Україна
Донецький окружний адміністративний суд
15 жовтня 2025 року Справа№200/6010/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черникової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі-позивач), через свого представника, адвоката Трофімчука Віталія Вікторовича, який діє на підставі ордеру серії АН №1756150 від 07 серпня 2025 року, через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС) «Електронний суд» звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Винницькій області (далі-відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати Рішення про відмову у перерахунку пенсії № 053130005961 від 24.04.2025, ухвалене Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 24.04.2025;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву позивача про переведення його на пенсію за віком, зарахувавши до його пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, період навчання у СПТУ № 65 м. Краматорськ з 14.09.1987 по 12.08.1988, періоди роботи: з 23.08.1988 по 13.11.1989 - електрозварником ручного зварювання 4 розряду Краматорської дільниці Краматорського СУ «Донбасдомнаремонт» про ремонту металургійних печей та устаткування, з 14.11.1989 по 29.06.2000 - електрозварником ручного зварювання 4 розряду Будівельного управління №6 тресту «Сантехелектромонтаж»; з 12.06.2000 по 01.10.2002- електрозварником ручного зварювання будівельної дільниці ВАТ «Насінневе», з 02.10.2002 по 03.01.2003 - електрозварником ручного зварювання 4 розряду ЗАТ СГП «Цукрове», з 13.01.2003 по 14.03.2003, з 28.03.2003 по 26.09.2003, з 29.09.2003 по 10.03.2004, з 14.03.2004 по 29.06.2005 - електрозварником ручного зварювання будівельної дільниці ВАТ «Насінневе», з 01.08.2006 по 03.08.2009 - електрозварником 5 розряду ПП «Промбудсервіс».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про відмову в переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком прийнято з порушенням закону, є протиправним та порушує принципи рівності й гарантування прав і законних інтересів громадянина, а отже підлягає скасуванню.
Наголошено, що спірне рішення не містить відомостей, які саме періоди роботи (навчання) позивача зараховані/не зараховані до пільгового страхового стажу, а отже є необгрнутованим. Одночасно, рішення не містить обґрунтування незарахування до пільгового страхового стажу позивача певних періодів його роботи (навчання).
На думку позивача, відповідачем помилково не зараховано частину періодів роботи (навчання) до пільгового страхового стажу позивача, що стало наслідком безпідставних висновків щодо відсутності підстав для переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, оскільки він досяг відповідного стажу згідно вимог ч. ч. 1, 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а отже мав право на призначення пенсії за віком.
Ухвалою суду від 14 серпня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).
Представник відповідача подав до суду відзив, у якому заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, що Головним управлінням прийнято законне та обґрунтоване рішення про відмову позивачу в перерахунку пенсії, а саме переході з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи.
Представник управління зазначає, що трудова книжка підтверджує лише загальний трудовий стаж працівника, але підтвердити пільговий характер роботи може лише уточнююча довідка підприємства, на якому особа працювала і яка видана на підставі первинних документів за час виконання відповідної роботи, а в разі ліквідації підприємства без визначення правонаступника - документи, видані архівними установами.
У відповіді на відзив позивач наголошував, що відповідач не зазначає, які саме відомості щодо спеціального страхового стажу позивача не зазначені у трудовій книжці, а в спірному рішенні не конкретизує, які саме періоди роботи позивача не зараховані до його пільгового страхового стажу. Одночасно трудова книжка містить всі необхідні відомості про найменування професії, період роботи.
Таким чином, на думку позивача, до його пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 мають бути зараховані наступні періоди роботи (навчання) з 14.09.1987 по 12.08.1988, з 23.08.1988 по 13.11.1989, з 14.11.1989 по 29.06.2000, з 12.06.2000 по 01.10.2002, з 02.10.2002 по 03.01.2003, з 13.01.2003 по 14.03.2003, з 28.03.2003 по 26.09.2003, з 29.09.2003 по 10.03.2004, з 14.03.2004 по 29.06.2005, з 01.08.2006 по 03.08.2009.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Позивачу з 2020 року була призначена пенсія по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-IV».
У подальшому, 24.04.2025 позивач звернувся до сервісного центру Головного управління ПФУ у Донецькій області із заявою про переведення його на пенсію за віком відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058, як особи, яка працювала на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених КМ України.
Заява позивача за принципом екстериторіальності розглянута відповідачем та 24.04.2025 винесено рішення про відмову у перерахунку пенсії № 053130005961 (далі Рішення № 053130005961), за яким позивачу відмовлено в переході з пенсії по інвалідності на пенсію за віком за Списком №2 у зв'язку з відсутністю пільгового стажу роботи.
Не погодившись з відмовою в призначенні пільгової пенсії, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пунктом 2 Перехідних положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно з ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення» на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку: жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
За приписами ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до положень пунктів 3, 20 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутня інформація, що визначає право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Отже, зміст наведених норм права свідчить, що основним документом на підтвердження пільгового стажу роботи є трудова книжка, та за відсутності останньої або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Такими документами, зокрема, є архівні та уточнюючі довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання, тощо. Уточнюючі довідки мають подаватися у разі, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах.
Уряд своєю постановою від 18.11.2005 № 383 затвердив Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок №383).
Пунктом 1 цього Порядку визначено, що він регулює застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників (далі - Списки) при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпунктів «а» (за списком № 1), «б» (за списком № 2) статті 13 та статті 100 Закону № 1788-XII.
Відповідно до положень пунктів 2, 3 Порядку № 383 під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків.
При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Зміст зазначених норм права свідчить, що право на пільгову пенсію мають особи, зайняті повний робочий день на підземних роботах, а також на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, за списками виробництв, робіт, професій, посад і показників, чинними у період такої роботи.
Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом в постанові по справі № 360/4129/20 від 29.03.2023.
Як встановлено зі зпірного рішення, відповідач при розгляді заяви позивача про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком за Списком №2 посилався лише на відсутність пільгового стажу роботи.
Зокрема, пенсійним органом зазначено, що страховий стаж заявника 37 років 05 місяців 27 днів, пільговий стаж заявника 02 років 00 місяцьв 0 днів. Враховуючи вищезазначене, відмовлено ОСОБА_1 в перерахунку пенсії, а саме в переході з пенсії по інвалідності на пенсію за віком за Списком №2, у зв'язку з відсутністю пільгового стажу роботи.
Водночас, суд зауважує, що відповідач не мотивував свої висновки щодо неврахування до пільгового страхового стажу позивача інших періодів роботи, не навів жодних посилань на докази або інші матеріали справи, на яких ґрунтуються такі висновки.
При цьому, у відзиві пенсійний орган наголошував, що для підтвердження пільгового характеру роботи необхідне обов'язкове долучення уточнюючих довідок підприємства, на якому особа працювала і яка видана на підставі первинних документів за час виконання відповідної роботи, а в разі ліквідації підприємства без визначення правонаступника - документи, видані архівними установами.
Натомість, як зазначав суд вище, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки, як такої, або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 31.10.2019 у справі № 460/5271/16-а.
Таким чином, коли йдеться про підтвердження роботи в особливо шкідливих і шкідливих умовах праці, уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників не є необхідними, якщо відповідний стаж підтверджується відомостями, зазначеними у трудовій книжці.
Такий висновок суду кореспондує позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній в постанові від 20.01.2021 року по справі №311/2865/13-а.
Суд зазначає, що трудова книжка позивача серії НОМЕР_1 від 23.08.1988 містить записи, з який убчається, що позивач працював: з 23.08.1988 по 13.11.1989 - електрозварником ручного зварювання 4 розряду Краматорської дільниці Краматорського СУ «Донбасдомнаремонт» про ремонту металургійних печей та устаткування, з 14.11.1989 по 29.06.2000 - електрозварником ручного зварювання 4 розряду Будівельного управління №6 тресту «Сантехелектромонтаж»; з 12.06.2000 по 01.10.2002- електрозварником ручного зварювання будівельної дільниці ВАТ «Насінневе», з 02.10.2002 по 03.01.2003 - електрозварником ручного зварювання 4 розряду ЗАТ СГП «Цукрове», з 13.01.2003 по 14.03.2003, з 28.03.2003 по 26.09.2003, з 29.09.2003 по 10.03.2004, з 14.03.2004 по 29.06.2005 - електрозварником ручного зварювання будівельної дільниці ВАТ «Насінневе», з 01.08.2006 по 03.08.2009 - електрозварником 5 розряду ПП «Промбудсервіс».
Дослідивши Списки № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгови умовах, затверджених постановами Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173, Кабінету Міністрів України від 26.01.1991 № 10, від 11.03.1994 № 162, від 16.01.2003 № 36, які застосовувались у вищевказаний період роботи позивача, встановлено, що посада електрозварника ручного зварювання у період з вересня 1987 року по серпень 2009 року входила до Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (розділи ХХХІІ, ХХХІІІ «23200000- 19906»; пункт 33 «Загальні професії»).
Отже, наведені відомості у трудовій книжці про роботу позивача за вказані періоди свідчать про зайнятість останнього на відповідних посадах на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2. Записи про зазначені періоди роботи засвідчені відповідними печатками підприємств і дефектів їх вчинення не мають, а відтак факт роботи позивача у зазначені періоди підтверджується відповідними записами, які були внесені відповідно до діючого законодавства.
Спеціальний трудовий стаж позивача за період з 01.01.1998 по 03.09.2009 також підтверджується даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відзив також містить загальне посилання на норми Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442, де останній виснував, що така постанова набул чинності з 21.08.1992, тому для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.1992 відповідне право впродовж цього періоду має бути підтверджене за результатами атестації.
Однак, з цього питання суд вважає за необхідне наголосити, що 19 лютого 2020 року Великою Палатою Верховного Суду прийнято постанову у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19), в якій зазначено, що з метою дотримання завдань адміністративного судочинства та забезпечення конституційних гарантій осіб на пенсійне забезпечення Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 10 вересня 2013 року у справі №21-183а13, від 25 листопада 2014 року у справі №21-519а14, від 10 й 17 березня 2015 року у справах №21-51а15, та №21-585а14, від 14 квітня 2015 року у справі №21-383а14, від 2 грудня 2015 року у справі №21-1329а15, від 10 лютого 2016 року у справі №21-5432а15 та від 12 квітня 2016 у справі №21-6501а15, щодо відсутності підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.
Так, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Отже, навіть в разі відсутності доказів проведення атестації робочих місць, викладене не може бути підставою для відмови позивачу у зарахуванні спірного стажу до пільгового.
Ураховуючи викладене, суд не бере до уваги повідомлення ТОВ «БК «Промбудсервіс», оскільки трудовий стаж позивача за період з 01.08.2006 по 01.08.2009 підтверджується даними з трудової книжки та наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а надана інформація щодо відсутності затверджених місць за Списком №2 за наслідком проведеної атестації робочих місць не підтверджено жодними доказами.
Крім того, щодо зарахування до пільгового стажу роботи позивача періоду навчання суд зазначає наступне.
Згідно п. "д" ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за № 1788-XIІ, до стажу роботи, що дає право на пенсію, зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Згідно п. 8 Порядку № 637, час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закон України «Про професійну (професійно-технічну) освіту'час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Аналогічна норма передбачена абз. 1 п. 26 Положення про професійно-технічний навчальний заклад, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1998№1240, за якою час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі до безперервного і до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за одержаною професією не перевищує трьох місяців.
Відповідно до копії диплома НОМЕР_2 Позивач у період з 14.09.1987 по 12.08.1988 позивач навчався у середньому професійно-технічному училищі № 65 м. Краматорськ за професією «електрогазозварник».
У подальшому, згідно з копією трудової книжки НОМЕР_1 , позивач з 23.08.1988 (протягом 10 днів) був зарахований на роботу за здобутою спеціальністю електрозварником ручного зварювання 4 розряду на Краматорську дільницю Краматорського СУ «Донбасдомнаремонт» про ремонту металургійних печей та устаткування, що дає право на пільги, встановлені відповідної категорії працівників.
Таким чином, як записами трудової книжки, так і дипломом підтверджено час навчання позивача за професією «електрогазозварник» і зарахування на роботу за одержаною професією в межах трьох місяців з дня закінчення навчання.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 року у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 року у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 року у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 року у справі №446/656/17, від 21.05.2020 року у справі №550/927/17, від 10.12.2020 року у справі №372/403/17.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що пенсійним органом протиправно не зараховано до пільгового стажу роботи позивача (за Списком №2) періодів роботи (навчання) з 14.09.1987 по 12.08.1988, з 23.08.1988 по 13.11.1989, з 14.11.1989 по 29.06.2000, з 12.06.2000 по 01.10.2002, з 02.10.2002 по 03.01.2003, з 13.01.2003 по 14.03.2003, з 28.03.2003 по 26.09.2003, з 29.09.2003 по 10.03.2004, з 14.03.2004 по 29.06.2005, з 01.08.2006 по 03.08.2009, а отже рішення про відмову у перерахунку пенсії № 053130005961 від 24.04.2025, ухвалене Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 24.04.2025, є необґрунтованим, формальним та таким, що підлягає скасуванню.
Як наслідок, суд вважає належним зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву позивача про переведення його на пенсію за віком, зарахувавши до його пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, період навчання у СПТУ № 65 м. Краматорськ з 14.09.1987 по 12.08.1988, періоди роботи: з 23.08.1988 по 13.11.1989 - електрозварником ручного зварювання 4 розряду Краматорської дільниці Краматорського СУ «Донбасдомнаремонт» про ремонту металургійних печей та устаткування, з 14.11.1989 по 29.06.2000 - електрозварником ручного зварювання 4 розряду Будівельного управління №6 тресту «Сантехелектромонтаж»; з 12.06.2000 по 01.10.2002- електрозварником ручного зварювання будівельної дільниці ВАТ «Насінневе», з 02.10.2002 по 03.01.2003 - електрозварником ручного зварювання 4 розряду ЗАТ СГП «Цукрове», з 13.01.2003 по 14.03.2003, з 28.03.2003 по 26.09.2003, з 29.09.2003 по 10.03.2004, з 14.03.2004 по 29.06.2005 - електрозварником ручного зварювання будівельної дільниці ВАТ «Насінневе», з 01.08.2006 по 03.08.2009 - електрозварником 5 розряду ПП «Промбудсервіс».
Інші доводи та заперечення сторін не спростовують вище встановленого судом та не мають визначального значення для вирішення спору по суті.
Судом враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Беручи до уваги наведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, стягненню на користь позивача підлягає 968,96 грн понесених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 143, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати Рішення про відмову у перерахунку пенсії №053130005961 від 24.04.2025, ухвалене Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 24.04.2025.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву позивача про переведення його на пенсію за віком, зарахувавши до його пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, період навчання у СПТУ № 65 м. Краматорськ з 14.09.1987 по 12.08.1988, періоди роботи: з 23.08.1988 по 13.11.1989 - електрозварником ручного зварювання 4 розряду Краматорської дільниці Краматорського СУ «Донбасдомнаремонт» про ремонту металургійних печей та устаткування, з 14.11.1989 по 29.06.2000 - електрозварником ручного зварювання 4 розряду Будівельного управління №6 тресту «Сантехелектромонтаж»; з 12.06.2000 по 01.10.2002 - електрозварником ручного зварювання будівельної дільниці ВАТ «Насінневе», з 02.10.2002 по 03.01.2003 - електрозварником ручного зварювання 4 розряду ЗАТ СГП «Цукрове», з 13.01.2003 по 14.03.2003, з 28.03.2003 по 26.09.2003, з 29.09.2003 по 10.03.2004, з 14.03.2004 по 29.06.2005 - електрозварником ручного зварювання будівельної дільниці ВАТ «Насінневе», з 01.08.2006 по 03.08.2009 - електрозварником 5 розряду ПП «Промбудсервіс».
Стягнути на користь ОСОБА_1 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (зареєстроване місцезнаходження: вул. Зодчих, буд. 22, м. Вінниця, 21005; ЄДРПОУ 13322403) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.О.Черникова