15 жовтня 2025 року м. Житомир справа № 240/22386/25
категорія 105000000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови,
встановив:
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області звернулось до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ), у якому просить:
1.Визнати протиправною постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сладь Тетяни Павлівни від 10.09.2025 ВП №77328031 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.
2.Скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сладь Тетяни Павлівни від 10.09.2025 ВП №77328031 про накладення штрафу у розмірі 5100,00грн.
В обґрунтування позову вказує, що при винесенні постанови про накладення штрафу державний виконавець не надав оцінку вжитим Головним управлінням заходам щодо виконання рішення суду, що свідчить про належну перевірку стану виконання судового рішення та не встановлення беззаперечного факту його невиконання, тому постанова державного виконавця про накладення штрафу є незаконною, винесеною передчасно та підлягає скасуванню.
Суддя своєю ухвалою від 26.09.2025 прийняла позовну заяву до розгляду, відкрила спрощене позовне провадження та призначила судове засідання на 13.10.2025. Встановила відповідачу строк для подання відзиву на позов у термін до 08 жовтня 2025 року. Зобов'язала Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) надати до суду у термін до 08 жовтня 2025 року, належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження ВП №77328031.
Відзив на позовну заяву надійшов до суду 03.10.2025. Заперечуючи позовні вимоги відповідач вказує, що боржник, ігноруючи зміну мінімальної пенсії за віком, в період із 01.12.2023 по 31.03.2025, за наявності рішення суду, яке набрало законної сили, штучно вчиняє певні дії та приймає рішення з метою не виконувати рішення суду в повному обсязі згідно резолютивної частини без поважних причин. До відзиву додано копії матеріалів виконавчого провадження.
Представник позивача до суду не прибув, заяв та клопотань не надіслав, причини неявки у судове засідання не повідомив, хоча про дату час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином.
Представник відповідача до суду не прибув. У відзиві просить розгляду справи здійснювати без його участі.
Зважаючи на відсутність перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні та приймаючи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд подальший розгляд справи здійснює в письмовому провадженні, в строки, передбачені ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення
Встановлено, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року у справі №240/394/24 ухвалено: "Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок основної пенсії ОСОБА_1 за період з 01.12.2023 відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р (ІІ)/2021, відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та виплачувати основну пенсію у розмірі не менше восьми мінімальних пенсій за віком".
Рішення суду набрало законної сили 19.12.2024.
З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою від 21.02.2025 про примусове виконання виконавчого листа, виданого у справі №240/394/24.
Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 28.02.2025 відкрито виконавче провадження №77328031 з примусового виконання виконавчого листа, виданого у справі №240/394/24. Боржник: Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області. Постановлено боржнику виконати рішення протягом 10 робочих днів.
Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження.
Належними доказами підтверджується, що Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надіслало до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) лист від 19.03.2025 у якому повідомляє про виконання рішення суду у справі №240/394/24, у якому зазначає про розмір нарахованого боргу, за період із 01.12.023 по 31.03.2025, доплати до пенсії та повідомляє, що із 01.04.2025 виплата пенсії буде проведена у розмірі, визначеному на виконання рішення суду.
З матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем була сформована вимога від 16.05.2025 №18177 у якій вимагає у 5-денний строк з дня отримання вимоги виконати рішення суду та здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі, визначеному статтею 54 Закону №796, що дорівнює восьми мінімальних пенсій за віком, визначених Законом України "Про державний бюджет України" на відповідний рік, з урахуванням зміни на відповідний календарний рік".
Встановлено, що у відповідь на вимогу від 16.05.2025, боржник листом від 23.05.2025 повідомив, що в результаті перерахунку на виконання рішення суду розмір пенсії на 01.12.2023 становив 22339,76 грн, в тому числі 16744,00 (2093,00 грн х8) з урахуванням максимального розміру, визначеного частиною 3 ст. 27 Закону №1058, що становить 20930,00 грн. За період із 01.12.023 по 31.03.2025 нарахована доплати за пенсії в розмірі 149907,89 грн. Із 01.04.2025 виплата пенсії здійснюється у розмірі, визначеному на виконання рішення суду.
Вимогу державного виконавця від 17.07.2025 №24484, яка за своїм змістом ідентична вимозі від 16.05.2025, було направлено боржнику.
Боржником, у відповідь на вимогу від 17.07.2025, надану інформацію, яка дублює інформацію листа боржника від 23.05.2025.
Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 10.09.2025 на Головне управління пенсійного фонду України в Житомирській області, як боржника у виконавчому провадженні №77328031 накладено штраф у розмірі 5100,00 грн.
У розділі "встановив" державним виконавцем зазначено: "Згідно звернення стягувача та матеріалів виконавчого провадження, встановлено, що рішення суду не виконано в повному обсязі. Розмір щомісячного перерахунку та виплату пенсії, на який має право стягувач, становить 8 мінімальних пенсій за віком, визначених Законом України "Про державний бюджет України" на відповідний рік щомісячно з урахуванням раніше виплачених коштів. Мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Відповідний є календарний рік, у якому здійснюється нарахування та виплата коштів. Згідно відповіді боржника для нарахування пенсії застосовується мінімальний розмір пенсії встановлений на дату зобов'язання та становить 2093,00 грн.
Звертаючись до суду, Головне управління пенсійного фонду України в Житомирській області, вважає оскаржувану постанову протиправною.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) визначено, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закону №1404)
В свою чергу, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України від 02 червня 2016 року № 1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Вказаним Законом визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3).
Статтею 1 Закону №1404 передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 статті 3 Закону №1404 визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Частиною першою статті 5 Закону №1404 врегульовано, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
За приписами статті 26 Закону №1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до статті 63 Закону № 1404 за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
Статтею 64-1 Закону №1404 встановлено, що виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням. Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.
Згідно зі статтею 75 Закону № 1404 у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Отже, відповідальність за невиконання судового рішення настає виключно за умови, що судове рішення не виконане без наявності поважних причин і у строк, встановлений державним виконавцем. Даючи оцінку тому, чи правомірно на боржника накладений штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення, необхідно з'ясувати у чому полягає причина невиконання рішення у відведений на це строк. Це означає, що сам факт невиконання рішення у визначений строк без з'ясування і оцінки причин такого невиконання, не може вважатись достатньою підставою для відповідальності боржника відповідно до норми Закону України "Про виконавче провадження". Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 640/9234/19.
Спірною постановою накладено штраф за невиконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від у справі №240/394/24. У постанові зазначено: "Згідно відповіді боржника для нарахування пенсії застосовується мінімальний розмір пенсії встановлений на дату зобов'язання та становить 2093,00 грн".
Отже, підставою для винесення оскаржуваної постанови є застосування боржником величини мінімальної пенсії за віком у розмірі 2093,00 грн, а не у розмірі, визначеному Законом України "Про державний бюджет України" на відповідний рік.
При цьому, суд зауважує, що за приписами ч.1 ст.28 Закону №1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.
Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 №966-XIV, прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження
Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" установлено розмір прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність осіб, які втратили працездатність, - 2093 гривні.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" установлено розмір прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність 2361 грн, Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" - 2361 грн.
При цьому, пунктом 8 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" установлено, що перерахунок пенсій, надбавок, підвищень та інших доплат до пенсії, який здійснюється з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом на 01.01.2024, проводиться з 01.03.2024 разом зі здійсненням щорічної індексації пенсій, передбаченої частиною другою статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Як свідчать протоколи пенсійної справи позивача, на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року у справі №240/394/24, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області проведено перерахунок пенсії позивача, внаслідок якого розмір пенсії по інвалідності обраховано із застосуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність:
2093,00 грн - із 01.12.2023 по 31.12.2023, тобто у розмірі, встановленому Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік";
2093,00 грн - із 01.01.2024 по 01.03.2024, тобто на виконання приписів пункту 8 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік";
2093,00 грн - із 01.03.2024 по даний час, тобто не у розмірі, визначеному законами України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" та "Про Державний бюджет України на 2025 рік"
Отже, належними доказами підтверджується, що із 01 березня 2024 року боржником рішення суду у справі №240/394/24 виконується не у порядку та не у спосіб, встановлений резолютивною частиною такого рішення та без наявності поважних причин і у строк, встановлений державним виконавцем.
Вказані обставини свідчать на користь висновку, що постанова старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 10.09.2025 про накладення штрафу у виконавчому провадженні №77328031 є обґрунтованою та такою, що ґрунтується на належних доказах, а тому не підлягає скасуванню.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
Відмовити у задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7,м. Житомир,10003, РНОКПП: 13559341) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) (майдан Соборний, 1, м.Житомир, 10014, ЄДРПОУ: 43315602) про визнання протиправною та скасування постанови від 10.09.2025 у ВП №77328031
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 287, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Лавренчук
15.10.25