15 жовтня 2025 року справа №320/9619/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про стягнення середнього заробітку,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Міністерства юстиції України (далі відповідач 1), Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі - відповідач 2), в якому просить суд:
- стягнути на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу:
- з Міністерства юстиції України: за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, починаючи з 30.09.2023 по 19.05.2024 включно, у сумі 411 833,40 гривень;
- з Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро): за час вимушеного прогулу, пов'язаного з незаконним звільненням, починаючи з 10.09.2022 по 29.09.2023 включно, у сумі 686 389 гривень.
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року позивача поновлено на посаді, рівнозначній категорії і кваліфікації посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, у Південно-східному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м. Дніпро) з 10 вересня 2022 року.
Питання про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивачем не заявлялось та судом не вирішувалось. Також зазначає, що внаслідок невиконання у встановлений законом строк рішення суду, яке набрало законної сили, має право на стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву у якому він заперечує проти задоволення позовних вимог.
25.02.2025 ОСОБА_1 звернувся із позовом до суду.
Від відповідача 1 до суду 28.02.2025 надійшло клопотання про залишення позовної заяви без руху у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.03.2025 позовну заяву було залишено без руху, у зв'язку з невідповідністю поданої позовної заяви вимогам процесуального законодавства, із наданням позивачеві строку для усунення її недоліків.
Від позивача 04.03.2025 від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача.
Ухвалою суду від 05.07.2025 поновлено строк на звернення до суду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Від представника відповідача 1 до суду 25.07.2025 надійшов відзив на позовну заяву.
Від представника відповідача 2 до суду 29.07.2025 надійшов відзив на позовну заяву.
29.07.2025 від представника відповідача 2 надійшло клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою від 14.10.2025 відмовлено у задоволення клопотання відповідача 2 про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням прийнятої судом заяви про зменшення позовних вимог, просив суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України «Про звільнення» №3783/5 від 08.09.2022 року;
- поновити ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на посаді рівнозначній категорії і кваліфікації Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) з 27.12.2019 року.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року, у адміністративній справі № 340/4706/22 адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України «Про звільнення» №3783/5 від 08 вересня 2022 року.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді, рівнозначній категорії і кваліфікації посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, у Південно-східному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м. Дніпро) з 10 вересня 2022 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді.
Позовна вимога щодо стягнення з Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 10 вересня 2022 року позивачем не заявлялась та судом не вирішувалась.
Згідно наказу відповідача 1 №761/к від 20.05.2024 на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року у адміністративній справі № 340/4706/22:
- скасовано наказ Міністерства юстиції України від 08 вересня 2022 року № 3783/5 «Про звільнення»;
- поновлено ОСОБА_1 з 10 вересня 2022 року на посаді, рівнозначній категорії і кваліфікації посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, у Південно-Східному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м. Дніпро);
- визначено, що посадою рівнозначної категорії Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), на яку поновлено ОСОБА_1 , є посада начальника Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) з посадовим окладом 12800 грн. на місяць.
У подальшому, відповідно до наказу Міністерства юстиції України №1979/к від 25.11.2024 звільнено ОСОБА_1 з посади начальника Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) 25 листопада 2024 року за власним бажанням відповідно до пункту 3 частини першої статті 83 Закону України «Про державну службу» з припиненням державної служби.
Позивач через свого представника звернувся до відповідача 2 із запитом про надання інформації про нараховані суми при звільненні, в тому числі щодо нарахування та виплати вимушеного прогулу у відповідності до вимог статті 235 КЗпП України за період незаконного звільнення з 10.09.2022 по 19.05.2024 ОСОБА_1 .
Згідно листа-відповіді Голови комісії з ліквідації Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Захарової О.В. від 07.02.2025 № 6388/14.5-16 повідомлено, що під час розрахунку ОСОБА_1 у зв'язку з його звільненням від 25.11.2024, виплати вимушеного прогулу за запитуваний період не здійснювались.
Вважаючи свої права порушеними у зв'язку з тим, що станом на дату подачі даного позову нарахування та виплати позивачу вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням за період з 10.09.2022 по 19.05.2024 відповідачем 2 не здійснено, а також враховуючи наявність затримки виконання рішення суду, що набрало законної сили, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.
У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Згідно статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України) регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.
Згідно частин першої, другої статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.
Статтею 235 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Надаючи оцінку наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 2 на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, пов'язаного з незаконним звільненням, починаючи з 10.09.2022 по 29.09.2023 суд зазначає таке.
Судом встановлено, що рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року, у адміністративній справі № 340/4706/22, яке набрало законної сили, поновлено ОСОБА_1 на посаді, рівнозначній категорії і кваліфікації посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, у Південно-східному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м. Дніпро) з 10 вересня 2022 року. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді.
Відповідачем 2 під час розрахунку ОСОБА_1 у зв'язку з його звільненням відповідно до наказу Міністерства юстиції України №1979/к від 25.11.2024 з посади начальника Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) 25 листопада 2024 року за власним бажанням, виплати вимушеного прогулу за період із 10.09.2022 (наступний день за днем незаконного звільнення) по 29.09.2023 (день прийняття рішення суду про поновлення на посаді) не здійснювались.
Враховуючи, що положеннями ст. 235 КЗпП України передбачено, зокрема, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги у зазначеній частині.
Стосовно позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1 на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, починаючи з 30.09.2023 по 19.05.2024 включно, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Згідно частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно з частиною третьою статті 14 КАС України невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
За статтею статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Пунктом 3 частини першої статті 371 КАС України встановлено, що рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.
Згідно статті 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якої виникає у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов'язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
З метою вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України підлягає встановленню: - чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - підлягає встановленню період затримки, та, відповідно, розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.
Судом встановлено, що рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року, у адміністративній справі № 340/4706/22, яке набрало законної сили, поновлено ОСОБА_1 на посаді, рівнозначній категорії і кваліфікації посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, у Південно-східному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м. Дніпро) з 10 вересня 2022 року. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді.
Частина друга статті 65 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII передбачає, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Згідно пункту 34 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 06.11.1992 належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов'язків.
Судом встановлено, що відповідачем 1 на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року, у адміністративній справі №340/4706/22видано наказ №761/к від 20.05.2024, яким, зокрема, поновлено ОСОБА_1 з 10 вересня 2022 року на посаді, рівнозначній категорії і кваліфікації посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, у Південно-Східному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м. Дніпро).
Таким чином, беручи до уваги ту обставину, що рішення суду від 29.09.2023 у справі було виконано відповідачем 1 лише 20.05.2024 суд погоджується із доводами позивача, що в даному випадку має місце затримка виконання рішення суду у період з 30.09.2023 по 19.05.2024.
Згідно пунктів 46, 48, 51, 53, 54 рішення Європейського суду з прав людини від 15.10.2009 у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04), від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Заявникові не можна дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
Також слід вказати на те, що добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов'язок. Цей обов'язок не є похідним від дій особи, яку поновлено на роботі (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження). В таких випадках держава в особі органу державної виконавчої служби несе відповідальність за виконання остаточних судових рішень. Аналогічної правової позиції дійшов Верховний Суд у постанові від 26.06.2018 у справі №804/5096/17.
Таким чином суд вважає, що на відповідачеві лежав обов'язок негайно виконати судове рішення в частині поновлення позивача на роботі, незалежно від того, чи звертався позивач за примусовим виконанням судового рішення до органів державної виконавчої служби.
За встановлених у справі обставин суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, починаючи з 30.09.2023 по 19.05.2024 включно, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відносно розрахунку суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу яка підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 з відповідачів суд зазначає таке.
Порядок обчислення середнього заробітку для визначення оплати вимушеного прогулу визначений у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 (далі - Порядок №100).
Згідно з пунктом 5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
У відповідності до пункту 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.
Положення статті 236 КЗпП України встановлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання заробітної плати чи неможливості працевлаштуватись.
Зазначене узгоджується із правовою позицією викладеної у постанові Верховного Суду від 25.07.2018 у справі № 552/3404/17.
Згідно з пп. «л» п.1 Порядку №100 цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується в інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.
Відповідно до абз.3 п.2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Суд бере до уваги, що обставини щодо розміру середньоденної заробітної плати позивача встановлені у рішеннях Кіровоградського окружного адміністративного суду у справах №340/221/20, 340/1747/21, 340/10802/21, які відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не потребують доказування у даній справі.
Згідно рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.09.2023 у справі №340/4706/22 судом вирішено: «Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України «Про звільнення» №3783/5 від 08 вересня 2022року.».
У відповідності до вказаного наказу позивача було звільнено з посади начальника Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, а поновлення відбувалося в органі правонаступника - Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), з огляду на те, що Головне територіальне управління юстиції у Кіровоградській області було припинено ще 16.04.2021.
Враховуючи, що процес незаконного звільнення позивача з посади начальника Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області і відповідного поновлення на цій посаді та стягнення вимушеного прогулу, має продовжуваний і неодноразовий характер, та розпочався ще з 26.12.2019, що підтверджується рішеннями судів у справах №340/221/20,340/1747/21,340/10802/21 та продовжився після повторного незаконного звільнення - 09.09.2022, встановлено рішенням суду про повторне поновлення на цій посаді у справі №340/4706/22 та відсутністю трудових відносин в період з першого незаконного звільнення - з 26.12.2019 по остаточне поновлення на роботі: 20.05.2024, суд вважає, що слід врахувати розмір середнього заробітку, який вже встановлено судами і підтверджено Висновками Верховного Суду у вищевказаних справах.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.09.2020 у справі №340/221/20, яке було первинним у поновленні на роботі ОСОБА_1 на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, середньоденна заробітна плата позивача за два попередні місяці роботи перед звільненням, з урахуванням збільшення коефіцієнту посадового окладу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 №15 «Питання оплати праці працівників державних органів», зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 р. №15» від 15.01.2020 №16, становила 1 009,30 грн.
Під час розгляду справ № 340/1747/21 та №340/10802/21 при розрахунку середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі (у порядку статті 236 КЗпП України) судом встановлено, що середньоденна заробітна плата начальника Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області за два попередні місяці перед звільненням ОСОБА_1 з урахуванням рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.05.2020 року у справі №340/347/20, становить - 2495,96 грн./день.
У рішенні Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.06.2023 у справі №340/1747/21, яке набрало законної сили та залишено в силі судами апеляційної та касаційної інстанції встановлено:
«Відповідно до довідки про розмір середнього заробітку ОСОБА_1 від 04.05.2023 р.№231/14.6 з урахуванням виплати надбавки за інтенсивність праці за листопад 2019 року, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за два місяці до звільнення становила - 2 495,96грн. а середньоденна заробітна плата з урахуванням п.10 Порядку №100 -2 720,59 грн (2 495,96 грн х 1,09).
Остання довідка про розмір середнього заробітку ОСОБА_1 від 04.05.2023 р. №231/14.6, якою встановлено, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за два місяці до звільнення становила - 2 495,96 грн. була надана відповідачем1: Міністерством юстиції України до матеріалів адміністративної справи №340/1747/21.
Судом встановлено, що період стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, передбаченого статтею 235 КЗпП України з дати незаконного звільнення по дату винесення рішення суду про поновлення позивача на посаді: 10.09.2022 по 29.09.2023, становить 275робочихднів.
Період затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі в порядку статті 236 КЗпП України становить 165 робочих днів з 30.09.2023 року (наступний день після ухваленого рішення у справі №340/4706/22) по 19.05.2024 року (дата, яка передує винесенню наказу про поновлення).
Таким чином період вимушеного прогулу становить 440робочихднів.
З огляд на наведене, стягненню на користь позивача підлягає середній заробіток за час всього вимушеного прогулу в порядку статей 235 та 236 КЗпП України всього в розмірі 1 098 222,40 грн. (2495,96 грн. х 440 днів), в тому числі: за період 10.09.2022 по 29.09.2023 у сумі 686 389 грн.(2495,96 грн. х 275 днів); за період з 30.09.2023 по 19.05.2024 у сумі 411 833,40 грн.(2495,96 грн. х 165 днів).
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Судом встановлено, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту першого частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", таким чином підстави розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу:
- з Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Городецького, 13) за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, починаючи з 30.09.2023 по 19.05.2024 включно, у сумі 411 833 (чотириста одинадцять тисяч вісімсот тридцять три грн) 40 коп.
- з Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (код ЄДРПОУ 43314918, місцезнаходження: 49027, м. Дніпро, вул. Яворницького, 21А) за час вимушеного прогулу, пов'язаного з незаконним звільненням, починаючи з 10.09.2022 по 29.09.2023 включно, у сумі 686 389 (шістсот вісімдесят шість тисяч триста вісімдесят дев'ять) грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
рішення виготовлене у повному обсязі та підписане 15.10.2025
Суддя Панченко Н.Д.