14 жовтня 2025 року справа №320/31114/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову в.о. начальника Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сириці О.С. від 30.05.2025 р. у виконавчому проваджені № НОМЕР_1 про результати перевірки законності виконавчого провадження в частині зобов'язання головного державного виконавця Ярмоленко К.Ю. провести виконавчі дії в порядку, встановленому законом;
- зобов'язати посадових осіб Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вчинити всі необхідні дії для видалення запису про обтяження № 60202663 від 05.06.2025 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яким було накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_1 в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що законодавством України забороняється вчинення державними виконавцем дій щодо накладення арешту та здійснення реєстрації обтяжень майна у провадженні, яке було завершено понад 8 років тому, та матеріали якого знищені у зв'язку із закінченням строку зберігання.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду справа №320/31114/25 передана до розгляду судді Парненко В.С.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
В матеріалах справи відсутній відзив на позовну заяву.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
05.09.2014 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції Мойсеєнко Володимиром В'ячеславовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2 про примусове виконання судового наказу № 2-н-377 виданого 14.07.2008 Подільським районним судом м. Києва про стягнення солідарно з ОСОБА_1 на користь АТ "Родовід Банк" з боргу в сумі 245330,67 грн.
11.11.2014 старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції Слободчиком Дмитром Григоровичем винесено постанову у ВП № НОМЕР_1 про накладення арешту на все майно, що належить боржнику та заборону здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику ОСОБА_1 .
17.02.2017 державним виконавцем Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального Управління юстиції у місті Києві Ярмоленко Катериною Юріївною винесено постанову у ВП № НОМЕР_1 про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 7 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно відповіді Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 07.05.2025 №86023 на запит представника відповідача від 01.05.2025 були закінченні строки зберігання матеріалів ВП № НОМЕР_1, визначені положеннями Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 №2274/5, та Правилами ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.06.2017 №1829/5.
30.05.2025 в.о. начальника Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сирицею Олександром Сергійовичем винесено постанову у ВП № НОМЕР_1 про результати перевірки законності виконавчого провадження, якою визнано дії старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції Слободчика Дмитра Григоровича з примусового виконання виконавчого листа Подільського районного суду м. Києва № 2-н-377 від 14.07.2008 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Родовід банк» заборгованості в сумі 245330,67 грн такими, що здійснені з порушенням частини другої статті 11, частини третьої статті 57 Закону України від 21.04.1999 №606-ХІV «Про виконавче провадження» в частині не надсилання відповідної постанови органу, що здійснює реєстрацію майна або веде реєстр заборони на його відчуження та зобов'язано головного державного виконавця Ярмоленко К.Ю. провести виконавчі дії в порядку, встановленому Законом, та усунути виявлені порушення в строк до 05.06.2025.
Станом на 12.06.2025, згідно з інформацією з державного реєстру речових прав, наявний запис про обтяження №60202663 від 05.06.2025, підставою внесення якого є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 79296888 від 05.06.2025 Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Документами, поданими для державної реєстрації є постанова Оболонського ВДВС у м. Києві у ВП № НОМЕР_1 від 11.11.2014. Вид обтяження: арешт нерухомого майна. Особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_1 .
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 7 частини 1 статті 37 Закону №1404-VIII (у редакції від 17.02.2017) визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.
Відповідно до статті 39 Закону №1404-VIII (у редакції від 17.02.2017) виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення; 2) затвердження (визнання) судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення; 3) припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника; 4) прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) скасування рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 6) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі або оплатно вилучена; 7) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів; 8) визнання боржника банкрутом; 9) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 10) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 11) надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 цього Закону; 14) якщо стягнені з боржника в повному обсязі кошти не витребувані стягувачем протягом року та у зв'язку з цим перераховані до Державного бюджету України; 15) якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна (за виконавчим документом про звернення стягнення на заставлене майно), недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя, а також якщо майно, яке є предметом іпотеки, передано іпотекодержателю або придбано ним відповідно до вимог Закону України "Про іпотеку" за виконавчим документом про звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки; 16) погашення, списання згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", її дочірньою компанією "Газ України", Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), перед постачальниками електричної енергії за спожиту електричну енергію, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням.
Частиною 1 статті 40 Закону №1404-VIII (у редакції від 17.02.2017) визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно частини 2 статті 40 Закону №1404-VIII (у редакції від 17.02.2017) про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Отже, станом на дату винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві, діючі положення статті 40 Закону №1404-VIII (у редакції від 17.02.2017) зобов'язували відповідача зняти арешт, накладений на майно (кошти) боржника, виключити відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників, скасувати інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення.
Натомість, як встановлено судом, 17.02.2017 державним виконавцем Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального Управління юстиції у місті Києві Ярмоленко Катериною Юріївною винесено постанову у ВП № НОМЕР_1 про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 7 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» та якою не знято арешт з майна боржника.
Водночас, 30.05.2025 в.о. начальника Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сирицею Олександром Сергійовичем винесено постанову у ВП № НОМЕР_1 про результати перевірки законності виконавчого провадження, якою визнано дії старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції Слободчика Дмитра Григоровича з примусового виконання виконавчого листа Подільського районного суду м. Києва № 2-н-377 від 14.07.2008 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Родовід банк» заборгованості в сумі 245330,67 грн такими, що здійснені з порушенням частини другої статті 11, частини третьої статті 57 Закону України від 21.04.1999 №606-ХІV «Про виконавче провадження» в частині не надсилання відповідної постанови органу, що здійснює реєстрацію майна або веде реєстр заборони на його відчуження та зобов'язано головного державного виконавця Ярмоленко К.Ю. провести виконавчі дії в порядку, встановленому Законом, та усунути виявлені порушення в строк до 05.06.2025.
Згідно з частинами 1, 3 статті 74 Закону №1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова. Керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини.
Пунктом 1 розділу ХІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція), передбачено, що перевірити законність виконавчого провадження мають право: директор Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділах примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень, відділах державної виконавчої служби; начальник відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у цьому відділі; начальник управління забезпечення примусового виконання рішень - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у відділі примусового виконання рішень цього управління та відділах державної виконавчої служби, що йому підпорядковані; начальник відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у цьому відділі; начальник відділу державної виконавчої служби - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у цьому відділі.
Згідно з пунктом 2 розділу ХІІ Інструкції посадові особи, зазначені у пункті 1 цього розділу, можуть проводити перевірку законності виконавчого провадження за дорученням керівника вищого органу державної виконавчої служби та з власної ініціативи. Посадові особи, зазначені в абзацах третьому, п'ятому та шостому, пункту 1 цього розділу, можуть проводити перевірку законності виконавчого провадження також за скаргою стягувача та інших учасників виконавчого провадження (крім боржника), а посадові особи, зазначені в абзацах другому та четвертому пункту 1 цього розділу, - за скаргою на дії та бездіяльність начальника органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Доручення керівника вищого органу державної виконавчої служби про проведення перевірки законності виконавчого провадження надається в письмовій формі.
Пунктом 3 розділу ХІІ Інструкції передбачено, що перевірка законності виконавчого провадження посадовими особами, зазначеними в абзацах другому та четвертому пункту 1 цього розділу, проводиться на підставі матеріалів виконавчого провадження або їх копій, які підлягають витребуванню з відповідного органу державної виконавчої служби.
Про проведення перевірки виконавчого провадження та витребування його матеріалів відповідною посадовою особою виноситься вмотивована постанова, в якій зазначаються:
підстави витребування цього виконавчого провадження;
у мотивувальній частині - обставини, що зумовили проведення перевірки, а в разі витребування оригіналів матеріалів виконавчого провадження - обґрунтування такої необхідності;
у резолютивній частині - рішення про проведення перевірки виконавчого провадження та витребування його матеріалів або їх копій, реквізити витребуваного виконавчого провадження та орган державної виконавчої служби, у якому воно перебуває на виконанні, строки здійснення перевірки виконавчого провадження з моменту його надходження до органу державної виконавчої служби, який його витребував, а також посадові особи, на яких покладається обов'язок надсилання цього виконавчого провадження до органу державної виконавчої служби, що здійснюватиме його перевірку, та строки надсилання для перевірки виконавчого провадження..
Згідно з пунктом 5 розділу ХІІ Інструкції витребуване виконавче провадження надсилається до органу державної виконавчої служби, який його витребував, із супровідним листом у строки, визначені в постанові про його витребування. Матеріали виконавчого провадження або їх копії повинні бути прошнуровані, пронумеровані, з описом документів, який підписується державним виконавцем, який оформив виконавче провадження, із зазначенням дати складання опису. Копії матеріалів виконавчого провадження засвідчуються начальником органу державної виконавчої служби, з якого витребувано виконавче провадження.
Перевірка законності виконавчого провадження має бути проведена протягом десяти робочих днів, а зведеного виконавчого провадження - протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня надходження витребуваного виконавчого провадження (пункт 6 розділу ХІІ Інструкції).
Відповідно пункту 7 розділу ХІІ Інструкції у разі якщо під час перевірки виконавчого провадження виявлено порушення вимог Закону, посадова особа, зазначена в абзацах другому та четвертому пункту 1 цього розділу, в резолютивній частині постанови доручає начальнику органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, провести дії, передбачені абзацами другим і третім частини третьої статті 74 Закону.
З аналізу наведених вище норм та положень Закону №1404-VIII та розділу ХІІ Інструкції вбачається, що умовою для перевірки законності виконавчого провадження є наявність матеріалів виконавчого провадження або їх копій, які підлягають витребуванню з відповідного органу державної виконавчої служби.
Водночас, як встановлено судом, згідно з відповіді Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 07.05.2025 №86023 на запит представника відповідача від 01.05.2025 були закінченні строки зберігання матеріалів ВП № НОМЕР_1, визначені положеннями Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 №2274/5, та Правилами ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.06.2017 №1829/5.
Відповідно до пункту 1, 2 розділу ХІ Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.06.2017 №1829/51 передані до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця справи та виконавчі провадження, строк зберігання яких закінчився, підлягають знищенню. Строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік.
Отже, матеріали виконавчого провадження НОМЕР_2 були знищенні відповідно до пункту 1 розділу ХІ Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.06.2017 №1829/51.
При цьому, відповідно розділу ХV Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 за заявою сторони виконавчого провадження або з ініціативи виконавця відновленню підлягають:
втрачене виконавче провадження або його матеріали;
знищене виконавче провадження у разі постановлення Європейським судом з прав людини рішення, відповідно до якого держава зобов'язана виконати рішення національного суду;
виконавче провадження, виконання за яким здійснювалось на території, на якій ведуться (велися) активні бойові дії або тимчасово окупованій, інформація про які міститься в Переліку.
Статтею 41 Закону №1404-VIII визначено, що відновленню виконавче провадження підлягає у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.
Судом не встановлено, що виконавче провадження НОМЕР_2 було відновлено та в межах вказаного провадження виносилась відповідна постанова про його відновлення.
Отже, на час винесення оскаржуваної постанови від 30.05.2025 про результати перевірки законності виконавчого провадження НОМЕР_2 матеріали виконавчого провадження були знищенні, а відомості про його відновлення судом не встановленні.
Водночас, суд зазначає, що згідно статті 13 Закону №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 40 Закону №1404-VIII визначено наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, зокрема, у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Отже, як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.
Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27.03.2020 року по справі №817/928/17.
При цьому, відповідно до пункту 17 розділу ХІІ Інструкції у разі виявлення в діях державного виконавця порушення порядку накладення арешту, встановленого Законом, начальник відповідного органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, виносить постанову про зняття арешту з майна, в якій обов'язково зазначається висновок з урахуванням вимог Закону щодо дій державного виконавця у виконавчому провадженні, що призвели до порушення порядку накладення арешту, вирішується питання про скасування постанови про арешт майна боржника, під час винесення якої порушено порядок накладення арешту, визначається які дії необхідно вчинити державному виконавцю щодо усунення виявлених порушень.
Таким чином, дії відповідача щодо перевірки законності виконавчого провадження в частині зобов'язання головного державного виконавця Ярмоленко К.Ю. провести виконавчі дії в порядку, встановленому законом вчиненні після повернення виконавчого документа є протиправними.
Отже, суд вважає, що вимога позивача щодо визнання протиправною постанови в.о. начальника Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сириці О.С. від 30.05.2025 р. у виконавчому проваджені № НОМЕР_1 про результати перевірки законності виконавчого провадження в частині зобов'язання головного державного виконавця Ярмоленко К.Ю. провести виконавчі дії в порядку, встановленому законом є обґрунтованою, а така постанова підлягає скасуванню у зазначеній частині.
Суд вважає за необхідне зазначити, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що у даному випадку ефективний захист порушеного права позивача буде зобов'язання посадових осіб Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вчинити всі необхідні дії для видалення запису про обтяження № 60202663 від 05.06.2025 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яким було накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_1 в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
З урахуванням статті 139 КАС України, на користь позивача підлягає відшкодуванню сума судового збору, сплачена при зверненні до суду.
Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Розподіл судових витрат за наслідками розгляду даної справи не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись статтями 139, 241 - 246, 255, 262, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову в.о. начальника Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сириці О.С. від 30.05.2025 р. у виконавчому проваджені № НОМЕР_1 про результати перевірки законності виконавчого провадження в частині зобов'язання головного державного виконавця Ярмоленко К.Ю. провести виконавчі дії в порядку, встановленому законом.
Зобов'язати посадових осіб Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вчинити всі необхідні дії для видалення запису про обтяження № 60202663 від 05.06.2025 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яким було накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_1 в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Парненко В.С.