Україна
Донецький окружний адміністративний суд
15 жовтня 2025 року Справа№200/831/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Аляб'єва І.Г.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ), Військової частини НОМЕР_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ), Військової частини НОМЕР_5 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 , місцезнаходження: АДРЕСА_4 ); ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 , місцезнаходження: АДРЕСА_5 ). про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 сум складових грошового забезпечення за період проходження служби з 01.01.2020 до 19.05.2023 року, всупереч чинної редакції пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.17 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб"; згідно якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 за 2020 -2023 роки;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 (ЄДРПОУ: НОМЕР_8 ) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 за період проходження військової служби з 01.01.2020 до 19.05.2023 роки, всі суми, що не було виплачено через помилкові нарахування, всі складові щомісячного грошового забезпечення, на підставі чинної редакції пункту 4 зазначеної Постанови Кабінету Міністрів України згідно якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 - за 2020-2023 роки.
В обґрунтування позову вказано, що позивач перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 (далі - Відповідач) у періоди з 18.03.2019 по 18.03.2020, з 28.07.2020 по 12.06.2023, проте у цей період відповідач нараховував позивачу грошове забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 року. Вважає бездіяльність відповідача протиправною та такою, що порушує його права та інтереси щодо належного грошового забезпечення.
Ухвалою суду від 11.02.2025 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження. Витребувати у Військової частини НОМЕР_2 : інформацію про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01 січня 2020 року, на 01 січня 2021 року, на 01 січня 2022 року та на 01 січня 2023 року, за останньою займаною посадою позивача, з обов'язковим зазначенням процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії та розмір у відсотках; інформацію щодо тарифного розряду, згідно з яким розраховується посадовий оклад позивача з 01.01.2020 до 19.05.2023.
Ухвалою суду від 25.03.2025 Залучено до участі у справі як співвідповідачів: Військову частину НОМЕР_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ); Військову частину НОМЕР_5 (ідентифікаційний код НОМЕР_6 , місцезнаходження: АДРЕСА_4 ); ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_7 , місцезнаходження: АДРЕСА_5 ).
Витребувано у відповідача 1 - Військової частини НОМЕР_2 : письмові пояснення з приводу того, яка саме військова частина здійснювала нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.01.2020 по 07.03.2022, а яка військова частина проводила виплату позивачу грошового забезпечення за цей період; розрахунково-платіжні відомості (архівні відомості) про нарахування та виплату грошового забезпечення позивачу за цей період.
Витребувати у відповідача 2 - Військової частини НОМЕР_3 : письмові пояснення з приводу того, яка саме військова частина здійснювала нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 08.03.2022 по 30.06.2022, а яка військова частина проводила виплату позивачу грошового забезпечення за вказаний період; розрахунково-платіжні відомості (архівні відомості) про нарахування та виплату грошового забезпечення позивачу за цей період; положення про спільне фінансове господарство, затверджене наказом Військової частини НОМЕР_3 , яке врегульовувало взаємовідносини між Військовою частиною НОМЕР_3 і Військовою частиною НОМЕР_2 .
Витребувати у відповідача 3 - Військової частини НОМЕР_5 : письмові пояснення з приводу того, яка саме військова частина здійснювала нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.07.2022 по 30.04.2023, а яка військова частина проводила виплату позивачу грошового забезпечення за вказаний період; розрахунково-платіжні відомості (архівні відомості) про нарахування та виплату грошового забезпечення позивачу за цей період; положення про спільне фінансове господарство, затверджене наказом Військової частини НОМЕР_5 , яке врегульовувало взаємовідносини між Військовою частиною НОМЕР_5 і Військовою частиною НОМЕР_2 .
Витребувати у відповідача 4 - ІНФОРМАЦІЯ_2 : письмові пояснення з приводу того, яка саме військова частина здійснювала нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.05.2023 по 19.05.2023, а яка військова частина проводила виплату позивачу грошового забезпечення за вказаний період; розрахунково-платіжні відомості (архівні відомості) про нарахування та виплату грошового забезпечення позивачу за цей період; положення про спільне фінансове господарство, затверджене наказом ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке врегульовувало взаємовідносини між ІНФОРМАЦІЯ_2 і Військовою частиною НОМЕР_2 .
Військова частина НОМЕР_2 надала відзив на позовну заяву, в якому, з-поміж іншого, зазначив, що відповідно до листа помічника командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України з фінансово-економічної роботи від 08.03.2022 року № 154/181/1-182 Військова частина НОМЕР_2 зарахована на фінансове забезпечення до Військової частини НОМЕР_3 .
Відповідно до листа помічника командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України з фінансово-економічної роботи від 24.06.2022 року № 154/181/2-392 Військова частина НОМЕР_2 зарахована на фінансове забезпечення до Військової частини НОМЕР_5 з 01.07.2022 року.
Відповідно до листа помічника командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України з фінансово-економічної роботи від 26.04.2023 року № 154/181/2-544 Військова частина НОМЕР_2 знімається з фінансового забезпечення Військової частини НОМЕР_5 з 01.05.2023 року.
З огляду на викладене відповідач 1 доводив, що в період з 08.03.2022 року по 01.05.2023 року Військова частина НОМЕР_2 знаходилась на фінансовому забезпечені у Військових частинах НОМЕР_3 та НОМЕР_5 і не здійснювала нарахувань та розрахунків у зазначений період, а тому не є належним відповідачем за позовними вимогами ОСОБА_1 . Належними відповідачами за позовними вимогами ОСОБА_1 є Військова частина НОМЕР_5 та Військова частина НОМЕР_3 за відповідні періоди.
Військова частина НОМЕР_5 надала пояснення в яких зазначає, що в період з 01.07.2022 по 30.04.2023 виплата грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 здійснювалась службовими особами фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_2 , які щомісячно надавали до військової частини НОМЕР_5 розрахунково-платіжні відомості та відповідні накази командира військової частини НОМЕР_2 , оскільки облік особового складу військової частини НОМЕР_2 не міг здійснюватися військовою частиною НОМЕР_5 , а проводився виключно службовими особами військової частини НОМЕР_2 .
На підставі вказаних документів службовими особами фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_5 фактично здійснювалась виплата належного грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 , у тому числі і ОСОБА_1 .
Фінансово-економічна служба військової частини НОМЕР_5 не здійснювала перевірку нарахувань військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 у зв'язку з тим, що згідно п. 6.3. «Положення про організацію спільного фінансового господарства військової частини НОМЕР_5 та військової частини НОМЕР_2 », погодженого Помічником Командувача ВМС ЗС України 09.09.2022, відповідальність за підготовку документів та виплату грошового забезпечення військовослужбовцям несе безпосередньо військова частина НОМЕР_2 . Військова частина НОМЕР_5 лише перераховувала кошти на відповідні карткові рахунки, надані військовою частиною НОМЕР_2 , згідно з відомостями та реєстрами.
Військова частина НОМЕР_3 надіслала відзив на позовну заяву в якому зазначає, що постановою КМ України №103, що набрала законної сили 24.02.2018, в пункт 4 постанови КМ України №704 внесено зміни та викладено його в наступній редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12, 13 і 14.». Разом з цим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року по справі №826/6453/18, визнано протиправним та скасовано п. 6 Постанова №103, яким, зокрема, в пункт 4 Постанови №704 були внесені зміни. В той же час, п. 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року №1744-VIII визначено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, а отже п. 4 постанови №704 суперечить приписам п. 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України №1744, а тому цей пункт не може бути застосований при обчисленні грошового забезпечення військовослужбовців. Вважає, що застосування розрахункової величини для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, сума розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року є безпідставним.
ІНФОРМАЦІЯ_2 надіслало до суду відзив на позовну заяву в якому зазначає, що Вимоги, викладені в позовній заяві ІНФОРМАЦІЯ_2 не визнаються з підстав не належності позовних вимог до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до рішення помічника командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України з фінансово-економічної роботи - начальника фінансово-економічного управління від 26.04.2023 №154/181/2-544 (раніше надано до суду на виконання ухвали ДОАС від 25 березня 2025 року по справі №200/831/25) військову частину НОМЕР_2 з 01 травня 2023 року знято з фінансового забезпечення військової частини НОМЕР_5 та зараховано встановленим порядком на фінансове забезпечення до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Тобто, з 01 травня 2023 року по теперішній час нарахування та виплата грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 за вказаний період у Командуванні відсутні. Зазначені розрахунково-платіжні відомості знаходяться у військовій частині НОМЕР_2 з причини виготовлення і створення їх, саме цією військовою частиною.
Військова частина НОМЕР_2 перебуваючи на фінансовому забезпеченні у Командуванні Військово-Морських Сил Збройних Сил України, є розпорядником коштів третього рівня та здійснює самостійну фінансово-господарську діяльність, є окремою юридичною особою, та має відкритий особовий рахунок в органах Державної казначейської служби України.
Таким чином чітко вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 не є та не може бути належним відповідачем у спірних правовідносинах.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджено паспортом № НОМЕР_9 .
Згідно з витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 01.11.2017 № 2 лейтенант ОСОБА_1 був призначений на посаду заступника командира роти-інструктора з повітряно-десантної підготовки десантно-штурмової роти військової частини НОМЕР_2 . З 01.11.2017 зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.
Згідно з витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 29.08.2022 старший лейтенант ОСОБА_1 був призначений на посаду заступника начальника штабу військової частини НОМЕР_2 .
Згідно з витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 14.01.2023 №9 капітан ОСОБА_1 був призначений на посаду заступника командира військової частини НОМЕР_2 з повітряно-десантної підготовки-начальника відділення парашутно-десантної служби.
Згідно з витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 01.10.2024 №282 майора ОСОБА_1 було виключено зі списків військової частини НОМЕР_2 та переведено для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_10 .
Отже, ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 в період з 01.01.2020 до 19.05.2023, де і перебував на грошовому забезпеченні.
Згідно з листом Військової частини НОМЕР_2 від 15.01.2025 №740/33/401 розмір прожиткового мінімуму за який здійснювався розрахунок посадового окладу та окладу за званням з 01.01.2020 по 20.05.2023 дорівнюється 1762 грн. Означене також підтверджується довідками про розмір основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.
Вважаючи протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_11 , позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому, статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до частини першої статті 2 Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі Закон №2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання служби військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх службових прав у зв'язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.
При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.
Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII (далі Закон №2011-XII).
Відповідно до частини першої статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частинами другою-четвертою статті 9 Закону №2011-XII визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види відповідного грошового забезпечення підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
30.08.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі Постанова №704), яка передбачала з 01.03.2018 збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців.
Пунктом 4 Постанови №704 (в первинній редакції) передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103).
Пунктом 6 Постанови №103, внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Так, до Постанови №704 були внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови №704 викладено у новій редакції, а саме: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
При цьому, зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.
Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року".
Проте, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України №103, яким були внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704.
Вказаною постановою були скасовані зміни, у тому числі до пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України №704, та відновлено його попередню редакцію (станом на 30.07.2018), згідно якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Таким чином, з дня набрання законної сили рішенням у справі №826/6453/18 діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка була чинною до зазначених змін.
При цьому порядок дій, який повинні вчинити, зокрема, відповідач, у зв'язку із втратою чинності положеннями пункту 6 Постанови №103 та змін до пункту 4 Постанови №704, не змінився.
Наведена позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у рішенні від 17.12.2019 за результатами розгляду зразкової адміністративної справи №160/8324/19.
Отже, з 30.01.2020 - з наступного дня з дати набрання чинності судовим рішенням у справі №826/6453/18 виникли підстави для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Разом з цим, слід зазначити, що з 30.01.2021 року знов почало діяти правило двох розрахункових величин обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Проте, згідно з пунктом 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 року №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.
Аналогічні правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року по справі №240/4946/18, постанові Верховного Суду від 18.02.2021 року у справі №200/3775/20-а, постанові Верховного Суду від 11.02.2021 року у справі №200/3757/20-а.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» установлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу станом на 01.01.2018 - 1762 грн.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу станом на 01.01.2020 - 2102 грн.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу станом на 01.01.2021 - 2270 грн.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2022 встановлено в сумі 2481,00 грн.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2023 встановлено в сумі 2684,00 грн.
Крім того, суд звертає увагу, що перерахунок розміру посадового окладу та окладу за військовим званням супроводжує здійснення перерахунку (донарахування) усіх видів грошового забезпечення.
Разом з тим, Кабінетом Міністрів України 12.05.2023 прийнято постанову №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 (далі - Постанова №481), яка набрала чинності 20.05.2023.
Пунктом 1 Постанови №481 визначено скасувати підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
Також пунктом 2 вказаної Постанови внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виклавши абзац перший в такій редакції: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що принцип юридичної визначеності вимагає ясності й однозначності правової норми та забезпечення того, що ситуації й правовідносини залишалися передбачуваними. Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано, тобто набуте право не може бути скасоване, звужене (праві позиції Конституційного Суду України в таких рішеннях: від 22.09.2005 року №5-рп/2005, від 29.06.2010 року №17-рп/2010, від 22.12.2010 року №23-рп/2010, від 11.11.2011 року №10-рп/2011).
У рішенні Європейського Суду з прав людини по справі "Стіл та інші проти Сполученого Королівства" від 23.09.1998 року Європейський Суд наголосив, що національне право має відповідати поняттю "законність", визначеному Конвенцією, яка вимагає, щоб усе право - писане чи неписане - було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, у разі потреби - з належною консультацією, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити така дія.
У рішенні Європейського Суду з прав людини по справі «Олссон проти Швеції» від 02.03.1988 року Європейський суд з прав людини прийшов до висновку, що яка-небудь норма не може вважатися «законом», якщо вона не сформульована з достатньою точністю так, щоб громадянин самостійно або, якщо знадобиться, з професійною допомогою міг передбачити з часткою ймовірності, яка може вважатися розумною в даних обставинах, наслідки, які може спричинити за собою конкретну дію... Фраза "передбачено законом" не просто відсилає до внутрішнього права, але має на увазі і якість закону, вимагаючи, щоб останній відповідав принципом верховенства права. Таким чином, мається на увазі, що у внутрішньому праві повинні існувати певні заходи захисту проти свавільного втручання публічних властей у здійснення прав, охоронюваних inter alia п.1 ст.8.
Щодо неоднозначного трактування норм законодавства України Європейський суд з прав людини висловився у рішенні ЄСПЛ від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України», зазначивши про пріоритет застосування найбільш сприятливого для особи тлумаченням норм права.
Крім того, суд зазначає, що пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №481 від 12.05.2023 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704» внесена зміна до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (Офіційний вісник України, 2017 р., № 77, ст. 2374), викладено абзац перший в такій редакції: установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Зазначена постанова набрала чинності з 20.05.2023.
Отже, пункт 4 Постанови №704 в первісній редакції, яка визначала застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, був застосовним по 19.05.2023 включно.
Відтак, підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання бездіяльності Військової частини НОМЕР_2 щодо непроведення нарахування грошового забезпечення позивача з 29.01.2020 по 19.05.2023 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року.
Ураховуючи викладене, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до пункту 293 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009 особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпеченням.
Тобто, у разі звільнення військовослужбовця зі служби, з ним розраховується та військова частина, з якої його було звільнено.
Враховуючи, що 01.10.2024 позивач звільнений зі служби та виключений зі списків особового складу, знятий з усіх видів забезпечення з Військової частини НОМЕР_2 , тому саме Військова частина НОМЕР_2 зобов'язана здійснити позивачу перерахунок грошового забезпечення позивача у періодах з 29.01.2020 по 19.05.2023, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 01 січня відповідного календарного року.
Суд не приймає доводи відповідача 1, що в період з 08.03.2022 року по 30.06.2022 нарахування грошового забезпечення військовослужбовцям Військової частини НОМЕР_2 проводила Військова частина НОМЕР_3 , в період з 01.07.2022 року по 30.04.2023 Військова частина НОМЕР_5 , а з 01.05.2023 року по 19.05.2023 ІНФОРМАЦІЯ_2 оскільки, незважаючи на перебування військової частини НОМЕР_2 на фінансовому забезпеченні інших військових частин, впродовж всього спірного періоду, нарахування грошового забезпечення військовослужбовцям Військової частини НОМЕР_2 , в тому числі позивачу, проводила фінансово-економічна служба Військової частини НОМЕР_2 , отже саме цей відповідач є належним за спірними правовідносинами з огляду на пункт 293 Положення № 1115/2009.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01.07.2003 №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Питання щодо дотримання позивачем процесуального строку звернення до суду із цим позовом було вирішено судом під час відкриття провадження у справі, тому додаткового вирішення не потребує.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають стягненню.
Керуючись статтями 32, 139, 243 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ), Військової частини НОМЕР_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ), Військової частини НОМЕР_5 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 , місцезнаходження: АДРЕСА_4 ); ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 , місцезнаходження: АДРЕСА_5 ). про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не проведення нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 (включно), з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 15.10.2025 року.
Суддя І.Г. Аляб'єв