про забезпечення позову
15 жовтня 2025 року № 320/50170/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві заяву приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за її позовом до Міністерства юстиції України, третя особа: ДП «Національні інформаційні системи», про визнання протиправним та скасування наказу,-
До Київського окружного адміністративного звернулася приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 12.09.2025 № 2074-33.1.2-25 «Про задоволення скарги ФГ «ПП-Агро» від 08.08.2025».
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Позивачка звернулася до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просить зупинити дію наказу Міністерства юстиції України від 12.09.2025 № 2074-33.1.2-25 «Про задоволення скарги ФГ «ПП-Агро» від 08.08.2025» у частині пункту 3, яким тимчасово заблоковано їй доступ до реєстру речових прав на нерухоме майно строком на три місяці, - до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.
На обґрунтування заяви зазначила, що застосування пункту 3 оскаржуваного наказу фактично позбавляє її можливості здійснювати нотаріальну діяльність, оскільки без доступу до Державного реєстру речових прав неможливо вчиняти нотаріальні дії, передбачені Законом України «Про нотаріат».
Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову унеможливить подальше виконання професійних обов'язків, призведе до втрати доходу, завданню шкоди діловій репутації, її правам і законним інтересам.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст 153 КАС України заява про забезпечення позову подається одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Частиною 1 статті 154 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Вирішуючи питання про наявність обставин, що дають підстави для забезпечення позову, суд виходить з наступного.
Статтею 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Частиною 1 статті 152 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
З аналізу наведеної норми слідує, що обов'язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов'язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов'язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами позивача.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.
Згідно ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною другою цієї ж статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Відтак, забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, у провадженні якого знаходиться справа, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду у разі задоволення позову. Для задоволення судом поданої заявником заяви про забезпечення адміністративного позову останній має довести, що невжиття обраних заходів призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України.
У постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 березня 2008 року "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ" зазначено, що розгляд заяв про забезпечення позову здійснюється з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, суд повинен пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки заявника, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.
При цьому, відповідно до положень абзацу 1 пункту 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 06.03.2008 №2 встановлено, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: - розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; - забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; - наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; - імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; - запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Отже, з огляду на вказані норми законодавства, у випадку звернення сторони з вимогою про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою вимогою та надати відповідні докази, які б підтверджували факт існування реальної загрози його правам, свободам та інтересам.
Відтак, з наведеного слідує, що суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані стороною у справі для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, позов слід забезпечити саме у такий спосіб, про який просить заявник, а не якимось менш обмежувальним у правах способом для відповідача, такий спосіб є співмірним обсягу позовних вимог, заявник має легітимну мету забезпечити саме захист своїх прав та інтересів від неправомірних дій відповідача, а не завдати шкоди правам та інтересам відповідача.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема, в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд має зважати на необхідний баланс процесуальних прав та обов'язків сторін та рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій з боку відповідача задля забезпечення позивачеві реального та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Як слідує з матеріалів справи, позивачка є приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області та здійснює нотаріальну діяльність на підставі свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю № 9615.
Фермерське господарство «ПП-Агро» 11.08.2025 звернулося до Міністерства юстиції України зі скаргою № СК-3104-25 щодо рішення приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_1 від 06.06.2025 № 79315099.
Вказаним рішенням зареєстровано обтяження на земельну ділянку з кадастровим номером 3220485800:03:001:0030 у вигляді вимоги нотаріального посвідчення договору.
Наказом Міністерства юстиції України від 12.09.2025 № 2074-33.1.2-25 «Про задоволення скарги ФГ «ПП-Агро» від 08.08.2025» скаргу Фермерського господарства ТП-АГРО» від 08.08.2025 задоволено.
Визнано прийнятим з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анулювано рішення приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 від 06.06.2025 № 79315099.
Тимчасово блоковано доступ приватному нотаріусу Обухівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 (три) місяці.
Характер діяльності нотаріуса, а саме вчинення нотаріальної діяльності, є особливим видом трудової діяльності. Тобто, нотаріальна діяльність зводиться до надання нотаріальних послуг, виконання тих завдань та послуг, які визначені Законом України «Про нотаріат».
Однією з основних гарантій нотаріального процесу згідно статті 81 ЗУ «Про нотаріат» є, зокрема, заборона втручатися у діяльність нотаріуса та перешкоджати йому виконувати свій професійний обов'язок та реалізовувати свої повноваження.
Водночас, застосування щодо позивачки тимчасового блокування доступу до Державного реєстру фактично позбавляє її можливості здійснювати нотаріальну діяльність, що є втручанням у право на працю, гарантоване ст. 43 Конституції України, та порушує принцип законності і правової визначеності.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що в даному випадку невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи навіть унеможливити виконання рішення суду, якщо воно буде прийняте на користь позивачки, та ефективний захист і поновлення порушених прав заявниці.
Водночас суд звертає увагу про відсутність підстав стверджувати про очевидні ознаки протиправності рішення до розгляду справи по суті та дослідження обставин прийняття оскаржуваного рішення.
Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів" ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Частина 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Суд звертає увагу, що заходи забезпечення позову у вигляді зупинення дії оскаржуваного рішення не спричиняють негативних наслідків для інших осіб, не зумовлюють фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані виключно на збереження існуючого становища до винесення рішення у справі.
При цьому обрання такого способу забезпечення позову є логічним, а невжиття таких заходів призведе до істотного ускладнення в поновленні порушених прав та інтересів заявниці у разі задоволення позову, а також потенційно виникнуть підстави для необґрунтованого втручання в права заявниці, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист людини та основоположних свобод.
Також суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявницею спосіб не суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову та забезпечить ефективність судового захисту у разі задоволення цього позову. Водночас такий захід забезпечення позову відповідає положенням Кодексу адміністративного судочинства України та не відноситься до переліку заборон щодо забезпечення позову, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявниці щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням співмірності таких заходів, а також виходячи із принципів справедливості, суд приходить до висновку, що заяву про забезпечення позову слід задовольнити.
Керуючись статтями 150-157, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву про забезпечення позову задовольнити.
Зупинити дію наказу Міністерства юстиції України від 12.09.2025 № 2074-33.1.2-25 «Про задоволення скарги ФГ «ПП-Агро» від 08.08.2025» у частині пункту 3.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвалу може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя Лапій С.М.