15 жовтня 2025 рокуСправа №160/17802/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бухтіярової М.М.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить:
-визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, які полягають у відмові зарахування періоду навчання в машинобудівному інституті з 01.09.1977 по 13.06.1983 та періодів виплати допомоги по безробіттю з 09.05.1992 по 08.09.1992 та 09.03.1993 по 08.06.1993 до страхового стажу для призначення пенсії за віком;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області переглянути рішення від 03.04.2025 №121630011452 та призначити мені пенсію за віком з урахуванням зазначених періодів.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що по досягненню пенсійного віку вона звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком, до якої додала всі необхідні документи. Однак, рішенням відповідача №121630011452 від 03.04.2025 було відмовлено в призначенні пенсії за віком з підстав відсутності необхідного страхового стажу. В обґрунтування підстав відмови відповідач зазначив, що страховий стаж складає лише 10 років 3 місяці 22 дні. При цьому, відповідач не зарахував до страхового стажу періоди навчання в машинобудівному інституті та періоди виплати допомоги по безробіттю. Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача та вказує, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні документів. Відповідач не вчинив усіх необхідних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна призначити позивачу пенсії за віком за найоптимальнішим нарахуванням пенсійної виплати. За таких обставин, вважає оспорюване рішення протиправним, просить задовольнити позов у повному обсязі.
Ухвалою суду від 23.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/17802/25, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Цією ж ухвалою суду було витребувано у ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ): засвідчені належним чином всі сторінки трудової книжки; у Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області: засвідчену належним чином копію пенсійної справи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ); розрахунок страхового стажу на дату звернення - 26.03.2025.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.
03.07.2025 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому не погоджується з позовними вимогами та просить відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своєї позиції зазначає наступне. 26.09.2025 позивач звернулась до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV. Відповідно до ст. 26 Закону 1058-IV необхідний страховий стаж, після досягнення віку 65 років становить від 15 до 22 років. Розглянувши заяву та додані до неї документи за принципом екстериторіальності, було встановлено, що вік позивача на момент звернення з заявою про призначення пенсії становить: 65 років 03 дні, страховий стаж становить - 10 років 3 місяці 24 дні, та прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком від 03.04.2025 № 121630011452, оскільки у позивача відсутня необхідна кількість страхового стажу. Згідно з доданих до заяви документів до страхового стажу позивача не зараховано: період навчання машинобудівному інституті з 01.09.1977 по 13.06.1983 на підставі диплому від 28.06.1983 серії НОМЕР_2 , оскільки період навчання становить 5 місяців 9 місяців 13 днів, що значно перевищує встановлені терміни навчання в професійно-навчальних закладах ІІІ-ІV рівня акредитації; а також період виплати допомоги по безробіттю з 09.05.1992 по 08.09.1992 та 09.03.1993 по 08.06.1993 згідно з записів трудової книжки від 11.08.1983 р. серії НОМЕР_3 , оскільки накази про початок та про припинення виплат за ці періоди не значаться. Щодо періоду навчання, відповідачем зауважено, що у випадку позивача тривалість денної форми навчання, закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів, необхідно підтвердити довідкою навчального закладу із зазначенням строків навчання, дати та підстав (наказів) про припинення навчання у зв'язку з академічною відпусткою, дати та підстав про поновлення навчання. Щодо періоду виплати допомоги по безробіттю відповідачем акцентовано, що немає законних підстав для зарахування періоду одержання допомоги по безробіттю з 09.05.1992 по 08.09.1992 та 09.03.1993 по 08.06.1993 до страхового стажу позивача, оскільки записи в трудовій книжці зроблено з порушенням вимог зазначених в Інструкції № 58, а саме накази про початок та про припинення виплат за ці періоди не зазначені. Позивачем до Управління інші документи, які підтверджують отримання виплати по безробіттю за цей період надані не були. Таким чином, у органів Пенсійного фонду України відсутні правові підстави для зарахування вказаних спірних періодів до страхового стажу позивача.
До відзиву долучено витребувані докази.
11.07.2025 позивачем до суду подано заяву про долучення до матеріалів справи засвідчену копію трудової книжки.
Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив не скористалась.
Відповідно до частини п'ятої та восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Згідно з частиною п'ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 КАС України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус внутрішньо переміщеної особи, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .
26.03.2025 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відділ обслуговування громадян №4 (сервісний центр)) із заявою про призначення пенсії за віком.
За принципом екстериторіальності органом призначення визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 03.04.2025 №121630011452 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.
Означене рішення від 03.04.2025 №121630011452 обґрунтоване наступним.
Вік заявниці 65 років 03 дні. Страховий стаж становить 10 років 03 місяці 24 дні. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зараховано період навчання в машинобудівному інституті з 01.09.1977 по 13.06.1983 на підставі диплому від 28.06.1983 серії НОМЕР_2 , оскільки термін навчання становить 5 років 9 місяців 13 днів, що значив перевищує встановлені терміни навчання в професійно-навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації. В таких випадках тривалість денної форми навчання, закінчення повного навчального періоду або окремих його, етапів, підтверджується довідками навчальних закладів із зазначенням строків навчання, дати та підстав(наказів) про припинення навчання у зв'язку з академічною відпусткою, дати та підстави про поновлення навчання. До страхового стажу не зараховано період виплати допомоги по безробіттю з 09.05.1992 по 08.09.1992 га 09.03.1993 по 08.06.1993 згідно з записів трудової книжки від 11.08.1983 серії НОМЕР_4 , оскільки накази про початок та про припинення виплат за ці періоди не значаться. Для врахування до страхового стажу вищезазначених періодів необхідно надати уточнюючи довідки. Враховуючи зазначене, прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком з урахуванням положень статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи.
Відповідно до роздруківки розрахунку стажу з урахуванням особливостей трудової діяльності та перетину періодів (форма РС-право) номер ПС: 121630011452 на дату звернення 26.03.2025, страховий стаж позивача становить 10 років 03 місяці 24 дні, до якого зараховано наступні періоди:
-з 01.04.1982 по 10.08.1983 - догляд за дитиною до трьох років - 1 рік 4 місяці 10 днів;
-з 11.08.1983 по 01.12.1986 - 3 роки 3 місяці 21 день;
-з 02.12.1986 по 01.11.1987 - 0 років 11 місяців 0 днів;
-з 02.11.1987 по 10.06.1991 - 3 роки 7 місяців 9 днів.
Не погодившись з відмовою в призначенні пенсії, а також з не зарахуванням до страхового стажу періодів навчання з 01.09.1977 по 13.06.1983 та періодів виплати допомоги по безробіттю з 09.05.1992 по 08.09.1992 та 09.03.1993 по 08.06.1993, позивач звернулась до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 (далі - Закон №1788-ХІІ) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV) (в редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин).
За змістом статті 4 Закону №1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 1 Закону №1058-ІV визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною першою статті 26 Закону №1058-IV визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Відповідно до частини другої статті 26 Закону №1058-IV, у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років.
Згідно з частиною третьою статті 26 Закону №1058-IV, у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
За змістом частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац перший частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV).
Відповідно до статті 2 Закону №1788-XII за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Згідно зі статті 3 вказаного Закону право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом: а) особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів*, гіг-спеціалісти, які залучені резидентами Дія Сіті за гіг-контрактами відповідно до Закону України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні», - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України; г) інші особи, які підлягають державному соціальному страхуванню; е) вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти.
Відповідно до статті 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
До стажу роботи зараховується також:
а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків;
д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі;
ж) час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
Згідно з приписами статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження стажу роботи приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Згідно із пунктом 8 Порядку №637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Відповідно до пункту 11 Порядку №637 час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта громадянина України (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.
Документами, які підтверджують те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала, і те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював, є: виписка з трудової книжки; відомості про відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців інформації про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, отримані в порядку взаємного обміну інформацією; інформація із системи персоніфікованого обліку.
Відповідно до пунктом 23 Порядку №637 документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності).
Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Аналогічна правова позиція неодноразово виснувалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 29 березня 2023 року у справі №360/4129/20, від 12 вересня 2022 року у справі №569/16691/16-а, від 20 лютого 2020 року у справі №415/4914/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 16 червня 2020 року у справі №682/967/17 та від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17.
У межах спірних правовідносинах позивачем заявлено позовні вимоги щодо відмови у призначенні пенсії за віком та щодо не зарахування до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1977 по 13.06.1983, а також періодів виплати допомоги по безробіттю з 09.05.1992 по 08.09.1992 та 09.03.1993 по 08.06.1993.
Щодо періоду навчання, суд зазначає наступне.
Як визначено у статті 56 Закону №1788-ХІІ, до стажу роботи зараховується, зокрема, навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання (пункт 8 Порядку №637).
Як слідує з трудової книжки серії НОМЕР_3 , яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, позивач у періоді з 01.09.1977 по 13.06.1983 була студенткою Рубіжанського філіалу Ворошиловградського машинобудівного інституту (записи 1-2).
З матеріалів справи вбачається, що разом із заявою про призначення пенсії від 26.03.2025 позивачем, окрім трудової книжки, надавалась копія диплому серії НОМЕР_2 , виданого 28.06.1983 (реєстраційний №1), за змістом якого вона навчалась в Рубіжанському філіалі Ворошиловградського машинобудівного інституту з 1977 року та в 1983 році закінчила повний курс названого інституту за спеціальністю «машини та апарати хімічних виробництв», рішенням Державної кваліфікаційної комісії від 13.06.1983 їй присвоєно кваліфікацію «інженер-технік».
У дипломі містяться підписи Голови державної кваліфікаційної комісії директора та секретаря, а також печатка навчального закладу.
Отже, з урахуванням записів в трудовій книжці в частині спірного періоду, а також відомостей з диплому серії НОМЕР_2 від 28.06.1983, підтверджено навчання позивача у періоді з 01.09.1977 по 13.06.1983 у вищому навчальному закладі - Рубіжанському філіалі Ворошиловградського машинобудівного інституту.
Посилання відповідача в обґрунтування підстав для не зарахування періоду навчання до страхового стажу на те, що термін навчання перевищує встановлені терміни навчання в професійно-навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації, суд вважає неприйнятними, оскільки такі жодним чином не свідчить про недостовірність відомостей про навчання у трудовій книжці та дипломі, а отже не можуть мати негативні наслідки саме для особи, щодо якої його видано.
Крім того, у розпорядженні відповідача були відомості про те, що позивач у періоді з 01.04.1982 по 10.08.1983 перебувала у відпустці по догляду за дитиною до трьох років, який перетинається з періодом навчання, що могло стати підставою для продовження терміну навчання.
Водночас, час перебування у відпустці по догляду за дитиною до трьох років упродовж періоду навчання за жодних умов не може бути підставою для не зарахування усього періоду навчання до страхового стажу.
При цьому, судом враховано, що згідно з розрахунком форми РС-право (станом на час звернення 26.03.2025), період перебування у відпустці по догляду за дитиною до трьох років з 01.04.1982 по 10.08.1983 зарахований відповідачем до страхового стажу позивача.
З огляду на викладене, а також ураховуючи те, що період навчання з 01.09.1977 по 13.06.1983 належним чином підтверджений записами в трудовій книжці і дипломом, та перетинається з періодом перебування позивача у відпустці по догляду за дитиною до трьох років, який вже зарахований відповідачем до страхового стажу позивача (з 01.04.1982 по 10.08.1983), і підстав для повторного його зарахування до страхового стажу судом не встановлено, суд вважає, що відмовляючи позивачу у зарахуванні періоду навчання з 01.09.1977 по 31.03.1982 до страхового стажу, відповідач діяв протиправно, тому з метою відновлення порушеного права суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період навчання з 01.09.1977 по 31.03.1982.
Щодо періодів виплати допомоги по безробіттю, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV період, протягом якого особа отримувала допомогу по безробіттю включається до страхового стажу.
Як слідує з трудової книжки серії НОМЕР_3 , з 09.05.1992 Сєвєроднецьким міським центром зайнятості розпочато виплату позивачу допомоги по безробіттю, яку припинено 08.09.1992 (запис 7); також з 09.03.1993 Сєвєроднецьким міським центром зайнятості розпочато виплату позивачу допомоги по безробіттю, яку припинено 08.06.1993 (запис 8).
Отже, записами трудової книжки позивача підтверджено, що у періоді з 09.05.1992 по 08.09.1992, а також з 09.03.1993 по 08.06.1993 Сєвєроднецьким міським центром здійснювалась виплата допомоги по безробіттю, трудова книжка в частині спірних періодів оформлена у відповідності до вимог законодавства, вказані записи містять відомості щодо підстави їх внесення (Постанова Кабінету Міністрів України від 24.06.1991 №47), періоди виплати допомоги по безробіттю, підписи уповноваженого працівника та печатки центру зайнятості.
В якості підстави для відмови в зарахуванні вказаних періодів до страхового стажу відповідач в оспорюваному рішенні зазначив, що періоди виплати допомоги по безробіттю згідно з записів в трудовій книжці серії НОМЕР_4 від 11.08.1983 не підлягають включенню до страхового стажу, оскільки накази про початок та про припинення виплат за ці періоди не значаться.
Суд критично ставиться до означеної позиції відповідача, оскільки обов'язок щодо заповнення трудових книжок (внесення відповідних записів та їх засвідчення з проставленням печатки підприємства або відділу кадрів, внесення виправлень та/або змін до записів) законодавцем покладено на адміністрацію підприємств (власника або уповноваженого ним органу).
За загальним правилом відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Тож, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії за віком.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 30.09.2021 у справі №300/860/17 (адміністративне провадження № К/9901/2537/20).
Поряд з цим, суд звертає увагу, що законодавець пов'язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки, відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи.
Суд звертає увагу, що трудова книжка позивача в частині спірних періодів з 09.05.1992 по 08.09.1992 та 09.03.1993 по 08.06.1993 не містить неточностей, виправлень, закреслень чи наведень, що у сукупності могли б викликати сумнів у достовірності відомостей, що такі записи містять. Тому зазначені відповідачем зауваження, як-то відсутні накази про початок та про припинення виплат, не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні вказаних періодів позивача до стажу, що враховується при призначенні пенсії.
За таких обставин, відмовляючи позивачу в зарахуванні періодів виплати допомоги по безробіттю з 09.05.1992 по 08.09.1992 та 09.03.1993 по 08.06.1993 до страхового стажу, відповідач діяв протиправно, тому з метою відновлення порушеного права суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача вказані періоди.
За змістом частин першої, другої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення про відмову у призначенні пенсії від 03.04.2025 №121630011452 прийняте відповідачем не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, без урахуванням усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, тобто не відповідає критеріям, визначених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання вчинити певні дії, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень частини першої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4 частини другої статті 245 КАС України).
Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Нормами частини другої статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).
Як вбачається з матеріалів справи, спір стосується наслідків розгляду відповідачем заяви позивача від 26.03.2025 про призначення пенсії за віком у вигляді рішення від 03.04.2025 №121630011452, яке скасовано судом як протиправне.
При цьому, судом зроблено висновок про неправомірність незарахування до страхового стажу періоду навчання та періодів виплати допомоги по безробіттю, та зобов'язано відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоду навчання з 01.09.1977 по 31.03.1982 та періодів виплати допомоги по безробіттю з 09.05.1992 по 08.09.1992 та 09.03.1993 по 08.06.1993.
На час судового розгляду матеріали справи не містять доказів обрахунку страхового стажу з урахуванням зобов'язальних вимог суду.
Суд зазначає, обрахунок стажу, що враховується у призначенні пенсії, є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
З огляду на викладене, з урахуванням наведених судом законодавчих норм та встановлених обставин, враховуючи дискрецію пенсійного органу в питаннях обрахунку стажу, необхідного для призначення пенсії, суд з метою належного та ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 26.03.2025 про призначення пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом положень частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не доведено правомірності своїх дій (рішення) у спірних правовідносинах.
Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат зі сплати судового збору в сумі 605,60грн.
Керуючись ст.ст.9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012, місцезнаходження: 69063, Запорізька область, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012, місцезнаходження: 69063, Запорізька область, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158) від 03.04.2025 №121630011452 про відмову в призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012, місцезнаходження: 69063, Запорізька область, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158) зарахувати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 ) до страхового стажу період навчання з 01.09.1977 по 31.03.1982 та періоди виплати допомоги по безробіттю з 09.05.1992 по 08.09.1992 та 09.03.1993 по 08.06.1993.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012, місцезнаходження: 69063, Запорізька область, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 ) від 26.03.2025 про призначення пенсії за віком із урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012, місцезнаходження: 69063, Запорізька область, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя М.М. Бухтіярова