Україна
Донецький окружний адміністративний суд
14 жовтня 2025 року Справа№640/26207/21
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Абдукадирової К.Е., розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фуд Воркс» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фуд Воркс» (код ЄДРПОУ 40469327, адреса: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 6) (надалі - Позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011, адреса: 04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) (надалі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.09.2020 №0006413207.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.09.2021 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
13 грудня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2825-ІХ «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825), який набрав чинності 15 грудня 2022 року.
На підставі ст. 1 Закону № 2825 Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідований.
П. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2825 (в редакції Закону України від 16 липня 2024 року № 3863-ІХ Про внесення змін до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» (далі - Закон № 3863), який набрав чинності 26 вересня 2024 року), установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя.
До початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом, крім випадку, передбаченого абз. 4 цього пункту.
Не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративні справи, які були передані до Київського окружного адміністративного суду та розподілені між суддями до набрання чинності Законом № 3863, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом № 3863, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена ч. 1 ст. 27, ч. 3 ст. 276, ст. ст. 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена ч. 1 ст. 27, ч. 3 ст. 276, ст. ст. 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Після початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду Київський окружний адміністративний суд та інші окружні адміністративні суди України завершують розгляд та вирішення переданих їм справ.
Судом апеляційної інстанції щодо всіх справ, підсудних окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, та переданих на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України відповідно до цього Закону, є Шостий апеляційний адміністративний суд.
До початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду вирішення процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судових рішень у справах, розглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, здійснює Київський окружний адміністративний суд.
На підставі п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2825 (в редакції Закону № 3863) проведений автоматизований розподіл адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженому наказом Державної судової адміністрації України від 16 вересня 2024 року № 399.
За результатами автоматизованого розподілу адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України, ця справа передана на розгляд та вирішення Донецькому окружному адміністративному суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано для розгляду судді Абдукадировій К.Е.
Відповідно до ч. 14 ст. 31 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.
Оскільки провадження у справі відкрито, суддя приймає справу до свого провадження.
В обґрунтування позову позивач вказує, що ТОВ «ФУД ВОРКС» (код ЄДРПОУ 40469327), юридична особа зареєстрована згідно вимог чинного законодавства України. Податкова адреса: вул. Ярославська, буд. 6, м. Київ, Україна.
Місцезнаходження виробничих потужностей Товариства: вул. Магнітогорська, буд. 1А, літ. «З», м. Київ. Товариство знаходиться на обліку в ГУ ДПС у м. Києві, є платником податку на прибуток на загальних підставах. Основний вид діяльності Товариства: 10.83 виробництво чаю та кави.
З урахуванням особливостей господарської діяльності Товариства, ТОВ «ФУД ВОРКС» використовує для власного споживання/промислової переробки газ вуглеводневий скраплений в балонах. Згідно вимог чинного законодавства, ТОВ «ФУД ВОРКС» має ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) за реєстраційним номером 26520414202000258, дата реєстрації 26 травня 2020 року, термін дії якої п'ять років. Товариство не зареєстроване платником акцизного податку з реалізації пального, акцизних складів не має.
Єдиним постачальником газу Позивачу був ТОВ «Фаєргаз» (код ЄДРПОУ 42455028). Між Позивачем та ТОВ «Фаєргаз» укладено договір купівлі-продажу № 190827 від 27 серпня 2019 року, згідно з умовами якого ТОВ «Фаєргаз» зобов'язалося власними силами постачати до Позивача газ вуглеводневий скраплений в балонах. Предметом даного договору є поставка партіями виключно газу в балонах. При цьому, балони є обмінною тарою та власністю ТОВ «Фаєргаз», які в подальшому підлягають обміну під час прийняття Позивачем наступної партії газу.
Відповідач, при прийнятті ним податкового-повідомлення рішення № 0006413207 від 01.09.2020р., володів зазначеною вище інформацією в повному обсязі. Однак, ним було прийнято рішення (податкове повідомлення-рішенні № 0006413207 від 01 вересня 2020 року), яке Позивач вважає неналежним та незаконним.
Звертає увагу, що в податковому повідомленні-рішенні № 0006413207 від 01 вересня 2020 року, Відповідачем визначено порушення Позивачем ч. 1 ст. 15 ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (зі змінами та доповненнями), а саме, дослівно: здійснення зберігання дизельного пального, без наявності ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки)».
До податкового повідомлення-рішення № 0006413207 від 01.09.2020р. додано розрахунок фінансової санкції в розмірі 500 000,00грн. Підставою для нарахування Позивачу суми штрафної санкції Відповідачем встановлений вид порушення: здійснення Позивачем зберігання саме дизельного пального, без наявності ліцензії на право зберігання (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки).
Однак, Позивач зазначає, що під час провадження господарської діяльності ТОВ «ФУД ВОРКС» не здійснювало та не здійснює ані купівлю ані продаж дизельного палива, не надавало та не надає послуг з зберігання дизельного палива та не використовує його для власних потреб чи промислової переробки.
Згідно вимог чинного законодавства України та з урахуванням викладеного вище, вважає, що податкове повідомлення - рішення № 0006413207 від 01 вересня 2020 року є неналежним, неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.
Просить задовольнити позовні вимоги.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування заперечень зазначено, що Працівниками ГУ ДПС у м. Києві на підставі наказу від 19.06.2021. №4440 було проведено фактичну перевірку господарської одиниці, що належить ТОВ «Фуд Воркс» розташованого за адресою:: м. Київ, м. Київ, вул. Магнітогорська, буд. 1-А, літера 3 з питань дотримання вимог чинного законодавства, яке регулює придбання, зберігання та реалізацію пального.
Позивач отримав ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) за реєстраційним №26520414202000258, дата реєстрації 26.05.2020. термін дії 26.05.2020 до 26.05.2025. Згідно з ліцензією загальна місткість резервуарів ТОВ «Фуд Воркс» розташованого за адресою: м. Київ, м. Київ, вул. Магнітогорська, буд. 1-А, літера 3 для зберігання пального: 738 літрів.
Під час проведення перевірки було встановлено фактичну наявність резервуарів для зберігання пального.
Окрім того, встановлено придбання Позивачем нафтопродуктів за період з 01.04.2020 по 30.06.2020 без подальшої реалізації, а також зберігання Позивачем станом на 01.04.2020 нафтопродуктів в ємкостях, без наявності ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки).
Також згідно наданих Позивачем даних, а саме оборотно-сальдової відомості по рахунку №203 за липень - червень 2020 в ході перевірки встановлено відображення залишків скрапленого газу (сальдо на кінець періоду: березень 2020р.) в загальній кількості 7,5 т.
Наголошує, що ліцензія на право зберігання пального була отримана лише 26.05.2020. Тож до цієї дати пальне відповідно до документів Позивача зберігалось без відповідної ліцензії.
За результатами перевірки встановлено зберігання Позивачем дизельного пального, без наявності ліцензій на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), чим порушено вимоги частини 1 ст. 15 Закону України №481.
Враховуючи вищевикладене, штрафні (фінансові) санкції в сумі 500 000, 00 грн, застосовані до Позивача правомірно.
За приписами частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Згідно з Наказом Головного управління ДПС у м. Києві № 4440 від 19 червня 2020 року «Про проведення фактичних перевірок суб'єктів господарювання» у Позивача проведено фактичну перевірку з питань дотримання вимог чинного законодавства, яке регулює придбання, зберігання та реалізацію пального, за результатами якої Головним управлінням ДПС у м. Києві (надалі - Відповідач) оформлено Акт за № 1721/26-15-32-07 від 10 липня 2020р року (надалі - Акт перевірки).
Не погоджуюсь з висновками Відповідача викладеними в Акті перевірки, Позивачем подані заперечення, які були залишені без задоволення.
В подальшому, Відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення за № 0006413207 від 01 вересня 2020 року, яким встановлено порушення Позивачем ч. і ст. 15 ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (із змінами та доповненнями), а саме: здійснення Позивачем зберігання дизельного пального, без наявності ліцензії на право зберігання (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) та на підставі підп. 54.3.3 пункту 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України (надалі - ПКУ) застосовано до Позивача суму штрафних санкцій 500 000,00грн. (п'ятсот тисяч гривень 00 копійок).
Не погоджуючись із рішенням Відповідача та з метою врегулювання даного спору в досудовому порядку, Позивач, у відповідності до ст. 56 ПКУ, оскаржив його до Державної податкової служби України. 06 серпня 2021 року, за наслідками розгляду даної скарги, ДПС України прийнято рішення за№ 18192/6/99-00-06-03-01-01-06 про залишення скарги без задоволення. При цьому, в рішенні ДПС України взагалі відсутній аналіз наведених Позивачем пояснень та доказів, які були підтверджені належними документами. Дане рішення Позивач вважає не обґрунтованим та не вмотивованим.
Рішення про результати розгляду скарги надіслано Укрпоштою листом з повідомленням про вручення (ПН № 0405349763443), яке Позивач отримав 16 серпня 2021 року.
Беручи до уваги те, що до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, згідно з нормами ст. 56 ПКУ, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження. Відповідно, Позивачем дотримано строки щодо його звернення з даним позовом.
Позивач вважає податкове повідомлення - рішення № 0006413207 від 01 вересня 2020 року незаконним, протиправним та таким, яке підлягає скасуванню.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з підпунктом 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) акцизний склад - це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.
Не є акцизним складом, зокрема:
б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб'єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливо роздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.
Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб'єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;
в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб'єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;
г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;
ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.
При цьому, відповідно до підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України реалізація пального або спирту етилового для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне або спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного: до акцизного складу; до акцизного складу пересувного; для власного споживання чи промислової переробки; будь-яким іншим особам.
Не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України:
у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками;
при використанні пального суб'єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу/акцизного складу пересувного, що передано (відпущено, відвантажено) платником акцизного податку таким суб'єктам господарювання виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки.
До власного споживання також відносяться операції із заправлення пальним за договорами підряду при одночасному виконанні таких умов:
а) замовники за договорами підряду не здійснюють реалізацію пального іншим особам, крім реалізації бензолу поза межами митної території України в митному режимі експорту;
б) заправлення здійснюється в паливний бак машин, механізмів, техніки та обладнання для агропромислового комплексу, паливний бак транспортних засобів спеціального призначення або паливний бак спеціального обладнання чи пристрою, які:
призначені для виконання робіт на землях сільськогосподарського або лісового призначення, на землях, наданих гірничим підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, а також для виконання робіт з будівництва доріг;
належать іншим особам;
виконують роботи протягом строку дії договору підряду виключно на зазначених у цьому пункті землях, що перебувають у власності або користуванні замовника;
в) транспортні засоби, що здійснюють заправлення в паливний бак машин, механізмів, техніки та обладнання для агропромислового комплексу, у паливний бак транспортних засобів спеціального призначення або в паливний бак спеціального обладнання чи пристрою, зазначені в підпункті "б" цього підпункту, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з такого транспортного засобу.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України визначає Закон України від 19.12.1995 № 481/95-BP "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" (далі - Закон України № 481/95-BP).
Згідно з вимогами частини 1 статті 15 Закону України № 481/95-BP оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.
Відповідно до абзацу восьмого частини другої статті 17 Закону України №4 81/95-ВР встановлена відповідальність за зберігання пального без наявності ліцензії у вигляді штрафних санкцій у розмірі 500 000 гривень.
Згідно з ч. 8 ст. 15 Закону № 481/95-ВР суб'єкти господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.
Частиною 19 статті 15 Закону № 481/95-ВР передбачено, що ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються: підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету; підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву; суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.
Суб'єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують (частина 21 статті 15 Закону №481/95-ВР).
Верховний Суд у постанові від 31.05.2022 у справі № 540/4291/20 застосував норми статей 15, 17 Закону № 481/95-ВР у подібних правовідносинах у системному зв'язку із нормами підпунктів 14.1.6, 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України і дійшов до висновку, що зберігання пального нерозривно пов'язане із наявністю у суб'єкта господарювання споруд та/або обладнання, та/або ємностей, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування (місця зберігання пального).
Наявність у суб'єкта господарювання обов'язку з отримання ліцензії на право здійснення діяльності зі зберігання пального, яка опосередковується придбанням та використанням суб'єктом господарювання пального для задоволення своїх власних виробничих потреб при провадженні його господарської діяльності (не пов'язаної з метою отримання доходу від зберігання пального як виду економічної діяльності) залежить саме від наявності у суб'єкта господарювання місця зберігання пального, яке за своїми ознаками (характеристиками) відповідає визначенню «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», незалежно від того чи зареєстрований такий суб'єкт платником акцизного податку, розпорядником акцизного складу та/або наявністю підстав для реєстрації такого місця як акцизного складу.
Відповідно, у випадку, якщо наявне у суб'єкта господарювання місце зберігання пального має ознаки, які згідно з нормами підпунктів 14.1.6, 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлені як виключення з визначення «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», такий суб'єкт не має обов'язку отримувати ліцензію на право зберігання пального у такому місці.
Також у цій постанові Верховний Суд зауважив, що для оцінки наявності в діях суб'єкта господарювання складу правопорушення у вигляді здійснення діяльності зі зберігання пального без отримання відповідної ліцензії, з'ясуванню підлягають місце та спосіб його зберігання, мета придбання, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей), обсяги споживання, закупівлі та обставини використання пального. Ці обставини складають об'єктивну та суб'єктивну сторони правопорушення. Сам по собі факт наявності «на балансі» у суб'єкта господарювання невикористаного пального не є достатньою обставиною для його кваліфікації як зберігання пального без отримання відповідної ліцензії. У спорах про правомірність застосування штрафних санкцій за зберігання пального без наявності відповідної ліцензії основним і вирішальним предметом доказування є підтвердження або спростування обставин саме факту здійснення суб'єктом господарювання діяльності зі зберігання пального, а не його придбання. Невстановлення під час фактичної перевірки обставин здійснення позивачем діяльності зі зберігання пального, часу цієї діяльності та місця, у якому пальне зберігалося, унеможливлює визнання правомірним застосування штрафних санкцій за зберігання пального без наявності ліцензії.
У подальшому зазначені висновки підтримані у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 21.09.2022 у справі № 140/16490/20, від 15.06.2022 у справі № 260/3859/20, від 07.06.2022 у справі № 360/4140/20, від 05.07.2023 у справі № 460/2663/22 тощо.
Слід зазначити, що у приведених вище постановах Верховний Суд чітко вказав, що самого лише встановлення факту придбання пального недостатньо для висновку про його зберігання суб'єктом господарювання. Склад правопорушення, передбаченого абзацом дев'ятим частини другої статті 17 Закону № 481/95-ВР, має доводитись шляхом встановлення обставин того, де і яким чином суб'єкт господарювання зберігав пальне, дослідженням замірів його кількості (об'єму) і співставленням цих показників із нормами підпунктів 14.1.6, 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України, які встановлюють випадки, які не вважаються «акцизним складом» та/або «акцизним складом пересувним». Ці обставини мають бути належним чином зафіксовані в акті фактичної перевірки як носії доказової інформації.
Відповідно до первинних документів ТОВ «ФУД ВОРКС» (код ЄДРПОУ 40469327), юридична особа зареєстрована згідно вимог чинного законодавства України. Податкова адреса: вул. Ярославська, буд. 6, м. Київ, Україна.
Місцезнаходження виробничих потужностей Товариства: вул. Магнітогорська, буд. 1А, літ. «З», м. Київ. Товариство знаходиться на обліку в ГУ ДПС у м. Києві, є платником податку на прибуток на загальних підставах. Основний вид діяльності Товариства: 10.83 виробництво чаю та кави.
З урахуванням особливостей господарської діяльності Товариства, ТОВ «ФУД ВОРКС» використовує для власного споживання/промислової переробки газ вуглеводневий скраплений в балонах. Згідно вимог чинного законодавства, ТОВ «ФУД ВОРКС» має ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) за реєстраційним номером 26520414202000258, дата реєстрації 26 травня 2020 року, термін дії якої п'ять років. Товариство не зареєстроване платником акцизного податку з реалізації пального, акцизних складів не має.
Єдиним постачальником газу Позивачу був ТОВ «Фаєргаз» (код ЄДРПОУ 42455028). Між Позивачем та ТОВ «Фаєргаз» укладено договір купівлі-продажу № 190827 від 27 серпня 2019 року, згідно з умовами якого ТОВ «Фаєргаз» зобов'язалося власними силами постачати до Позивача газ вуглеводневий скраплений в балонах. Предметом даного договору є поставка партіями виключно газу в балонах. При цьому, балони є обмінною тарою та власністю ТОВ «Фаєргаз», які в подальшому підлягають обміну під час прийняття Позивачем наступної партії газу.
Проте, податковий орган, як і в акті перевірки так й у спірному податковому повідомленні - рішенні зазначає порушення виключно про зберігання ТОВ «ФУД ВОРКС» у періоді, що перевірявся, дизельного пального без отримання відповідної ліцензії і, відповідно, до притягнення вказаного суб'єкта господарювання до відповідальності.
Зі змісту розглядуваного у цій справі акта фактичної перевірки не вбачається, що контролюючий орган встановлював фактичну та кількісну наявність дизельного пального, спосіб його зберігання, технічні характеристики використаних для цього споруд, ємностей, знімав залишки пального.
Водночас, як уже зазначалось, ці обставини складають об'єктивну та суб'єктивну сторони правопорушення, відповідальність за вчинення якого встановлена приписами частини другої статті 17 Закону України № 481/95-ВР. Не встановлення зазначених обставин також унеможливлює здійснення співставлення між об'ємом (кількістю) пального, що перебувало на зберіганні суб'єкта господарювання, та показниками, що містяться у нормах підпунктів 14.1.6, 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України, які виключають визначення «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного».
Проте зазначені обставини контролюючим органом під час перевірки не встановлювались.
Також суд зазначає, що протягом усього судового розгляду справи позивач не заперечував проти придбання у ТОВ «Фаєргаз» (код ЄДРПОУ 42455028) на підставі договору купівлі-продажу № 190827 від 27 серпня 2019 року, згідно з умовами якого ТОВ «Фаєргаз» зобов'язалося власними силами постачати до Позивача газ вуглеводневий скраплений в балонах. Предметом даного договору є поставка партіями виключно газу в балонах, а не дизельного пального.
Суд зазначає, що позивач наголошує на тому, що придбане паливо (газ скраплений) використовувались ним виключно у господарській діяльності.
Позивач пояснив, що у своїй господарській діяльності використовує пальне (газ скраплений) виключно для забезпечення виробництво чаю та кави.
Отже, враховуючи нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку, що відсутні підстави вважати, що зберігання позивачем пального (газ скраплений), придбаного для власного використання, підпадає під визначення «зберігання пального», що вимагає ліцензування відповідно до норм статті 15 Закону № 481/95-ВР. Тому, відсутні й підстави для притягнення позивача до відповідальності, встановленої нормою абзацу 9 частини другої статті 17 цього Закону.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про протиправність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 01.09.2020 №0006413207 та наявність правових підстав для його скасування.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судові витрати розподілити відповідно до вимог ст. 139 КАС України.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фуд Воркс» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.09.2020 №0006413207 винесене Головним управлінням ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011, адреса: 04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011, адреса: 04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фуд Воркс» (код ЄДРПОУ 40469327, адреса: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 6) суму судового збору у розмірі 7 500,00 гривень.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 14 жовтня 2025 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя К.Е. Абдукадирова