослужбовця та передбачені законом і мають компенсаційну мету, - часткова відплата за особливості несення служби в умовах війни.
У подібних правовідносинах Верховний Суд в постанові від 23 вересня 2024 року в справі № 240/32125/23 констатував, що «… на відміну від правил обчислення розміру допомоги на оздоровлення, підпункт 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 не містить застережень щодо заборони урахування винагороди у складі грошового забезпечення, з якого обчислюється компенсація за всі невикористані військовослужбовцем дні щорічної основної відпустки. Навпаки, за приписами зазначеної норми до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. Тому при обчисленні розміру таких виплат відповідач був зобов'язаний урахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням.
Таким чином, ураховуючи те, що додаткова винагорода, запроваджена постановою КМУ № 168 є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, що відповідно до довідки військової частини від 07 листопада 2023 року №133/9275 (а.с. 59) виплачувалася позивачу, починаючи з квітня 2022 року по лютий 2023 року, Верховний Суд дійшов висновку, що указана винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані ним дні щорічної основної відпустки.».
Вказану позицію підтримано й в постановах Верховного Суду від 20.12.2024 у справі № 240/21650/23, від 10.04.2025 у справі № 380/10576/23, від 22.05.2025 у справі № 240/4156/24.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Зважаючи на наведену правову позицію Верховного Суду, яка є застосованою до спірних правовідносин, відповідач при обчисленні позивачу розміру компенсації за невикористані військовослужбовцем (позивачем) дні щорічної основної та додаткової відпусток, повинен був урахувати суму додаткової винагороди, що передбачена постановою КМУ № 168, яку позивач отримував, зокрема з січня 2025 року по липень 2025 року щомісячно.
Такий висновок також узгоджується з позицією Першого апеляційного адміністративного суду, викладеною в постановах від 24.03.2025 у справі № 200/8964/24, від 08.09.2025 у справі № 200/2050/25, від 09.10.2025 у справі № 200/1604/25 у подібних правовідносинах.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушених прав, то суд зауважує, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Проаналізувавши зміст позовних вимог, суд зазначає, що не вбачає підстав для визначення в резолютивній частині цього рішення кількості невикористаних днів оплачуваних відпусток, компенсація за які підлягає перерахунку та розмір додаткової винагороди, з якого вказану компенсацію слід перерахувати, оскільки такі обставини не є спірними в межах даних правовідносин, та безпосередній розрахунок сум компенсації є компетенцією відповідача.
Відтак, суд дійшов висновку щодо необхідності обрати належний та достатній спосіб захисту порушених прав позивача, шляхом:
- визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 , що полягає у невключенні до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних основної щорічної відпустки за 2020-2025 роки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2021-2025 роки;
- зобов'язання військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 компенсації за невикористані ним дні оплачуваних основної щорічної відпустки за 2020-2025 роки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2021-2025, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», та раніше виплаченої суми такої компенсації.
Разом з тим суд зазначає, що не вбачає правових підстав для зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу спірної грошової компенсації за рахунок певних бюджетних призначень, оскільки це є виключною компетенцією відповідача, яка буде реалізовуватись вже в порядку виконання рішення суду, а у тому у відповідній частині позовних вимог також слід відмовити.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову з обранням належного способу захисту порушених прав позивача.
Питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктами 1 та 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Дяченка Олексія Володимировича в інтересах ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до військової частини НОМЕР_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , що полягає у невключенні до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних основної щорічної відпустки за 2020-2025 роки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2021-2025 роки.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 компенсації за невикористані ним дні оплачуваних основної щорічної відпустки за 2020-2025 роки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2021-2025, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», та раніше виплаченої суми такої компенсації.
У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення суду складено 15.10.2025.
Суддя О.М. Качанок