15 жовтня 2025 року м. Житомир справа № 240/19985/25
категорія 112010201
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Окис Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії,
установив:
У серпні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Житомирській області) щодо виплати пенсії у розмірі 71% сум грошового забезпечення з 01 лютого 2023 року на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України №11/22505 від 07 січня 2025 року без обмеження максимальним розміром з 01 березня 2023 року та зобов'язання вчинити відповідні дії.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ (далі - Закон України №2262-ХІІ). За результатами проведення перерахунку пенсії на виконання рішення суду, відповідач зменшив її розмір з 71% до 70% грошового забезпечення. Такі дії відповідача, на переконання позивача, є протиправним, а право на отримання пенсії у розмірі, визначеному на момент її призначення, закріплено Закон України №2262-ХІІ та підтверджено постановою Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року, прийнятою за результатами розгляду зразкової справи №240/5401/18. До того ж, відповідач після проведення перерахунку пенсії проводить виплату із застосуванням її обмеження максимальним розміром.
Ухвалою суду від 13 серпня 2025 року позов прийнято до провадження, призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи судом, що підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи.
08 вересня 2025 року до суду надійшов відзив з витребуваними судом документами, в якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що на виконання рішення суду позивачу проведено перерахунок пенсії відповідно до положень Закон України №2262-ХІІ. Оскільки на момент проведення перерахунку пенсії положення зазначеного нормативно-правового акта передбачали, що її максимальний розмір не може перевищувати 70% грошового забезпечення, правові підстави для застосування 71% були відсутні. Після проведення такого перерахунку орган Пенсійного фонду України застосував положення Закону України «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668-VI (далі - Закон України №3668-VI) та проводить нарахування і виплату пенсії із застосуванням обмеження її розміру 10 прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Оскільки положення названого Закону неконституційними не визнавались, правові підстави для задоволення позову, на переконання відповідача, відсутні. Окрім цього, посилається на пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» від 03 січня 2025 року №1 (далі - Постанова №1) та статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19 листопада 2024 року № 4059-IX (далі - Закон України №4059-ІХ).
Також відповідач заявив клопотання про залучення Міністерство соціальної політики України до участі в цій справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, у задоволенні якого ухвалою суду від 15 жовтня 2025 року відмовлено.
У період з 17 по 29 вересня 2025 року головуюча суддя перебувала у стані тимчасової непрацездатності, а з 03 по 08 жовтня 2025 року у відпустці.
На підставі пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Суд установив, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Житомирській області та отримує пенсію відповідно до Закону України №2262-ХІІ.
Згідно наданого відповідачем розрахунку пенсія призначена у розмірі 71% грошового забезпечення.
З 01 липня 2025 року, на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01 травня 2025 року у справі № 240/4909/25, відповідачем з 01 лютого 2023 року проведено перерахунок пенсії позивача на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення, за наслідками якого розмір пенсії визначено, виходячи з 70% грошового забезпечення та обмежено її розмір максимальним розміром, який дорівнює 10 прожитковим мінімумам.
Уважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся із цим позовом до суду.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Щодо зменшення відсоткового розміру пенсії, суд зазначає наступне.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб, є Закон України №2262-ХІІ.
Відповідно до частини 4 статті 63 цього Закону у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів» від 06 грудня 2016 року №1774-VIII, яка набрала чинності з 01 січня 2017 року, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
З такого законодавчого регулювання слідує, що Кабінету Міністрів України делеговано право встановлювати умови, порядок та розміри пенсійних виплат при перерахунку пенсії звільненим із служби військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом, що узгоджується з функціями Уряду України, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України.
Відповідно до статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», згідно з пунктами 2 та 3 якого Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку. Головні управління Пенсійного фонду України у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки за формою згідно з додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (далі уповноважені органи) видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії. На підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України (редакція, чинна на момент перерахунку пенсії позивача).
Відповідно до пункту 4 цього Порядку перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами 2 і 3 статті 51 Закону України №2262-ХІІ. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Пунктом 5 згаданого Порядку визначено, що під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704) встановлено, зокрема, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (пункт 2 постанови). Також цією Постановою установлені тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схема тарифних розрядів за основними типовими посадами, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями.
У подальшому Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103), пунктом 1 якої постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України №2262-ХІІ до 01 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із цим Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01 березня 2018 року відповідно до Постанови №704.
Таким чином, відсотковий розмір при призначенні пенсії визначається статтею 13 Закону України №2262-ХІІ на момент призначення пенсії, а розміри складових пенсії визначаються Кабінетом Міністрів України.
Як убачається із наведених норм, такі складові пенсії, як і їх розміри, не є сталими і регулюються постановами Кабінету Міністрів України.
У свою чергу, відсоткове співвідношення, установлене статтею 13 Закону України №2262-ХІІ, уже призначеної пенсії до складових грошового забезпечення (окладу) є сталим, оскільки визначається на день призначення пенсії.
Позивачу пенсія була призначена у грудні 2010 року, її розмір складав 71% від грошового забезпечення.
На момент виникнення спірних правовідносин було установлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 % відповідних сум грошового забезпечення.
Разом з тим застосування цього показника до перерахунку пенсії позивача є протиправним, як тому, що стосується призначення нових пенсій, а не перерахунку раніше призначених, так і з огляду на те, що законодавчо діє принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України.
Отже, порядок перерахунку призначених пенсій військовослужбовців урегульований нормами статті 63 Закону України №2262-ХІІ, яка змін не зазнавала, а також нормами Постанови №704 та Постанови № 103, тому застосування статті 13 Закону України №2262-ХІІ, яка регулює призначення пенсій, є протиправним, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення.
Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі №240/5401/18.
Додатково суд зауважує, що в ухвалі від 12 січня 2023 року у справі №380/24477/21 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для прийняття такої до розгляду з підстав необхідності відступлення від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 24 вересня 2021 року у справі №620/5437/20, від 21 грудня 2021 року у справі №580/5962/20, які ухвалені за інших фактичних обставин, та постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі №240/5401/18.
Щодо правомірності обмеження максимальним розміром пенсії, призначеної на підставі Закону України № 2262-XII, суд указує наступне.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі цього Закону, 10 прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України № 3668-VI, який набрав законної сили 01 жовтня 2011 року.
Відповідно до положень статті 2 цього Закону максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, Закону України №2262-ХІІ, не може перевищувати 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас Законом України № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону України № 2262-XII такого змісту: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини 7 статті 43 Закону України № 2262-XII.
Отже, зазначена правова норма втратила чинність з 20 грудня 2016 року.
Ухвалюючи таке рішення Конституційний Суд України виходив із того, що норми - принципи частини 5 статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Суд стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом України № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною 5 статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону України № 2262-XII, 10 прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом України № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону України № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону України № 3668-VI.
Тобто, положення частини 7 статті 43 Закону України № 2262-XII та положення частини 1 статті 2 Закону України № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон України № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону України № 2262-XII) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у рішенні від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини 7 статті 43 Закону України № 2262-XII.
Додатково суд зауважує, що 12 жовтня 2022 року Конституційний Суд України розглянув справу за конституційними скаргами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів статті 2 Закону України № 3668-VI (щодо соціальних гарантій для захисників і захисниць України) та ухвалив рішення, яким визнав оспорювані приписи названого Закону неконституційними.
Цим рішенням Конституційний Суд України визнав неконституційними приписи статті 2 Закону України № 3668-VI, що поширюють свою дію на Закон України № 2262-ХІІ, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, що мають бути забезпечені державою відповідно до спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.
Отже, на момент виникнення спірних правовідносин положення статті 2 Закону України № 3668-VI, на які посилається відповідач, втратили свою чинність.
Посилання відповідача на Постанову 1 та Закон України №4059-ІХ суд до уваги не приймає, оскільки такі не застосовувались при порахунку пенсії з 01 лютого 2023 року на виконання рішення суду, як убачається з перерахунку пенсії з 01 липня 2025 року наданого самим же відповідачем.
Суд критично оцінює посилання відповідача на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 24 червня 2020 року у справі №580/234/19, від 21 травня 2021 року у справі №347/2083/16 та від 27 січня 2021 року у справі №344/1326/17, з огляду на те, що предмет спору у цій справі стосується питання правомірності перерахунку пенсії без обмеження максимальним розміром особі, якій остання призначена відповідно до Закону України № 2262-XII. Суд також зазначає, що статус позивача та правовий акт, відповідно до якого йому призначено пенсію, має безпосередній вплив на вирішення спірних правовідносин, які виникли у цій справі.
Приміром, щодо посилання відповідача на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24 червня 2020 року у справі № 580/234/19, суд зазначає, що останній висловлений Судом щодо категорії осіб, яким пенсії призначені як працівникам льотного складу. Відтак, указане свідчить про те, що названа постанова та рішення у цій справі, прийняті за різних фактичних обставин справи, з урахуванням різної нормативної бази, що у своїй сукупності не дозволяє їх застосувати у розглядуваному спорі.
Справи № 347/2083/16 та 344/1326/17 стосуються іншого періоду, в який діяла загальна норма частини 1 статті 2 Закону України № 3668-VI, яка встановлювала обмеження пенсії 10 прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, а тому висновки Верховного Суду у них не є релевантними до спірних правовідносин.
Суд наголошує, що положення пункту 2 Постанови №168 до спірних правовідносин не підлягають застосуванню, оскільки обмеження пенсії позивачу максимальним розміром відбулось на підставі статті 43 Закону України № 2262-XII, а також статті 2 Закону України №3668-VI та стосувалось всього розміру перерахованої пенсії, а не виключно основного розміру пенсії, як передбачено указаним пунктом Постанови №168.
Статтею 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
В справі «East/West Alliance Limited» проти України» (№ 19336/04) ЄСПЛ указує, що дія статті 13 Конвенції вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією «небезпідставної скарги» та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов'язання за цим положенням.
Межі обов'язків за відповідною правовою нормою різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа № 30210/96).
З огляду на наведене, з урахуванням установлених обставин, суд дійшов висновку, що порушені права позивача підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Житомирській області щодо зменшення розміру пенсії позивача до 70% грошового забезпечення та обмеження її максимального розміру, а також зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії виходячи з розрахунку 71% грошового забезпечення з 01 лютого 2023 року та без обмеження максимальним розміром з урахуванням раніше виплачених сум.
На підставі положень частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись положеннями статей 2, 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 262, 263, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо зменшення ОСОБА_1 розміру пенсії до 70% грошового забезпечення.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01 лютого 2023 року, виходячи з розрахунку 71% грошового забезпечення з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо обмеження призначеної ОСОБА_1 пенсії максимальним розміром.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії без обмеження максимальним розміром з 01 лютого 2023 року з урахуванням виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене протягом 30 днів з дати його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Т.О. Окис
15.10.25