ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"15" жовтня 2025 р. справа № 300/4409/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі: судді Гомельчука С.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,-
ОСОБА_1 (позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України в Івано-Франківській область щодо відмови ОСОБА_1 провести нарахування та виплату пенсії в збільшеному на 20% розмірі, як жителю населеного пункту, що має статус гірського, починаючи з 13.11.2023 відповідно до ч.2 ст.6 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії в збільшеному на 20% розмірі, як жителю населеного пункту, що має статус гірського, починаючи з 13.11.2023 року відповідно до ч.2 ст.6 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні".
Позовні вимоги мотивовані тим, що при призначенні пенсії позивачу не встановлено надбавку за проживання в гірському населеному пункті, у зв'язку із чим позивач звернувся до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про здійснення перерахунку пенсії. Проте, відповідач листом від 15.04.2025 повідомило, що пунктом 6 Прикінцевих положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» визначено, що у 2025 році, зокрема, частина друга статті 6 Закону України “Про статус гірських населених пунктів в Україні», а саме: “розмір державних пенсій, стипендій, всіх передбачених чинним законодавством видів державної матеріальної допомоги громадянам, які одержали статус особи, що працює, проживає або навчається на території населеного пункту, якому статус гірського, збільшується на 20 відсотків», застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Станом на дату розгляду звернення позивача порядок обчислення і розмір підвищення як жителю гірського населеного пункту Кабінетом Міністрів України не визначено. На думку позивача такі дії ГУ ПФУ в Івано-Франківській області є протиправними оскільки, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» розмір державних пенсій, стипендій, всіх передбачених чинним законодавством видів державної матеріальної допомоги громадянам, які одержали статус особи, що працює, проживає або навчається на території населеного пункту, якому надано статус гірського, збільшується на 20 відсотків. Зазначені правові норми не скасовані, і є діючими нормативними актами, а тому вважає, що відповідач зобов'язаний нараховувати 20%, як жителю населеного пункту, яка проживає в населеному пункті, якому надано статус гірського.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.07.2025 відкрито провадження у адміністративній справі. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.
06.08.2025 на адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник заперечив щодо задоволення позовних вимог. У відзиві представниця зазначила, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зазначений розмір пенсії обчислено без врахування підвищення за проживання в гірському населеному пункті, оскільки п. 6 Прикінцевих Положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено, що у 2025 році ч. 2 ст. 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» застосовується у порядку та розмірах, встановлених КМУ. Звертає увагу, що на даний час КМУ ще не прийнято будь-яких рішень відносно підвищення жителю гірських районів. Звернено увагу, що питання визначення права ОСОБА_1 на встановлення виплати доплати буде переглянуто з врахуванням вимог постанови КМУ від 02.07.2025 №793 та за наслідками прийнято відповідне рішення.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та з 12.11.2023 отримує пенсію за віком призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується матеріалами справи.
24.03.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про проведення перерахунку пенсії з 13.11.2023 відповідно до ч.2 ст. 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» (а.с.7).
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області листом від 15.04.2025 №3197-2497/К-02/8-0900/25 повідомило, що п. 6 Прикінцевих Положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено, що у 2025 році ч. 2 ст. 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» застосовується у порядку та розмірах, встановлених КМУ. Звернено увагу, що станом на дату звернення КМУ не визначено порядок обчислення і розмір підвищення як жителю гірського населеного пункту (а.с. 6).
Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, позивач, звернувся до суду з цим позовом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.
За приписами частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя статті 46 Конституції України).
Законом, який встановлює критерії, за якими населені пункти набувають статусу гірських, визначає основні засади державної політики щодо розвитку гірських населених пунктів та гарантії соціального захисту громадян, що у них проживають, працюють або навчаються є Закон України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" від 15 лютого 1995 року за № 56/95-ВР (надалі по тексту також Закон України № 56/95-ВР).
За змістом статті 5 частини 1 Закону України №56/95-ВР статус особи, яка проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського, надається громадянам, що постійно проживають, постійно працюють або навчаються на денних відділеннях навчальних закладів у цьому населеному пункті, про що громадянам виконавчим органом відповідної місцевої ради видається посвідчення встановленого зразка.
Посвідчення видається також окремим громадянам інших населених пунктів та тим, які проживають за межами населених пунктів, умови проживання яких відповідають критеріям, передбаченим у статті 1 цього Закону, а також громадянам, які постійно працюють або несуть службу на лісогосподарських підприємствах, гідрометеорологічних станціях, заставах, обсерваторіях, інших об'єктах, що розташовані поза межами населених пунктів в місцевостях, що відповідають критеріям, передбаченим у статті 1 цього Закону (стаття 5 частина 2 Закону України № 56/95-ВР).
За змістом пункту 2.6. підпункту 5 Порядку №22-1 при призначенні до пенсій надбавок, допомог, додаткової пенсії, компенсації, пенсії за особливі заслуги перед Україною та підвищень відповідно надаються такі документи, зокрема, документи про надання статусу особи, яка проживає, працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського (для підвищення пенсії згідно зі статтею 6 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні").
Учасниками справи не заперечується, що позивач є громадянином, який проживає на території гірського населеного пункту і має право на гарантії і пільги, встановлені Законом України "Про статус гірських населених пунктів в Україні".
Статтею 6 частиною 2 Закону України №56/95-ВР передбачено, що розмір державних пенсій, стипендій, всіх передбачених чинним законодавством видів державної матеріальної допомоги громадянам, які одержали статус особи, що працює, проживає або навчається на території населеного пункту, якому надано статус гірського, збільшується на 20 відсотків.
Судом встановлено, що позивачу призначено пенсію за віком у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 13.11.2023 (а.с. 5).
При цьому, як вбачається із протоколу про призначення пенсії, при визначенні розміру пенсії позивачу не було враховано надбавку у вигляді 20 відсотків, як жителю гірського району, що передбачено статтею 6 частиною 2 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні».
Так, розглянувши заяву позивача, відповідач листом від 15.04.2025 №3197-2497/К-02/8-0900/25 повідомив останнього, що пунктом 6 Прикінцевих Положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", установлено, що у 2025 році стаття 6 частина 2 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" застосовується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Разом з тим, Кабінетом Міністрів України не прийнято будь-яких рішень відносно підвищення жителям гірських районів розміру державних пенсій на 20 відсотків (а.с. 6).
Інших мотивів неврахування при призначенні з 13.11.2023 пенсії позивачу включення до її складових сум підвищення жителям гірських районів розміру державних пенсій на 20 відсотків відповідач суду не навів.
Відповідно до статті 6 частини 2 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні", розмір державних пенсій, стипендій, всіх передбачених чинним законодавством видів державної матеріальної допомоги громадянам, які одержали статус особи, що працює, проживає або навчається на території населеного пункту, якому надано статус гірського, збільшується на 20 відсотків. Фінансування збільшення розміру пенсій, передбачене цією частиною, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Тобто зазначеною нормою законодавцем ґарантовано збільшення, зокрема, розміру державної пенсії на 20 відсотків, громадянам, які одержали відповідний статус, а саме статус особи, що працює, проживає або навчається на території населеного пункту, якому надано статус гірського.
Пунктом 6 Прикінцевих Положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" від 19 листопада 2024 року за № 4059-IX установлено, що у 2025 році застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, серед іншого, частина друга статті 6 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні".
Надаючи правову оцінку доводам відповідача в частині не включення до розміру пенсії позивача сум підвищення жителям гірських районів розміру державних пенсій на 20 відсотків, суд зазначає, що Конституційний Суд України неодноразово висловлював чітку правову позицію щодо неприпустимості внесення змін до інших законів через Закон про Державний бюджет України.
У Рішенні № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року Конституційний Суд України зазначив, що законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки це створює протиріччя у законодавстві та може призвести до скасування або обмеження прав і свобод громадян.
Також у Рішенні № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року Конституційний Суд України підкреслив, що внесення змін до законів України через закон про Державний бюджет, зокрема щодо статусу суддів, оплати праці та інших соціальних гарантій, є неконституційним, оскільки це призводить до звуження обсягу раніше встановлених гарантій.
Аналогічні правові висновки також сформовані Верховним Судом у постанові від 06 вересня 2021 року у справі № 240/722/20, де зазначено, що метою та особливістю закону про Державний бюджет України є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами, спрямовані на їхній соціальний захист, у тому числі й надання пільг, компенсацій і гарантій. Отже, при прийнятті закону про Державний бюджет України мають бути дотримані принципи соціальної, правової держави, верховенства права, забезпечена соціальна стабільність, а також збережені пільги, компенсації і гарантії, заробітна плата та пенсії для забезпечення права кожного на достатній життєвий рівень (стаття 48 Конституції України) (Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007).
Суд зазначає, що Закон України "Про Державний бюджет України" є актом щорічної дії, який визначає основні показники доходів і видатків державного бюджету, а також напрями бюджетної політики на відповідний рік. Змістовно цей закон має обмежене регулююче призначення й не може використовуватись як засіб для внесення змін до чинного законодавства, тим більше до законів, які встановлюють права, обов'язки та гарантії громадян.
Відповідно до статей 6, 8, 19 та 92 Конституції України, законодавство України має відповідати принципам верховенства права, стабільності та юридичної визначеності. Зокрема, положення статті 92 Основного Закону чітко визначають, що виключно законами України визначаються права і свободи громадян, гарантії цих прав і свобод, а також основи соціального захисту.
Слід звернути увагу, що зміст пункту 6 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", відповідно до якого встановлено, що у 2025 році частина 2 статті 6 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" застосовується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Зазначене положення, по суті, змінює зміст вказаної норми спеціального закону, надаючи уряду повноваження визначати порядок і розміри підвищення пенсій громадянам, які проживають у гірських населених пунктах.
Суд зазначає, що не прийняття КМУ нормативно-правового акта, який би регулював порядок обчислення і розмір підвищення як жителю гірського населеного пункту призводить до того, що позивач, як особа, якій надано статус особи, яка проживає території населеного пункту, якому надано статус гірського фактично позбавлений гарантованого йому статтею 6 частиною 2 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" права на підвищення розміру пенсій на 20 відсотків.
Такі дії суперечать принципам правової визначеності, що є складовою верховенства права, а також порушують права громадян, гарантовані чинним законодавством. Конституційний Суд України у своїй правовій позиції, викладеній, зокрема, у рішенні від 9 липня 1998 року №11-рп/98, наголосив, що жоден закон про бюджет не може змінювати чи призупиняти дію інших законів, прийнятих у встановленому порядку, зокрема тих, що визначають соціальні гарантії.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово у своїй судовій практиці (зокрема, постанова від 17 квітня 2018 року у справі №826/12123/16) звертала увагу на недопустимість внесення змін до законодавства шляхом прийняття закону про державний бюджет, оскільки це порушує основи публічного права та норми Конституції України.
Суд вказує на те, що гарантії, встановлені спеціальними законами, не можуть бути обмежені або скасовані актами тимчасового характеру, яким є закон про державний бюджет.
Верховний Суд у справі №640/9677/20 від 16 березня 2021 року зазначив, що право на соціальний захист є комплексним, гарантованим Конституцією України невідчужуваним основоположним правом. Це право має абсолютний характер і не залежить від внесення змін до законів або фінансових можливостей держави. Його обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України
Відсутність затвердженого Урядом порядку або процедури реалізації тієї чи іншої соціальної гарантії, зокрема встановлення розміру державних пенсій, стипендій, всіх передбачених чинним законодавством видів державної матеріальної допомоги громадянам, які одержали статус особи, що працює, проживає або навчається на території населеного пункту, якому надано статус гірського, не може бути підставою для відмови особі у наданні передбаченого законом соціального забезпечення.
Слід зазначити, що у спірних правовідносинах орган пенсійного забезпечення не звільняється від обов'язку забезпечити реалізацію соціального права позивача виключно через те, що відповідний нормативний акт або порядок його реалізації не був розроблений чи затверджений на момент звернення особи за захистом.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність порушення відповідачем права позивача при призначенні пенсії на встановлення підвищення до пенсії в розмірі 20%, як жителю гірського населеного пункту відповідно до статті 6 частини 2 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" від 15 лютого 1995 року за №56/95-ВР.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії в збільшеному на 20% розмірі, як жителю населеного пункту, що має статус гірського, починаючи з 13.11.2023 року відповідно до ч.2 ст.6 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні".
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підсумовуючи викладене, даний позов підлягає задоволенню.
З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, до стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, за рахунок бюджетних асигнувань, на користь ОСОБА_1 належать судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн, понесення яких підтверджується квитанцією від 24.06.2025, яка міститься серед матеріалів справи.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови ОСОБА_1 провести нарахування та виплату пенсії в збільшеному на 20% розмірі, як жителю населеного пункту, що має статус гірського, починаючи з 13.11.2023 відповідно до ч.2 ст.6 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) провести ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) нарахування та виплату пенсії в збільшеному на 20% розмірі, як жителю населеного пункту, що має статус гірського, починаючи з 13.11.2023 року відповідно до ч.2 ст.6 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні".
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень дев'яносто шість копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Гомельчук С.В.