про повернення позовної заяви
14 жовтня 2025 року м. Житомир справа № 240/22422/25
категорія 106030200
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Майстренко Наталія Миколаївна, розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
В Житомирський окружний адміністративний суд звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , у якій він просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 яка полягає у незастосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції, чинній з 29.01.2020 року при обчисленні ОСОБА_1 в період з 28.02.2022 по 12.07.2025 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме невизначення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мiнiмуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови.
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та доплатити ОСОБА_1 за період з 28.02.2022 по 12.07.2025 року включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток, грошової допомоги при звільненні, обчисливши їх із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції, чинній з 29.01.2020 року, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 02.12.2021 року № 1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 01.01.2022 року, Законом України від 03.11.2022 року № 2710-ІХ "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 01.01.2023 року, Законом України від 09.11.2023 року № 3460-ІХ "Про Державний бюджет України на 2024 рік" на 01.01.2024 року, Законом України від 19.11.2024 року № 4059-ІХ "Про Державний бюджет України на 2025 рік" на 01.01.2025 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, без зміни при проведення такого перерахунку попередньо встановлених відсоткових розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.
Звертаючись 18.09.2025 року з цим позовом, позивач пропустив встановлений частиною 1 статті 233 Кодексу законів про працю України строк звернення до суду з вимогами щодо перерахунку основних та додаткових видів грошового забезпечення.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 року позовну заяву було залишено без руху, оскільки щодо періоду з 19.07.2022 по 17.06.2025 року, за який позивач просить здійснити перерахунок та виплату основних та додаткових видів грошового забезпечення, позивачем при поданні позову пропущено тримісячний строк звернення до суду, без заявлення клопотання про його поновлення та неповідомлення поважних причин пропуску цього строку.
03.10.2025 року судом отримано заяву позивача, подану його представником, про поновлення строку звернення до суду.
В обґрунтування поданої заяви представник позивача зазначає, що позивач був звільнений 12.07.2025 року. Цієї ж дати йому видано грошовий атестат, про що позивач розписався, відтак, позов подано до суду без порушення процесуальних строків.
Оцінюючи наведені представником позивача підстави для поновлення строку звернення до суду, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що процесуальним законом зобов'язано учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки згідно із частиною 2 статті КАС України і що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними (постанови Верховного Суду 10 лютого 2023 року по справі № 640/20580/20, від 9 листопада 2023 року у справі № 520/12478/22, від 26 квітня 2024 року у справі №160/6427/23 та інші).
Згідно частини 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Як передбачено частиною 3 статті 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до правових висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених у постановах від 27.04.2023 у справі №300/4201/22 та від 25.04.2023 у справі №380/15245/22, положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці. Положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Так, спеціальним законодавством, яке регламентує порядок здійснення виплат грошового забезпечення військовослужбовцям, не врегульовано питання строків звернення до суду у зв'язку з порушенням відповідачем законодавства про оплату праці (виплату грошового забезпечення), однак, такі питання регулює Кодекс законів про працю України.
Законом України від 01.07.2022 року № 2352-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин", який набув чинності 19.07.2022 року (далі - Закон № 2352-ІХ), внесено зміни, зокрема, до статті 233 Кодексу законів про працю України.
Приписами частини 1 статті 233 Кодексу законів про працю України в редакції Закону № 2352-ІХ передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Відповідно до частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Тобто частина 2 статті 233 КЗпП України стосується справ про суми заробітної плати (грошового забезпечення), які були нараховані та не виплачені працівникові при звільненні й відомості про які мають бути підтверджені, зокрема, грошовим атестатом.
Виплати, які належать військовослужбовцям при звільненні, визначаються, зокрема, Законом України від 20.12.1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", постановою КМУ від 16.03.2016 р. № 178 "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно", "Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197, Законом України від 15.11.1996 року № 504/96-ВР "Про відпустки" тощо.
Виходячи з системного аналізу норм наведених нормативно-правових актів до виплат при звільненні військовослужбовця належать, зокрема:
- компенсація за невикористані щорічні відпустки, зокрема за минулі роки;
- компенсація за невикористану додаткову відпустку у разі наявності УБД - 14 діб за кожний рік служби (включаючи рік отримання УБД та рік звільнення);
- одноразова грошова допомога при звільненні;
- компенсація за недоотримане речове майно;
- матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, якщо її не виплатили за рік служби;
- одноразова допомога для оздоровлення, якщо в поточному році її не було виплачено.
Що стосується справ про виплату грошового забезпечення, яке не було нараховано і виплачено позивачеві до звільнення, то в такому випадку слід керуватися частиною 1 статті 233 КЗпП України.
Предметом позовних вимог є вимога про перерахунок позивачу за період з 28.02.2022 по 12.07.2025 року (день виключення позивача із списків особового складу військової частини), з урахуванням раніше проведених виплат, сум грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток, грошової допомоги при звільненні шляхом обчислення їх розмірів з посадового окладу та окладу за військовим званням з врахуванням положень постанови КМУ № 704 від 30.08.2017 року в редакції, чинній з 29.01.2020 року.
Тобто, предметом спору є вимога про перерахунок основних видів грошового забезпечення (посадового окладу та окладу за військовим званням), строк звернення до суду з якою регламентований частиною 1 статті 233 КЗпП України, та похідних від такого перерахунку виплат при звільненні.
Спірний період з 28.02.2022 по 12.07.2025 року умовно варто поділити на дві частини: до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" (19.07.2022 року) та після цього.
В частині вимог про перерахунок основних та додаткових видів грошового забезпечення за період з 28.02.2022 до 19.07.2022 року спірні правовідносини регулюються положеннями статті 233 Кодексу законів про працю України, у редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", яка визначає право особи на звернення до суду у разі порушення законодавства про оплату праці з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Проте, в частині вимог про перерахунок основних та додаткових видів грошового забезпечення за період з 19.07.2022 року по 12.07.2025 року спірні правовідносини регулюються вже нині чинною редакцією статті 233 Кодексу законів про працю України.
Суд наголошує, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників процесу та своєчасного виконання ними передбачених процесуальним законом певних процесуальних дій.
В спростування доводів представника позивача щодо дотримання строку звернення до суду з моменту отримання позивачем грошового атестату, суд вважає необхідним зазначити про таке.
Відповідно до пункту 2 розділу І, пункту 1 розділу XXIII, пункту 1 розділу XXIV "Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260, посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років відносяться до щомісячних основних видів грошового забезпечення; надбавки, доплати, підвищення та премії - до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а грошові допомоги для оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань - до одноразових додаткових видів грошового забезпечення, які надаються один раз на рік.
Чинним законодавством передбачена щомісячна оплата праці (виплата грошового забезпечення).
В пункті 8 розділу І "Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", затвердженого наказом МО України від 07.06.2018 року № 260, зазначено:
"Грошове забезпечення виплачується:
щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий;
одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України)."
За загальним правилом, перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися, не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Статтею 30 Розділу IV "Права працівника на оплату праці та її захист" Закону України "Про оплату праці" встановлений обов'язок роботодавця при кожній виплаті заробітної плати повідомити працівника про такі дані (загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати), що належать до періоду, за який провадиться оплата праці, і, відповідно, право працівника знати такі дані.
З огляду на імперативність норми закону про регулярність виплати заробітної плати (грошового забезпечення) право заявника на звернення до суду у разі незгоди із повнотою платежів з оплати праці у межах кожного окремого календарного місяця виникає не у момент настання події припинення публічної служби (у тому числі і у спосіб звільнення з військової служби), а у момент настання календарної дати, коли суб'єктом владних повноважень повинен бути проведений платіж за кожен окремий календарний місяць.
Поряд з цим, суд зауважує, що недотримання суб'єктом владних повноважень вимоги закону щодо повідомлення про розмір нарахувань у межах кожного окремого календарного місяця є підставою для вчинення заявником - найманим публічним службовцем (у тому числі і військовослужбовцем) відповідних дій, спрямованих на з'ясування дійсного стану власних прав (інтересів) у сфері оплати часу військової служби.
Отримуючи грошове забезпечення щомісячно, військовослужбовець може (має право) знати його розмір і дані про це забезпечення (загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати), що належать до періоду, за який провадиться виплата грошового забезпечення, і, відповідно, зробити висновок, чи виплачено йому грошове забезпечення в належному розмірі, порушуються чи ні його права відповідачем при нарахуванні та виплаті такого забезпечення і звернутися до суду з відповідним позовом у встановлений тримісячний строк.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Зважаючи на дату звернення з цим позовом, а саме 18.09.2025 року, представником позивача не наведено об'єктивних поважних причин, непереборних обставин, які б не дозволяли позивачу вчасно звернутися до відповідача протягом спірного періоду та поцікавитись розміром нарахованого та виплаченого грошового забезпечення, а також порядком його розрахунку та складових.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.
Стаття 123 КАС України встановлює наслідком неподання позивачем заяви про поновлення строку звернення до суду у встановлений судом строк або зазначення позивачем таких підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду, які будуть визнані неповажними, повернення позовної заяви.
Поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
З огляду на те, що судом не встановлено наявності поважних причин, за яких позивач не міг звернутися до адміністративного суду в межах передбаченого законом строку в частині вимог про перерахунок та виплату позивачу основних та додаткових видів грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 17.06.2025 року, з врахуванням приписів частини другої статті 123, пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд повертає позовну заяву позивачу в цій частині.
Керуючись статтями 169, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії повернути позивачу в частині позовних вимог щодо здіснення перерахунку та виплати основних та додаткових видів грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 17.06.2025 року.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Н.М. Майстренко