15 жовтня 2025 року Справа № 280/7684/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до Вільнянського відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), третя особа - ОСОБА_1 , про скасування рішення,
02 вересня 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Військової частини НОМЕР_1 (далі - позивач) до ОСОБА_2 (далі - відповідач), треті особи - Вільнянський відділ державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), ОСОБА_1 , в якому позивач просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Вільнянського відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Манзенко Тетяни Леонідівни про накладення штрафу у виконавчому провадженні №76603995 від 15.08.2025.
Ухвалою суду від 08.09.2025 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 15.09.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірна постанова про накладення штрафу є протиправною та такою, що підлягає скасуванню. Позивач зазначає, що державним виконавцем були свідомо порушені строки винесення постанови про накладення штрафу, відповідно свідомо створенні перепони для унеможливлення у законний спосіб та визначений строк відповісти на вимогу виконавця, тим самим уникнувши негативних наслідків у вигляді постанов про накладення штрафів у зв'язку з їх безпідставністю. Також, позивач вказував на те, що ним вчинено дії спрямовані на виконання рішення, що перебувало на виконанні. З урахуванням викладеного у позовній заяві, позивач просив задовольнити позовні вимоги.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів (починаючи з 22.11.2024), здійснити перерахунок та виплату (доплату) ОСОБА_1 розміру посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, премії, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2022 Законом України «Про державний бюджет України на 2022 рік», на відповідний тарифний коефіцієнт за період з 29.04.2022 по 31.12.2022, з урахуванням раніше виплачених сум. Відповідач зазначає, що станом на 15.08.2025 сторонами виконавчого провадження не надано жодного підтвердження (повідомлення) щодо виконання рішення суду, зважаючи на те що на відповідну дату ВЧ НОМЕР_1 обізнана щодо виконання рішення суду за виконавчим провадженням №76603995 у повній мірі. Боржнику надано термін виконання рішення суду протягом 10 робочих днів з дня відкладення 31.07.2025. Відповідно рішення суду не виконано. 15.08.2025 головним державним виконавцем керуючись ст.63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про накладення штрафу на ВЧ НОМЕР_1 у розмірі 5100,00 грн. З урахуванням викладеного у відзиві на позовну заяву, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що на виконанні у Вільнянському відділі державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавче провадження №76603995 з примусового виконання виконавчого листа №280/7238/24 виданий 14.11.2024 Запорізьким окружним адміністративним судом щодо зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату (доплату) ОСОБА_1 розміру посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, премії, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2022 Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», на відповідний тарифний коефіцієнт за період з 29.04.2022 по 31.12.2022, з урахуванням раніше виплачених сум.
12.08.2025 державним виконавцем складено вимогу ВП №76603995, в якій боржника зобов'язано у строк до п'яти робочих днів надати на адресу відділу чинний актуальний розрахунок сум за виконавчим листом №280/7238/24 від 14.11.2024.
15.08.2025 державним виконавцем прийнято постанову про накладення штрафу ВП №76603995, якою за невиконання рішення суду у встановлений виконавцем строк на боржника ВЧ НОМЕР_1 накладено штраф в розмірі 5100,00 грн.
Позивач, не погодившись з постановою про накладення штрафу, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відповідно до яких завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VІІІ примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Частинами першою статті 5 Закону №1404-VІІІ передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до частини першої, пунктів першого частини другої статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (пункти 1, 16 частини третьої, частина четверта статті 18 Закону №1404-VІІІ).
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (частина 6 статті 26 Закону №1404-VІІІ).
Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення врегульовано статтею 63 Закону №1404-VІІІ.
Так, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. (частини 1, 2 статті 63 Закону №1404-VІІІ).
За правилами, встановленими частиною 1 статті 75 Закону №1404-VІІІ у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Таким чином, невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону №1404-VIII. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Суд зазначає, що у даному випадку державним виконавцем не було належним чином перевірено виконання рішення суду, оскільки 12.08.2025 державним виконавцем складено вимогу, в якій позивача було протягом 5-ти днів зобов'язано повідомити про стан виконання рішення, а вже 15.08.2025 на позивача накладено штраф за невиконання рішення суду без поважних причин.
Тобто, відповідач не дочекавшись від позивача відповіді на вимогу застосував до нього штраф без фактичної перевірки стану виконання рішення суду, що свідчить про передчасність застосування штрафних санкцій.
Щодо причин не виконання рішення суду у повному обсязі, суд зазначає таке.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону №1404-VIII, можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
З матеріалів справи слідує, що рішення суду позивачем не виконано у частині виплати коштів, при цьому позивач вважає, що невиконання судового рішення має поважні причини, оскільки відповідне рішення суду не можливо виконати без виділення додаткових асигнувань з Державного бюджету України.
Суд зазначає, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19.
Верховний Суд у постанові від 15 травня 2020 року у справі №812/1813/18, дійшов висновку, що саме поважність причин як умови, з якою Закон України «Про виконавче провадження» пов'язує накладення на боржника штрафу за невиконання судового рішення, є тією обставиною, якій державний виконавець і суди мають надати належну правову оцінку.
Аналогічна позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 10 вересня 2019 року у справі №0840/3476/18, від 07 листопада 2019 року у справі № 420/70/19 та від 15 квітня 2020 року у справі №811/1324/18.
Суд зазначає, що матеріалами справи підтверджується, що від дня набрання рішенням суду законної сили відповідачем вживаються заходи спрямовані на його виконання, зокрема: 10.10.2024 року перерахунок грошового забезпечення для військовослужбовця за період з 29.04.2022 по 19.05.2023 згідно рішення суду №280/7238/24; 05.08.2025 за вих.№Ф_2217 подана Основна заявка-розрахунок на фінансування для виплати грошового забезпечення та підйомної допомоги військовослужбовцям, виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» за напрямом грошового забезпечення.
На підтвердження зазначених обставин надано розрахунок потреби в коштах для військовослужбовців, звільнених з військової служби (переміщених до інших військових частин), виконання судових рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» за напрямом грошового забезпечення Військова частина НОМЕР_1 за серпень 2025 та виписка з рахунку за 08.08.2025.
При цьому, судом встановлено, що на дату спірних правовідносин додаткові асигнування позивачу не виділені.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відсутні обставини, які б свідчили про невиконання позивачем рішення суду без поважних причин, у зв'язку з чим у відповідача не було підстав для застосування до позивача штрафу за невиконання рішення суду.
Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 287 КАС України, суд
Позовні вимоги Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до Вільнянського відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (70000, Запорізька область, Запорізький район, м.Вільнянськ, вул.Бочарова, буд.4, код ЄДРПОУ 35045946), третя особа - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_3 ), про скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Вільнянського відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Манзенко Тетяни Леонідівни про накладення штрафу у виконавчому провадженні №76603995 від 15.08.2025.
Стягнути на користь Військової частини НОМЕР_1 за рахунок бюджетних асигнувань Вільнянського відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя І.В. Новікова