ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"14" жовтня 2025 р. справа № 300/5143/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боброва Ю.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Адвокат Паламарчук Олена Анатоліївна в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач) про визнання протиправними дій щодо внесення інформації про перебування на військовому обліку та бездіяльності щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервісті інформації про непридатність до військової служби та про виключення з військового обліку з 09.04.2022 та зобов'язання внести вказані відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервісті.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до відомостей військового квитка позивач 09.04.2002 року рішенням призовної комісії визнаний непридатним до військової служби та відповідно до пункту 5 статті 37 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» знятий з військового обліку за станом здоров'я. При цьому, пунктом “а» частини 5 статті 37 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», яка була чинна станом на 09.04.2002, передбачалось виключення з військового обліку у військових комісаріатах громадяни, що визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби. Проте, позивач відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів у за стосунку “Резерв+» перебуває на обліку у відповідача як військовозобов'язаний. У лютому 2025 позивач звернувся до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки із заявою про внесення відомостей про виключення його з військового обліку, однак у задоволеній такої заяви йому було відмовлено. Зазначає, що виключені з військового обліку громадяни не є військовослужбовцями, виключення унеможливлює повернення таких осіб на відповідний облік, а поновлення їх на військовий облік не передбачено чинним законодавством України. Тому, вважає вказану відмову безпідставною та протиправною та просить задовольнити позов.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою суду від 21.08.2025 у задоволенні заяви представниці позивача від 19.08.2025 про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено.
28.07.2025 року відповідач отримав копію ухвали суду про відкриття провадження в даній адміністративній справі, що підтверджується довідкою Івано-Франківського окружного адміністративного суду про доставку електронного листа. Заяв чи клопотань суду не подав, правом на подання відзиву на позов у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, не скористався. Також, відповідачем не повідомлено суд про поважність причин ненадання такого відзиву.
Згідно з частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи.
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, дослідивши і оцінивши докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до відомостей замінника військового квитка серії НОМЕР_1 рішенням призовної комісії при Косівському РВК Івано-Франківської області 09 квітня 2002 року визнаний непридатним до військової служби та 09.04.2002 знятий з військового обліку на підставі вимог п. 5 статті 37 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» - за станом здоров'я (а.с. 30-31).
Згідно відомостей електронного військово-облікового документа із застосунку “Резерв+» позивач перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 як військовозобов'язаний (а.с. 32).
20.02.2025 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення його з військового обліку, відповідно до даних замінника військового квитка серії НОМЕР_1 .
Листом від 03.03.2025 відповідачем повідомлено, що 09.04.2002 позивач знятий з військового обліку відповідно до пункту 5 статті 37 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу». 15.01.2015 року Наказом МО України № 24 були внесені зміни до Настанови з військового обліку в Збройних Силах України № 35 від 22.01.2002 року щодо відміни положення про зняття з військового обліку громадян, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби в мирний час та обмежено придатними у воєнний час. Тобто, з набранням чинності вказаних змін до нормативних актів ОСОБА_1 є таким, що підлягає поновленню на військовому обліку військовозобов'язаних, а тому 26.05.2022 він поновлений на військовому обліку військовозобов'язаних (а.с. 36-37)
Відповідно до наданого відповідачем витягу з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів 26.05.2022 у реєстр внесено інформацію про постановку позивача на військовий облік.
Не погодившись з діями відповідача щодо поновленню його на військовому обліку військовозобов'язаних та бездіяльністю щодо внесення відомостей до реєстру про виключення його з військового обліку, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, у відповідності до норм матеріального права, які їх регулюють, з урахуванням фактичних обставин справи, суд установив наступне.
Відповідно до статті 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Згідно із статтею 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України “Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок включає, зокрема, дотримання правил військового обліку (ч. 3 ст. 1 Закону №2232-XII).
За приписами частини 8 статті 2 Закону №2232-XII виконання військового обов'язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов'язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов'язків військової служби в особливий період.
Згідно з частинами 1, 3 та 4 статті 33 Закону №2232-XII військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Військовий облік військовозобов'язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний і спеціальний.
Відповідно до частини 5 статті 33 Закону №2232-XII військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту “а» частини 5 статті 37 Закону № 2232-XII (чинного на момент виключення позивача з військового обліку) виключенню з військового обліку у військових комісаріатах підлягають громадяни визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.
Аналогічні норми містить пункт 3 частини шостої статті 37 Закону № 2232-XII (у редакції чинній на даний час), згідно якого виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які: визнані непридатними до військової служби.
У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 згідно відомостей замінника військового квитка серії НОМЕР_1 рішенням призовної комісії при Косівському РВК Івано-Франківської області 09 квітня 2002 року визнаний непридатним до військової служби та 09.04.2002 знятий з військового обліку на підставі вимог п. 5 статті 37 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» - за станом здоров'я.
Однак, відповідачем 26.05.2022 повторно внесені у Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформацію про постановку позивача на військовий облік
Проте, відповідно до приписів пункту “а» частини 5 статті 37 Закону №2232-XII (чинного на момент виключення позивача з військового обліку) позивач фактично був виключений з військового обліку, а, отже, він є особою, яка втратила статус військовозобов'язаного.
Суд звертає увагу, що виключені з військового обліку громадяни не є військовозобов'язаними, а виключення їх з обліку унеможливлює повернення таких осіб на відповідний облік.
При цьому, нормами чинного законодавства не передбачено повторного постановлення (зарахування) на військовий облік осіб, які були у законному порядку виключені з такого обліку. Таких норм також не вказано відповідачем при постановці на облік позивача.
Слід зазначити, що аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 21.05.2025 у справі №280/2880/24 та зазначив, що поняття “зняття з військового обліку» та “виключення з військового обліку» не є тотожними. Різними є як підстави, так і правові наслідки зняття або виключення з військового обліку. З аналізу положень Закону №2232-XII Суд виснував, що громадяни, які підлягають виключенню з військового обліку, втрачають статус військовозобов'язаного, в той же час зняті з військового обліку продовжують перебувати в статусі військовозобов'язаних.
Безпідставними є посилання відповідача на те, що 15.01.2015 року Наказом МОУ № 24 були внесені зміни до Настанови з військового обліку в Збройних Силах України № 35 від 22.01.2002 року щодо змін у положення про зняття з військового обліку громадян та правомірність взяття на військовий облік.
Так, згідно п. 5 ст. 37 (фактично пункт “а» частини 5 статті 37 чинної на момент зняття позивача з військового обліку) Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», у редакції, яка діяла на 09.04.2002 року, позивач визнаний військово-лікарською комісією при Косівському РВК Івано-Франківської області непридатним до військової служби за станом здоров'я, а тому підлягав саме виключенню з військового обліку як військовозобов'язаний, що підтверджується замінником військового квитка серії НОМЕР_1 .
Окрім цього, суд зазначає, що згідно ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Правова позиція Верховного Суду в постанові від 22 лютого 2017 року у справі № 6-2705цс16 вказує, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. До події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту ст. 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно правовим актом.
Конституційний Суд України також висловив позицію, згідно з якою закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта (Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп).
Отже, застосування приписів Наказу МОУ № 24 від 15.01.2015 року, який вносить зміни до Настанови з військового обліку в Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України № 35 від 22.01.2002 року, щодо змін у положення про зняття з військового обліку до осіб, які були зняті з військового обліку є протиправним.
Таким чином, позивач не може вважатися військовозобов'язаним у розумінні Закону України №2232-XII та він не має статусу військовозобов'язаного, а чинним законодавством не передбачено повторного постановлення (зарахування) на військовий облік осіб, виключених з обліку у законному порядку.
Відтак, дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення 26.05.2022 інформації до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про перебування позивача на військовому обліку є протиправними.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - Положення №154).
Відповідно до пункту 1 вказаного Положення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
За змістом положень пункту 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам, розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Таким чином, з аналізу наведених вище правових норм слідує, що до завдань територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, серед іншого, належить ведення військового обліку військовозобов'язаних та розгляд звернень громадян, у тому числі і з цих питань.
Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (далі - Порядок №1487), визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності, а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.
Відповідно до пункту 2 Порядку №1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з пунктом 22 Порядку №1487 взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до пункту 79 Порядку №1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; забезпечують громадян військово-обліковими документами та зберігання зданих або вилучених у призовників, військовозобов'язаних та резервістів військово-облікових документів; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно із пунктом 81 Порядку №1487 особиста присутність призовників, військовозобов'язаних та резервістів для зняття або виключення з військового обліку у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів не обов'язкова.
Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов'язані та резервісти) визначені в Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» від 16.03.2017 №1951-VIII (далі - Закон №1951-VIII).
Статтею 1 Закону №1951-VIII визначено, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Згідно з частиною восьмою статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.
Згідно ч. 9 ст. 5 Закону №1951-VIII, органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Згідно ч. 3 ст. 14 Закону №1951-VIII актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.
Зі змісту наведених норм слідує, що ІНФОРМАЦІЯ_4 - є органом ведення Реєстру. Тобто згідно Закону №1951-VIII визначено його обов'язок вносити відповідні відомості про військовозобов'язаного та відповідач наділений повноваженнями забезпечення актуалізації бази даних Реєстру.
Пунктом 2 частини 1 статті 9 Закону №1951-VIII передбачено, що призовник, військовозобов'язаний та резервіст має право, зокрема, звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.
Відповідно до пункту 8 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №559 (далі - Порядок №559), військово-обліковий документ в електронній формі містить такі відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (за наявності), зокрема:
відомості про результати медичних оглядів, що проводилися з метою визначення придатності до виконання військового обов'язку;
відомості про перебування на військовому обліку (найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, у якому громадянин перебуває або знятий (виключений) з військового обліку, та підстава зняття (виключення) з військового обліку).
Згідно з абзацом 5 пункту 7 Порядку №559 у разі, коли відомості, зазначені у підпунктах 1-5, 8, 11-13 пункту 8 цього Порядку, на момент зчитування не відповідають відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, військово-обліковий документ в електронній формі вважається недійсним.
Пунктом 4 Порядку №559 передбачено, що у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін:
у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку;
в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку.
Зміни вносяться протягом п'яти робочих днів з дня реєстрації заяви.
За змістом п. 5 Порядку №559 військово-обліковим документом призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також громадян, виключених з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 частини шостої статті 37 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», в електронній формі є відображення в електронній формі відомостей про громадянина України, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також відомостей щодо звернення або повідомлення про вчинення адміністративного або кримінального правопорушення до Національної поліції.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відповідальними особами за ведення Реєстру до обов'язку яких належить, зокрема, внесення змін до персональних та службових даних військовозобов'язаних на підставі відомостей, що подаються органу ведення Реєстру військовозобов'язаними.
Як зазначено вище, згідно відомостей електронного військово-облікового документа із застосунку “Резерв+» позивач з 26.05.2022 перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 як військовозобов'язаний.
У зв'язку з цим позивач 20.02.2025 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення його з військового обліку, відповідно до замінника військового квитка серії НОМЕР_1 , згідно якого позивач визнаний непридатним до військової служби та 09.04.2002 та фактично виключений з військового обліку на підставі вимог п. 5 статті 37 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» - за станом здоров'я.
Однак, згідно листа від 03.03.2025 відповідач проігнорував вчинення зазначених дій стосовно позивача.
Слід зазначити, що частиною 9 статті 14 Закону №2232-XII на час виключення позивача з військового обліку було встановлено, що на районні (міські) комісії з питань приписки покладаються, серед іншого, зняття з військового обліку призовників та взяття на військовий облік військовозобов'язаних громадян, яких за станом здоров'я визнані непридатними до військової служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час; виключення з військового обліку громадян, яких за станом здоров'я визнано непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.
За таких обставин, у зв'язку з визнанням військово-лікарською комісією непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку позивач підлягав виключенню відповідачем з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах на підставі пункт “а» частини 5 статті 37 Закону №2232-ХІІ, що, відповідно, зобов'язує і внесення уповноваженим органом відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про такі обставини.
Однак, відповідачем на звернення позивача протиправно не внесено відповідних відомостей.
Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Приписами частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Так, відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів та не довів правомірності дій щодо поновлення на військовому обліку позивача та бездіяльності щодо внесення актуальних даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Натомість позивачем доведено обставин на яких ґрунтуються його позовні вимоги.
Відтак, бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про визнання непридатним до військової служи та виключення з 09.04.2002 з військового обліку ОСОБА_1 на підставі вимог п. 5 статті 37 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» - за станом здоров'я є протиправною, а тому слід зобов'язати відповідача внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про визнання непридатним до військової служи та виключення з 09.04.2002 з військового обліку ОСОБА_1 на підставі вимог п. 5 статті 37 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» - за станом здоров'я.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що адміністративний позов є правомірним та обґрунтованим, тому його слід задовольнити повністю.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що у відповідності до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи наведене, слід стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивачки судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96 грн.
Стаття 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначає види судових витрат.
Відповідно до частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 132 даного Кодексу до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно частини 2 статті 134 даного Кодексу за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з пунктом 1 частини 3 зазначеної статті Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 Кодексу).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (ч.9 ст.139 Кодексу).
При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
На підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн., суду надано договір про надання правової допомоги від 11.07.2025, ордер серії АТ №1107442; опис наданих послуг до договору про надання правової допомоги; витяг з карткового рахунку на суму 3000 грн.
Так, беручи до уваги зміст виконаних робіт (наданих послуг), суд вважає, що витрати на правничу допомогу за такі послуги в розмірі 3000 грн., зважаючи на предмет даного позову, є співмірними із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг, та відповідають складності та змістовності поданих процесуальних документів.
Враховуючи вказане, суд дійшов висновку, що витрати на надання професійної правничої допомоги в розмірі 3000 грн. є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягам послуг пов'язаних із справою та відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
Як наслідок, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 гривень.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 134, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення 26.05.2022 інформації до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про перебування ОСОБА_1 на військовому обліку.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про визнання непридатним до військової служи та виключення з 09.04.2002 з військового обліку ОСОБА_1 на підставі вимог п. 5 статті 37 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» - за станом здоров'я.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про визнання непридатним до військової служи та виключення з 09.04.2002 з військового обліку ОСОБА_1 на підставі вимог п. 5 статті 37 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» - за станом здоров'я.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ;
відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 .
Суддя /підпис/ Бобров Ю.О.