15 жовтня 2025 р.Справа №160/29543/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Луніна О.С., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №160/29543/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними та скасування пунктів наказів,-
13.10.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати пункт 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 16.08.2025 року №617 «Про результати службового розслідування» наступного змісту: « 3. Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» притягнути до повної матеріальної відповідальності старшого лейтенанта ОСОБА_1 , командира роти охорони батальйону охорони та стягнути завдану шкоду в сумі 62464,85 грн.»;
- визнати протиправним та скасувати пункт 22 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 16.08.2025 року №617 «Про результати службового розслідування» наступного змісту: « 22. Начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_2 , на підставі результатів проведення службового розслідування дані внести до Книги нестач військової частини НОМЕР_2 » у частині щодо покладення на ОСОБА_1 повної матеріальної відповідальності;
- визнати протиправним та скасувати пункт 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 06.09.2025 року №33 «Про внесення змін до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.08.2025 року №617» наступного змісту: « 3. Начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_2 та НОМЕР_3 , на підставі результатів проведення службового розслідування дані внести до Книги нестач військової частини НОМЕР_2 та НОМЕР_3 по своїм військовослужбовцям» у частині щодо покладення на ОСОБА_1 повної матеріальної відповідальності;
- визнати протиправним та скасувати абзац 2 пункту 1 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 22.09.2025 року №1535 «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду завдану державі» наступного змісту: «Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» з майора ОСОБА_1 , командира роти охорони батальйону охорони стягнути завдану шкоду в сумі 62464,85 грн. шляхом утримання щомісячно 20% від грошового забезпечення»;
- визнати протиправним та скасувати абзац 1 пункту 1 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 22.09.2025 року №1535 «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду завдану державі» наступного змісту: «Начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_2 занести до книги грошових стягнень і нарахувань суми завданої шкоди державі з метою подальшого відшкодування шляхом стягнення суми, завданої шкоди щомісяця в розмірі 20 відсотків місячного грошового забезпечення згідно пункту 1 статті 13 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» до повного погашення збитків» у частині щодо стягнення коштів з майора ОСОБА_1 .
Також, разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення на час розгляду справи судом дії індивідуальних актів, в частині, що стосуються позивача, а саме:
- пункту 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 16.08.2025 року №617 «Про результати службового розслідування» наступного змісту: « 3. Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» притягнути до повної матеріальної відповідальності старшого лейтенанта ОСОБА_1 , командира роти охорони батальйону охорони та стягнути завдану шкоду в сумі 62464,85 грн.»;
- абзацу 2 пункту 1 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 22.09.2025 року №1535 «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду завдану державі» наступного змісту: «Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» з майора ОСОБА_1 , командира роти охорони батальйону охорони стягнути завдану шкоду в сумі 62464,85 грн. шляхом утримання щомісячно 20% від грошового забезпечення».
В обґрунтування заяви зазначає, що резолютивна та описова частини наказів командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 16.08.2025 року №617, від 06.09.2025 №33 не містять відомостей, за які саме дії (бездіяльність) або рішення на позивача покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду. На думку позивача, ним не завдано шкоди державі умисно або з необережності шляхом прийняття неправомірних рішень, невиконання чи неналежного виконання службових обов'язків. Зазначає, що стягнення значних сум коштів у розмірі 20% сум грошового забезпечення щомісяця за оскаржуваними наказами, які на думку позивача мають очевидні ознаки протиправності, негативно впливає як на морально-психологічний стан позивача - офіцера, так і підпорядкованого йому особового складу, що матиме на думку позивача негативний стан на забезпечення бойової готовності в умовах збройної агресії ворога проти України. Окрім того, стягнення коштів до ухвалення судом рішення за позовною заявою, істотно негативно впливає на соціальний захист членів сім'ї позивача. Зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, ефективний захист, поновлення порушених та оспорюваних інтересів і прав позивача, за захистом яких він звернувся.
Дослідивши подану позивачем заяву та доводи, наведені в ній, судом встановлено наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Отже, суд може забезпечити позов лише за наявності однієї з двох підстав, а саме: ускладнення або неможливість виконання рішення суду чи відновлення порушених прав позивача внаслідок невжиття заходів забезпечення позову та очевидна протиправність рішення, яким порушуються права, свободи та інтереси особи, що звернулась до суду.
Водночас, згідно з частиною першою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною другою цієї статті визначено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 10 частини 3 статті 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Таким чином, процесуальний закон містить пряму заборону вживати заходи забезпечення позову, шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому воєнний стан був неодноразово продовжений і триває й на момент розгляду заяви про забезпечення позову.
Відтак, на час проходження позивачем служби та на дату звернення до суду із заявою про забезпечення позову в Україні діє воєнний стан, в умовах якого існує пряма заборона зупинення дії наказів відданих військовослужбовцю.
У зв'язку із наведеним вище, суд не вбачає наявності обставин для застосування заходів забезпечення позову, а тому дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 241, 243, 248, 256, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №160/29543/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними та скасування пунктів наказів - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Луніна