15 жовтня 2025 року м. Ужгород№ 260/3490/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просить: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 28.03.2025 №071750013733 щодо відмови у призначенні пенсії; 2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити пенсію ОСОБА_1 від 21.03.2025, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 19.09.1985 по 15.07.1991.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що 21 березня 2025 року вона звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою про призначення пенсії за віком, до якої долучила всі необхідні документи. Однак за результатами розгляду поданих документів у призначенні пенсії було відмовлено з мотивів відсутності необхідного страхового стажу. Так, до страхового стажу не було зараховано окремі періоди роботи за відсутності в матеріалах електронної пенсійної справи особистого повідомлення заявниці про одержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації та виявлення розбіжностей між датою звільнення з роботи та датою наказу про звільнення. Вважає такі мотиви відмови органу Пенсійного фонду України протиправними.
22 травня 2025 року відповідач 2 подав до суду відзив на позов №0700-0801-8/29587 від 20.05.2025, в якому із заявленими позовними вимогами не погоджується. Так, зазначає, що за результатами перевірки поданих позивачем документів було встановлено відсутність в достатнього страхового стажу, тому у призначенні пенсії за віком було правомірно відмовлено. При цьому зазначає, що для зарахування спірного періоду до стажу роботи позивач мала надати уточнюючі довідки про підтвердження стажу за періоди трудової діяльності та особисте повідомлення про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації.
Ухвала про відкриття провадження у справі від 13 травня 2025 року була доставлена до особистого електронного кабінету відповідача 1 в підсистемі «Електронний суд» 13 травня 2025 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, складеною відповідальним працівником Закарпатського окружного адміністративного суду.
Проте відповідач 1 відзив у встановлений судом строк до суду не надіслав, про причини неподання такого не повідомив, про продовження процесуального строку для його подання не клопотав.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
З огляду на вищенаведене суд вважає за можливе застосувати наслідки, передбачені ч. 4 ст. 159 КАС України.
Дослідивши подані сторонами документи та матеріали справи, розглянувши доводи сторін, наведені ними в письмових заявах, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 21 березня 2025 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - ГУ ПФУ в Закарпатській області) із заявою про призначення пенсії за віком.
Подана ОСОБА_1 заява про призначення пенсії була скерована відповідно до принципу екстериторіальності для розгляду до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - ГУ ПФУ в Хмельницькій області).
За результатами розгляду поданих ОСОБА_1 документів рішенням ГУ ПФУ в Хмельницькій області №071750013733 від 28.03.2025 у призначенні пенсії за віком відмовлено у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Зокрема, до такого зараховано 25 років 6 місяців 4 дні. При цьому до страхового стажу не включено періоди роботи на території російської федерації з 19.09.1985 по 15.07.1991 відповідно до записів трудової книжки від 21.01.1982 НОМЕР_1 , оскільки в матеріалах електронної пенсійної справи відсутнє особисте повідомлення заявниці про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації та виявлено розбіжність між датою звільнення з роботи (15.07.1991) та датою наказу про звільнення (08.04.1991).
Не погоджуючись із зазначеним рішенням органу Пенсійного фонду України, з метою захисту права на пенсійне забезпечення позивач звернулася з даним адміністративним позовом до суду.
Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.
Зі змісту ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 частини першої Європейської соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Ст. 46 Конституції України також передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, в тому числі, міжнародними зобов'язаннями України.
Питання виникнення та реалізації права громадян на пенсійне забезпечення врегульоване положеннями Законів України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон №1788) та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058) (в редакціях, чинних на момент призначення пенсії).
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №1058, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, в тому числі, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Під «страховим стажем» згідно з ч. 1 ст. 24 Закону №1058 слід розуміти період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону №1058, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону №1058).
Згідно до ч. 1 ст. 56 Закону №1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Положеннями ст. 62 Закону №1788 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Вказане кореспондується також з положеннями п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993р. (далі - Інструкція) та п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 р. (далі - Порядок).
Відповідно до п. 2.2 Інструкції, до трудової книжки вносяться наступні відомості: про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіхи в роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Згідно п. 2.3 Інструкції записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (2.4 Інструкції).
Вказане кореспондується також з положеннями Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 №162 (далі - Інструкція №162) (що була чинна на момент видачі трудової книжки позивача).
З матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачами, що позивач при зверненні за призначенням пенсії подала трудову книжку НОМЕР_1 від 21.01.1982.
Разом з тим, ГУ ПФУ в Хмельницькій області відмовилося зарахувати період трудової діяльності з 19.09.1985 по 15.07.1991 згідно з відомостями трудової книжки до страхового стажу позивача.
Свою відмову зарахувати такий період до страхового стажу позивача ГУ ПФУ в Хмельницькій області аргументує, в тому числі, тим, що дата звільнення (15.07.1991) не відповідає даті наказу про звільнення з роботи (08.04.1991).
З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.
З відомостей трудової книжки НОМЕР_1 вбачається, що 19 вересня 1985 року ОСОБА_1 була прийнята на роботу на посаду повара 4 розряду столової №24 відділу робочого постачання СМП 544 на підставі наказу №384 від 17.09.1985, з якої звільнена по догляду за дитиною дошкільного віку на підставі ст. 31 ЗКпП РСФСР згідно з наказом №68-к від 08 квітня 1991 року.
Відомості про прийняття та звільнення з роботи зроблені акуратно, кульковою ручкою, завірені підписом уповноваженої особи та печаткою підприємства.
З цього приводу суд вважає за необхідне звернути увагу відповідачів на те, що обов'язок щодо повноти та правильності внесення до трудової книжки даних покладено на роботодавця, тобто на підприємство, де працювала позивач.
Отже, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів уповноваженою особою і, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини уповноваженого органу не може бути підставою для позбавлення позивача її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.
Така правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 21.02.2018 року у справі №687/975/17, від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а.
Трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповненням роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення такої.
Право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
З огляду на зазначене спірний період трудової діяльності підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача при вирішенні питання про призначення пенсії.
Стосовно відсутності особистого повідомлення щодо неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації суд враховує таке.
Відповідно до змісту оскарженого рішення №071750013733 року від 28.03.2025, ГУ ПФУ в Хмельницькій області стверджує про неможливість зарахувати до страхового стажу позивачу спірний період з огляду на неподання позивачем особистого повідомлення з посиланням на п. 14-4 розділу 15 Прикінцевих положень Закону №1058.
Так, зазначена законодавча норма передбачає, що громадянам України, які проживають на тимчасово окупованих територіях України або під час тимчасової окупації територій виїхали на підконтрольну Україні територію, виплата пенсії згідно з цим Законом проводиться за умови неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та російської федерації неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.
Отже, п. 14-4 розділу 15 Прикінцевих положень Закону №1058 дійсно передбачає необхідність особистого підтвердження громадянином, який звернувся за призначенням пенсії, про неотримання такої в російській федерації. Однак така норма стосується виключно осіб, які проживають на тимчасово окупованих територіях України або під час тимчасової окупації територій виїхали на підконтрольну Україні територію.
В свою чергу ОСОБА_1 з 20 серпня 1992 року зареєстрована та проживає в с. Холмець Ужгородського району Закарпатської області, що підтверджується відомостями паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 . Жодних доказів проживання позивача на тимчасово окупованій території відповідачі суду не надали. З огляду на зазначене суд вважає, що положення п. 14-4 розділу 15 Прикінцевих положень Закону №1058 на ОСОБА_1 не поширюють.
Оскільки за результатами розгляду даної адміністративної справи судом встановлено протиправність незарахування відповідачем 1 трудової діяльності ОСОБА_1 у період з 19.09.1985 по 15.07.1991 до її страхового стажу, оскаржене рішення №071750013733 від 28 березня 2025 року підлягає скасуванню.
Суд враховує, що наявний у позивача страховий стаж, з урахуванням висновків суду за результатами розгляду даної справи, є достатнім в розумінні ст. 26 Закону №1058 для призначення пенсії за віком. Тому з метою належного та ефективного захисту прав позивача суд вважає за можливе зобов'язати відповідача 1 призначити ОСОБА_1 пенсію на підставі поданої нею заяви.
Вирішуючи питання дати, з якої слід призначити пенсію, суд враховує наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону №1058, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Пенсія за віком, що призначається автоматично (без звернення особи), - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, крім випадків відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про страховий стаж застрахованої особи, необхідний для призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. У разі якщо документи про страховий стаж не подані протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, вважається, що застрахована особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.
Так, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до органу Пенсійного фонду України за призначенням пенсії 21 березня 2025 року, тобто поза межами 3-місячного строку, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону №1058. Тому ГУ ПФУ в Хмельницькій області слід зобов'язати призначити пенсію позивачу з дати звернення, а саме з 21 березня 2025 року.
Таким чином, провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють спірні правовідносини, крізь призму встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновки про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (місцезнаходження: вул. Гната Чекірди, буд. 10, м. Хмельницький, Хмельницька обл., 29013, код ЄДРПОУ - 21318350), Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (місцезнаходження: пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ - 20453063) про протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №071750013733 року від 28.03.2025 «Про відмову у призначенні пенсії».
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 19.09.1985 року по 15.07.1991 рік та призначити пенсію за віком з 21 березня 2025 року.
4. Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (місцезнаходження: вул. Гната Чекірди, буд. 10, м. Хмельницький, Хмельницька обл., 29013, код ЄДРПОУ - 21318350) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_3 ) 968,96 гривень (Дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 коп.) судових витрат.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяР.О. Ващилін