14 жовтня 2025 року Справа № 280/5635/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, 69057, ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), відповідно до якого позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 31 січня 20025 року № 50 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію по віку відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889- VIII;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, періоди роботи в органах державної податкової служби, з 13 серпня 1990 року по 28 квітня 2012 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21 січня 2025 року про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначила, що перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». У зв'язку з тим, що позивач тривалий час працювала в податкових органах вона 21 січня 2025 року звернулась до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про перехід із пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу». Рішенням відповідача від 31 січня 2025 року № 50 позивачу відмовлено в переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно закону України «Про державну службу». Підставою для відмови стало те, що посадові особи органів податкової служби не належать до посад, віднесених до категорій посад державної служби. Вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 31 січня 2025 року № 50 про відмову в перерахунку пенсії - незаконним, а право позивача на отримання пенсії за віком згідно закону України «Про державну службу» - порушеним, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 07 липня 2025 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Окрім того, у ГУ ПФУ в Запорізькій області витребувано засвідчені належним чином копії матеріалів пенсійної справи позивача, а також детальний розрахунок стажу позивача, проведеного за результатами розгляду заяви про перехід на пенсію згідно із Законом України «Про державну службу».
15 липня 2025 року від представника відповідача на адресу суду надійшли докази, витребувані ухвалою судді від 07 липня 2025 року.
23 липня 2025 року від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позов, який містить заперечення проти задоволення позову з огляду наступне. Рішенням Головного управління ПФУ в Запорізькій області № 50 від 31 січня 2025 року позивачу було відмовлено у переведенні на інший вид пенсії у зв'язку з відсутністю права на призначення пенсії відповідно до Закону № 3723. Відповідач вважає, що таке рішення є обґрунтованим та правомірним з огляду на те, що законодавством передбачається можливість збереження права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723 виключно в порядку частини 1 статті 37 Закону № 3723. Враховуючи те, що у позивача станом на 01 травня 2016 року відсутній загальний стаж роботи на посадах державної служби у розмірі 20 років, тобто позивач не відповідає вимогам, встановленим п. 10-12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889, у Головного управління були відсутні законні підстави для призначення позивачу пенсії за віком відповідно до Закону № 889. Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області правомірно відмовило позивачу у переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону № 1058 на пенсію за віком відповідно до Закону № 3723. При цьому, період роботи позивача в органах податкової служби не може бути зарахований до стажу державної служби, оскільки посади, на яких позивач працював у даний період, не відносяться до роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України “Про державну службу». Враховуючи вищевикладене у задоволенні позову просить відмовити.
У період з 06 серпня 2025 року по 07 вересня 2025 року суддя перебував у щорічній оплачуваній відпустці.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Позивач є пенсіонером та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно записів трудової книжки Серії НОМЕР_2 від 10 серпня 1983 року позивач (позивачу):
- 13 серпня 1990 року прийнята на посаду державного податкового інспектора до Державної податкової інспекції по Вільнянському району;
- 11 листопада 1991 року переведена на посаду сташого державного податкового інспектора того ж відділу що і раніше;
- 12 листопада 1992 року присвоєно звання інспектора податкової служби І рангу;
- 01 січня 1994 року призначена на посаду начальника відділу оподаткування доходів громадян, підприємців, управління податків і зборів;
- 04 травня 1994 року прийнято присягу державного служюовця;
- 17 лютого 1998 року призначена на посаду в.о. начальника відділу податку на доход, майно, транспортні засоби та держмито Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області;
- 01 квітня 1998 року призначена на посаду начальника відділу податків з фізичних осіб;
- 03 липня 2000 року призначена на посаду начальника відділу справляння податків з фізичних осіб, управління оподаткування фізичних осіб;
- 06 серпня 2002 року призначена на посаду начальника відділу оподаткування фізичних осіб;
- 17 жовтня 2003 року призначена на посаду заступника начальника державної податкової інспекції - начальника відділу оподаткування фізичних осіб, що прийнята за конкурсом;
- 24 листопада 2003 року присвоєне спеціальне звання «Радник податкової служби третього рангу»;
- 24 травня 2005 року в порядку переведення призначена на посаду заступника начальника відділу оподаткування фізичних осіб - завідувача сектору справляння податків з фізичних осіб;
- 26 вересня 2005 року призначена на посаду начальника відділу оподаткування фізичних осіб, що прийнята за конкурсом;
- 24 листопада 2006 року було присвоєно спеціальне звання «Радник податкової служби другого рангу»;
- 16 березня 2012 року призначена на посаду начальника відділу оподаткування фізичних осіб Вільнянської міжрайонної Державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби;
- 28 квітня 2012 року звільнена з посади начальника відділу оподаткування фізичних осіб Вільнянської МДПІ Запорізької області ДПС за угодою сторін.
У зв'язку з тим, що позивач тривалий час працювала в податкових органах вона 21 січня 2025 року звернулась до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про перехід із пенсії за віком відповідно до закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно закону України «Про державну службу».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №50 від 31 січня 2025 року позивачу відмовлено в переведенні з пенсії за віком відповідно до закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно закону України «Про державну службу». Підставою для відмови стало те, що посадові особи органів податкової служби не належать до посад, віднесених до категорій посад державної служби.
Не погоджуючись із рішенням відповідача про відмову в перерахунку пенсії, вважаючи його незаконним, позивачка звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить із наступного.
Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01 травня 2016 року визначалися Законом №3723-ХІІ.
01 травня 2016 року набув чинності Закон №889-VIII, згідно з пунктом 2 розділу ХІ якого визнано такими, що втратили чинність: Закон України Про державну службу (Відомості Верховної Ради України, 1993 рік, № 52, стаття 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Згідно із пунктами 10 - 12 розділу ХІ Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України Про державну службу (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, №52, стаття 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу (Відомості Верховної Ради України, 1993 рік, №52, стаття 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України Про державну службу (Відомості Верховної Ради України, 1993 рік, №52, стаття 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу (Відомості Верховної Ради України, 1993 рік, №52, стаття 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
За приписами частини першої статті 37 Закону № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 822/524/18).
Отже, після 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом №889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону 3723-ХІІ вік і страховий стаж (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10 липня 2018 року № 591/6970/16-а).
З матеріалів справи вбачається, що єдиною підставою для відмови у переведенні на пенсію є недостатність стажу державної служби, а саме: не зарахування служби позивача в податкових органах до державної служби з 25 листопада 2003 року по 28 квітня 2012 року. Період роботи з 13 серпня 1990 року по 24 листопада 2003 року згідно відзиву на позов зараховано відповідачем до стажу державної служби позивача (13 років 3 місяці 12 днів).
Статтею 37 Закону №3723-ХІІ визначено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пунктом 8 розділу ХІ Закону №889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
До спірних правовідносин підлягає застосуванню Порядок обчислення стажу державної служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року №283 (далі- Порядок №283) (вказаний правовий висновок відображено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі №735/939/17).
За змістом пункту 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання.
Відповідно до пунктів 342.1. та 342.4. Податкового кодексу України посадовою особою контролюючого органу може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, якщо інше не передбачено законом, та на яку покладено виконання завдань, зазначених у цьому Кодексі та Митному кодексі України. Посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.
Згідно із пунктом 344.1. Податкового кодексу України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу".
При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання (ранги) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_2 від 10 серпня 1983 року позивач у період 13 серпня 1990 року по 28 квітня 2012 року працювала на різних посадах в Державній податковій службі та позивачу присвоювалися спеціальні ранги.
З урахуванням вищевказаних періодів роботи позивача в Державній податковій службі (інспекції), стаж роботи позивача на державній службі станом на 01 травня 2016 року становить понад 25 років.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що у ГУ ПФУ в Запорізькій області під час розгляду заяви позивача не було фактичних та правових підстав для не зарахування до стажу державної служби позивача усіх періодів роботи на посадах в податкових органах (з 13 серпня 1990 року по 28 квітня 2012 року) та відмови у зв'язку із цим у переведенні позивача на інший вид пенсії, а у позивача наявні умови, передбачені частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ (а саме, досягнення віку (на час звернення із заявою мала повних 60 роки), наявність не менш як 10 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців станом на 01 травня 2016 року, та страхового стажу, для реалізації права на одержання пенсії державного службовця згідно із пунктами 10, 12 розділу ХІ Закону №889-VIII та відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Вказане свідчить про протиправність дій відповідача в частині зарахування позивачу до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців лише частини періоду її роботи в Державній податковій службі (інспекції).
Також, вказане свідчить про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 31 січня 20025 року № 50 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію по віку відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889- VII,у зв'язку із чим таке рішення підлягає скасуванню, а заява позивача від 21 січня 2025 року - повторному перегляду, із зарахуванням позивачу до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців усього періоду її роботи в Державній податковій службі (інспекції) з 13 серпня 1990 року по 28 квітня 2012 року.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення адміністративного позову.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 2, 72-77, 244, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про державну службу», суд, -
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 31 січня 20025 року № 50 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію по віку відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889- VIII.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, періоди роботи в органах державної податкової служби, з 13 серпня 1990 року по 28 квітня 2012 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21 січня 2025 року про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення виготовлено в повному обсязі 14 жовтня 2025 року.
Суддя Д.В. Татаринов