15 жовтня 2025 року справа №320/40221/24
Київський окружний адміністративний суд у складі
головуючої судді Білоноженко М.А.,
розглянувши у приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомПриватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1 )
доМіністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецкього, 13, код ЄДРПОУ 00015622)
провизнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
- Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Еко-Житло»;
- Державне підприємство «Національні інформаційні системи»;
встановив:
Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України, в якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №2183/5 від 23.07.2024;
- зобов?язати Міністерства юстиції України відновити приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 (свідоцтво про право на заняття приватною нотаріальною діяльністю №6406 від 01.06.2007) доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Позов мотивовано тим, що позивач вважає протиправним наказ Міністерства юстиції України №2183/5 від 23.07.2024 року, яким прийнято на підставі Висновку Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 09 липня 2024 року скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Еко-Житло» від 10.06.2024 задоволено. Визнано прийнятим з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анульовано рішення від 09.04.2024 №72443544 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4. Анульовано доступ приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Вважає, що при розгляді скарги Міністерством юстиції було порушено правові норми, якими регламентована процедура розгляду скарг, визначених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128, що в свою чергу призвело до видання незаконного наказу №2183/5 від 23.07.2024. Зауважила, що відповідачем застосовано необґрунтовано суровий засіб дисциплінарного стягнення. Просить суд задовольнити позов.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач у відзиві зазначає, що 10.06.2024 зі скаргою до Міністерства юстиції України звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Еко-Житло», на рішення від 09.04.2024 №72495465 (далі - оскаржуване рішення) приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2124084401:06:001:0276, розташованої в АДРЕСА_2. Оскільки оскаржуване рішення приватного нотаріуса ОСОБА_4 прийнято з порушенням загальних засад державної реєстрації прав, визначеної пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а саме: щодо гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, та за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», допущене при його прийнятті порушення не є формальною (несуттєвою) помилкою та впливає на об'єктивність, достовірність та повноту відомостей Державного реєстру прав. Тому, враховуючи, що відновлення порушеного права неможливе шляхом прийняття Міністерством юстиції України рішень, передбачених пунктами 2 і 3 частини сьомої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», це рішення підлягало анулюванню, а скарга - задоволенню.
Під час розгляду скарги Колегія не встановлює обставини, що передували підготовці поданих державному реєстратору документів та достовірність даних, зазначених у документах, а лише надає правову оцінку діям самого державного реєстратора. Державний реєстратор проводить реєстраційні дії виключно на підставі поданих йому документів та відомостей, які передбачені законом.
Вказане свідчить про те, що спірний наказ прийнято Міністерством юстиції України у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з урахування принципу пропорційності, тобто при прийнятті рішення мало місце досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямоване рішення та дії, з урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення, що вказує на дотримання відповідачем вимог чинного законодавства. Міністерство юстиції України при виконанні покладених на нього функцій та обов'язків, діяло на підставі та у межах, визначених чинним законодавством України, а тому відсутні підстави для визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України «Про задоволення скарги» №2183/5 від 23.07.2024. Просить суд відмовити у задоволенні позову.
Представником позивача подано відповідь на відзив, в якій останній заперечив проти висновків, викладених у відзиві на позовну заяву, наполягав на тому, що позивачем вчинено реєстраційну дію з урахуванням вимог частини першої статті 31-2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зауважував, що заява ОСОБА_1 в розумінні статті 202 Цивільного кодексу України є одностороннім правочином, спрямованим на припинення права забудови Земельної ділянки. Крім цього наполягав на тому, що у скаржника було відсутнє право на оскарження відповідного рішення, оскільки в останнього відсутні будь-які права на спірну земельну ділянку. Наголошував на тому, що відповідачем застосовано найжорстокіший вид санкції, що належним чином не обґрунтовано ані у висновку, ані в наказі.
В подальшому представником позивача подано додаткові пояснення, в яких останній з посиланням на положення Закону України «Про адміністративну процедуру» та висновки Верховного Суду наголосив, що відповідачем не було надано жодного обґрунтування доцільності та необхідності застосування до Приватного нотаріуса такої жорсткої санкції як анулювання доступу до ДРРПНМ замість, наприклад, тимчасового блокування такого доступу, зокрема, чому застосування менш жорсткої санкції не може забезпечити досягнення цілей, на які спрямований оскаржуваний наказ.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
18.09.2018 року між ОСОБА_1 (далі також - «Землевласник») та Товариством з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ЕКО-ЖИТЛО" (далі також - "ТОВ "БК "ЕКО-ЖИТЛО", "Землекористувач", "Скаржник") був укладений Договір суперфіцію №18/09-18 від 18.09.2018 року (далі - "Договір", "Договір суперфіцію") щодо земельної ділянки площею 0,8571 га для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з кадастровим номером 2124084401:06:001:0276, розташованої у межах Полянської сільської ради Мукачівського (раніше - Свалявського) району Закарпатської області.
24.09.2018 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - "ДРРПНМ") було проведено державну реєстрацію права забудови Земельної ділянки (суперфіцій) за ТОВ "БК "ЕКО-ЖИТЛО" (номер запису про інше речове право: 28058714).
Передане Землевласником право забудови Земельної ділянки на користь ТОВ "БК "ЕКО- ЖИТЛО" полягало у будівництві останнім у межах цієї ділянки багатоповерхових, індивідуальних житлових будинків з приміщенням загального користування і підземним паркінгом, нежитлових будов та споруд (далі - "Об'єкт будівництва"), що випливає із Розділу 1 Договору суперфіцію.
У п. 3.3 Розділу 3 Договору ОСОБА_1 та ТОВ "БК "ЕКО-ЖИТЛО" (далі також разом - "Сторони") передбачили плановий строк початку будівництва Об'єкта будівництва - жовтень 2018 року і плановий строк закінчення будівництва та введення Об'єкта будівництва в експлуатацію - березень 2020 року.
19.06.2019 року Сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, якою, окрім іншого, було встановлено новий плановий строк початку будівництва Об'єкта будівництва - липень 2019 року і новий плановий строк закінчення будівництва та введення Об'єкта будівництва в експлуатацію - грудень 2022 року.
21.10.2020 року Сторонами було укладено Додаткову угоду № 2 до Договору, якою знову було змінено плановий строк початку будівництва Об'єкта будівництва - лютий 2021 року і плановий строк закінчення будівництва та введення Об'єкта будівництва в експлуатацію - грудень 2023 року.
Позивачем зазначено, що Сторонами вже двічі змінювались як строки початку будівництва, так і строки його завершення за 6 майже років з моменту державної реєстрації права забудови Земельної ділянки (суперфіцію) ТОВ "БК "ЕКО-ЖИТЛО" так і не здійснило будівництво на Земельній ділянці, що підтверджується довідкою відділу архітектури, житлово-комунального господарства та капітального будівництва Полянської сільськоїради Мукачівського району Закарпатської області №66 від 28.03.2024 року.
В той же час, з наявною в матеріалах справи скарги від 10.06.2024 - ТОВ "БК "ЕКО-ЖИТЛО" (надалі також - скарга) судом встановлено, що лише 21 жовтня 2020 року з порушенням умов Договору суперфіцію ОСОБА_1 (Землевласник) фактично передала земельну ділянку з кадастровим номером 2124084401:06:001:0276 (Об'єкт іншого речового права) ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ЕКО-ЖИТЛО» (Землекористувачу) за Актом приймання-передачі земельної ділянки за Договором № 18/09-18 від 18.09.2018 р.
Заперечень щодо даних обставин учасниками справи не надано.
Крім цього, зі скарги встановлено, що Землекористувач (Скаржник) в рамках виконання зобов'язань за Договором суперфіцію:
- розробив та погодив в установленому порядку проектну документацію «Будівництво багатоквартирних житлових будинків з вбудованими приміщеннями комерційного призначення за адресою: АДРЕСА_2», до якої, в подальшому, за погодженням Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.04.2019 р., виконав коригування;
- уклав Договір генерального підряду та угоди з профільними спеціалістами на здійснення авторського нагляду та технічного нагляду;
- виконав підготовчі роботи (встановив огородження, виконав силами ПАТ «Закарпаттяобленерго» винос мереж (ПЛ-10 кВ) за межі Земельної ділянки та виконав ряд інших робіт);
- уклав ряд договорів з третіми особами, за якими Землекористувачу та Генеральному підряднику надавалися послуги та виконувалися роботи в рамках виконання зобов'язань за Договором суперфіцію;
- через інститут спільного фінансування (фонд) почав залучати інвестиції від фізичних осіб та уклав відповідні договори.
У підпункті 3 пункту 9.1 Договору суперфіцію Сторони передбачили, що цей Договір припиняє свою дію у разі невикористання Землекористувачем Земельної ділянки для забудови, а саме: Землекористувач не розпочав будівельні роботи більше ніж на 2 календарних місяця після визначеного строку.
У зв'язку з невикористанням Землекористувачем Земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд 01.04.2024 року ОСОБА_1 було вчинено, на думку позивача, односторонній правочин у вигляді адресованої ТОВ "БК "ЕКО-ЖИТЛО" заяви щодо припинення Договору суперфіцію у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 416 ЦК України та підпункту 3 п. 9.1 Договору.
За зверненням ОСОБА_1 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 вчинила нотаріальні дії щодо засвідчення справжності підпису Землевласника - ОСОБА_1 на заяві щодо припинення Договору суперфіцію та передачі цієї заяви ТОВ "БК "ЕКО-ЖИТЛО" шляхом її відправки поштовим відправленням.
У подальшому 09.04.2024 року Приватний нотаріус на підставі Договору суперфіцію, вчиненої ОСОБА_1 заяви, із засвідченим правом підпису, щодо якого позивачем вчинено нотаріальні дії, та довідки відділу архітектури, житлово-комунального господарства та капітального будівництва Полянської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області № 66 від 28.03.2024 року прийняла рішення про державну реєстрацію припинення у ТОВ "БК "ЕКО-ЖИТЛО" права забудови Земельної ділянки (суперфіцію) за індексним номером 72495465, провівши відповідну реєстраційну дію у ДРРПНМ.
Не погодившись із цим рішенням, Землекористувач - ТОВ "БК "ЕКО-ЖИТЛО" оскаржив його у порядку ст. 37 Закону України № 1952-IV "Про державну реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі також - Закон №1952-IV) до Міністерства юстиції України, звернувшись зі скаргою від 10.06.2024 року, зареєстрованою у Міністерстві за вх. №104968-33-24 від 14.06.2024 року, в якій просив визнати вчиненим з порушенням Закону № 1952-IV та анулювати оскаржуване рішення.
Після повідомлення про розгляд скарги до Міністерства юстиції України надійшли клопотання про надіслання матеріалів скарги в електронній формі на адресу електронної пошти від приватного нотаріуса ОСОБА_4 від 25.06.2024 № 31, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25.06.2024 за № СК-3401-24, відповідь на яке надано листом Міністерства юстиції України від 25.06.2024 № 91842/СК-3401 23/33.2.1, від представника ОСОБА_3 адвоката Олійника Романа Богдановича (далі - адвокат Олійник Р.Б.), зареєстроване в Міністерстві юстиції України 01.07.2024 за № СК-3531-24, відповідь на яке надано листом Міністерства юстиції України від 02.07.2024 № 94712/СК-3531-24/33.2.1, та 08.07.2024 за № СК-3635-24, відповідь на яке надано листом Міністерства юстиції України від 09.07.2024 № 98058/СК-3635-24/33.2.1.
До Мін'юсту після призначення колегіального розгляду скарги надійшли пояснення по суті скарги від представника скаржника адвоката Білан Любові Миколаївни від 19.06.2024, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 21.06.2024 за № 108757-33-24, від адвоката Олійника Р.Б. від 05.07.2024, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 08.07.2024 за № СК-3624-24, від приватного нотаріуса ОСОБА_4 від 04.07.2024 № 33, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 04.07.2024 за № СК-3589-24, які долучено до матеріалів скарги та досліджено в ході колегіального розгляду.
У висновку за результатами розгляду скарги - ТОВ "БК "ЕКО-ЖИТЛО" зазначено наступне:
- скаржник зауважує, що про прийняття оскаржуваного рішення йому стало відомо 03.06.2024. Обставин на доказів на їх підтвердження, які б спростували такі доводи скаржника, Колегією не встановлено;
- колегією встановлено, що відповідно до відомостей Державного земельного кадастру місце розташування земельної ділянки: АДРЕСА_2. Водночас приватний нотаріус ОСОБА_4 здійснювала свою діяльність в межах Київської області;
- таким чином, під час прийняття оскаржуваного рішення приватним нотаріусом ОСОБА_4 порушено територіальність проведення державної реєстрації припинення іншого речового права (суперфіцію) скаржника на земельну ділянку.
За результатами розгляду скарги Центральною Колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (далі також - Колегія) складено висновок від 09.07.2024, яким рекомендовано:
1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ЕКО- ЖИТЛО» від 10.06.2024 задовольнити.
2. Визнати прийнятим з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анулювати рішення від 09.04.2024 № 72495465 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4.
3. Анулювати доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4.
На підставі вказаного висновку Міністерством юстиції України було прийнято Наказ Міністерства юстиції України від 23.07.2024 № 2183/5 «Про задоволення скарги», яким вирішено:
1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ЕКО- ЖИТЛО» від 10.06.2024 задовольнити.
2. Визнати прийнятим з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анулювати рішення від 09.04.2024 № 72495465 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4.
3. Анулювати доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4.
4. Виконання пункту 2 наказу покласти на Офіс протидії рейдерству. 5. Виконання пункту 3 наказу покласти на Державне підприємство «Національні інформаційні системи».
Вважаючи оскаржуваний наказ протиправним, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Міністерство юстиції України здійснює розгляд скарг у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон) та Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 зі змінами (далі - Порядок № 1128).
Відповідно до статті 7 Закону Міністерство юстиції України:
1) забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав;
2) здійснює нормативно-правове регулювання у сфері державної реєстрації прав;
3) забезпечує створення та функціонування Державного реєстру прав, є його держателем;
4) організовує роботу, пов'язану із забезпеченням діяльності з державної реєстрації прав;
5) здійснює контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав, у тому числі шляхом проведення моніторингу реєстраційних дій відповідно до цього Закону та приймає обов'язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом;
6) забезпечує доступ до Державного реєстру прав державних реєстраторів, суб'єктів державної реєстрації прав, визначених цим Законом, інших суб'єктів, право доступу яких визначено цим Законом, та приймає рішення про тимчасове блокування або анулювання такого доступу у випадках, передбачених цим Законом;
7) розглядає скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов'язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом;
8) складає протоколи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення;
9) організовує роботу з підготовки та підвищення кваліфікації державних реєстраторів;
9-1) надає узагальнені роз'яснення щодо застосування законодавства з питань державної реєстрації прав;
10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 37 Закону визначено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав, а також дії, пов'язані з автоматичною державною реєстрацією прав, можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
Рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України або до суду.
Рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України можуть бути оскаржені до суду.
Міністерство юстиції України розглядає:
1) скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;
2) скарги на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України;
3) повідомлення державного реєстратора про виявлений ним факт використання його ідентифікаторів доступу до Державного реєстру прав іншими особами.
Під час розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України здійснюється також перевірка відповідності законодавству у сфері державної реєстрації прав рішень, дій або бездіяльності державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав, що оскаржувалися до відповідного територіального органу.
Територіальні органи Міністерства юстиції України розглядають скарги на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації (крім рішень про державну реєстрацію прав), які здійснюють діяльність у межах території, на якій діє відповідний територіальний орган.
Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів особою, права якої порушено, протягом двох місяців з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення своїх прав.
Рішення державного реєстратора, прийняте всупереч санкціям, застосованим відповідно до Закону України «Про санкції», може бути оскаржене суб'єктом, який бере участь у формуванні, реалізації та моніторингу ефективності державної санкційної політики, правоохоронними органами, а також суб'єктом, уповноваженим дорученням Кабінету Міністрів України на здійснення заходів, пов'язаних із тимчасовим управлінням активами, які підлягають стягненню в дохід держави як санкції, протягом двох місяців з дня, коли відповідний суб'єкт дізнався про таке рішення державного реєстратора.
Рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України протягом одного місяця з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення своїх прав.
Строк для подання скарги, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року такого строку.
Строк для подання скарги, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця такого строку. Якщо закінчення строку для подання скарги, обчислюваного місяцями, припадає на місяць, що не має відповідного числа, такий строк закінчується в останній день цього місяця.
Якщо закінчення строку для подання скарги припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем такого строку є перший після вихідного, святкового чи іншого неробочого дня робочий день.
Строк для подання скарги не вважається пропущеним, якщо до його закінчення скаргу подано до установи зв'язку чи направлено іншими засобами зв'язку.
Стосовно доводів позивача про пропущення строку звернення зі скаргою до відповідача, суд зауважує, що доказів отримання поштового відправлення про направлення ТОВ «БК «Еко-Житло» останнім не надано.
Покликання на обов'язок чи можливість скаржника дізнатися про наявність вчиненої дії в реєстрі, до якого мав доступ позивач, як державний реєстратор, суд оцінює критично, оскільки для отримання відповідного витягу про вчиненні дії щодо припинення права користування (суперфіцію) земельною ділянкою скаржнику необхідно було звернутися до відповідної уповноваженої особи, яка має доступ до реєстру обтяжень, з письмовою заявою та отримати відповідний витяг щодо земельної ділянки, яка перебувала в його користуванні.
Стосовно посилань позивача на довідку Полянської сільської ради від 09.08.2024 №1288/01-14, підписану в.о. сільського голови Петрус Нелею, щодо не повідомлення будь-ким з співробітників ТОВ «БК «Еко-Житло» інформації щодо зміни власника земельної ділянка з кадастровим номером: 2124084401:06:001:0276, суд зауважує, що по-перше власник земельної ділянки з кадастровим номером: 2124084401:06:001:0276 не змінювався, крім цього, довідка про неповідомлення певної інформації, без додаткових доказів, не є беззаперечним доказом не повідомлення будь-якої інформації працівниками такої сільської ради.
Відтак прав днем коли Скаржник дізнався про реєстраційні дії є 07.06.2024 та відповідно звернувся зі Скаргою до Міністерства юстиції у межах строку, визначеному чинним законодавством.
Крім того, слід зауважити, що доказів про існування іншої дати та підтвердження обізнаності ТОВ «БК «ЕКО-ЖИТЛО» про оскаржувані реєстраційні дії раніше, аніж це було зазначено у скарзі, позивачем не надано та в матеріалах справи не міститься.
Скарга на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав подається у письмовій формі та має містити відомості про прізвище, ім'я, по батькові (найменування) скаржника, його місце проживання (місцезнаходження), номер телефону та/або адресу електронної пошти, суть (реквізити) оскаржуваного рішення, дій або бездіяльності, обставини, якими обґрунтовується порушення прав скаржника, а також прохання (вимоги) скаржника та дату складення скарги. Скарга на рішення державного реєстратора, прийняте всупереч санкціям, застосованим відповідно до Закону України «Про санкції», має містити обставини, якими суб'єкт подання скарги обґрунтовує недотримання чи порушення державним реєстратором відповідних санкцій. Якщо з дня прийняття оскаржуваного рішення, здійснення дії або бездіяльності спливло більше двох місяців, а у випадку, передбаченому абзацом третім частини третьої цієї статті, - більше одного місяця, скарга має містити також відомості про дату, коли скаржник дізнався про порушення своїх прав. Якщо з дня прийняття рішення державного реєстратора, прийнятого з порушенням Закону України "Про санкції", спливло більше двох місяців, скарга має містити також відомості про дату, коли скаржник дізнався про таке рішення у сфері державної реєстрації прав.
Скарга на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав має бути підписана скаржником або його представником. Така скарга може бути подана в електронній формі за умови підписання її скаржником або його представником з використанням кваліфікованого електронного підпису або застосуванням засобів електронної ідентифікації з високим рівнем довіри відповідно до вимог законів України» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». До скарги, підписаної представником, додаються докази на підтвердження його повноважень.
До скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав можуть бути додані документи (їх копії), що підтверджують порушення прав скаржника.
До скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав, що подається представником скаржника, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження, або копія такого документа, засвідчена у встановленому порядку.
Скарга на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав, що подана особою, яка не має на це повноважень, або що не містить відомостей про прізвище, ім'я, по батькові (найменування) скаржника, його місце проживання (місцезнаходження), суть (реквізити) оскаржуваного рішення, дій або бездіяльності, обставини, якими обґрунтовується порушення прав скаржника, дати, коли скаржник дізнався про порушення своїх прав (якщо зазначення такої дати є обов'язковим), підпис скаржника або його представника, повертається скаржнику на підставі мотивованого рішення Міністерства юстиції України, його територіального органу не пізніш як через 15 днів з дня її надходження.
Скарга на рішення державного реєстратора, прийняте всупереч санкціям, застосованим відповідно до Закону України "Про санкції", яка не містить обставин, якими суб'єкт подання скарги обґрунтовує недотримання чи порушення державним реєстратором відповідних санкцій, повертається скаржнику на підставі мотивованого рішення Міністерства юстиції України, його територіального органу не пізніш як через 15 днів з дня її надходження.
Скарга, подана в електронній формі без використання кваліфікованого електронного підпису або без застосування засобів електронної ідентифікації з високим рівнем довіри відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», повертається скаржнику на підставі мотивованого рішення Міністерства юстиції України, його територіального органу не пізніш як через 15 днів з дня її надходження.
Повернення скарги не позбавляє скаржника права на повторне її подання в установленому порядку.
Перебіг строку на оскарження зупиняється з дня подання скарги до дня її повернення скаржнику.
Скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав, повідомлення державних реєстраторів про виявлені ними факти використання їх ідентифікаторів доступу до Державного реєстру прав іншими особами розглядаються у строк не більше одного місяця з дня їх надходження.
У разі якщо в місячний строк розгляд скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав, повідомлення державного реєстратора про виявлений ним факт використання його ідентифікаторів доступу до Державного реєстру прав іншими особами провести неможливо, Міністерство юстиції України, його територіальні органи встановлюють необхідний строк для її розгляду, про що повідомляється особі, яка подала скаргу. При цьому загальний строк для вирішення питань, порушених у скарзі, не може перевищувати 45 днів.
Закінчення строку розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав не є підставою для повернення скарги, відмови в її задоволенні чи залишення її без розгляду.
Скарга на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав, розгляд якої не належить до компетенції Міністерства юстиції України, його територіального органу, не пізніше п'яти днів з дня її надходження направляється за належністю, про що повідомляється скаржник.
Скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав, повідомлення державного реєстратора про виявлені ним факти використання його ідентифікаторів доступу до Державного реєстру прав іншими особами можуть бути об'єднані для розгляду, якщо це сприятиме своєчасному, всебічному та об'єктивному встановленню відповідних обставин. У такому разі строк розгляду обраховується з дня надходження першої із скарг.
За результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав Міністерство юстиції України, його територіальні органи приймають одне з таких мотивованих рішень, яке не пізніше наступного робочого дня з дня його прийняття розміщується на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України чи відповідного територіального органу:
про задоволення скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав);
про відмову в задоволенні скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав);
про залишення скарги без розгляду по суті.
Міністерство юстиції України, його територіальні органи залишають скаргу на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав без розгляду по суті, якщо:
1) встановлений цим Законом для подання скарги строк сплив до дня її подання;
2) Міністерством юстиції України, його територіальним органом за результатами розгляду скарги з такого самого питання вже приймалося рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні;
3) наявна інформація про відкрите за заявою скаржника судове провадження, предметом якого є оскарження тих самих рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав;
4) скаргу подано особою, права якої у зв'язку з оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю у сфері державної реєстрації прав не порушено;
5) скаргу подано особою, яка не має на це повноважень;
6) скаржником подано до Міністерства юстиції України, його територіального органу заяву про залишення скарги без розгляду;
7) набрало законної сили судове рішення, яким оскаржуване рішення скасовано або оскаржувані дії, бездіяльність у сфері державної реєстрації прав визнані вчиненими з порушенням цього Закону та анульовані;
8) скаргу подано на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав, що прийняті, вчинені до 1 січня 2016 року.
У разі задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав або підтвердження факту використання ідентифікаторів доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав іншими особами Міністерство юстиції України, його територіальні органи приймають рішення про:
1) визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора (про державну реєстрацію прав, про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав), анулювання рішення територіального органу Міністерства юстиції України.
Підставою для визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав є:
а) Міністерством юстиції України встановлено, що державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію прав з порушенням загальних засад державної реєстрації прав, визначених пунктами 1, 2-1, 4 частини першої статті 3 цього Закону. У такому разі Міністерство юстиції України у своєму рішенні зазначає конкретну засаду державної реєстрації прав (з посиланням на відповідне положення цього Закону), з порушенням якої державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав;
б) Міністерством юстиції України встановлено, що державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію прав за наявності підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, відмови в державній реєстрації прав або зупинення державної реєстрації прав. У такому разі Міністерство юстиції України у своєму рішенні зазначає конкретну підставу (з посиланням на відповідне положення цього Закону), всупереч якій державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав;
в) Міністерством юстиції України встановлено, що державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію прав всупереч санкціям, застосованим відповідно до Закону України «Про санкції». У такому разі Міністерство юстиції України у своєму рішенні зазначає конкретну санкцію (з посиланням на відповідне положення Закону України «Про санкції»), всупереч якій державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав.
Рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав визнається прийнятим з порушенням цього Закону та анулюється виключно у разі неможливості відновлення порушеного права скаржника шляхом прийняття Міністерством юстиції України рішень, передбачених пунктами 2 і 3 цієї частини.
Не можуть бути підставою для визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора допущені ним формальні (несуттєві) помилки, які не впливають на об'єктивність, достовірність та повноту відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.
Одночасно із визнанням прийнятим з порушенням цього Закону та анулюванням рішення державного реєстратора, анулюванням рішення територіального органу Міністерства юстиції України, а також у разі відсутності підстав для їх анулювання Міністерство юстиції України може прийняти одне із рішень, передбачених пунктами 4-6 цієї частини;
2) виправлення технічної помилки, допущеної державним реєстратором, або про зобов'язання державного реєстратора виправити допущену ним технічну помилку;
3) зобов'язання державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав усунути допущені ними порушення з визначенням строків виконання такого зобов'язання;
4) тимчасове блокування або про анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав.
У разі прийняття рішення про тимчасове блокування або про анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав Міністерством юстиції України або його територіальним органом, яким прийнято відповідне рішення, протягом п'яти робочих днів вирішується питання про передачу на розгляд іншого державного реєстратора документів, що подані для проведення реєстраційних дій та перебувають на розгляді у відповідного державного реєстратора. У разі якщо інші державні реєстратори, які перебувають у трудових відносинах з відповідним суб'єктом державної реєстрації прав, відсутні або державним реєстратором є нотаріус, такі документи передаються до територіально найближчого суб'єкта державної реєстрації прав, що має не менше трьох державних реєстраторів, які мають доступ до Державного реєстру прав, або іншому нотаріусу (нотаріусам) за попереднім погодженням із ним (ними). У разі прийняття рішення про тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав стосовно нотаріуса такому нотаріусу забезпечується доступ до Державного реєстру прав у режимі отримання інформації для здійснення нотаріальної діяльності відповідно до закону;
5) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України;
6) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.
Рішення про визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, про анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав, про притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України за результатами розгляду відповідної скарги приймаються виключно Міністерством юстиції України.
У разі якщо за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав виявлено порушення законодавства, що має наслідком порушення прав та законних інтересів фізичних чи юридичних осіб, Міністерство юстиції України, його територіальні органи вживають заходів для повідомлення про це правоохоронних органів.
У разі визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав Міністерство юстиції України забезпечує відновлення попереднього становища, яке існувало до прийняття такого рішення, шляхом внесення відомостей до Державного реєстру прав у порядку, встановленому частиною третьою статті 26 цього Закону (внесення відомостей про скасування, набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно).
У разі визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав територіальні органи Міністерства юстиції України забезпечують відновлення попереднього становища, яке існувало до прийняття такого рішення, шляхом внесення відомостей до Державного реєстру прав у порядку, встановленому абзацом першим частини четвертої статті 26 цього Закону.
Особа, чиї права та законні інтереси були порушені внаслідок прийняття державним реєстратором скасованого (анульованого) рішення, має право на відшкодування майнової та моральної шкоди відповідно до статті 38 цього Закону.
Рішення, передбачені пунктами 1 і 2 частини сьомої цієї статті, виконуються посадовою особою Міністерства юстиції України чи його територіального органу не пізніше наступного робочого дня після прийняття такого рішення шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру прав. Для виконання таких рішень повторне подання заяв, документів для проведення державної реєстрації прав та сплата адміністративного збору не вимагаються. Наявність інших зареєстрованих заяв щодо певного об'єкта нерухомого майна, обтяжень речових прав на такий об'єкт нерухомого майна, рішень про заборону вчинення реєстраційних дій (крім судових рішень про заборону вчинення реєстраційних дій посадовими особами Міністерства юстиції України, його територіального органу) не є підставою для відкладення виконання рішення Міністерства юстиції України, його територіального органу, відмови в його виконанні або для зупинення відповідної державної реєстрації прав.
Рішення, передбачені пунктом 3 частини сьомої цієї статті, виконуються державним реєстратором, суб'єктом державної реєстрації прав у строки, визначені Міністерством юстиції України, його територіальними органами.
Технічний адміністратор Державного реєстру прав у день надходження рішень, передбачених пунктом 4 частини сьомої цієї статті, забезпечує їх негайне виконання. Порядок тимчасового блокування та анулювання доступу до Державного реєстру прав визначається Міністерством юстиції України.
Рішення, передбачені пунктами 5 і 6 частини сьомої цієї статті, виконуються Міністерством юстиції України, його територіальними органами невідкладно, але не пізніше п'яти робочих днів з дня їх прийняття.
Міністерство юстиції України, його територіальний орган може з власної ініціативи або за заявою заінтересованої особи виправити описки (помилки), допущені в рішенні, прийнятому за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав.
Заява про внесення виправлень до рішення, прийнятого за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав, розглядається Міністерством юстиції України чи відповідним територіальним органом протягом 10 днів з дня її надходження.
Рішення про внесення виправлень до рішення, прийнятого за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав, не пізніше наступного робочого дня після його прийняття розміщується на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України чи відповідного територіального органу та надсилається заінтересованим особам.
Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку № 1128 скарга у сфері державної реєстрації реєструється у день її надходження до Мін'юсту чи відповідного територіального органу відповідно до вимог законодавства з організації діловодства у державних органах.
Скаржник може відкликати подану ним скаргу у сфері державної реєстрації до прийняття Мін'юстом чи відповідним територіальним органом рішення щодо неї. Відкликана скарга у сфері державної реєстрації залишається без розгляду, про що повідомляється скаржнику.
Розгляд скарги у сфері державної реєстрації здійснюється у строки, встановлені Законом України «Про звернення громадян».
Пунктом 9 Порядку № 1128 встановлено, що під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін'юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об'єктивного розгляду, зокрема шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), у разі необхідності витребовує документи (інформацію) і вирішує:
1) чи мало місце рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту;
2) чи було оскаржуване рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту прийнято, вчинено на законних підставах;
3) чи належить задовольнити скаргу у сфері державної реєстрації або відмовити в її задоволенні;
4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у скарзі у сфері державної реєстрації;
5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.
Згідно пункту 14 Порядку №1128 за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації, у тому числі колегіально, Мін'юст чи відповідний територіальний орган приймає рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законом.
Рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні, висновок колегії (у разі розгляду скарг у сфері державної реєстрації колегіально) або їх засвідчені копії розміщуються на офіційному веб-сайті Мін'юсту чи відповідного територіального органу не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після прийняття рішення Мін'юстом чи відповідним територіальним органом.
За результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації у строки, встановлені Законом України «Про звернення громадян», засвідчені в установленому законодавством порядку відповідні копії рішень Мін'юсту чи його територіального органу, копії висновків колегії (у разі розгляду скарг у сфері державної реєстрації колегіально) разом із супровідним листом надсилаються скаржнику.
Як вбачається з матеріалів справи, Колегією були встановлені такі обставини.
На підставі оскаржуваного рішення приватним нотаріусом ОСОБА_4 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно припинено інше речове право (суперфіцій) скаржника на земельну ділянку.
Скаржник вважає оскаржуване рішення протиправним та просить його анулювати, оскільки його прийнято на підставі документів, які не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, а також з порушенням територіальності проведення державної реєстрації.
Під час підготовки скарги до та в ході колегіального розгляду з відкритих відомостей офіційного веб-порталу судової влади України (court.gov.ua) та відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень не встановлена наявність інформації про відкриті за заявами скаржника судові провадження, предметом яких є оскарження того самого рішення, дій у сфері державної реєстрації прав. Під час воєнного стану та з урахуванням вимог, встановлених пунктом 10 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 25.12.2015 №1128 (зі змінами), за 15 днів (дата публікації оголошення 21.06.2024) до дня засідання Колегії на офіційному веб сайті Міністерства юстиції України було забезпечено оприлюднено інформації про дату засідання розгляду даної скарги та додатково повідомлено зазначену інформацію скаржнику, приватному нотаріусу ОСОБА_4 засобами електронної пошти та телефонного зв'язку.
З відомостей Державного реєстру прав Колегією встановлено, що на підставі оскаржуваного рішення приватним нотаріусом ОСОБА_4 припинено інше речове право (суперфіцій) скаржника щодо земельної ділянки на підставі договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) від 18.09.2018 № 18/09-18, укладеного між ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) та скаржником, листа ОСОБА_1 від 01.04.2024, заяви ОСОБА_1 від 01.04.2024, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за № 398, листа приватного нотаріуса ОСОБА_4 від 02.04.2024 № 15/01-16 «Про передачу заяви про припинення дії договору №18/09-18 від 18.09.2018 року про надання прав користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцію)», відомостей з Державного земельного кадастру від 09.04.2024 № 72068012.
Пунктом 1 частини першої статті 2 Закону № 1952-IV встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру прав.
Згідно з абзацом першим частини п'ятої статті 3 Закону № 1952-IV державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя за місцезнаходженням нерухомого майна.
Абзацом четвертим частини п'ятої статті 3 Закону № 1952-IV передбачено, що державна реєстрація прав проводиться за заявами у сфері державної реєстрації прав будь-яким державним реєстратором з урахуванням вимог, встановлених абзацами першими - третім цієї реєстрації прав у випадках, передбачених цим Законом.
Колегією встановлено, що відповідно до відомостей Державного земельного кадастру місце розташування земельної ділянки: АДРЕСА_2. Водночас приватний нотаріус ОСОБА_4 здійснювала свою діяльність в межах Київської області.
Таким чином, під час прийняття оскаржуваного рішення приватним нотаріусом ОСОБА_4 порушено територіальність проведення державної реєстрації припинення іншого речового права (суперфіцію) скаржника на земельну ділянку.
Пунктом 1 частини третьої статті 10 Закону № 1952-IV передбачено, що державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 18 Закону № 1952-IV передбачений порядок проведення державної реєстрації прав, що включає, зокрема, перевірку документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень.
Пунктом 9 частини першої статті 24 Закону № 1952-IV визначено підставу для відмови в державній реєстрації прав, зокрема, якщо документи подано до неналежного суб'єкта державної реєстрації прав, нотаріуса.
Отже, приватний нотаріус ОСОБА_4 здійснила державну реєстрацію на підставі оскаржуваного рішення за наявності підстави для відмови в державній реєстрації прав, оскільки документи було подано з порушенням територіальності державної реєстрації до неналежного нотаріуса.
Відповідно до частини шостої статті 37 Закону № 1952-IV за результатами розгляду скарги на рішення, у сфері державної реєстрації прав Міністерство юстиції України приймає мотивоване рішення, зокрема, про задоволення скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав).
Підпунктами «а», «б» пункту 1 частини сьомої статті 37 Закону № 1952-IV визначено, що підставою для визнання прийнятим з порушенням Закону № 1952-IV та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав є встановлення Міністерством юстиції України, що державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію прав з порушенням загальних засад державної реєстрації прав, визначених пунктами 1, 21, 4 частини першої статті 3 цього Закону № 1952-IV. У такому разі Міністерство юстиції України у своєму рішенні зазначає конкретну засаду державної реєстрації прав (з посиланням на відповідне положення цього Закону № 1952-IV), всупереч якій державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав.
Рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав визнається прийнятим з порушенням цього Закону № 1952-IV та анулюється виключно у разі неможливості відновлення порушеного права скаржника шляхом прийняття Міністерством юстиції України рішень, передбачених пунктами 2 і 3 частини сьомої статті 37 Закону № 1952-IV. Не можуть бути підставою для визнання прийнятим з порушенням цього Закону № 1952-IV та анулювання рішення державного реєстратора допущені ним формальні (несуттєві) помилки, які не впливають на об'єктивність, достовірність та повноту відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.
Оскільки оскаржуване рішення приватного нотаріуса ОСОБА_4 прийнято за наявності підстави для відмови в державній реєстрації прав, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 24 Закону № 1952-IV, а також з порушенням загальної засади державної реєстрації прав, визначеної пунктом 3 частини першої статті 3 Закону № 1952-IV, а саме щодо внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цих Законом № 1952-IV, а допущенні при його прийнятті порушення не є формальною (несуттєвою) помилкою та впливає на об'єктивність, достовірність та повноту відомостей Державного реєстру прав, тому враховуючи, що відновлення порушеного права неможливе шляхом прийняття Міністерством юстиції України рішень, передбачених пунктами 2 і 3 частини сьомої статті 37 Закону № 1952-IV, це рішення підлягає анулюванню, а скарга - задоволенню.
Суд погоджується з такими доводами, викладеними у висновку, який став підставою для прийняття оскаржуваного наказу, виходячи з того, що Приватному нотаріусу ОСОБА_4 з даних Державного земельного кадастру було відомо місце знаходження земельної ділянки АДРЕСА_2. Дані про вчинення нотаріальних дій з нерухомим майном у порядку ст. 31-2 Закону № 1952-IV, що має наслідком набуття, зміну чи припинення речових прав (права забудови земельної ділянки (суперфіцію) в реєстрі відсутні.
Водночас приватний нотаріус ОСОБА_4 здійснювала свою діяльність в межах міста Києва.
Стосовно посилань позивача на той факт, що приватним нотаріусом заява позивача, на якій останній засвідчено справжність підпису громадянки ОСОБА_1 , вважалась одностороннім договором в розумінні статті 202 Цивільного кодексу України, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 34 Закону України «Про нотаріат» (далі - Закону Про нотаріат) нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії: 1) посвідчують правочини (договори, заповіти, довіреності, вимоги про нотаріальне посвідчення правочину тощо); 2) вживають заходів щодо охорони спадкового майна; 3) видають свідоцтва про право на спадщину; 4) видають свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя (колишнього подружжя) на підставі спільної заяви або в разі смерті одного з подружжя; 5) видають свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів); 6) видають свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися; 7) провадять опис майна фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою або місце перебування якої невідоме; 8) видають дублікати нотаріальних документів, що зберігаються у справах нотаріуса; 9) накладають та знімають заборону відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), об'єктів незавершеного будівництва, майбутніх об'єктів нерухомості, права на які підлягають державній реєстрації, частки у праві власності на таке майно, а також у випадках, встановлених законодавством, - рухомого майна; грошових сум, що будуть зараховані заявником вимоги, визначеним відповідно до частини четвертої статті 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства", на рахунок умовного зберігання (ескроу), відкритий відповідно до зазначеного закону; 10) засвідчують вірність копій (фотокопій) документів і виписок з них; 11) засвідчують справжність підпису на документах; 12) засвідчують вірність перекладу документів з однієї мови на іншу; 13) посвідчують факт, що фізична чи юридична особа є виконавцем заповіту; 14) посвідчують факт, що фізична особа є живою; 15) посвідчують факт перебування фізичної особи в певному місці; 16) посвідчують час пред'явлення документів; 17) передають заяви фізичних та юридичних осіб іншим фізичним та юридичним особам; 18) приймають у депозит грошові суми та цінні папери; 19) вчиняють виконавчі написи; 20) вчиняють протести векселів; 21) вчиняють морські протести; 22) приймають на зберігання документи.
На нотаріусів може бути покладено вчинення інших нотаріальних дій згідно із законом.
Згідно з документам, які містяться в Державному реєстрі речових прав та додані позивачем до позову, приватним нотаріусом вчинялись такі нотаріальні дії:- засвідчення справжності підпису на документах (ст. 78 Закону «Про нотаріат»);- передача заяв фізичних та юридичних осіб (ст. 84 Закону «Про нотаріат»).
Так, відповідно до ст. 78 Закону Про нотаріат нотаріус, посадова особа органу місцевого самоврядування, посадовою особою консульської установи України, начальник установи виконання покарань засвідчують справжність підпису на документах, крім тих, які відповідно до закону або за вимогою сторін підлягають нотаріальному посвідченню.
Статтею 84 Закону Про нотаріат визначено, що нотаріус передає заяви фізичних та юридичних осіб іншим фізичним та юридичним особам, якщо вони не суперечать закону та не містять відомостей, що порочать честь і гідність людини. Заяви надсилаються поштовим відправленням з повідомленням про вручення або передаються адресатам особисто під розписку. Заяви можуть передаватися також з використанням технічних засобів.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону Про нотаріат про всі нотаріальні дії, вчинені нотаріусами або посадовими особами органів місцевого самоврядування, робиться запис у реєстрах для реєстрації нотаріальних дій після того, як нотаріус зробить посвідчувальний напис на документі або підпише документ, що ним видається.
Так, нотаріальна дія щодо засвідчення справжності підпису зареєстрована в реєстрі за № 398. Відомості щодо реєстрації нотаріальної дії щодо передачі заяви ТОВ «БК «ЕКО-ЖИТЛО» відсутні.
Слід зауважити, що жодна з проведених нотаріальних дій приватним нотаріусом ОСОБА_4 не є нотаріальною дією з нерухомим майном, на яку б розповсюджувалась дія ст. 31-2 Закону № 1952-IV.
Той факт, що 09.04.2024 приватний нотаріус ОСОБА_4 внесла до реєстру також відомості про припинення обтяження Земельної ділянки (іпотеки) (індексний номер 72494562), не свідчить про вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, що має наслідком набуття, зміну чи припинення саме права забудови земельної ділянки (суперфіцію), що виникли чи пов'язані з Договором суперфіцію.
Відповідно до ч.2 ст. 24 Закону № 1952-IV за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову. Згідно з підпункту 9 ч. 1 ст. 24 Закону № 1952-IV однією з підстав для відмови в державній реєстрації є подання документів до неналежного суб'єкта державної реєстрації прав, нотаріуса.
Щодо анулювання Позивачу доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно із статтею 41 Конституції України, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та норм цивільного кодексу України, право власності є непорушним, а враховуючи те, що державна реєстрація права власності є гарантією непорушності цього права, то умисне або надбали здійснення державним реєстратором своїх повноважень, що має наслідком порушення конституційних прав громадян або прав інших суб'єктів цивільно-правових відносин беззастережно потребує вжиття відповідних заходів реагування.
Санкція, яку відповідно до Закону має право застосовувати Мін'юст є елементом правової норми, що встановлює невигідні наслідки для суб'єктів здійснення реєстраційних дій у разі порушення правил, визначених диспозицією.
Саме санкція Мін'юсту є одним із засобів спонукання до додержання норм права.
Право вибору стягнення за порушення порядку державної реєстрації належить органу контролю - Міністерству юстиції України, йому ж надано повноваження самостійно визначати вид санкції при прийнятті рішення, враховуючи допущені порушення законодавства.
Згідно з положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. Аналогічні висновки щодо застосування норм права зроблено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 25.01.2019 у справі №820/5866/17 та від 29.04.2020 у справі № 826/15358/17.
Відтак, встановивши факти порушення у процесі здійснення реєстраційних дій без належної правової підстави, всупереч порядку вчинення реєстраційних дій, всупереч загальним засадам державної реєстрації, Міністерство юстиції України вбачало підстави для анулювання приватному нотаріусу ОСОБА_4 доступу до Державного реєстру речових прав. Як вбачається із результатів розгляду скарги, приватним нотаріусом ОСОБА_4 вчинено реєстраційні дії із порушенням порядку проведення державної реєстрації.
З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд зазначає, що решта доводів та тверджень учасників справи, у контексті наведених правових вимог, не впливають на висновки суду за наслідком розгляду даної справи.
Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень частин першої та другої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги є необгрунтованими та такими, що задоволенню не підлгають.
Підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1 ) до Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецкього, 13, код ЄДРПОУ 00015622) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії залишити без задоволення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Білоноженко М.А.