15 жовтня 2025 рокум. Ужгород№ 260/3585/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючої - судді Маєцької Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії , -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якій просить: 1) Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 03.04.2025 року за № 921060809616 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до стажу державної служби, що дає право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу»: період проходження ОСОБА_1 строкової військової служби в рядах Радянської Армії з 30.11.1970 року по 20.12.1972 року; період роботи ОСОБА_1 на посаді інспектора Чопської митниці з 07.03.1973 по 16.05.1982 року; період роботи ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора Чопської митниці з 17.05.1982 року по 24.09.1987 року; період роботи ОСОБА_1 на посаді начальника пасажирського відділу №5 Чопської митниці з 25.09.1987 року 15.03.1990 року; період роботи ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Чопської митниці - коменданта митних контрольно-пропускних пунктів з 16.03.1990 року по 20.02.1992; період роботи ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора Чопської митниці з 21.02.1992 року по 17.08.1992 року; період роботи ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста з питань охорони культурної спадщини управління у справах культури, спорту, сім'ї та молоді Ужгородської міської ради з 13.01.2011 року по 28.02.2011 року; 2) Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити та здійснити нарахування і виплату з 27.03.2025 року ОСОБА_1 пенсії державного службовця за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 19.12.1993 року № 3723-ХІІ, пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889 у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідці про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели кваліфікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели кваліфікацію посад державної служби від 26.03.2025 року за №234-15/4 та довідці про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели кваліфікацію посад державної служби, або який працював у державних органах , що провели кваліфікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 26.03.2025 року за №234-15/3.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області та отримує пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 27 березня 2025 року позивач звернувся до ГУ ПФ України в Закарпатській області із заявою про переведення його на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу». Однак, рішенням від 08.04.2025 року позивачу відмовлено у переведенні на інший вид пенсії згідно Закону України «Про державну службу», оскільки відсутній стаж державної служби. Позивач зазначає, що посадові особи митних органів, яким присвоєно спеціальні звання є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому періоди проходження служби в митних органах повинні зараховуватися до стажу державної служби, яка дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Стаж роботи позивача на різних посадах в митних органах становить 19 років 5 місяців 10 днів. Відтак, на переконання позивача, стаж набутий ним на посадах державної служби або прирівняних ним посад до 01.05.2016 року, з 07.03.1973 року по 17.08.1992 року підлягає зарахуванню до стажу державної служби. Також вважає, що до стажу державної служби підлягає зарахуванню період роботи з 13.01.2011 року по 28.02.2011 року на посаді головного спеціаліста з питань охорони культурної спадщини управління у справах культури, спорту, сім'ї та молоді Ужгородської міської ради та період проходження військової служби з 30.11.1970 року по 20.12.1972 року. Враховуючи відповідність віку позивача, його страхового стажу та стажу державної служби відповідач неправомірно відмовив у переведенні на пенсію державного службовця за віком, відповідно до Закону України «Про державну службу».
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову, в зв'язку з тим, що в разі присвоєння спеціального звання відповідно до ст. 573 Митного кодексу України надбавка за ранг державного службовця не виплачується і відповідно ці посади не належать до посад, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723-ХІІ. Крім того, зазначає, що у період з 13.01.2011 року по 28.02.2011 року позивач працював на посаді головного спеціаліста з питань охорони культурної спадщини управління у справах культури, спорту, сім'ї та молоді Ужгородської міської ради. Позивач прийняв посаду посадової особи місцевого самоврядування та йому присвоєно ранг посадової особи місцевого самоврядування. Відповідач зазначає, що посадові особи місцевого самоврядування не є державними службовцями, а тому періоди роботи на посадах службовців в органах місцевого самоврядування можуть бути зараховані до стажу державної служби до набрання чинності Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07 червня 2001 року № 2493-ІІІ до 04 липня 2001 року. Таким чином, на переконання відповідача, оскільки позивачу присвоювалось персональне звання «радник митної служби 3 рангу», 11 ранг посадової особи місцевого самоврядування та позивач не приймав присягу Державного службовця, йому не присвоювались ранги державного службовця, періоди роботи на митниці та на посаді службовця в органі місцевого самоврядування не можуть бути зараховані до стажу державної служби.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.
Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України отримує пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
27 березня 2025 року позивач звернувся до ГУ ПФ України із заявою про переведення його з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу».
Однак, рішенням ГУ ПФ України в Закарпатській області від 03 квітня 2025 року № 921060809616 відмовлено позивачу в переході на інший вид пенсії згідно Закону України «Про державну службу», оскільки відсутній стаж державної служби, підстав для зарахування довідок про складові заробітної плати № № 234-15/3, № 234-15/4 від 26.03.2025 року не має.
Вважаючи таке рішення протиправним позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступні обставини та положення законодавства.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон 1058-IV) особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Відповідно до Закону № 889-VIII та постанови Кабінету Міністрів України № 622 від 14.09.2016 року «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону № 1058-IV.
Відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII (далі - Закон №3723-XII) - на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
01.05.2016 набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон України «Про державну службу» № 889-VIII), відповідно до підпункту 1 пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» визначено визнати такими, що втратив чинність Закон України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Тобто, до 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України «Про державну службу» №889-VIII право на пенсію державного службовця мали особи, які: а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж; б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Після 01.05.2016, відповідно до статті 90 Закону України «Про державну службу» № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому, законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ (далі - Закон України «Про державну службу» № 3723-ХІІ).
Так, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Законом України «Про державну службу» № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» за № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною 1 статті 25 Закону №3723-XII було визначено, що основними критеріями класифікації посад державних службовців є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу.
До 01.05.2016 посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби, визначались Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 «Про порядок обчислення стажу державної служби» (далі -Порядок №283).
Відповідно до п. 2 Порядку № 282 до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишньої УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком, зокрема в Міністерствах і відомствах СРСР, міністерствах і відомствах республік СРСР (включаючи головні управління, управління, що відповідно до затвердженої Урядом структури входили до центрального апарату цих міністерств і відомств), місцевих органах державного управління міністерств і відомств УРСР та інших республік, а також СРСР.
Крім того, згідно з пунктом 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України "Про державну службу", а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком; на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання.
За правилами п. 4 Порядку № 283 документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.
Відповідно до записів в трудовій книжці позивач у період з 07.03.1973 року по 17.08.1992 року працював на різних посадах в Чопській митниці, а саме: з 07.03.1973 по 16.05.1982 на посаді інспектора Чопської митниці; з 17.05.1982 року по 24.09.1987 року на посаді старшого інспектора Чопської митниці; з 25.09.1987 року 15.03.1990 року на посаді начальника пасажирського відділу №5; з 16.03.1990 року по 20.02.1992 на посаді заступника начальника митниці - коменданта митних контрольно-пропускних пунктів; з 21.02.1992 року по 17.08.1992 року на посаді старшого інспектора.
Спеціальним законом, що визначає статус працівників митної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності є Митний кодекс України.
Стаття 154 Митного кодексу України 1991 року передбачала, що службовим особам митних органів України присвоюються персональні звання відповідно до займаних посад і стажу роботи.
Статтею 430 Митного кодексу України 2002 року (який набрав чинності 1 січня 2004 року) визначено, що пенсійне забезпечення посадових осіб митної служби України здійснюється відповідно до умов і порядку, встановлених Законом України "Про державну службу". Пенсійне забезпечення працівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, які не є посадовими особами, здійснюється на загальних підставах відповідно до законодавства України про пенсійне забезпечення.
Частиною 1 статті 569 Митного кодексу України 2012 року встановлено, що працівники органів доходів і зборів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи органів доходів і зборів є державними службовцями.
Відповідно до статті 588 Митного кодексу України 2012 року пенсійне забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". При цьому, період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в органах доходів і зборів зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Частиною 2 статті 588 Митного кодексу України 2012 року визначено, що пенсійне забезпечення працівників органів доходів і зборів, які не є посадовими особами, здійснюється на підставах та у порядку, встановлених законом.
Таким чином, суд вважає, що період роботи (служби) позивача в митних органах з 07.03. 1973 року по 17.08.1992 року зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу".
Щодо зарахування до стажу державної служби періоду роботи позивача в органі місцевого самоврядування, суд зазначає наступне.
Відповідно до записів трудової книжки позивача, він 13.01.2011 року призначений на посаду головного спеціаліста з питань охорони культурної спадщини Управління у справах культури, спорту, сім'ї та молоді Ужгородської міської ради та 28 лютого 2011 року звільнений з вказаної посади, у зв'язку з досягненням граничного віку перебування на службі та виходом на пенсію.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 46 Закону № 889-VIII час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування», входить до стажу державної служби.
Відповідно до частини третьої статті 46 Закону України «Про державну службу», Кабінет Міністрів України постановою від 25 березня 2016 року № 229 затвердив «Порядок обчислення стажу державної служби» (далі - Порядок №229).
Частиною 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року №229, визнано такою, що втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року № 283 "Порядок обчислення стажу державної служби".
Згідно абзацу 6 пункту 4 Порядку № 229 до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Згідно з пунктом 6 Порядку №229, стаж державної служби за період роботи (служби) до набрання чинності Законом №889 - VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про державну службу» № 889 - VIII від 10.12.2015.
Відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889 - VIII, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. Отже, в даному випадку належить керуватися Порядком обчислення стажу держаної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року за №283.
Постанова Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року №283 «Порядок обчислення стажу державної служби" (далі - Порядок №283), була прийнята на виконання постанови Верховної Ради України від 16 грудня 1993 року "Про введення в дію Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-XII.
Абзацом 13 пункту 2 Порядку №283 передбачено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема: на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених статтею 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Згідно із статтею 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 7 червня 2001 року № 2493-III, в органах місцевого самоврядування встановлюються, зокрема такі категорії посад: шоста категорія - посади керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, керівників структурних підрозділів виконавчого апарату районних та секретаріатів районних у містах Києві та Севастополі рад та їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст районного значення), районних у містах рад та їх заступників, помічників голів, радників, консультантів, начальників секторів, головних бухгалтерів, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного значення та міста Сімферополя) рад.
Згідно правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 10.05.2018 по справі №351/1792/17, суд дійшов висновку, що після набрання чинності Законом України «Пpo державну службу» №889 положення законодавства в частині механізму обрахунку стажу державної служби не змінилися. Відповідно до статті 46 Закону України «Про державну службу» № 889 та пункту 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» зараховується до стажу державної служби.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 11 квітня 2023 року по справі №1.380.2019.003855, ухвалах від 28.10.2024 по справі №560/21/99/23, від 25.11.2024 по справі №240/3372/24.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права. викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи викладене, період роботи позивача з 13.01.2011 року по 28.02.2011 року на посаді головного спеціаліста з питань охорони культурної спадщини управління у справах культури спорту, сім'ї та молоді Ужгородської міської ради підлягає зарахуванню до стажу державної служби позивача.
Крім того, записами в трудовій книжці позивача та копією військового квитка підтверджується, що позивач у період з 30.11.1970 року по 20.12.1972 року проходив військову службу.
Статтею 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їх сімей.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
У відповідності до частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», абзацу 2 частини 1 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Наведене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постанові № 334/4034/16-а від 15.01.2020 року в подібних правовідносинах.
З огляду на вищенаведене, період проходження позивачем військової служби з 30.11.1970 року по 20.12.1972 року підлягає зарахуванню до стажу державної служби.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що у відповідача ГУ ПФУ в Закарпатській області не було фактичних та правових підстав для не зарахування до стажу державної служби позивача вищевказаних періодів та відмови у зв'язку із цим у переведенні позивача на інший вид пенсії, а у позивача наявні умови, передбачені частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ (а саме, досягнення віку, наявність не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та страхового стажу), для реалізації права на одержання пенсії державних службовців згідно із пунктом 12 розділу ХІ Закону №889-VIII та відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 622 пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Станом на дату виникнення спірних правовідносин позивач отримує пенсію за віком, яка йому обчислюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому, позивач має право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ.
Суд встановив, що із заявою про призначення на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області позивач звернувся 27.03.2025 року.
Таким чином, ураховуючи вимоги Порядку №622, пенсія позивачу має бути призначена саме з 27.03.2025 року , тобто з дати звернення.
Стосовно врахування довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії, суд зазначає таке.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 затверджено «Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб» (далі Порядок №622), пунктом 4 якого передбачено, що пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Абзацом 6 пункту 4 Порядку №622, 4 в редакції Постанови № 823 від 12.07.2024, яка застосовується з 01.01.2024 визначено, що за бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на дату виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п'ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах, визначених законодавством, таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі. Середньомісячна сума зазначених виплат за місяць визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за місяць на фактичну чисельність державних службовців за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.
Для призначення пенсії державного службовця особам, зазначеним в абзаці першому пункту 4-2 Порядку №662, та особам, які працювали у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби, подаються довідки про:
- посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років за останнім місцем роботи на державній службі за формою згідно з додатком 4;
- розміри виплат, зазначених в абзаці шостому пункту 4 цього Порядку, за формою згідно з додатком 6.
Пунктом 5 Порядку №622 встановлено, що довідки про заробітну плату державних службовців, визначені за формами згідно з додатками 1-6, видаються виключно для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-XII «Про державну службу» та не є підставою для перегляду раніше призначеної пенсії державного службовця.
Враховуючи вищенаведене, довідка про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели кваліфікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели кваліфікацію посад державної служби від 26.03.2025 року за №234-15/4 та довідка про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели кваліфікацію посад державної служби, або який працював у державних органах , що провели кваліфікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 26.03.2025 року за №234 15/3 повинні братися відповідачем до уваги при призначенні та розрахунку розміру пенсії позивача відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII.
При цьому, суд зазначає, що вищевказані довідки містять гербову печатку Управління у справах культури, молоді та спорту Ужгородської міської ради та підписи керівника та головного бухгалтера.
У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем не доведено правомірності рішення від 03.04.2025 року № 921060809616, у зв'язку з чим, суд приходить висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір у розмірі 968,96 належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063) - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 03.04.2025 року № 921060809616.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби період проходження військової служби з 30.11.1970 року по 20.12.1972 року, період роботи на посадах в митних органах з 07.03.1973 року по 17.08.1992 року та період роботи на посаді головного спеціаліста з питань охорони культурної спадщини Управління у справах культури, спорту, сім'ї та молоді Ужгородської міської ради з 13.01.2011 року по 28.02.2011 року та перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-ІV, на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 19.12.1993 року № 3723-ХІІ, п. п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIIІ, у розмірі 60 % від заробітку, зазначеного в довідці про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели кваліфікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели кваліфікацію посад державної служби від 26.03.2025 року за №234-15/4 та довідці про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели кваліфікацію посад державної служби, або який працював у державних органах , що провели кваліфікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 26.03.2025 року за №234-15/3, виданих Управлінням у справах культури, молоді та спорту Ужгородської міської ради, починаючи з 27 березня 2025 року, та здійснити перерахунок та виплату його пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.
4.Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88008, пл. Народна, 4, м. Ужгород, Закарпатська область, код ЄДРПОУ 20453063) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень дев'яносто шість копійок).
5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяН.Д. Маєцька