15 жовтня 2025 року м. Житомир справа № 240/13622/25
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Майстренко Н.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якому просить:
- визнати неправомірною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо неврахування до страхового стажу при призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 27.03.2024 року згідно заяви №583 від 29.03.2024 року періоду роботи з 15.11.1985 по 04.05.1993 в Баранівському райпобуткомбінаті по трудовій книжці НОМЕР_1 від 25.12 1982 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу період роботи з 15.11.1985 по 04.05.1993 в Баранівському райпобуткомбінаті по трудовій книжці НОМЕР_1 від 25.12.1982 року та провести доплату пенсії з 27.03.2024 по 22.08.2024 за період отримання пенсії по Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач отримує пенсію по віку відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 21.10.2024 року позивач звернулась до пенсійного органу з вимогою надати розрахунок пенсії. Отримавши відповідь, їй стало відомо, що відповідач неправомірно не зарахував до страхового стажу період з 15.11.1985 по 04.05.1993 при призначенні пенсії по віку. Вважаючи таку бездіяльність протиправною, вона звернулася до суду за захистом порушених прав.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог за безпідставністю. Представник вказав, що за результатами розгляду заяви позивача від 22.08.2024 про призначення пенсії встановлено, що під час призначення пенсії за віком до страхового стажу не було зараховано період роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 25.12.1982: з 15.11.1985 року по 04.05.1993 року в Баранівському райпобуткомбінаті, оскільки, всупереч приписам Інструкції № 58, запис про звільнення завірено печаткою підприємства "БАРАНІВКА-СЕРВІС", а інформація про реорганізацію підприємства відсутня. Отже, правові підстави для зарахування спірного періоду роботи в Баранівському райпобуткомбінаті до страхового стажу позивача відсутні. На думку відповідача, вимоги позовної заяви є такими, що не підлягають задоволенню з огляду на їх необґрунтованість.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 262, ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами із прийняттям рішення відповідно до ч.5 ст.250 КАС України.
Розглянувши дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) з особливостями, визначеними статтями 257 - 262 КАС України, а також дослідивши подані сторонами документи, суд встановив таке.
Судом встановлено, що позивач звернулася 29.03.2024 до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області за принципом екстериторіальності було розглянуто заяву про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058 та прийнято рішення від 05.04.2024 № 064450009988 про призначення позивачу пенсії за віком відповідно до Закону № 1058 з 27.03.2024 року. Страховий стаж позивача на день призначення пенсії склав 33 роки 1 місяці 7 днів, який визначено Головним управлінням.
З 29.03.2024 року позивачу було призначено пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до поданої заяви від 22.08.2024 позивача з 22.08.2024 року переведено на пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України «Про державну службу».
Під час призначення пенсії за віком до страхового стажу не було зараховано період роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 25.12.1982: з 15.11.1985 року по 04.05.1993 року в Баранівському райпобуткомбінаті, оскільки, всупереч приписам Інструкції № 58, запис про звільнення завірено печаткою підприємства "БАРАНІВКА-СЕРВІС", а інформація про реорганізацію підприємства відсутня.
Вважаючи бездіяльність щодо незарахування до страхового стажу періоду роботи з 15.11.1985 по 04.05.1993 при призначенні пенсії за віком протиправною, позивач звернулася до суду з вказаним позовом за захистом порушених прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до частин першої четвертої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-XII визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У разі відсутності трудової книжки або допущенні порушення під час її ведення (відсутність потрібних записів, їх невідповідність існуючим вимогам тощо) необхідно керуватися «Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (зі змінами).
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (надалі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису. Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.
У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження стажу роботи приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
З аналізу наведених норм слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, зокрема довідок, особових рахунків і відомостей на видачу заробітної плати.
При цьому відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Відповідно до пункту 17-1 Порядку № 637 у разі коли в трудовій книжці є записи з виправленнями або недостовірні чи неточні записи про періоди роботи на підприємствах, в установах, організаціях або їх правонаступниках, розташованих на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, стаж роботи, який дає право на пенсію, зараховується у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики.
Згідно із пунктом 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Так, судом встановлено та не заперечується сторонами, що до страхового стажу позивача при призначені пенсії за віком з 27.03.2024 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не зараховано період роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 25.12.1982: з 15.11.1985 року по 04.05.1993 року в Баранівському райпобуткомбінаті, оскільки, всупереч приписам Інструкції № 58, запис про звільнення завірено печаткою підприємства "Баранівка-Сервіс", інформація про реорганізацію підприємства відсутня.
Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 № 58 затверджена Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників (надалі Інструкція №58).
Згідно п. 1.1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Згідно п. 1.2 Інструкції №58 трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.
Правила заповнення трудової книжки закріплені у п. 2 цієї Інструкції, та відповідно до п. 2.1 Інструкції №58, трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами.
Згідно п. 2.2 Інструкції №58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Згідно п. 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Згідно п. 2.12 Інструкції №58 після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
До прийняття наведеної вище Інструкції, порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях регламентувався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162, правилами якої було також передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
На підставі викладеного, суд зазначає, що відповідальність за повноту і точність тих чи інших записів в трудовій книжці покладено на власника підприємства, установи, організації або на уповноважену ним особу, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган. Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій належить трудова книжка, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Такий правовий висновок щодо застосування норм права наведений Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 (справа №687/975/17), від 23.04.2019 (справа №593/1452/16-а), від 30.09.2021 (справа №300/860/17), висновки якого мають враховувати суди відповідно до положень частини п'ятої статті 242 КАС України.
З огляду на наведене, відсутність у записах трудової книжки запису про зміну найменування підприємства не може бути підставою для неврахування відповідних періодів трудової діяльності при обчисленні стажу роботи (до впровадження персоніфікованого обліку), оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві та, у свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист.
У постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17 вказано, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, яка звернулася за пенсією, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Згідно підпункту 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, Управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.
Відтак, враховуючи наведене, у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих особою документів відповідач наділений правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності.
З копії листа ГУ ПФУ в Житомирській області від 10.04.2025 №180-14368/3-02/8-0600/25 слідує, що на запит пенсійного органу отримано уточнюючі довідки від 09.01.2025 за №№ 4, 5, 6, видані КП «Баранівка-Сервіс», про страховий стаж позивача за період з 15.11.1985 по 04.05.1993.
Аналізуючи зазначене, суд дійшов висновку, що у пенсійного органу були відсутні підстави для незарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 15.11.1985 по 04.05.1993 в Баранівському райпобуткомбінаті згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 25.12.1982 року при призначені пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 27.03.2024 року
Водночас, позивач просить зобов'язати відповідача провести доплату пенсії з 27.03.2024 по 22.08.2024 за період отримання пенсії по Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Проте, як встановлено судом під час розгляду справи, саме з 29.03.2024 до 21.08.2024 позивач отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а з 22.08.2024 року позивача переведено на пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України «Про державну службу».
Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, відповідачем не доведено правомірність незарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 15.11.1985 по 04.05.1993 в Баранівському райпобуткомбінаті по трудовій книжці НОМЕР_1 від 25.12.1982 року.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов належить задовольнити частково шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити перерахунок та виплату позивачці пенсії за віком з 27.03.2024 по 21.08.2024, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 15.11.1985 по 04.05.1993 в Баранівському райпобуткомбінаті по трудовій книжці НОМЕР_1 від 25.12.1982 року, з урахуванням проведених виплат.
Питання відшкодування судового збору вирішується на підставі положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 241 - 246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, код ЄДРПОУ 13844159) задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо неврахування до страхового стажу ОСОБА_1 при призначенні з 27.03.2024 року пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоду роботи з 15.11.1985 по 04.05.1993 в Баранівському райпобуткомбінаті по трудовій книжці НОМЕР_1 від 25.12 1982 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити з 27.03.2024 по 21.08.2024 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 15.11.1985 по 04.05.1993 в Баранівському райпобуткомбінаті по трудовій книжці НОМЕР_1 від 25.12.1982 року, з урахуванням проведених виплат.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 1211 грн. 20 коп. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.М. Майстренко