про продовження строку залишення позовної заяви без руху
14 жовтня 2025 року м. Житомир справа № 240/22290/25
категорія 108020200
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Майстренко Н.М., розглянувши матеріали позовної заяви Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Волинської митниці про визнання протиправними, скасування рішення та картки відмови,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Волинської митниці, у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA205140/2025/000223/2 від 30.07.2025 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № /2025/001972.
Суд зазначає, що оскаржені рішення митниці про коригування митної вартості товарі та картка відмови у митному оформленні (випуску) товарів прийняті щодо митної декларації №25UA205140047429U2 від 29.07.2025 року.
При цьому слід зауважити, що в оскарженому рішенні митниця коригувала митну вартість, обчислюючи її за курсом НБУ - 56,1224 грн./1 GBR на дату прийняття декларації в обробку - 29.07.2025 року.
Позивач при поданні позовної заяви додав до її матеріалів копію декларації №25UA205140047688U5 з літерним кодом типу декларації ДЕ (додаткова декларація до попередньої митної декларації), у якій зазначено курс GBR станом на 30.07.2025 року - 55,7293 грн./ 1 GBR, що відповідно впливає на суму митної вартості.
Оскільки предметом оскарження є рішення, ухвалене щодо митної декларації №25UA205140047429U2 від 29.07.2025 року, правове значення має саме курс НБУ, встановлений на цю дату, а не на дату складання додаткової декларації.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 24.09.2025 року позовну заяву було залишено без руху з підстави недодання до її матеріалів копії митної декларації №25UA205140047429U2, на підставі якої прийняте оскаржене рішення Волинської митниці про коригування митної вартості, що, в свою чергу, позбавило суд перевірити правильність справляння позивачем судового збору за подання цього позову.
Окрім цього, слід зазначити, що у разі, якщо у рішенні про відмову у коригуванні митної вартості прямо зазначено митну декларацію №25UA205140047429U2, відтак, саме ця митна декларація є предметом спірних правовідносин. При розгляді спору суд має надати правову оцінку обставинам, пов'язаним із цією конкретною декларацією. Інші митні декларації, навіть якщо містять схожі обставини, не можуть бути предметом перевірки у межах спору, що виник з огляду на рішення, винесене щодо декларації №25UA205140047429U2.
На виконання вимог судової ухвали від 24.09.2025 року представник позивача надав документ у вигляді електронної митної декларації № 25UA205140 без будь-якої дати, у якому вказано обмінний курс 56,1224 грн./1 GBR, а також пояснив, що митну декларацію №25UA205140047429U2 було подано до митного органу через програму MD Office, а оскільки вона не була прийнята митницею, реєстраційний номер митній декларації не присвоєно і вона вважається такою, що відхилена відповідачем під час митного оформлення.
Крім того, представник позивача вказав на те, що вивантажена митна декларація через програму MD Office вже не відображає №25UA205140047429U2, однак, дану митну декларацію можна ідентифікувати по інших критеріях, зокрема, по детальному опису товару.
Проте, наведені представником позивача є непереконливими, виходячи з такого.
Як передбачено пунктом 2.1. розділу ІІ "Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації за формою єдиного адміністративного документа" (далі - Порядок № 631), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 року № 631, для здійснення митного оформлення товарів Декларант подає до підрозділу митного оформлення (далі - ПМО) митну декларацію (далі - МД), заповнену згідно з обраним митним режимом, її електронну копію (у разі подання МД на паперовому носії), рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та у випадках, встановлених Кодексом, декларацію митної вартості (далі - ДМВ).
Згідно пункту 3.10. Порядку № 631 перевірка ЕМД та ЕД, визначення необхідності участі у виконанні митних формальностей посадової особи митного органу та її призначення для виконання митних формальностей за відповідною МД проводяться з використанням АСМО в автоматичному режимі у порядку черговості їх надходження. АСМО в автоматичному режимі пересилає ЕМД та ЕД до відповідного ПМО митного органу для отримання посадовою особою ПМО, яка призначена для виконання митних формальностей за цією ЕМД.
Відповідно до пункту 4.1. Порядку № 631 реєстрація митної декларації передбачає перевірку відповідності формату ЕК МД (ЕМД) та ЕК ДМВ (ЕДМВ) встановленим вимогам; фіксування дати й часу подання МД для оформлення шляхом присвоєння МД реєстраційного номера за допомогою АСМО та внесення його у разі подання МД на паперовому носії в установленому порядку до графи А ЄАД, додаткових аркушів, правого верхнього кута доповнень, відвантажувальних специфікацій, у разі їх застосування, а також до розділу І Інформаційного аркуша.
Під час виконання митних формальностей за ЕМД Декларанту за допомогою АСМО надсилається інформація, зокрема, про:
- занесення ЕМД до ЄАІС митних органів України;
- реєстраційний номер, присвоєний ЕМД;
- прийняття ЕМД митним органом для оформлення.
Виходячи з положень Порядку № 631, інформація про подання митної декларації, у тому числі присвоєний їй реєстраційний номер, зберігається в електронній базі даних як митного органу, так і базі даних декларанта.
Таким чином, факт відмови у прийнятті декларації не виключає її технічної фіксації в системі митниці, що може мати значення для підтвердження подання декларації, фіксації дати та часу звернення декларанта, а також для подальшої перевірки або аналізу дій сторін у межах митних правовідносин.
Та обставина, що у позивача не вивантажується митна декларація з №25UA205140047429U2 більше свідчить на користь висновку про технічний недолік з боку декларанта щодо ведення власного електронного архіву чи документального обліку.
Водночас, цей факт не позбавляє декларанта можливості підтвердити факт подання і реєстрації декларації іншими наявними у нього доказами, а також інформацією, що зберігається в електронній базі митного органу (обмін повідомленнями митниці тощо).
В даному контексті суд зауважує, що надання представником позивача в порядку усунення недоліків позовної заяви документа за №25UA205140, не засвідченого належним чином, позбавляє його статусу належного доказу.
Водночас, й відомості з поданої версії митної декларації свідчать про те, що позивач сплатив судовий збір у неналежному розмірі, виходячи з висновків суду, викладених у попередній ухвалі.
Суд вчергове звертає увагу на правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладену в постанові від 27.08.2024 року у справі №120/15468/23, за якою розрахунок судового збору у випадку оскарження рішення про коригування митної вартості разом з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення має здійснюватися, виходячи лише з розміру різниці між митною вартістю, що була розрахована позивачем, та митною вартістю, що була визначена оскаржуваними рішеннями.
Згідно поданого представником позивача документа за №25UA205140 заявлена митна вартість становить 4673519,79 грн., тоді як відкоригована митницею - 5677510,35 грн. Різниця - 1003990,56 грн., що є ціною позову. Відтак, з такої ціни позову мав бути сплачений судовий збір у розмірі 1003990,56 грн. х 1,5% х коефіцієнт 0,8 = 15 059,86 грн. х 0,8 = 12 047,89 грн., тоді як сплачено 11315,96 грн.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивач не усунув недоліки позовної заяви, на якій вказано судом в ухвалі від 24.09.2025 року.
Згідно з частиною другою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
З метою забезпечення реалізації права позивача на доступ до правосуддя, суд вважає за необхідне продовжити строк для усунення недоліків позовної заяви, встановлений ухвалою суду від 24.09.2025 року.
Враховуючи вищевикладене, позовна заява підлягає подальшому залишенню без руху із встановленням позивачу нового строку для усунення недоліків, вказаних в ухвалі від 24.09.2025 року, який не може перевищувати семи днів з дня отримання ухвали про продовження строку залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Продовжити строк залишення без руху позовної заяви Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , встановлений ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 24.09.2025 року.
Позивачу усунути зазначені в ухвалі недоліки протягом семи днів з дня отримання ухвали про продовження строку залишення позовної заяви без руху.
Копію ухвали про продовження строку залишення позовної заяви без руху надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення.
У разі якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк встановлений судом, позовну заяву буде повернуто позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Н.М. Майстренко