15 жовтня 2025 рокуСправа № 160/27455/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рянської В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в м. Дніпрі у письмовому провадженні клопотання військової частини НОМЕР_1 про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
23.09.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла подана через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , у якій позивач просить:
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у незастосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції, чинній з 29.01.2020, при обчисленні у період з 29.01.2020 до 28.07.2025 ОСОБА_1 розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме невизначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,14 вказаної постанови;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок грошового забезпечення та доплатити ОСОБА_1 за періоди:
з 29.01.2020 до 31.12.2020 включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, обчисленого з розміром посадового окладу 5890,00 грн на місяць та окладу за військовим званням 1600,00 грн на місяць, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції чинній з 29.01.2020, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», на відповідні тарифні коефіцієнти;
з 01.01.2021 до 31.12.2021 включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, обчисленого з розміром посадового окладу 6360,00 грн на місяць та окладу за військовим званням 1730,00 грн на місяць, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції, чинній з 29.01.2020, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», на відповідні тарифні коефіцієнти;
з 01.01.2022 до 31.12.2022 включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, обчисленого з розміром посадового окладу 6950,00 грн на місяць та окладу за військовим званням 1890,00 грн на місяць, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції, чинній з 29.01.2020, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», на відповідні тарифні коефіцієнти;
з 01.01.2023 до 31.12.2023 включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, обчисленого з розміром посадового окладу 7520,00 грн на місяць та окладу за військовим званням 2040,00 грн на місяць, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції, чинній з 29.01.2020, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», на відповідні тарифні коефіцієнти;
з 01.01.2024 до 31.12.2024 включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, обчисленого з розміром посадового окладу 8480,00 грн на місяць та окладу за військовим званням 2300,00 грн на місяць, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції, чинній з 29.01.2020, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», на відповідні тарифні коефіцієнти;
з 01.01.2025 до 28.07.2025 включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, обчисленого з розміром посадового окладу 8480,00 грн на місяць та окладу за військовим званням 2300,00 грн на місяць, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції, чинній з 29.01.2020, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», на відповідні тарифні коефіцієнти;
з 29.01.2020 до 28.07.2025 включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в розмірі місячного грошового забезпечення, обчисленого з розмірів посадового окладу з 29.01.2020 до 31.12.2020 - 5890,00 грн на місяць, з 01.01.2021 до 31.12.2021 - 6360,00 грн на місяць, з 01.01.2022 до 31.12.2022 - 6950,00 грн, з 01.01.2023 до 31.12.2023 - 7520,00 грн, з 01.01.2024 до 31.12.2024 - 8480,00 грн, з 01.01.2025 до 31.12.2025 - 8480,00 грн, та розміру окладу за військове звання з 29.01.2020 до 31.12.2020 - 1600,00 грн на місяць, з 01.01.2021 до 31.12.2021 - 1730,00 грн на місяць, з 01.01.2022 до 31.12.2022 - 1890,00 грн на місяць, з 01.01.2023 до 31.12.2023 - 2040,00 грн на місяць, з 01.01.2024 до 31.12.2024 - 2300,00 грн на місяць, з 01.01.2025 до 31.12.2025 - 2300,00 грн на місяць, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції, чинній з 29.01.2020, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», на відповідні тарифні коефіцієнти.
Ухвалою від 29.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
13.10.2025 до суду надійшов відзив, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову. Також 13.10.2025 надійшло клопотання відповідача про залишення позову без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Клопотання відповідача обґрунтовано тим, що тримісячний строк звернення до суду, встановлений ч. 1 ст. 233 КЗпП України, має обчислюватися з дня відміни карантину, встановленого на території України Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), - з 30.06.2023. Тому такий строк закінчився 30.09.2023. Позовну заяву подано до суду 23.09.2025. Спірні правовідносини не стосуються виплати позивачеві сум при звільненні, позивач оскаржує розміри грошового забезпечення, яке нараховувалося йому щомісячно. Тому положення ч. 2 ст. 233 КЗпП України щодо строків звернення до суду не підлягають застосуванню. Позивач не навів поважних причин пропуску строку звернення до суду.
При вирішенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду суд враховує таке.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Частиною третьою статті 123 КАС України передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Частиною першою статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частинами третьою та п'ятою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Частиною другою статті 233 КЗпП України у редакції, яка була чинною до 18.07.2022 (до внесення змін Законом № 2352-IX від 01.07.2022), було передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
19.07.2022 набрав чинності Закон № 2352-IX від 01.07.2022, яким частини першу і другу вказаної статті викладено у новій редакції.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Частиною другою статті 233 КЗпП України передбачено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Відповідно до пункту 1 глави ХІХ КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами) на території України було встановлено карантин з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 19 грудня 2020 року до 30 червня 2023 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
У постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23 Верховний Суд зазначив, що якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).
З урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01 липня 2023 року.
Верховний Суд вказав, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову [у частині вимог за період з 19 липня 2022 року…] слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
Отже, з урахуванням наведених висновків Верховного Суду, в частині позовних вимог за період з 29.01.2020 до 18.07.2022 позивачем не пропущено строк звернення до суду.
Разом із цим, до вимог щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 19.07.2022 до 28.07.2025 застосовуються норми частини першої статті 233 КЗпП України у редакції, яка діє з 19.07.2022, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.07.2025 № 151 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини з 28.07.2025 та всіх видів забезпечення.
У матеріалах справи наявна копія листа військової частини НОМЕР_1 від 19.09.2025 № 691/ВихЗВГ/629 та довідки про розмір грошового забезпечення від 19.09.2025, зі змісту яких позивач об'єктивно міг дізнатися про порушення своїх прав. Доказів більш ранньої фактичної обізнаності позивача про порушення своїх прав матеріали справи не містять.
Позовну заяву подано до суду 23.09.2025.
Беручи до уваги вищенаведене, відсутні підстави для залишення позову без розгляду відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 240, 248, 256 КАС України, суд -
Відмовити у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до скарги на судове рішення, ухвалене за результатами розгляду даної справи.
Суддя В.В. Рянська