про залишення позовної заяви без руху
15 жовтня 2025 рокум. Ужгород№ 260/8358/25
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Калинич Я.М., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Закарпатського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області, в якій просить суд:.
1. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДМС України в Закарпатській області щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви особи без громадянства ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
2. Зобов'язати Головне управління ДМС України в Закарпатській області розглянути заяву особи без громадянства ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту відповідно до вимог Закону України від 08.07.2011 №3671-VI «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» та Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ Україні від 07.09.2011 №649 і прийняти рішення за результатами розгляду заяви.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.160, 161, 172 цього Кодексу.
При вирішенні питання про прийняття позовної заяви до провадження, досліджуючи зміст та обґрунтованість позовної заяви та наданих документів до позовної заяви, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.
Згідно з частиною 4 статті 161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Статтею 94 КАС України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом.
Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Таким чином, згідно зі змістом ст.94 КАС України кожний письмовий доказ, наданий до позову, повинен бути засвідченим в порядку, встановленому чинним законодавством, або самим позивачем, якщо оригінал доказу знаходиться у нього.
Частиною 1 статті 10 Конституції України встановлено, що державною мовою в Україні є українська мова.
Згідно з статтею 12 Закону України «Про судоустрій і статус судів» судочинство в Україні провадиться державною мовою. Застосування інших мов у судочинстві здійснюється у випадках і порядку, визначених законом.
Згідно з частиною першою статті 15 КАС України судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою.
Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасників судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють (частина третя статті 15 КАС України).
Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом.
Документи складені іноземною мовою мають бути перекладені уповноваженими особами українською мовою, їх відповідність засвідчена нотаріально.
Засвідчити правильність перекладу документа з однієї мови на іншу має право будь-який нотаріус України як державний, так і приватний. Також, відповідно до ст.38 Закону «Про нотаріат», засвідчити правильність перекладу можуть консульські установи України.
Нотаріус засвідчує правильність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови. Для перекладу надаються оригінали документів або їх нотаріально засвідчені копії. Документи, викладені на двох і більше окремих аркушах, що подаються для засвідчення вірності перекладу або засвідчення справжності підпису перекладача, повинні бути з'єднані у спосіб, що унеможливлює їх роз'єднання без порушення цілісності, пронумеровані і скріплені підписом відповідної посадової особи та печаткою юридичної особи (у разі наявності), яка видала документ.
Згідно пункту 2.3. Порядку ведення Державною міграційною службою України Довідково-інформаційного реєстру перекладачів, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 березня 2013 року №228, до Реєстру перекладачів вносяться такі відомості:
- прізвище, ім'я, по батькові перекладача;
- номер свідоцтва (диплома) про кваліфікацію перекладача або інший документ, що підтверджує володіння іноземною мовою;
- місцезнаходження перекладача;
- номери контактних телефонів, адреса електронної пошти, інші засоби зв'язку перекладача;
- іноземні мови, якими володіє перекладач, форма перекладу (усний чи письмовий);
- дата внесення відомостей до Реєстру перекладачів.
З огляду на наведене, процедура посвідчення нотаріусом офіційного перекладу документів в межах якої перекладач разом з документом, що встановлює його особу, повинен надати документ, який підтверджує його кваліфікацію, що передбачено пунктом 2.2 глави 8 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України №296/5 від 22.02.2012.
Документи для здійснення перекладу можуть надаватися як фізичними особами (це, до прикладу, свідоцтво про шлюб, свідоцтво про народження, свідоцтво про смерть, паспорт, трудова книжка тощо), так і юридичними особами (статут, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, ліцензія тощо).
Відповідно до статті 79 Закону України «Про нотаріат» нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови. Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус.
Згідно з Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, якщо одночасно вчиняється й переклад на іншу мову, то переклад розміщується поруч із текстом документа на одній сторінці, розділеній вертикальною рискою таким чином, щоб оригінальний текст розташовувався з лівого боку, а переклад з правого. Переклад має бути зроблений з усього тексту документа і закінчуватися підписами. Під текстами оригіналу та перекладу розмішується підпис перекладача у разі здійснення перекладу перекладачем. Посвідчувальний напис викладається під текстами документа і перекладу з нього. Переклад, розміщений на окремому від оригіналу чи копії аркуші, прикріплюється до нього, прошнуровується і скріплюється підписом нотаріуса і його печаткою.
Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус. Перекладач разом з документом, що встановлює його особу, повинен надати документ, який підтверджує його кваліфікацію.
Якщо нотаріус засвідчує правильність перекладу документа з однієї мови на іншу, тексти перекладів викладаються на спеціальних бланках нотаріальних документів як на лицьовому, так і на зворотному боці цих бланків.
Відтак, при зверненні із позовною заявою позивач разом із документами, які виготовлені на іноземній мові, повинен надати належним чином засвідчені переклади вказаних документів на державну мову.
У той же час, відповідність оригіналів додатків до позовної заяви у цій справі, складених іноземною мовою, їх перекладеним державною мовою копіям посвідчені представником підприємства за довіреністю.
Також відповідно до статті 71 КАС України перекладачем є особа, яка вільно володіє мовою, якою здійснюється адміністративне судочинство, та іншою мовою, знання якої необхідне для усного або письмового перекладу з однієї мови на іншу. Кваліфікація перекладача підтверджується відповідним документом, виданим у порядку, встановленому законодавством. Перекладач зобов'язаний здійснювати повний і правильний переклад, посвідчувати правильність перекладу своїм підписом на процесуальних документах, що вручаються сторонам у перекладі на їх рідну мову або мову, якою вони володіють.
Отже, аналізуючи зазначені положення закону слід дійти висновку, що перекладачем у адміністративному судочинстві може бути особа за умови вільного володіння відповідною мовою, що підтверджується відповідним документом про кваліфікацію, а правильний переклад посвідчується підписом перекладача на процесуальних документах.
Крім того, правила здійснення перекладу передбачені ДСТУ 4309:2004 «Інформація та документація. ОФОРМЛЕННЯ ПЕРЕКЛАДІВ (ISO 2384:1977, MOD)», пунктом 18 якого передбачено, що ім'я (імена) перекладача(-ів) завжди треба подавати як обов'язковий елемент для ідентифікації перекладу (згідно з рекомендаціями Міжнародної федерації перекладачів та рекомендацією №5, прийнятою ЮНЕСКО).
Виходячи з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 долучив до позовної заяви документи, які виготовлені іноземною мовою, та надало не засвідчені належним чином переклади, до того ж не всіх додатків до позовної заяви. Так, частина додатків до позовної заяви у перекладі здійснені Василем Жуківським, проте на підтвердження повноважень її як перекладача відповідні документи не долучені. На підтвердження вільного володіння іноземною мовою перекладачем Василем Жуківським, відповідних документів щодо фахової кваліфікації не надано.
Згідно з частиною третьою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до частини другої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Так, частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011 передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, встановлюється ставка судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік» установлено у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня - 3028 гривень.
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
У прохальній частині позовної заяви позивач просить суд: визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДМС України в Закарпатській області щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви особи без громадянства ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту та зобов'язати Головне управління ДМС України в Закарпатській області розглянути заяву особи без громадянства ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту відповідно до вимог Закону України від 08.07.2011 №3671-VI «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» та Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ Україні від 07.09.2011 №649 і прийняти рішення за результатами розгляду заяви.
Суд звертає увагу на те, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.
Аналогічний правовий висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.11.2020 у справі №9901/67/20 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 93218001) та Верховним Судом у постанові від 09.09.2020 у справі №540/2321/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 91414456).
Таким чином, позовна заява містить одну вимогу немайнового характеру, а сума судового збору, яка має були сплачена позивачем за звернення до суду з позовною заявою, становить 1211,20 грн. (3028,00 грн. х 0,4).
Позивачем всупереч вимогам КАС України не додано доказів сплати судового збору за звернення з позовною заявою.
У позовній заяві позивач зазначив про звільнення від сплати судового збору за звернення з позовною заявою до суду на підставі пункту 14 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», з приводу чого суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 14 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».
В свою чергу, стаття 12 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» регулює оскарження рішень щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового захисту, а саме: рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; рішення, що приймаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, щодо визнання іноземця або особи без громадянства біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; рішення про втрату чи позбавлення статусу біженця або додаткового захисту; рішення про скасування рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, за скаргою особи; повідомлення про відхилення скарги про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Процедура розгляду в Україні заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату, позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, визначена Правилами розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затвердженими Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2011 №649.
Цими ж Правилами затверджені форми рішень, які приймають територіальні органи Державної міграційної служби України.
У позовній заяві позивачка оскаржує бездіяльність Головного управління ДМС України в Закарпатській області щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви особи без громадянства ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Враховуючи, що предметом позову у даній справі не є оскарження рішення, визначеного статтею 12 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», суд дійшов висновку про те, що на позивача не поширюються пільги зі сплати судового збору, встановлені п.14 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Таким чином, позивачу у порядку усунення недоліків позовної заяви необхідно надати суду оригінал платіжного доручення (квитанції) про сплату судового збору у розмірі 1211,20 грн., який слід сплатити за наступними реквізитами: отримувач коштів - ГУК у Зак. обл/Ужгородська тг/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37975895; банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.); код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача - UA988999980313141206084007493; код класифікації доходів бюджету 22030101; призначення платежу*; 101; _____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ____(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Закарпатський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).
Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовну заяву ОСОБА_1 слід залишити без руху та встановити строк для усунення недоліків шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у належному розмірі та додатків до позовної заяви у перекладі у відповідності до вимог законодавства з іноземної мови на державну мову та документів, що підтверджують кваліфікацію перекладача і вільне володіння мовами, переклад з яких здійснюється, або шляхом надання до суду належним чином перекладених всіх додатків до позовної заяви із посвідченням їх підписом перекладача з необхідним рівнем кваліфікації у відповідності до ст.71 КАС України.
Керуючись статтями 71, 160, 161, 169, 248, 256 КАС України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати позивачу строк п'ять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків, вказаних у мотивувальній частині ухвали.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Попередити позивача, що у випадку не виправлення недоліків, вказаних в ухвалі про залишення позовної заяви без руху у встановлені судом строки, позовна заява буде повернута позивачеві.
Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.
Суддя Я. М. Калинич