15 жовтня 2025 рокуСправа №640/1872/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у м. Дніпрі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрглобалбуд» до Головного управління Держпраці у Херсонській області про визнання протиправною та скасування постанови, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрглобалбуд" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Держпраці у Херсонській області про визнання протиправною та скасування Постанови Головного управління Держпраці у Херсонській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ХС 20009/163/НД/АВ/ТД-ФС від 23.06.2021 року.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на протиправність оскаржуваної постанови Головного управління Держпраці у Херсонській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ХС 20009/163/НД/АВ/ТД-ФС від 23.06.2021 року. Вважає, що зазначена постанова винесена з порушеннями норм законодавства України, є необгрунтованою, безпідставною та підлягає скасуванню з наступних підстав. Підставою для складення спірної постанови є встановлені під час проведення заходу державного контролю порушення вимог трудового законодавства. Проте, встановлення таких порушень відбулося в порядку, не передбаченому чинними законами України, а відтак без наявних на то повноважень органу державного нагляду (контролю) відповідача, шо унеможливлює прийняття будь-яких рішень за наслідками проведення перевірки. Крім того, встановлені актом та постановою порушення, фактично позивачем не допускались, а тому немає не тільки процесуальних а і матеріальних підстав для притягнення позивача до відповідальності. Враховуючи викладене, просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.05.2022 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України №2825 Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали адміністративної справи №640/1872/22.
10.02.2025 року на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшли матеріали адміністративної справи №640/1872/22.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.02.2025 року дана адміністративна справа передана судді Серьогіній О.В. для розгляду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.02.2025 року прийнято справу до свого провадження та відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами з 14.03.2025 року.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.05.2025 року розгляд справи №640/1872/22 постановлено здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.06.2025 року продовжено на 30 днів строк підготовчого провадження у справі.
Від Головного управління Держпраці у Херсонській області на адресу суду письмовий відзив на позов не надходив.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.10.2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 15 жовтня 2025 року об 11:00 год.
В судове засідання представники сторін не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
07.10.2025 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява, в якій він просить суд справу розглядати без участі представника.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З урахуванням заяви представника позивача, належного повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи, наявності достатніх доказів у матеріалах справи для вирішення спору по суті заявлених вимог, суд ухвалив здійснити розгляд справи у письмовому провадженні.
Згідно з ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю “Укрглобалбуд» (код ЄДРПОУ 42231747) зареєстровано як юридична особа 13.06.2018 року, номер запису 1 074 102 0000 076425.
На підставі колективного звернення громадян від 12.04.2021 року» № КОЛ-1310 від 23.09.2020 року», наказу від 13.04.2021 року №308, з урахуванням п. п. 3 п. 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою КМУ від 21.08.201 №823 відповідачем було виписано направлення на проведення інспекційного відвідування від 13.04.2021 року №309, період перевірки: з 14.04.2021 року по 27.04.2021 року.
В подальшому на адресу позивача надійшла вимога про надання документів №ХС20009/163/НД від 15.04.2021 року та копія направлення на проведення інспекційного відвідування №309 від 13.04.2021 року.
21.04.2021 року позивачем направлено відповідь на зазначену вимогу з наданням підтверджуючих документів, а саме завірену належним чином копію виписки з ЄДРПОУ; завірені належним чином копії наказів про прийняття працівників ТОВ «Укрглобалбуд» на роботу; копії повідомлень ДФС з квитанціями №2.
В період з 14.04.2021 року по 27.04.2021 року посадовими особами Головного управління Держпраці у Херсонській області щодо Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрглобалбуд» було проведено плановий (позаплановий) захід державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сферах охорони праці, промислової безпеки, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, праці, зайнятості населення, зайнятості та працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснення державного гірничого нагляду, за результатами якого складено акт від 27.04.2021 року №ХС20009/163/НД/АВ, в якому встановлено наступні порушення:
«Інспекційним відвідуванням ГОВ «УКРГЛОБАЛБУД» встановлено 13 (тринадцять) осіб, які працювали за фактичною адресою провадження (здійснення) діяльності: 73000, Бериславське шосе, по стороні залізничних колій та поблизу магазину будівельних матеріалів «ЕПІЦЕНТР», об'єкт «Велике будівництво» - МІСТОПЕРЕХІД. м. Херсон, були одягнуті у спецодяг, а саме світловідбиваючі жилети та захисні каски, саме:
- Підкаура Андрій Васильович, повідомив, що працює на субпідряді. Зі слів ОСОБА_1 на даній ділянці здійснює діяльність дві фірми ПрАТ «Уратоменергобуд», а другу фірму не пам'ятає, працює на другу фірму два місяці (тобто на субпідрядника ТОВ «УКРГ ЛОБАЛБУД») заробітну плату виплачують два рази на місяць (зафіксовано відеозаписом 20210414-122106);
- Максим знаходився на висоті (працював), з його слів працює пару місяців, називати прізвище відмовився (зафіксовано відеозаписом 20210414-122106);
- ОСОБА_2 (зафіксовано відеозаписом 2021044 123058);
- ОСОБА_3 працює з січня 2021 року (зафіксовано відеозаписом 20210414J 22747).
- ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які надали письмові пояснення, згідно яких вони працювали будівельниками на ТОВ «УКРГЛОБАЛБУД» з 14.03.2021 року -14.04.2021 року.
7 осіб, які були одягнуті у світловідбиваючі жилети помаранчевого кольору, від надання пояснень та називати свої прізвища, ім'я та по батькові дані особи відмовились, а лише повідомили, що вони працюють на ТОВ «УКРГЛОБАЛБУД» (зафіксований відеозаписом 20210414 123058).
На вищевказаних осіб документи, які б підвереджували офіційне працевлаштування, трудові договори, накази, повідомлення в ДПС про прийняття працівників на роботу не надано.
Крім того, відповідно до інформаційної системи ПФУ станом на 27.04.2021 року у ГОВ «УКРГЛОБАЛБУД» зазначені працівники (які назвали своє ПІБ) не значаться.»
06.05.2021 року позивачем було направлено до відповідача зауваження до акту від 27.04.2021 року №ХС20009/163/НД/АВ.
Проте, 23.06.2021 року, керуючись статтею 265 Кодексу законів про працю України, статтею 53 Закону України "Про зайнятість населення", частиною третьою статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 (зі змінами), та на підставі абз. другого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України Головним управлінням Держпраці у Херсонській області винесено постанову № ХС 20009/163/НД/АВ/ТД-ФС про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення у розмірі 780000 грн.
Позивач, вважаючи протиправною постанову відповідача про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ХС 20009/163/НД/АВ/ТД-ФС від 23.06.2021 року, звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Повноваження щодо нагляду і контролю за додержанням роботодавцями законодавства про працю встановлені Кодексом законів про працю України (далі КЗпП України), Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 5 квітня 2007 року № 877-V (далі Закон № 877) та іншими нормативно-правовими актами.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України від 05.04.2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі Закон № 877-V).
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Відповідно до частини 3 статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування» в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин до відання виконавчих органів міських рад міст обласного значення та об'єднаних територіальних громад належать:
1) здійснення на відповідних територіях контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у порядку, встановленому законодавством;
2) накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
На виконання вимог ст. 259 КЗпП України постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року № 823 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі Порядок № 823), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі об'єкт відвідування).
Пунктом 2 Порядку № 823 передбачено, що заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
Заходи контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються інспекторами праці виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, дотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі виконавчі органи рад) у формі, визначеній абзацом першим цього пункту.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 823 інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад (далі органи контролю), посадовими обов'язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі контрольні повноваження) та які пройшли перевірку знань у порядку, визначеному Мінекономіки.
Отже, відповідач у справі є суб'єктом владних повноважень, якому чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством України були надані владні управлінські функції щодо реалізації державної політики з питань контролю за додержанням законодавства про працю в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок № 823 визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі об'єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених, зокрема, Законом № 877.
Так, підставою для видання наказу ГУ Держпраці у Херсонській області від 13.04.2021 року №308 про проведення позапланового заходу зі здійснення державного нагляду (контролю) позивача стало колективне звернення громадян від 12.04.2021 року №Кол-230/11-06 .
Таким чином, у даному випадку відповідачем доведено існування підстав, передбачених п.п.2 п.5 Порядку №823 для призначення інспекційного відвідування позивача.
Посилання позивача на порушення відповідачем процедури призначення та проведення інспекційного відвідування, а також вимог абз.5 ч.1 ст.6 Закону №877-V, якими передбачено, що здійснення позапланового заходу на підставі звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, здійснюється територіальним органом державного нагляду (контролю) за наявністю погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу, суд вважає безпідставними, з огляду на те, що, як зазначалося вище, відповідно до абз.2 п.1 Порядку №823 заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю, крім заходів з питань виявлення неоформлених трудових відносин, здійснюються відповідно до вимог Закону №877-V та з урахуванням пунктів 2-4 цього Порядку, отже, порядок призначення і проведення заходів з питань виявлення неоформлених трудових відносин, що мало місце у даному випадку, визначається саме Порядком №823, а не Законом №877-V, водночас, нормами Порядку №823 не передбачено погодження здійснення заходів державного контролю за додержанням законодавства про працю у формі інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного нагляду (контролю), або відповідним державним колегіальним органом, або Держпрацею України.
Пунктом 11 Порядку №823 встановлено, що вимога інспектора праці про надання об'єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій або витягів з документів, пояснень, доступу до всіх видів приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов'язковою для виконання.
Відповідно до п.16 Порядку №823 за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю.
Згідно з п.17 Порядку №823 акт складається в останній день інспекційного відвідування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об'єктом відвідування або уповноваженою ним особою. Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування. Другий примірник акта залишається в інспектора праці.
При цьому, п.18 Порядку №823 передбачено, що у разі якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів після дня підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.
Відповідно до п.19 Порядку №823 матеріали, зафіксовані засобами аудіо-, фото- та відеотехніки в ході інспекційних відвідувань, долучаються до акта у паперовому або електронному вигляді на дисках для лазерних систем зчитування, на яких проставляється номер і дата складення акта. Про долучення таких матеріалів робиться відмітка в акті.
Згідно з п.24 Порядку №823 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом, після розгляду зауважень об'єкта відвідування до нього (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування, за результатами якого вносить припис та вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.
При цьому, п.25 Порядку №823 передбачено, що заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування.
Так, ч.1 ст.265 КЗпП України встановлено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509 (далі Порядок №509).
Відповідно до абз.1 п.2 Порядку №509 (тут і далі - в редакції на момент винесення спірного постанови про накладення штрафу) штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).
Абзацом 5 пункту 2 Порядку №509 визначено, що штрафи накладаються, зокрема, на підставі: акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників.
Згідно з п.3 Порядку №509 справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку. Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб'єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п'ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
Пунктом 4 Порядку №509 встановлено, що під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу. Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінекономіки, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб'єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб'єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв'язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка. У разі відсутності підстав для складення постанови про накладення штрафу уповноважена посадова особа письмово повідомляє про це суб'єкту господарювання чи роботодавцю у строки, визначені абзацом першим пункту 3 цього Порядку. До затвердження Мінекономіки зазначеної у цьому пункті форми постанови про накладення штрафу застосовується форма постанови про накладення штрафу, затверджена Мінсоцполітики.
Обгрунтовуючи протиправність оскаржуваної постанови, позивач посилається, зокрема, на те, що особи, які зазначені в акті не є штатними працівниками ТОВ «Укрглобалбуд» в розумінні Кодексу законів про працю України, зазначені особи виконували роботи відповідно до умов укладених договорів на виконання робіт (договорів цивільно-правового характеру).
З такими доводами позивача суд не погоджується, виходячи з наступних міркувань.
Приписами ст.1 Закону України «Про охорону праці» визначено, що працівник - це особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов'язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).
Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено КЗпП України.
Згідно з ч.1 ст.3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Згідно зі статтею 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Аналіз статті 24 КЗпП свідчить про те, що працівник може бути допущений до роботи не лише при наявності укладеного трудового договору, але й за умови повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту другого частини п'ятої статті 50 Закону України від 05 липня 2012 року № 5067-VI "Про зайнятість населення" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.
Абзацом першим постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою (крім повідомлення про прийняття на роботу члена виконавчого органу господарського товариства, керівника підприємства, установи, організації) та/або резидентом Дія Сіті до територіальних органів Державної податкової служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором та/або до початку виконання робіт (надання послуг) гіг-спеціалістом резидента Дія Сіті засобами електронного зв'язку з використанням електронного підпису відповідальних осіб, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу.
Частинами першою, другою статті 26 КЗпП України передбачено, що при укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу. В період випробування на працівників поширюється законодавство про працю.
За змістом приписів статті 29 КЗпП України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний: роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору; ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором; визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами; проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.
З аналізу наведених норм слідує, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.
Фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Так, оскаржуваною постановою ГУ Держпраці у Херсонській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ХС 20009/163/НД/АВ/ТД-ФС від 23.06.2021 року на позивача накладено штраф на підставі ст.265 Кодексу законів про працю України за фактичний допуск 13 (тринадцяти) працівників до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення органу ДПС про прийняття працівника на роботу.
Абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.
Слід зазначити, що згідно акту від 27.04.2021 року №ХС20009/163/НД/АВ та спірної постанови № ХС 20009/163/НД/АВ/ТД-ФС від 23.06.2021 року порушення законодавства про працю та зайнятість населення виявлено щодо 13-х осіб, а саме:
1) ОСОБА_1 ;
2) ОСОБА_6 (відсутнє прізвище та по батькові);
3) ОСОБА_2 ;
4) ОСОБА_3 ;
5) ОСОБА_4 ;
6) ОСОБА_5 .
Інші 7 осіб, щодо яких також було виявлено порушення, від надання пояснень та називати свої прізвища, ім'я та по батькові дані особи відмовились.
Посадовими особами відповідача штраф було нараховано згідно ст. 265 КЗпП у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати станом на момент вчинення правопорушення за всі 13 осіб, а саме 13 х 6000 х 10 = 780 000 грн., де 6000 - це мінімальна заробітна плата станом на вересень 2021 року.
При цьому, на підтвердження належного оформлення трудових відносин зі своїми працівниками позивачем було долучено до матеріалів даної справи копії трудових договорів про прийняття на роботу щодо таких осіб:
- ОСОБА_1 (трудовий договір №28-01/21/2 від 28.01.2021 року);
- ОСОБА_7 (трудовий договір №28-01/21/4 від 28.01.2021 року);
- ОСОБА_2 (трудовий договір №09-02/21 від 09.02.2021 року);
- ОСОБА_3 (трудовий договір №28-01/21/5 від 28.01.2021 року);
- ОСОБА_5 (трудовий договір №22-12/20/3 від 22.12.2020 року).
- ОСОБА_4 (трудовий договір №15-30/21/4 від 15.03.2021 року).
Проте, позивачем не надано до суду доказів направлення повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття вищезазначених працівників на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, що не відповідає приписам ст. 24 КЗпП.
Таким чином, спірна постанова № ХС 20009/163/НД/АВ/ТД-ФС від 23.06.2021 року в частині накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення щодо 5-х працівників, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , в сумі 300 000 грн. (5 х 6000 х 10 грн. = 300 000 грн).
Однак, стосовно працівника, який в акті перевірки зазначений як « ОСОБА_6 » слід зазначити, що без прізвища та по батькові неможливо ідентифікувати конкретну особу та перевірити чи укладено з ним трудовий договір та чи направлено відповідне повідомлення до уповноважених органів про прийняття працівника на роботу.
Така ж ситуація і з іншими 7-ма особами, відомості про які відсутні в акті перевірки від 27.04.2021 року №ХС20009/163/НД/АВ та в матеріалах даної справи.
Відповідач не довів належними та допустимими доказами порушення позивачем законодавства про працю та зайнятість населення щодо особи, яка значиться як « ОСОБА_6 » та інших 7-ми осіб без прізвища, ім'я та по батькові.
При цьому, в матеріалах даної справи містяться трудові договори та повідомлення про прийняття на роботу щодо певної кількості осіб, проте достовірно встановити чи стосуються вони саме цих 7-ми осіб та особу на ім'я ОСОБА_6 неможливо.
Таким чином, суд вважає протиправним нарахування відповідачем штрафу за 7 осіб без прізвища, ім'я та по батькові та 1 особу на ім'я ОСОБА_6 , що складає 480 000 грн. (8 х 6000 грн. х 10 = 480 000 грн.).
З огляду на викладене, постанова Головного управління Держпраці у Херсонській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ХС 20009/163/НД/АВ/ТД-ФС від 23.06.2021 року в частині накладення штрафу в розмірі 480 000 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, суд дійшов висновку що, відповідач під час винесення постанови визнання протиправною та скасування про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ХС 20009/163/НД/АВ/ТД-ФС від 23.06.2021 року діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а отже вона є протиправною та підлягає скасуванню в частині нарахування штрафу в сумі 480 000 грн.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду та подання заяви про забезпечення позову в розмірі 11700 грн.
Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви та заяви про забезпечення позову до суду підлягає стягненню з Головного управління Держпраці у Херсонській області за рахунок бюджетних асигнувань в сумі 7200 грн.
Згідно з ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання (ч. 4 ст. 243 КАС України).
Керуючись ст. ст. 72-77, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Херсонській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ХС 20009/163/НД/АВ/ТД-ФС від 23.06.2021 року в частині накладення штрафу в розмірі 480 000 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Держпраці у Херсонській області (73026, Херсонська область, м. Херсон, вул. Тираспільська, буд. 1, код ЄДРПОУ 39792699) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрглобалбуд» (01042, м. Київ, бул. Марії Приймаченко, 1/27, оф. 423, код ЄДРПОУ 42231747) судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в сумі 7200 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Суддя О.В. Серьогіна