15 жовтня 2025 року № 640/24247/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Академія патрульної поліції», ОСОБА_2 про визнання дій та бездіяльності протиправними,
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - Позивач) з позовом до Державної установи «Академія патрульної поліції» (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення , 9 код ЄДРПОУ 41521767) (далі - Відповідач 1), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) (далі - Відповідач 2), в якому просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Академія патрульної поліції», пов'язану з порушенням прав ОСОБА_1 на доступ до публічної інформації та виражену у ненаданні ОСОБА_1 на його запит від 01.09.2020 у встановлений статтею 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» строк інформації про використання бюджетних коштів на проведення ремонтно-будівельних робіт, придбання спортивного інвентарю та інших матеріальних цінностей для спортивного комплексу Державної установи «Академія патрульної поліції» та зобов'язати невідкладно надати ОСОБА_1 інформацію на вказаний запит від 01.09.2020;
визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Академія патрульної поліції», пов'язану з порушенням права ОСОБА_1 на доступ до публічної інформації та виражену у не направленні ОСОБА_1 у встановлений статтею 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» строк повідомлення про продовження строку розгляду запиту ОСОБА_1 від 01.09.2020 на інформацію про використання бюджетних коштів на проведення ремонтно-будівельних робіт, придбання спортивного інвентарю та інших матеріальних цінностей для спортивного комплексу Державної установи «Академія патрульної поліції»;
визнати протиправними дії начальника Державної установи «Академія патрульної поліції» ОСОБА_2, пов'язану з порушенням права ОСОБА_1 на доступ до публічної інформації та виражені у направленні листом Державної установи «Академія патрульної поліції» від 29.09.2020 року № Ч-20/54/4-2020 за підписом ОСОБА_2 повідомлення про продовження строку розгляду запиту ОСОБА_1 від 01.09.2020 з порушенням вимог статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Свої вимоги Позивач обґрунтовує тим, що він звернувся із запитом про надання інформації до відповідачів, але станом на дату подання цього позову відповіді по суті запиту не отримав. У зв'язку з цим вважає бездіяльність відповідачів протиправною, а також такою, що порушує вимоги Закону України «Про доступ до публічної інформації».
13 листопада 2020 року до Окружного адміністративного суду м. Києва від Відповідача 1, а 16 листопада 2020 року - від Відповідача 2 - надійшли відзиви на позовну заяву (лист від 13.11.2020 № 1465/54/1-2020 та б/н і дати відповідно), в якому відповідачі, заперечуючи проти заявлених позовних вимог, зазначили, що у зв'язку з тим, що запит на інформацію, надісланий Позивачем 01.09.2020, по суті є зверненням, а також у зв'язку із значним обсягом запитуваної інформації, відповідь на запит була надана в повному обсязі Позивачу листом від 19.10.2020.
18 листопада 2020 року до Окружного адміністративного суду м. Києва від представника Позивача надійшли відповіді на відзиви Відповідач 1 та Відповідача 2, у яких він звернув увагу суду, що у разі, якщо запитувана інформація є великою за обсягом, розпорядник інформації відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» повинен був у строк до 08.09.2020 повідомити Позивача про це. Проте, Позивача було повідомлено лише 29.09.2020, а відповідь на запит надано - 19.10.2020.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва (суддя Балась Т.П.) від 20 жовтня 2020 року суд відкрив спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва (суддя Балась Т.П.) від 27 листопада 2020 року суд відмовив у задоволенні клопотання представника Відповідача 1 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження і викликом сторін.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13 грудня 2022 року № 2825-IX Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали справи №640/24247/20 до Київського окружного адміністративного суду.
За результатом автоматизованого розподілу справу №640/24247/20 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2023 року прийнято до провадження адміністративну справу №640/24247/20 за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників процесу.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
01 вересня 2020 року Позивач звернувся до Відповідача 1 із запитом про надання інформації, а саме: 1) про використання у період з 2019-2020 років як усіх бюджетних коштів, так й усіх коштів, залучених у вигляді міжнародної технічної допомоги та направлених на ремонт, технічне переоснащення приміщень та будівлі Спортивного комплексу ВЛМТЗ Державної установи «Академія патрульної поліції» (далі - Спорткомплекс), а також на придбання спортивного інвентарю й іншого обладнання та матеріалів; 2) про ведену перевірку щодо правомірності виконання у березні 2020 року ремонтно-демонтажних робіт, що призвели до призупинення використання Спорткомплексу для навчального процесу Державної установи «Академія патрульної поліції» та, як наслідок, до утворення підстав для скорочення посади Завідувача вказаним Спорткомплексом.
Листом від 02 вересня 2020 року № Ч-20/54/2-2020 «Про направлення матеріалів звернення ОСОБА_1 » Відповідач 1 надіслав звернення Позивача до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України з проханням забезпечити здійснення розслідування по відомостям, зазначених у зверненні Позивача.
Листом від 18.09.2020 № 1704/42-10/01-20 «Про направлення запиту» Департамент внутрішньої безпеки Київського міського управління Національної поліції України повідомив Відповідача 1 про те, що не є розпорядником запитуваної інформації, а запитувана інформація не потребує перевірки згідно з компетенцією Департаменту безпеки.
Листом від 29 вересня 2020 року № Ч-20/54/4-2020 «Про надання інформації» за підписом Відповідача 2 Позивача повідомлено про те, що запит стосується великого обсягу інформації та не може бути надана у 5-денний термін, а тому відповідно до вимог статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» буде надана протягом 20-ти робочих днів.
Листом від 19 жовтня 2020 року № Ч-20-54/4-2020 «Про надання інформації» за підписом Відповідача 2 Відповідач 1 надав Позивачу запитувану інформацію.
Суд оглянув, але не бере до уваги: 1) лист Позивача до Відповідача 1 про надання інформації та копій документів від 29.08.2020, 2) лист Відповідача 1 від 11.09.2020 № Ч-1:/54/1-2020 про результати розгляду звернення; 3) запит Позивача до Відповідача 1 про надання інформації та документів по Спорткомплексу від 22.09.2020, оскільки вони не стосуються предмету спору, а саме бездіяльності Відповідачів стосовно ненадання відповіді на запит Позивача від 01.09.2020.
Відтак, враховуючи наявні матеріали справи судом встановлено, що між Позивачем та відповідачами виник спір щодо надання інформації за запитом Позивача.
Вказані правовідносини регулюються статтями 19, 34 та 40 Конституції України, Законом України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 року № 2657-XII (далі - Закон про інформацію), Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-VI (далі - Закон про доступ до інформації) (усі - у редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин).
Вимогами статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією України та законами України.
Статтею 34 Конституції України гарантовано право кожного вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк (стаття 40 Конституції України).
Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації врегульовані Законом про інформацію.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, врегульовано Законом про доступ.
Згідно зі статтею 1 Закону про інформацію інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Частиною другою статті 20 Закону про інформацію визначено, що будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.
Відповідно до статті 1 Закону про доступ публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 3 Закону про доступ до інформації визначені гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема: обов'язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом, визначення розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє, максимальне спрощення процедури подання запиту та отримання інформації.
Відповідно до статті 5 Закону про доступ одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію.
Згідно зі статтею 12 Закону про доступ до інформації суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону про доступ до інформації на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Згідно з частиною першою, четвертою статті 20 Закону про доступ до інформації, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Відповідно до вимог частини першої статті 22 Закону про доступ розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:
- розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
- інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;
- особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;
- не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Підстави для відмови у наданні інформації на відповідний запит є вичерпними.
Згідно приписів статей 23 та 24 Закону про доступ до інформації рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.
Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації несуть особи, винні у вчиненні таких порушень: 1) ненадання відповіді на запит; 2) ненадання інформації на запит; 3) безпідставна відмова у задоволенні запиту на інформацію; 4) неоприлюднення інформації відповідно до статті 15 цього Закону; 5) надання або оприлюднення недостовірної, неточної або неповної інформації; 6) несвоєчасне надання інформації; 7) необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом; 8) нездійснення реєстрації документів; 9) навмисне приховування або знищення інформації чи документів.
Особи, на думку яких їхні права та законні інтереси порушені розпорядниками інформації, мають право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди в порядку, визначеному законом.
Аналізуючи законодавство України, чинне на момент виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що вимоги Позивача підлягають частковому задоволенню у зв'язку із наступним.
Комплексний аналіз вимог статті 1, частини другої статті 20 Закону про інформацію, статей 1, 3, 5, 12, 19 Закону про доступ до інформації надає можливість суду зробити висновок, що інформація, яка є відкритою (або публічною), створена під час виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, має бути надана ними в обов'язковому порядку у разі, якщо вони (суб'єкти владних повноважень) є її розпорядниками. При цьому, способом доступу до такої інформації є надсилання розпорядникам інформації запитувачами інформації запитів на інформацію.
Отже, визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона має бути заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним лише суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків.
Як вбачається із матеріалів справи та було зазначено вище, Позивач надіслав Відповідачу 1 Запит на отримання відкритої (публічної) інформації.
Дослідивши змістовне наповнення Запиту Позивача, беручи до уваги характер запитуваної інформації, її походження та зміст, суд вбачає, що Позивач звернувся до Відповідача 1 із проханням надати йому саме публічну інформацію.
Щодо вимоги Позивача визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Академія патрульної поліції», пов'язану з порушенням прав ОСОБА_1 на доступ до публічної інформації у встановлений статтею 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» строк та зобов'язати невідкладно надати ОСОБА_1 інформацію на вказаний запит від 01.09.2020 суд зазначає таке.
З аналізу вимог статті 20 Закону про доступ до інформації суд вбачає, що відповідь на запит на інформацію має бути надана не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, строк розгляду запиту може бути продовжено до 20 робочих днів. Продовження строку має бути обґрунтоване та про таке продовження має бути повідомлений запитувач інформації в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання розпорядником інформації запиту.
У разі, якщо розпорядник інформації порушує вказані вище строки, приписи статей 23 та 24 Закон про доступ надають право запитувачу інформації оскаржити рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації щодо, зокрема, несвоєчасного надання інформації.
Як підтверджується матеріалами справи та було зазначено вище, Позивача повідомлено про те, що запит стосується великого обсягу інформації яка не може бути надана у 5-денний термін, а тому відповідно до вимог статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» буде надана протягом 20-ти робочих днів тільки листом від 29 вересня 2020 року № Ч-20/54/4-2020 «Про надання інформації». Водночас остаточна відповідь на запит надана листом від 19 жовтня 2020 року № Ч-20-54/4-2020 «Про надання інформації».
Суд не приймає доводи Відповідача 1 та Відповідача 2 щодо того, що вони не порушили вимоги Закону про доступ, з огляду на те, що відповідь надана з порушенням строку, встановленого статтею 20 Закону про доступ.
Суд звертає увагу, що право особи на доступ до публічної інформації включає в себе не тільки право на отримання відповідної інформації, а й право на своєчасність її отримання.
В силу приписів пункту 5 частини другої статті 23 Закону про доступ Позивач як запитувач інформації, попри фактичне надання відповіді на запит Відповідачем 1, має право на оскарження несвоєчасного надання інформації, і, звертаючись до суду із цим позовом, Позивач вважав порушеними свої права внаслідок недотримання встановленого законом строку надання інформації на запит.
Така позиція суду згоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові 19 березня 2019 року у справі № 800/369/17 (провадження № 11-1471заі18).
Таким чином, враховуючи, що на запит про надання інформації Позивача від 01.09.2020 року Відповідач 1 надіслав повідомлення про продовження строку його розгляду тільки 29.09.2020, а відповідь на запит була надіслана лише 19.10.2020, на переконання суду, мала місце бездіяльність Відповідача 1, пов'язана з порушенням прав Позивача на доступ до публічної інформації та виражену у ненаданні Позивачу на його запит від 01.09.2020 у встановлений статтею 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» строк інформації.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовну вимогу в частині визнання протиправною бездіяльності Державної установи «Академія патрульної поліції», пов'язану з порушенням прав ОСОБА_1 на доступ до публічної інформації та виражену у ненаданні ОСОБА_1 на його запит від 01.09.2020 у встановлений статтею 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» строк інформації про використання бюджетних коштів на проведення ремонтно-будівельних робіт, придбання спортивного інвентарю та інших матеріальних цінностей для спортивного комплексу Державної установи «Академія патрульної поліції», слід задовольнити.
При цьому, що стосується вимоги зобов'язати невідкладно надати ОСОБА_1 інформацію на вказаний запит від 01.09.2020, суд відмовляє у її задоволенні, оскільки відповідь на запит була надана листом Відповідача від 19 жовтня 2020 року № Ч-20-54/4-2020 «Про надання інформації».
Щодо вимоги визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Академія патрульної поліції», пов'язану з порушенням права ОСОБА_1 на доступ до публічної інформації та виражену у не направленні ОСОБА_1 у встановлений статтею 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» строк повідомлення про продовження строку розгляду запиту ОСОБА_1 від 01.09.2020 на інформацію про використання бюджетних коштів на проведення ремонтно-будівельних робіт, придбання спортивного інвентарю та інших матеріальних цінностей для спортивного комплексу Державної установи «Академія патрульної поліції», суд зазначає таке.
Як було зазначено вище, з аналізу вимог статті 20 Закону про доступ суд вбачає, що разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, строк розгляду запиту може бути продовжено до 20 робочих днів. Продовження строку має бути обґрунтоване та про таке продовження має бути повідомлений запитувач інформації в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання розпорядником інформації запиту.
Як підтверджується матеріалами справи та було зазначено вище, Позивача повідомлено про те, що запит стосується великого обсягу інформації та не може бути надана у 5-денний термін, а тому відповідно до вимог статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» буде надана протягом 20-ти робочих днів тільки листом від 29 вересня 2020 року № Ч-20/54/4-2020 «Про надання інформації».
Таким чином суд дійшов висновку, що Відповідач 1 порушив строк, визначений статтею 20 Закону про доступ в частині невчасного повідомлення Позивача про продовження строку розгляду його запиту.
Відтак вимоги визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Академія патрульної поліції», пов'язану з порушенням права ОСОБА_1 на доступ до публічної інформації та виражену у не направленні ОСОБА_1 у встановлений статтею 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» строк повідомлення про продовження строку розгляду запиту ОСОБА_1 від 01.09.2020 на інформацію про використання бюджетних коштів на проведення ремонтно-будівельних робіт, придбання спортивного інвентарю та інших матеріальних цінностей для спортивного комплексу Державної установи «Академія патрульної поліції», слід задовольнити.
Щодо вимоги визнати протиправними дії начальника Державної установи «Академія патрульної поліції» ОСОБА_2, пов'язану з порушенням права ОСОБА_1 на доступ до публічної інформації та виражені у направленні листом Державної установи «Академія патрульної поліції» від 29.09.2020 року № Ч-20/54/4-2020 за підписом ОСОБА_2 повідомлення про продовження строку розгляду запиту ОСОБА_1 від 01.09. 2020 з порушенням вимог статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» суд зазначає таке.
Пунктом 2.1постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 №10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» визначено, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 13 Закону про доступ розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Визначене поняття «суб'єкт владних повноважень» не охоплює посадових осіб і службових осіб органів державної влади, місцевого самоврядування, оскільки за своїм статусом та колом повноважень вони не підпадають під розуміння органу державної влади та інших суб'єктів, зазначених у пункті 1 частини першої статті 13 Закону про доступ. У зв'язку з цим такі особи не можуть (не мають здатності) виконувати обов'язки розпорядника інформації.
Як вбачається із матеріалів справи та було зазначено вище, лист від 29 вересня 2020 року № Ч-20/54/4-2020 «Про надання інформації», яким Позивача повідомлено про продовження строку розгляду його запиту, а також лист від 19 жовтня 2020 року № Ч-20-54/4-2020 «Про надання інформації», яким надано відповідь Позивачу на його запит, підписано Відповідачем 2 від імені Відповідача 1.
Таким чином, суд дійшов висновку, що Відповідач 2 не здатний порушити право Позивача на надання інформації, оскільки він (Відповідач 2), підписуючи листи, діяв як посадова особа суб'єкта владних повноважень - розпорядника запитуваної Позивачем інформації.
Отже, позовна вимога визнати протиправними дії начальника Державної установи «Академія патрульної поліції» ОСОБА_2, пов'язану з порушенням права ОСОБА_1 на доступ до публічної інформації та виражені у направленні листом Державної установи «Академія патрульної поліції» від 29.09.2020 року № Ч-20/54/4-2020 за підписом ОСОБА_2 повідомлення про продовження строку розгляду запиту ОСОБА_1 від 01.09. 2020 з порушенням вимог статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» не підлягає задоволенню.
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також звертає увагу на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Європейський суд з прав людини нагадав (пункт 23 рішення від 18.07.2006, заява № 63566/00, справа «Проніна проти України»), що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «РуїзТорія проти Іспанії» (RuizToriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, N 303-A, параграф 29).
За вказаного вище правового врегулювання, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які посилався Позивач як на підставу своїх вимог, а відповідачі - заперечуючи проти них, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, надавши оцінку всім аргументам Позивача та відповідачів та доказам, що це підтверджують, суд дійшов висновку, що заявлені Позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Частиною третьою статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини п'ятої статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Так, під час подання позову Позивач сплатив судовий збір у розмірі 2522,40 грн, що підтверджується дублікатом квитанції № 0.0.1863100683.1 від 09 жовтня 2020 року.
Дві позовні вимоги із трьох суд задовольняє, тому сплаті підлягає сума 1681,60 грн, яка розрахована: 2522,40 грн /3 (кількість заявлених позовних вимог)* 2 (кількість задоволених позовних вимог).
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд,
Позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Академія патрульної поліції», пов'язану з порушенням прав ОСОБА_1 на доступ до публічної інформації та виражену у ненаданні ОСОБА_1 на його запит від 01.09.2020 у встановлений статтею 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» строк інформації про використання бюджетних коштів на проведення ремонтно-будівельних робіт, придбання спортивного інвентарю та інших матеріальних цінностей для спортивного комплексу Державної установи «Академія патрульної поліції».
Визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Академія патрульної поліції», пов'язану з порушенням права ОСОБА_1 на доступ до публічної інформації та виражену у не направленні ОСОБА_1 у встановлений статтею 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» строк повідомлення про продовження строку розгляду запиту ОСОБА_1 від 01.09.2020 на інформацію про використання бюджетних коштів на проведення ремонтно-будівельних робіт, придбання спортивного інвентарю та інших матеріальних цінностей для спортивного комплексу Державної установи «Академія патрульної поліції».
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державної установи «Академія патрульної поліції» (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 9 код ЄДРПОУ 41521767) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у сумі 1 681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи «Академія патрульної поліції» .
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
рішення виготовлене та підписане 15.10.2025
Суддя Панченко Н.Д.