15 жовтня 2025 року м. Житомир справа № 240/13672/25
категорія 105000000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Майстренко Н.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Державної казначейської служби у Житомирській області, в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області, які призвели до включення виконавчого листа Богунського районного суду міста Житомира від 16.12.2024 по справі №295/5455/24 замість першої до третьої черги погашення заборгованості;
- зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Житомирській області змінити чергу погашення заборгованості за судовим рішенням, яке набрало законної сили, та включити виконавчий лист Богунського районного суду міста Житомира від 16.12.2024 по справі №295/5455/24 замість третьої до першої черги погашення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з метою організації примусового виконання рішення Богунського районного суду міста Житомира від 04.11.2024 у справі №295/5455/24, позивач звернулась до Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області із заявою від 06.01.2025, в якій просила виконати виконавчий лист Богунського районного суду міста Житомира від 16.12.2024 по справі №295/5455/24 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 в порядку спадкування недоотримані ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсійні виплати згідно перерахунку за рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 07.04.2021 року в справі №240/901/20 в розмірі 621227,20 грн. Листом від 22.08.2024 відповідач повідомив, що виконавчий лист підлягає виконанню за третьою чергою погашення заборгованості, що стало підставою звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
08.07.2025 через систему "Електронний суд" представником Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області подано відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог та зазначає, що 03.02.2025 року виконавчий лист Богунського районного суду міста Житомира від 16.12.2024 по справі №295/5455/24 включено до першої черги погашення заборгованості.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 262, ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами із прийняттям рішення відповідно до ч.5 ст.250 КАС України.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 07.04.2021 у справі №240/9011/20 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, яке набрало законної сили, крім іншого, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести ОСОБА_2 нарахування та виплату підвищення та доплату до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру 3-х мінімальних заробітних плат, встановлених законом про Державний бюджет України на відповідний рік щомісячно з 17 липня 2018 року.
Рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 04.11.2024 у справі №295/5455/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 в порядку спадкування недоотримані ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсійні виплати згідно перерахунку за рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 07.04.2021 року в справі №240/901/20 в розмірі 621227,20 грн.
Позивач надіслала до Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області виконавчий лист Богунського районного суду міста Житомира у справі №295/5455/24 для виконання.
Листом від 22.08.2024 відповідач повідомив про відсутність можливості безспірного списання коштів державного бюджету з рахунків боржника та включення вказаного виконавчого листа до третьої черги погашення заборгованості.
Вважаючи такі дії протиправними, а свої права порушеними, позивач звернулася до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що приписами статті 129-1 Конституції України, статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено принцип обов'язковості судових рішень, відповідно до якого судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Частиною 2 статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII визначено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Визначення черговості погашення заборгованості за виконавчими документами, врегульовані правовими нормами Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 № 4901-VI (далі - Закон № 4901-VI).
Особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу визначає ст. 3 Закону № 4901-VI.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Частиною 2 статті 3 Закону № 4901-VI передбачено, що стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом № 1404, із заявою про виконання рішення суду.
Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч. 4 ст. 3 Закону № 4901-VI перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.
Пунктом 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 4901-VI установлено, що виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення.
Заборгованість погашається в такій черговості:
- у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також у зв'язку з втратою годувальника;
- у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов'язаними з трудовими правовідносинами;
- у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду.
Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі - Порядок № 845).
Відповідно до п. 1 Порядку № 845 цей Порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.
За визначенням, наведеним у п. 2 Порядку № 845, безспірне списання операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів;
Згідно з п. 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Пунктом 8 Порядку № 845 визначено, що органи Казначейства після надходження документів, зазначених у п. п. 6 і 7 цього Порядку:
1) приймають їх до розгляду та реєструють відповідно до вимог організації діловодства. На заяві стягувача про виконання рішення про стягнення коштів (супровідному листі керівника відповідного органу державної виконавчої служби) зазначається дата надходження і вхідний номер;
2) здійснюють попередній розгляд документів, за результатами якого визначають необхідність отримання від стягувача інших відомостей для виконання рішення про стягнення коштів;
3) повідомляють стягувачеві (представникові стягувача) на його письмову вимогу про прийняття, реєстрацію та результати попереднього розгляду документів.
Відповідно до п. 15 Порядку № 845 дії органів Казначейства з виконання виконавчих документів можуть бути оскаржені до Казначейства або суду.
Суть спірних відносин у цій справі зведена до визначення черговості погашення заборгованості за виконавчим листом Богунського районного суду міста Житомира по справі №295/5455/24.
Так, позивач вважає, що вказані кошти є пенсійними виплатами, а тому така заборгованість підлягає погашенню у першу чергу, а відповідач відносить їх до складу спадкового майна та, відповідно, третьої черги погашення заборгованості.
Суд зауважує, що відповідно до ст.1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
За приписами статті 52 цього ж Закону сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
У статті 91 Закону України "Про пенсійне забезпечення" зазначено, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
З наданої до відзиву на позовну заяву копії витягу з історії змін платіжного документа станом на 01.07.2025 вбачається, що виконавчий лист Богунського районного суду міста Житомира від 16.12.2024 по справі №295/5455/24 03.02.2025 року включено до першої черги погашення заборгованості.
Відтак, в ході розгляду справи не підтверджено обставин порушення прав позивача щодо черговості погашення заборгованості за виконавчим листом Богунського районного суду міста Житомира від 16.12.2024 по справі №295/5455/24.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України визначено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з ч. 2 ст. 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З наведеного випливає, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Таким чином, враховуючи той факт, що виконавчий лист Богунського районного суду міста Житомира від 16.12.2024 по справі №295/5455/24 року відповідачем 03.02.2025 включено до першої черги погашення заборгованості, за результатами розгляду справи фактів порушення прав позивача з боку відповідачів не встановлено, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Підстави для розподілу судових витрат у відповідності до вимог ст.139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 6-9, 77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області (вул. Новий Бульвар, 5, м. Житомир, 10014, РНОКПП/ЄДРПОУ: 37976485) відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.М. Майстренко