Україна
Донецький окружний адміністративний суд
15 жовтня 2025 року Справа№200/922/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Аляб'єва І.Г.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
10.02.2025 до Донецького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в якому позивач просить
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області№057350009042 від 14.01.2025 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 , а саме: з 23.03.1983 по 19.07.1983, з 02.04.1984 по 26.05.1985, з 03.09.1985 по 29.08.1986, з 23.09.1986 по 01.09.1992, з 01.09.1992 по 01.09.1997, період отримання допомоги по безробіттю з 14.02.1998 по 08.02.1999, період навчання згідно з дипломом від 03.03.1984 з 01.09.1980 по 27.08.1984, період по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням всього страхового стажу роботи у тому числі з 23.03.1983 по 19.07.1983, з 02.04.1984 по 26.05.1985, з 03.09.1985 по 29.08.1986, з 23.09.1986 по 01.09.1992, з 01.09.1992 по 01.09.1997, період отримання допомоги по безробіттю з 14.02.1998 по 08.02.1999, період навчання згідно з дипломом від 03.03.1984 з 01.09.1980 по 27.08.1984, період по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування позову зазначає, що відповідачем протиправно не зараховано до її страхового стажу періоди роботи з 23.03.1983 по 19.07.1983, з 02.04.1984 по 26.05.1985, з 03.09.1985 по 29.08.1986, з 23.09.1986 по 01.09.1992, з 01.09.1992 по 01.09.1997, період отримання допомоги по безробіттю з 14.02.1998 по 08.02.1999, період навчання згідно з дипломом від 03.03.1984 з 01.09.1980 по 27.08.1984, період по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 чим порушено права на та законні інтереси позивача.
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій надіслало до суду відзив на позов та просить у його задоволенні позову відмовити. Посилається на те, що при прийнятті рішення про відмову в призначенні пенсії за віком УПФУ діяло правомірно та в межах повноважень. Зазначає, що ОСОБА_1 , 08.01.2025 звернулася засобами веб-порталу електронних послуг до Пенсійного фонду України про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV. Пенсійна справа опрацьовувалась за принципом екстериторіальності. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення про відмову від 14.01.2025 №057350009042 ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058 у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 31 рік.
До страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано згідно із трудовою книжкою від 29.03.1983 серії НОМЕР_1 періоди роботи з 23.03.1983 по 19.07.1983, з 02.04.1984 по 26.05.1985, з 03.09.1985 по 29.08.1986, з 23.09.1986 по 01.09.1992, з 01.09.1992 по 01.09.1997, період отримання допомоги по безробіттю з 14.02.1998 по 08.02.1999, оскільки на титульній сторінці послідовну зміну прізвищ не підтверджено в установленому порядку.
Не зараховано до страхового стажу згідно із дипломом від 03.03.1984 період навчання з 01.09.1980 по 27.02.1984, оскільки дописано прізвище « ОСОБА_2 ».
Періоди догляду за дитиною до досягнення трирічного віку ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 не зараховано до страхового стажу, оскільки не підтверджено зміну прізвища на « ОСОБА_3 ».
Враховуючи вищезазначене, у Головного управління відсутні правові підстави для зарахування вищевказаних періодів.
Отже, за результатом розгляду заяви від 08.01.2025 ОСОБА_1 , згідно із наданими документами та індивідуальними відомостями страховий стаж для визначення права становить 17 років 04 місяця 09 днів, для розрахунку пенсії становить 16 років 07 місяців 17 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком.
Таким чином, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області правомірно та відповідно до вимог чинного законодавства прийнято рішення про відмову від 14.01.2025 №057350009042 ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 31 рік.
Виходячи з обставин справи та наведених вимог законодавства, управлінням доведено правомірність дій, а тому, правові підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.
За приписами частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Дослідивши докази, що містяться у матеріалах справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 є громадянкою України, що підтверджено паспортом серії НОМЕР_3 .
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 у ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася донька ОСОБА_1 .
Суд зазначає, що в трудовій книжці серії НОМЕР_1 позивачки зазначено на титульній сторінці:
про зміну прізвища позивачки на « ОСОБА_6 » на підставі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 від 31.12.1983;
про зміну прізвища позивачки на « ОСОБА_2 » на підставі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_6 від 20.10.1997;
Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_7 від 14.05.1985 ОСОБА_7 та ОСОБА_8 розірвали шлюб. Після розірвання шлюбу змінено прізвище з ОСОБА_8 на ОСОБА_1 . Означене також підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 27.11.2024 №00048187358.
Згідно зі свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_8 від 08.08.1997 розірвано шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Після розірвання шлюбу змінено прізвище з ОСОБА_10 на ОСОБА_1 .
Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_9 підтверджено, що у ОСОБА_9 та ОСОБА_10 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 донька ОСОБА_11 .
Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_10 підтверджено, що у ОСОБА_9 та ОСОБА_10 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 донька ОСОБА_12 .
Відповідно до диплому серії НОМЕР_11 ОСОБА_8 у період з 1980-1984 роки навчалася у Донецькому технікумі легкої промисловості. Спеціальність: технік-технолог.
ОСОБА_1 , 08.01.2025 звернулася засобами веб-порталу електронних послуг до Пенсійного фонду України про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV.
Пенсійна справа опрацьовувалась за принципом екстериторіальності.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення про відмову від 14.01.2025 №057350009042 ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058 у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 31 рік.
До страхового стажу не зараховано:
- згідно трудової книжки від 29.03.1983 серія НОМЕР_1 періоди роботи з 23.03.1983 по 19.07.1983, з 02.04.1984 по 26.05.1985, з 03.09.1985 по 29.08.1986, з 23.09.1986 по 01.09.1992, з 01.09.1992 по 01.09.1997, період отримання допомоги по безробіттю з 14.02.1998 по 08.02.1999, оскільки не підтверджено зміну прізвища з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 »;
- згідно диплому від 03.03.1984 період навчання з 01.09.1980 по 27.02.1984, оскільки дописано прізвище « ОСОБА_2 »;
- періоди догляду за дитиною до досягнення трирічного віку ІНФОРМАЦІЯ_1 та 22.06.1990, оскільки не підтверджено зміну прізвища на « ОСОБА_3 ».
В матеріалах справи міститься довідка Добропільського об'єднаного управління пенсійного фонду України в Донецькій області від 16.10.2020 №899 в якій зазначено, що ОСОБА_1 матиме право на пенсійне забезпечення 28.12.2024, страховий стаж складає 33 роки 8 місяців 15 днів.
В трудовій книжці серії НОМЕР_1 , зокрема, зазначено, що позивачка працювала:
- у період з 23.03.1983 по 19.07.1983 на Харківській фабриці верхнього трикотажу на посаді в'язальниці (запис 1-3);
- з 02.04.1984 по 26.05.1985 працювала в цеху взуття Лозовського Районного побутового комбінату (4-5);
- з 03.09.1985 по 29.08.1986 працювала на посаді сортувальника газет (запис 6-7);
- з 23.09.1986 по 01.09.1992 працювала на посаді нянею в дитячому закладі «Івушка» (запис 8-9);
- з 01.09.1992 по 01.09.1997 працювала помічником вихователя у Червоногвардійському дитячому садку №2 (запис 10-11);
- 14.02.1998 по 08.02.1999 перебувала на обліку в Добропільському міському центрі зайнятості та отримувала допомогу по безробіттю (запис 12-14).
Здійснивши оцінку обставин справи та надавши їм юридичної кваліфікації, суд прийшов до висновку про задоволення позову, виходячи з такого.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, зокрема з 01 січня 2024 по 31 грудня 2024 не менше 31 року.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 24 до 34 років.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 65 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2029 року - від 15 до 26років.
Згідно ч.1 ст.24 Закону №1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Абзацом 1 ч.4 ст.24 Закону №1058 передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст.56 Закону України Про пенсійне забезпечення передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.1, п.2, п.3 постанови Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993р Про затвердження Порядку підтвердження трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що для розрахунку пенсії пенсійний орган обчислює страховий стаж за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди, до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
При цьому, у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами; на підставі показань свідків; даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідок, виписок із наказів, особових рахунків і відомостей на видачу заробітної плати, посвідчень, характеристик, письмових трудових договорів і угод з відмітками про їх виконання та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.
Трудовою книжкою позивача серії НОМЕР_1 підтверджено, що: у період з 23.03.1983 по 19.07.1983 на Харківській фабриці верхнього трикотажу на посаді в'язальниці (запис 1-3); з 02.04.1984 по 26.05.1985 працювала в цеху взуття Лозовського Районного побутового комбінату (4-5); з 03.09.1985 по 29.08.1986 працювала на посаді сортувальника газет (запис 6-7); з 23.09.1986 по 01.09.1992 працювала на посаді нянею в дитячому закладі «Івушка» (запис 8-9); з 01.09.1992 по 01.09.1997 працювала помічником вихователя у Червоногвардійському дитячому садку №2 (запис 10-11); з14.02.1998 по 08.02.1999 перебувала на обліку в Добропільському міському центрі зайнятості та отримувала допомогу по безробіттю (запис 12-14).
Відповідачем до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки від 29.03.1983 серія НОМЕР_1 періоди роботи з 23.03.1983 по 19.07.1983, з 02.04.1984 по 26.05.1985, з 03.09.1985 по 29.08.1986, з 23.09.1986 по 01.09.1992, з 01.09.1992 по 01.09.1997 та період отримання допомоги по безробіттю з 14.02.1998 по 08.02.1999, оскільки не підтверджено зміну прізвища з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 »;
Згідно зі статтею 48 Кодексу законів про працю Української РСР трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітника чи службовця. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців, які працюють на підприємстві, в установі, організації понад п'ять днів, у тому числі на сезонних і тимчасових працівників. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться. Записи про причини звільнення в трудовій книжці мають робитися у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.
Порядок ведення трудових книжок на той час був врегульований Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 року №162 (надалі - Інструкція №162), яка застосовувалася до прийняття наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58 "Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях", і містила такі норми:
1.1. Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних та громадських підприємств, установ та організацій, які пропрацювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних та тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
2.2. Заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку від часу прийому на роботу.
У трудову книжку вносяться:
- відомості про працівника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність;
- відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
2.3. Усі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення і мають точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
2.10. Відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами), та дата народження зазначаються на підставі паспорта або свідоцтва про народження.
2.11. Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник підписом засвідчує правильність внесених відомостей.
Першу сторінку (титульний лист) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), де вперше заповнювалася трудова книжка.
2.12. Зміни записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові та дату народження здійснюються адміністрацією за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, імені, по батькові та ін.) та з посиланням на номер та дату цих документів.
Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище чи ім'я, по батькові, дата народження та записуються нові дані. Посилання на відповідні документи записуються на внутрішній сторінці обкладинки, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Відповідно до копії трудової книжки Серія НОМЕР_1 у неї вносилися записи про зміну прізвища « ОСОБА_2 » - « ОСОБА_6 » - « ОСОБА_3 » - « ОСОБА_2 », при цьому, зміни внесені на першій сторінці трудової книжки із закресленням колишнього прізвища позивачки.
Суд зазначає, що в трудовій книжці серії НОМЕР_1 позивачки зазначено на титульній сторінці:
про зміну прізвища позивачки на « ОСОБА_6 » на підставі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 від 31.12.1983;
про зміну прізвища позивачки на « ОСОБА_2 » на підставі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_6 від 20.10.1997;
Згідно зі свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_8 від 08.08.1997 розірвано шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Після розірвання шлюбу змінено прізвище з ОСОБА_10 на ОСОБА_1 .
Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_9 підтверджено, що у ОСОБА_9 та ОСОБА_10 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 донька ОСОБА_11 .
Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_10 підтверджено, що у ОСОБА_9 та ОСОБА_10 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 донька ОСОБА_12 .
Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії, зазначивши, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Позивачка відповідно до паспорту громадянина України, виданого 03.09.1997 року, має прізвище " ОСОБА_1 " та не змінювала власне ім'я в порядку статті 295 ЦК України. Це ім'я збігається з іменем, вказаним у відомостях про працівника у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , тож підстави для встановлення у судовому порядку факту належності позивачці цих трудових книжок відсутні.
Відсутність свідоцтва про шлюб під час якого змінено прізвище на « ОСОБА_3 » не свідчить про неналежність позивачці трудової книжки та не позбавляє цю трудову книжку статусу правовстановлюючих документів, що підтверджують стаж роботи та трудову діяльність позивачки.
Суд зазначає, що ОСОБА_1 , є громадянкою України, що підтверджено паспортом серії НОМЕР_3 , трудова книжка (на дату звернення до відповідача з заявою про призначення пенсії) має лише одне не закреслене прізвище « ОСОБА_2 ». Прізвища - « ОСОБА_6 » - « ОСОБА_3 » - закреслені.
Натомість свідоцтво про шлюб не належить до документів про стаж, а інше написання прізвище позивачки у цьому свідоцтві не може бути підставою для відмови у зарахуванні періодів роботи, відображених у трудовій книжці, до її страхового стажу.
Відтак, трудова книжка є достатньою підставою для підтвердження стажу роботи для призначення пенсії, не потребують підтвердження додатковими документами, а невключення періодів роботи, записаних у цих трудових книжках, до страхового стажу позивачки є протиправним.
Виходячи з наведеного позовні вимоги в частині зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 23.03.1983 по 19.07.1983, з 02.04.1984 по 26.05.1985, з 03.09.1985 по 29.08.1986, з 23.09.1986 по 01.09.1992, з 01.09.1992 по 01.09.1997 та період отримання допомоги по безробіттю з 14.02.1998 по 08.02.1999 підлягають задоволенню.
Щодо зарахування до страхового стажу позивачки періоду навчання з 01.09.1980 по 27.08.1984 суд зазначає наступне.
Відповідач вважає, що спірний період не підлягає зарахуванню до стажу роботи позивача, оскільки у дипломі серії НОМЕР_11 дописано прізвище « ОСОБА_2 », тобто диплом має виправлення.
Відповідно до ст. 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Отже, якщо після закінчення навчання особа в межах встановленого строку була зарахована на роботу за набутою професією на посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, то така особа мала право на зарахування періоду навчання до трудового стажу, до пільгового стажу роботи.
Позивачем надано диплом серії НОМЕР_11 про навчання з 01.09.1980 по 27.08.1984 у Донецькому технікумі легкої промисловості по спеціальності трикотажне виробництво. Диплом виданий « ОСОБА_8 ».
Суд зазначає, що в диплом серії НОМЕР_11 має виправлення, затерте прізвище поверх якого зазначено прізвище « ОСОБА_6 ».
Пунктом 26 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, визначено, що якщо ім'я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує трудовий стаж, не збігаються з ім'ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку.
Такий порядок встановлений ст. 315 Цивільного процесуального кодексу України.
Оскільки дані про період навчання, видачу відповідного диплому до трудової книжки позивача не занесені, крім того диплом має виправлення в прізвищі, то позивачка зобов'язана була виконати вимоги Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, а саме надати відповідні документи, які б підтверджували факт приналежності диплому позивачу (зокрема судове рішення про встановлення факту, що має юридичне значення).
Суд не приймає до уваги посилання позивачки на додаток до диплому, оскільки виписка до диплому не має зазначеної серії та номеру диплому до якого воно додається.
Оскільки такі документи позивачем подані не були, тому орган Пенсійного фонду України і порахував стаж позивача за наявними документами, що відповідало вимогам законодавства.
Суб'єкт владних повноважень діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, і не порушив права та законні інтереси позивача в сфері публічно-правових відносин.
Виходячи з наведеного позовні вимоги в частині зарахування до страхового стажу позивачки періоду навчання не підлягають задоволенню.
Щодо зарахування періоду по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 суд зазначає наступне.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області№057350009042 від 14.01.2025 не зараховано до страхового стажу позивачки періоди догляду за дитиною до досягнення трирічного віку ІНФОРМАЦІЯ_1 та 22.06.1990, оскільки не підтверджено зміну прізвища на « ОСОБА_3 ».
У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується, серед іншого, також: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
Отже, законодавець, крім роботи, виконуваної на підставі трудового договору на підприємствах, передбачив можливість зарахування до страхового стажу час догляду за дітьми до досягнення трирічного віку і визначив для цього певні умови та порядок.
Як встановлено статтею 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За приписами пункту 11 цього ж Порядку час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта громадянина України (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала. Документами, які підтверджують те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала, і те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював, є: виписка з трудової книжки; відомості про відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців інформації про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, отримані в порядку взаємного обміну інформацією; інформація із системи персоніфікованого обліку.
Вище зазначені положення статті 56 Закону №1788-XII, які передбачають можливість зарахування до страхового стажу часу догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку, та пункт 11 Порядку №637, який визначає, що підставою для врахування цього стажу є свідоцтва про народження дітей.
Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_9 підтверджено, що у ОСОБА_9 та ОСОБА_10 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 донька ОСОБА_11 .
Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_10 підтверджено, що у ОСОБА_9 та ОСОБА_10 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 донька ОСОБА_12 .
Виходячи з наведеного достатнім доказом того, що позивачка перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розумінні статті 56 Закону №1788-XII та пункт 11 Порядку №637 є свідоцтво про народження дітей.
Виходячи з наведеного, періоди по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 підлягають зарахуванню до страхового стажу позивачки.
Крім того, суд зазначає, що згідно із пунктом 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається, що Пенсійний фонд, під час вирішення питання щодо призначення пенсії, зобов'язаний збирати, перевіряти певні обставини та відомості, які необхідні для вирішення питання щодо призначення пенсії, для чого останньому надається тримісячний термін.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач, при вирішення питання про призначення пенсії позивачу, не дотримався справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, оскільки не використав надані законом повноваження для з'ясування тих чи інших обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
У відповідності до частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Виходячи із зазначеного принципу та гарантування Конституцією судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ.
Враховуючи викладене, суд вважає, що органи Пенсійного фонду України повинні використовувати всі передбачені законом повноваження за для повного та об'єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Аналізуючи вищенаведені норми законодавства та надані суду докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору..
Таким чином, судовий збір у розмірі 807,46 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 139, 242-246, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства, суд
Частково задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №057350009042 від 14.01.2025 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84116, Донецька область, м.Слов'янськ, пл.Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з зарахування до страхового стажу роботи періоди роботи з 23.03.1983 по 19.07.1983, з 02.04.1984 по 26.05.1985, з 03.09.1985 по 29.08.1986, з 23.09.1986 по 01.09.1992, з 01.09.1992 по 01.09.1997, період отримання допомоги по безробіттю з 14.02.1998 по 08.02.1999, та періоди по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84116, Донецька область, м.Слов'янськ, пл.Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 807,46 грн.
Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення судом складено 15.10.2025 року.
Суддя І.Г. Аляб'єв