ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"15" жовтня 2025 р. справа №300/6190/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Могили А.Б., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся в суд із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення від 12.06.2025 за №091630024901; зобов'язання зарахувати до страхового стажу період роботи згідно з трудовою книжкою та правовстановлюючою довідкою, повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області, за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії, протиправно не зараховано до страхового стажу періоди його роботи на підприємствах, служби в армії, а саме з 02.08.1977 по 16.06.1986 роки згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 з причин відсутності довідки про реорганізацію до печатки, якою завірено виправлення в трудовій книжці, а також періоду роботи з 29.12.1986 до кінця грудня 1993 років згідно з довідкою №279 від 02.06.2025 з причин відсутності відомостей про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України, про що зазначено в рішенні про відмову в призначенні пенсії від 12.06.2025 №091630024901. На переконання позивача подані до органу Пенсійного фонду України документи, в тому числі архівні документи про його місце роботи є документами, що дають підстави для зарахування періоду роботи на різних підприємствах, а також душпастирську працю до страхового стажу. Тому, спірне рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області підлягає скасуванню з покладенням на територіальний орган Пенсійного фонду України обов'язку зарахування до страхового стажу вказаних періодів роботи та повторного розгляду його заяви про призначення пенсії.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.09.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).
Відповідач подав відзив на позовну заяву в якому виклав заперечення проти позову, які обґрунтував тим, що за результатами розгляду документів, поданих із заявою про призначення пенсії, до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи згідно із записами трудової книжки НОМЕР_1 від 08.08.1977, оскільки відсутня довідка про реорганізацію до печатки, якою завірено виправлення в трудовій книжці, а також період роботи згідно з довідкою від 02.06.2025 № 279, оскільки відсутні дані про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України в порядку і розмірах, установлених законодавством. Таким чином, страховий стаж позивача становить 02 роки 09 місяців 05 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. Як наслідок, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області є правомірними та вмотивованими.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази, встановив наступне.
ОСОБА_1 04.06.2025 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с.50).
Органом призначення пенсії за принципом екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області рішенням від 12.06.2025 №091630024901 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу (а.с.10).
У даному рішенні зазначено, що до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи згідно із записами трудової книжки НОМЕР_1 від 08.08.1977, оскільки відсутня довідка про реорганізацію до печатки, якою завірено виправлення в трудовій книжці, а також період роботи згідно з довідкою від 02.06.2025 №279, оскільки відсутні дані про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України в порядку і розмірах, установлених законодавством. При цьому, у рішенні зазначено, що вік заявника - 65 років 5 днів, страховий стаж становить 2 роки 9 місяців 5 днів.
Позивач, вважаючи протиправним вищевказане рішення відповідача, звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що склалися в даній адміністративній справі, суд зазначає наступне.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (стаття 46 Конституції України).
Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (частина 1 статті 92 Конституції України).
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 (надалі Закон №1788-ХІІ) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (надалі Закон №1058-IV) (в редакціях чинних на момент виникнення спірних правовідносин).
Закон №1058-IV розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
За змістом ч. 1 ст. 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Частиною 1 статті 24 Закону №1058-IV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону №1058-IV).
При цьому, відповідно до частини 4 статті 24 цього Закону періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
У первинній редакції Закон №1788-ХІІ передбачав зарахування до стажу роботу виконувану на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховувалися також, зокрема, будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, військова служба, навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі.
Згідно зі ст. 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначеної норми Закону постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки чи відповідних записів у ній (надалі Порядок КМУ №637).
У пунктах 1 та 2 Порядку КМУ №637 зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку КМУ №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок.
З системного аналізу наведених норм слідує, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені або зазначені неточні відомості про роботу працівника у певний період, то для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи, на підставі яких можна дійти висновку, де і протягом якого періоду працював працівник. Ці документи можуть бути видані роботодавцем (його правонаступником), архівними установами, до яких передано документи з особового складу для зберігання. Якщо є можливість підтвердити трудовий стаж даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, то використовуються ці відомості.
Тобто надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пенсійне забезпечення.
Така позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року в справі №234/13910/17, від 07 березня 2018 року в справі №233/2084/17 та від 25 квітня 2019 року в справі №159/4178/16-а.
Відомостями, які містяться в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 від 08.08.1977, копія якої містяться в матеріалах справи, підтверджено періоди його роботи з 02.08.1977 по 01.11.1978 роки на Івано-Франківському арматурному заводі, служби в армії з 18.11.1978 по 25.11.1980 роки, роботи з 10.02.1981 по 23.07.1982 роки на Івано-Франківському м'ясокомбінаті, роботи з 20.10.1982 по 16.06.1983 роки в Івано-Франківському ВО «Геофізприлад» (а.с.18-21).
Суд зазначає, що вказана трудова книжка містить записи, які засвідчені роботодавцем та дають можливість встановити дату прийняття та звільнення з роботи, місце роботи та накази на підставі яких позивач у спірні періоди працював.
У трудовій книжці позивача, а саме на першій сторінці зроблені виправлення прізвища та по батькові, та записи які засвідчують їх правильність. Такі записи завірені підписом та печаткою ПрАТ «Івано-Франківський завод «Промприлад».
Спірне рішення відповідача в частині відмови зарахування до страхового стажу наведених вище періодів мотивоване відсутністю довідки про реорганізацію до печатки, якою завірено виправлення в трудовій книжці.
З довідки ПрАТ «Івано-Франківський завод «Промприлад» від 24.11.2022 за №118 випливає, що Івано-Франківське виробниче об'єднання «Геофізприлад», останній запис про роботу в якому зроблено в трудовій книжці позивача, після низки перейменувань отримало назву ПрАТ «Івано-Франківський завод «Промприлад».
Судом встановлено, що довідка від 24.11.2022 за №118, видана ПрАТ «Івано-Франківський завод «Промприлад», була серед документів, що подавалися позивачем разом із заявою про призначення пенсії.
Як наслідок, у розпорядженні відповідача були необхідні документи, передбачені Порядком КМУ №637, для встановлення стажу роботи позивача в періоди: з 02.08.1977 по 01.11.1978 роки на Івано-Франківському арматурному заводі, служби в армії з 18.11.1978 по 25.11.1980 роки, з 10.02.1981 по 23.07.1982 роки на Івано-Франківському м'ясокомбінаті, з 20.10.1982 по 16.06.1983 роки в Івано-Франківському ВО «Геофізприлад».
Отже, суд вважає безпідставним не зарахування до стажу роботи позивача вказаний період.
Крім того спірним рішенням відповідача не зараховано до страхового стажу позивача період роботи згідно з довідкою від 02.06.2025 №279, оскільки відсутні дані про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України в порядку і розмірах, установлених законодавством.
Як уже зазначено судом відповідно до Порядку КМУ №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, є трудова книжка.
Система персоніфікованого обліку була впроваджена з 01 липня 2000 року. Так, відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 №794 «Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування» встановлено, що починаючи з 1 липня 2002 року обчислення пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» здійснюється із заробітку особи за період роботи після 1 липня 2000 року за даними системи персоніфікованого обліку.
У період до 01 січня 2004 року обчислення трудового стажу здійснювалося згідно зі ст. 56-63 Закону №1788-ХІІ.
Разом з тим, з 01.01.2004 набув чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 №1105-XIV, яким введене поняття «страховий стаж» (до 01.01.2004 застосовувалося поняття «трудовий стаж»). До страхового стажу зараховуються періоди, за які були сплачені страхові внески. Одночасно з цим до страхового стажу прирівнюється весь трудовий стаж, набутий до 01.01.2004, тобто періоди трудової діяльності до 01.01.2004 згідно з вимогами Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII та законодавства УРСР.
Таким чином, до 01.01.2004 стаж зараховується на підставі записів у трудовій книжці. У разі відсутності трудової книжки, як урегульовано Порядком КМУ №637, а також якщо в трудовій книжці немає необхідних записів, записи неправильні або вказані неточні дані про періоди роботи для підтвердження трудового стажу, приймаються інші документи, видані за місцем роботи або архівними установами.
Згідно з відомостями довідки від 02.06.2025 №279, виданої Івано-Франківською Архієпархією Української Греко-Католицької Церкви, що знайшли своє підтвердження у архівній довідці Державного архіву Івано-Франківської області від 29.05.2025 №П-31/06-07, позивач з 29.12.1986, як священник, здійснював душпастирську працю. Здійснював таку працю до кінця грудня 1993 року.
Таким чином, стаж роботи (праці, служби) позивача з 29 грудня 1986 року до кінця грудня 1993 року прирівнюється до страхового стажу, відтак цей період слід зарахувати до страхового стажу в цілях вирішення питання призначення пенсії.
У матеріалах справи зазначено, що на момент звернення позивача за призначенням пенсії, він перебував у віці 65 років 5 днів. Підрахований відповідачем страховий стаж позивача складав 2 роки 9 місяців 5 днів.
Відтак, з урахуванням більше 12 років, які підлягають до зарахування, умова щодо наявності страхового стажу від 15-22 років, на думку суду, дотримана.
За приписами ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
За встановлених у справі обставин суд дійшов висновку, що наявні правові підстави для зарахування до страхового стажу позивача періоди роботи, підтверджені записами в його трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 08.08.1977 та зазначені в довідці від 02.06.2025 № 279, виданої Івано-Франківською Архієпархією Української Греко-Католицької Церкви.
Як наслідок, рішення про відмову у призначенні пенсії від 12.06.2025 №091630024901, яке прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області, підлягає до скасування.
За змістом частини 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Згідно з частиною 1 статті 44 Закону №1058-ІV звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Вимогами пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-ІV, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, встановлено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
У даній справі, органом призначення пенсії за принципом екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, рішенням якого відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV.
Тож, дії зобов'язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.
Така позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 08.02.2024 по справі №500/1216/23 (провадження №К/990/37966/23).
Враховуючи те, що судом встановлено протиправність рішення про відмову в призначенні пенсії від 12.06.2025 №091630024901, з метою ефективного захисту порушеного права позивача та враховуючи зміст позовної вимоги, суд вважає необхідним зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи: з 02.08.1977 по 01.11.1978 роки на Івано-Франківському арматурному заводі, з 18.11.1978 по 25.11.1980 роки (служба в армії), з 10.02.1981 по 23.07.1982 роки на Івано-Франківському м'ясокомбінаті, з 20.10.1982 по 16.06.1983 роки в Івано-Франківському ВО «Геофізприлад», з 29.12.1986 року до кінця грудня 1993 року душпастирську працю та, як наслідок, повторно розглянути заяву від 04.06.2025 про призначення йому пенсії.
Підсумовуючи наведене вище суд вважає, що позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії підлягає до задоволення.
Враховуючи приписи ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд присуджує за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 12.06.2025 №091630024901 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (код ЄДРПОУ 21084076, вул. Борисенка Олександра, 7, м. Рівне) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до страхового стажу періоди роботи (служби): з 02.08.1977 по 01.11.1978 роки, з 18.11.1978 по 25.11.1980 роки, з 10.02.1981 по 23.07.1982 роки, з 20.10.1982 по 16.06.1983 роки згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_2 від 08.08.1977 та з 29.12.1986 року до кінця грудня 1993 року згідно з довідкою від 02.06.2025 №279, виданої Івано-Франківською Архієпархією Української Греко-Католицької Церкви.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (код ЄДРПОУ 21084076, вул. Борисенка Олександра, 7, м. Рівне) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) від 04.06.2025 про призначення пенсії за віком та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні суду.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (код ЄДРПОУ 21084076, вул. Борисенка Олександра, 7, м. Рівне) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) сплачений судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя /підпис/ Могила А.Б.