про повернення позовної заяви
15 жовтня 2025 року м. Житомир справа №240/21994/25
категорія 112010201
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Черняхович Ірина Едуардівна, розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Служби безпеки України в Житомирській області, в якому просить:
- визнати протиправними дії Управління Служби безпеки України в Житомирській області щодо зазначення в довідці від 13.09.2024 №57/15-4242 про розмір його грошового забезпечення, виданої станом на 01.01.2023, розміру надбавки за особливості проходження служби та премії в неналежних розмірах у відсотках;
- зобов'язати Управління Служби безпеки України в Житомирській області скласти та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нову довідку про розмір його грошового забезпечення станом на 01.01.2023, в якій на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", Інструкції про грошове забезпечення, та виплати компенсаційного характеру військовослужбовцям Служби безпеки України, затвердженої наказом ЦУ СБУ №515/ДСК від 10.04.2018 та відповідно до наказу Центрального управління Служби безпеки України від 19.01.2023 №5/ДСК "Про упорядкування грошового забезпечення військовослужбовців Служби безпеки України з 01.01.2023", визначити розмір надбавки за особливості проходження служби та премії у середньому розмірі, що фактично виплачений за місяць, у якому винило на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами) у тому державному органі, звідки особа звільнилася на пенсію, обчислених з урахуванням розмірів встановлених окладів станом на 2023 рік та розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ст. 7 закону України про Державний бюджет України на 2023 рік для перерахунку пенсії з 01 лютого 2023 року.
Перевіривши дотримання вимог законодавства при подачі даного позову до суду, суддею було встановлено, що було встановлено, що позов ОСОБА_1 подано до суду не у строк, встановлений статтею 122 КАС України. Вказаний висновок був зроблений судом з огляду на наступне.
Згідно з частиною 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними, після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Встановлений ч. 2 ст. 122 КАС України шестимісячний строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При визначенні початку цього строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Вирішуючи питання про дотримання строку звернення до суду у кожному конкретному випадку, необхідно виходити не лише з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, але й з об'єктивної можливості особи знати про такі факти.
Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, це встановлений доказами день, коли їй стало відомо про прийняття певного рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, внаслідок чого відбулося порушення її прав, свобод чи інтересів особи. Якщо цей день установити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів).
При цьому термін "повинна дізнатися" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.
Оскільки початок шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права, при визначенні початку цього строку суд має з'ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що предметом спірних правовідносин є невірне визначення складових його грошового забезпечення, зазначених в довідці від 13.09.2024 №57/15-4242 про розмір його грошового забезпечення станом на 01.01.2023, а саме невірне визначення надбавки за особливості проходження служби та премії.
Із матеріалів справи вбачається, що вказана довідка №57/15-4242 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 була видана Управління Служби безпеки України в Житомирській області 13 вересня 2024 року.
З огляду на зазначене суд приходить до висновку, що з 13.09.2024 позивач мав реальну можливість дізнатися про те, які складові грошового забезпечення включені в цю довідку та в якому розмірі, а відтак, дізнався про порушення відповідачем його права, яке полягає у не включенні до цієї довідки надбавки за особливості проходження служби та премії в середніх розмірах, що фактично виплачені за місяць, у якому виникло право на перерахунок пенсії відповідною посадою (посадами), з якої його було звільнено.
Відтак, з 13.09.2024 для позивача розпочався перебіг шестимісячного процесуального строку на звернення до суду. Однак, до суду з даним позовом позивач звернувся лише 10.09.2025. У зв'язку із цим, суд дійшов висновку, що позивач пропустив шестимісячного процесуального строку на звернення, визначений у ч. 2 ст. 122 КАС України.
Відтак, суд виніс ухвалу, якою залишив позовну заяву ОСОБА_1 без руху та встановив йому строк для усунення недоліків шляхом надання до суду клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.
На виконання вимог вищезазначеної ухвали представник позивача - адвокат Єрьоміна Вікторія Анатоліївна подала до суду заява, в якій просила вважати причини пропуску позивачем процесуального строку на звернення до суду поважними та поновити йому пропущений строк. На огрунтування поданої заяви представник позивача, посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 12.12.2023 по справі №380/1907/23, вказала звернення до суду з даною категорією спорів не обмежується процесуальним строком на звернення до суду, оскільки видача довідки про розмір грошового забезпечення є одним із етапів реалізації права особи на перерахунок пенсії в порядку, установленому статтею 63 Закону № 2262-XII. При цьому, відповідно до статті 51 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком. Тому до правовідносин щодо оскарження неправомірних дій чи бездіяльності повноважених на те суб'єктів владних повноважень щодо видачі довідки розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії не підлягає застосовуванню встановлений статтею другою статті 122 КАС України шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.
Розглянувши вказане клопотання суд зазначає, що оцінка вищезазначеним доводам вже була надана судом в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, оскільки аналогічні доводи позивач вказував в тексті позовної заяви.
Так, в ухвалі від 24.09.2025 про залишення позовної заяви без руху судом було зазначено, що правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 12.12.2023 у справі №380/1907/23, не є релевантною до обставин даної справи, оскільки предметом судового розгляду у справі №380/1907/23 була відмова у підготовці та наданні до пенсійного органу нових довідок про розмір грошового забезпечення особи станом на січень 2020 року, січень 2021 року, січень 2022 року, із розрахунком посадового окладу, окладу за військовим званням та всіх інших видів грошового забезпечення, які обчислюються з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022. Тобто, у спірних в справі №380/1907/23 правовідносинах уповноважений на те суб'єкт владних повноважень порушив право позивача на отримання таких довідок (не видав їх позивачу).
Натомість, у спірних в даній справі правовідносинах, уповноважений на те суб'єкт владних повноважень видав позивачу довідку від 13.09.2024 №57/15-4242 про розмір його грошового забезпечення для перерахунку пенсії станом на 01.01.2023, а позивач звертаючись з даним позовом фактично не погоджується з розміром складових грошового забезпечення, зазначених в цій довідці.
У зв'язку з цим, правова позиція Верховного Суду щодо не застосування процесуального строку на звернення до суду, викладена в постанові від 12.12.2023 у справі №380/1907/23, до спірних у даній справі правовідносин застосуванню не підлягає.
Жодних інших підстав для поновлення пропущеного процесуального строку на звернення до суду заява, що була подана на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, не містить.
Суд зазначає, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій, в тому числі звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
За правилами частини 1 статті 77 КАС України тягар доведення наявності поважних причин пропуску процесуального строку на звернення до суду з наданням відповідних доказів покладається саме на позивача.
Як вказує практика Верховного Суду України, оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на оскарження, суд повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у клопотанні доводів, а також з того, чи мав заявник можливість своєчасно реалізувати своє право на оскарження.
Верховний Суд зазначив, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
З урахуванням наведеного, реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Суд зазначає, що не приймає до уваги посилання позивача на обставини, викладені в її заяві, оскільки доказів неможливості вчасно звернутися до суду, матеріали позову не містять.
Враховуючи викладене суд вважає, що позивачем не надано належних доказів наявності обставин, які б давали підстави для висновку про наявність об'єктивних, тобто таких, що не залежали від волі позивача, обставин, які б зумовили поважність пропуску встановленого процесуальним законом строку звернення до суду.
У справах "Стаббігс та інші проти Великобританії", "Девеер проти Бельгії" Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
Таким чином, дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов'язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.
Обставини, на які посилається позивач, на переконання суду, не є поважними, оскільки такі причини не носять ознак об'єктивності та непереборності безпосередньо для позивача, а реалізація останнім права на судовий захист невід'ємно пов'язана зі строками, в межах яких позивач може звернутися до суду за захистом свого права.
Таким чином, судом не було встановлено наявності поважних причин, за яких позивач не міг звернутися до адміністративного суду в межах передбаченого законом строку.
З огляду на зазначене, суд визнає причини пропущення позивачем строку звернення до суду з даним позовом неповажними.
Частинами 1 та 2 ст. 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення (ч. 5, 6 ст. 169 КАС України).
Беручи до уваги встановлені обставини, суд приходить до висновку, що позовну ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії слід повернути позивачу у зв'язку з пропуском процесуального строку на звернення до адміністративного суду.
Керуючись статтями 169, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 процесуального строку на звернення до суду.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя І.Е.Черняхович