15 жовтня 2025 рокуСправа №160/25206/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіПрудника С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
03.09.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 03.09.2025 року через систему “Електронний суд» позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дій військової частини НОМЕР_1 з приводу використання протягом 29 січня 2020 року - 31 січня 2022 року; 28 лютого 2022 року - 22 грудня 2022 року; 29 січня 2023 року - 31 серпня 2025 року (включно) під час нарахування та виплати ОСОБА_1 усіх видів грошового забезпечення військовослужбовців, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 - 2025 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 - 2022 роки, за 2025 рік; компенсації за всі дні невикористаної відпустки та 50% грошової допомоги при звільненні за кожний повний прослужений рік - 27 років при звільненні з лав Збройних Сил України та виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 31 січня 2022 року, показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - “ 1762,00 грн.»;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 усі види фактично одержаного грошового забезпечення військовослужбовця за період 29.01.2020р.-31.12.2020р., а також грошової допомоги для оздоровлення за 2020р. та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 р., обчислені із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - "2102,00 грн." з урахуванням раніше проведених платежів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 усі види фактично одержаного грошового забезпечення військовослужбовця за період 01.11.2021р.-31.12.2021р., а також грошової допомоги для оздоровлення за 2021р. та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021р., обчислені із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - "2270,00 грн." з урахуванням раніше проведених платежів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 усі види фактично одержаного грошового забезпечення військовослужбовця за період 01.01.2022р.-31.01.2022р. та 28.02.2022р.-22.12.2022р., а також грошової допомоги для оздоровлення за 2022р.; матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022р., грошової компенсації за всі дні відпусток, 50% грошової допомоги при звільненні за кожний повний прослужений рік - 27 років, обчислені із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - "2481,00 грн." з урахуванням раніше проведених платежів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 усі види фактично одержаного грошового забезпечення військовослужбовця за період 29.01.2023р.-31.12.2023р., а також грошової допомоги для оздоровлення за 2023р., обчислені із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - "2684,00 грн." з урахуванням раніше проведених платежів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 усі види фактично одержаного грошового забезпечення військовослужбовця за період 01.01.2024р.-31.12.2024р., а також грошової допомоги для оздоровлення за 2024р., обчислені із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - "3028,00 грн." з урахуванням раніше проведених платежів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 усі види фактично одержаного грошового забезпечення військовослужбовця за період 01.01.2025р.-31.08.205р., а також грошової допомоги для оздоровлення за 2025р.; матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025р., обчислені із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - "3028,00 грн." з урахуванням раніше проведених платежів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
Означені позовні вимоги вмотивовані протиправністю дій військової частини НОМЕР_1 з приводу використання протягом 29 січня 2020 року - 31 січня 2022 року; 28 лютого 2022 року - 22 грудня 2022 року; 29 січня 2023 року - 31 серпня 2025 року (включно) під час нарахування та виплати ОСОБА_1 усіх видів грошового забезпечення військовослужбовців, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 - 2025 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 - 2022 роки, за 2025 рік; компенсації за всі дні невикористаної відпустки та 50% грошової допомоги при звільненні за кожний повний прослужений рік - 27 років при звільненні з лав Збройних Сил України та виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 31 січня 2022 року, показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - “1762,00 грн.».
Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду не направлено, а відтак враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2025 року зазначена вище справа розподілена та 04.09.2025 року передана судді Пруднику С.В.
08.09.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовною заявою. Прийнято до свого провадження означену позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Витребувано у військової частини НОМЕР_1 : письмові та вмотивовані пояснення щодо нарахування (не нарахування) та виплати (не виплатити) усіх видів фактично одержаного грошового забезпечення військовослужбовця за період 29.01.2020р.-31.12.2020р., а також грошової допомоги для оздоровлення за 2020р. та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 р., обчислені із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - "2102,00 грн." з урахуванням раніше проведених платежів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44; письмові та вмотивовані пояснення щодо нарахування (не нарахування) та виплати (не виплатити) усіх видів фактично одержаного грошового забезпечення військовослужбовця за період 01.11.2021р.-31.12.2021р., а також грошової допомоги для оздоровлення за 2021р. та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021р., обчислені із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - "2270,00 грн." з урахуванням раніше проведених платежів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44; письмові та вмотивовані пояснення щодо нарахування (не нарахування) та виплати (не виплатити) усіх видів фактично одержаного грошового забезпечення військовослужбовця за період 01.01.2022р.-31.01.2022р. та 28.02.2022р.-22.12.2022р., а також грошової допомоги для оздоровлення за 2022р.; матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022р., грошової компенсації за всі дні відпусток, 50% грошової допомоги при звільненні за кожний повний прослужений рік - 27 років, обчислені із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - "2481,00 грн." з урахуванням раніше проведених платежів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44; письмові та вмотивовані пояснення щодо нарахування (не нарахування) та виплати (не виплатити) усіх видів фактично одержаного грошового забезпечення військовослужбовця за період 29.01.2023р.-31.12.2023р., а також грошової допомоги для оздоровлення за 2023р., обчислені із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - "2684,00 грн." з урахуванням раніше проведених платежів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44; письмові та вмотивовані пояснення щодо нарахування (не нарахування) та виплати (не виплатити) усіх видів фактично одержаного грошового забезпечення військовослужбовця за період 01.01.2024р.-31.12.2024р., а також грошової допомоги для оздоровлення за 2024р., обчислені із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - "3028,00 грн." з урахуванням раніше проведених платежів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44; письмові та вмотивовані пояснення щодо нарахування (не нарахування) та виплати (не виплатити) усіх видів фактично одержаного грошового забезпечення військовослужбовця за період 01.01.2025р.-31.08.205р., а також грошової допомоги для оздоровлення за 2025р.; матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025р., обчислені із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - "3028,00 грн." з урахуванням раніше проведених платежів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44. Судом зобов'язано витребувані судом докази подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 07.10.2025 року. Судом попереджено військову частину НОМЕР_1 про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 станом на теперішній час проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , де знаходиться на грошовому утриманні і отримує грошове забезпечення.
Відповідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) (далі - наказ) від 23.02.2019 № 79, вважати такими, що прибули та приступили до виконання службових обов'язків, з району проведення операції об'єднаних сил, 23 лютого 2019 року, майора юстиції ОСОБА_1 .
Наказом від 31.10.2022 № 22 вважати такими, що вибули з пункту постійної дислокації майора юстиції ОСОБА_1 , звільнену наказом командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 28 грудня 2021 року № 340 з військової служби у запас з правом носіння військової форми за підпунктом "а" пункту другого частини п'ятої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку із закінченням строку контракту), вважати такою, що справи та посаду здала 31 січня 2022 року.
З 31 січня 2022 року виключити із списків особового складу військової частини, з усіх видів забезпечення з 01 лютого 2022 року.
Цим же наказом зазначено:
Виплатити грошову компенсацію за 5 діб невикористаної основної відпустки за 2018 рік пропорційно прослуженому часу.
Виплатити грошову компенсацію за 45 діб невикористаної основної відпустки за 2020 рік пропорційно прослуженому часу.
Виплатити грошову компенсацію за 30 діб невикористаної основної відпустки за 2021 рік пропорційно прослуженому часу.
Виплатити грошову компенсацію за 4 доби невикористаної основної відпустки за 2022 рік пропорційно прослуженому часу.
Виплатити грошову допомогу для оздоровлення за 2022 рік.
Виплатити щомісячну премію в максимальному розмірі 35% від встановленого посадового окладу відповідно до наказу Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, рішення Міністра оборони України, викладеного в телеграмі Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 27 січня 2021 року №248/612, з 01 по 31 січня 2022 року.
Виплатити надбавку за особливості проходження служби в розмірі 65% від встановленого посадового окладу, за військове звання та надбавку за вислугу років передбачених наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, рішення Міністра оборони України, викладеного в телеграмі Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 27 січня 2021 року № 248/612, з 01 по 31 січня 2022 року.
Згідно з пунктом 3 розділу 31 (порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам) затвердженого наказом Міністра Оборони України від 07 червня 2018 року № 260 виплатити грошову компенсацію за всі невикористані 98 (дев'яносто вісім) днів додаткової відпустки (як учаснику бойових дій) в тому числі за:
2016 рік - 14 діб;
2017 рік - 14 діб;
2018 рік - 14 діб;
2019 рік - 14 діб;
2020 рік - 14 діб;
2021 рік - 14 діб;
2022 рік - 14 діб.
Виплатити грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки як матері-одиночці, яка передбачена статтею 19 Закону України «Про відпустки» починаючі з:
2014 рік - 10 діб;
2015 рік - 10 діб;
2016 рік - 10 діб;
2017 рік - 10 діб;
2018 рік - 10 діб;
2019 рік - 10 діб;
2020 рік - 10 діб;
2021 рік - 10 діб;
2022 рік - 10 діб.
Виплатити надбавку за роботу з таємними документами у розмірі 10%, з 01 по 31 січня 2022 року.
Вислуга років станом на 31 січня 2022 року становить: загальна 31 рік 09 місяців 01 день, календарна 27 років 08 місяців 27 днів, пільгова 04 роки 00 місяців 04 дня.
Виплатити 50% грошової допомоги при звільненні за кожний повний прослужений рік - 27 років.
Наказом від 28.02.2022 № 44, відповідно до Указу Президенту України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про проведення воєнного стану та оголошення загальної мобілізації» та мобілізаційної Директиви Головнокомандувача Збройних Сил України від 24 лютого 2022 року № 32/321/501/13т, позивач була призвана на військову службу по мобілізації, вважається такою, що з 28 лютого 2022 року зарахована до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення.
Наказом від 22.12.2022 № 345 позивач вважається такою, що справи та посаду у військової частині НОМЕР_1 здала 22.12.2022 року та вибула до ного місця служби.
Цим же наказом позивачу виплачена матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань в розмірі місячного грошового забезпечення за 2022 рік.
Наказом від 29.01.2023 № 34, позивач вважається такою, що прибула та приступила до виконання службових обов'язків в пункті постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 , як особа, призначена на посаду помічника командира військової частини НОМЕР_1 з правової роботи - начальника юридичної служби, з 29 січня 2023 року. З цього числа позивач зарахована до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення.
Виплата позивачу грошової допомоги на оздоровлення здійснювалась наказами:
За 2020 рік - наказ від 21.02.2020 № 147;
За 2021 рік - наказ від 15.02.2021 № 31;
За 2022 рік - наказ від 31.01.2022 № 22;
За 2023 рік - наказ від 31.03.2023 № 203;
За 2024 рік - наказ від 01.02.2024 № 98;
За 2025 рік - наказ від 01.02.2025 № 98.
Виплата позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань здійснювалась наказами:
За 2020 рік - наказ від 30.12.2020 № 723;
За 2021 рік - наказ від 17.11.2021 № 639;
За 2022 рік - наказ від 22.12.2022 № 345;
За 2025 рік - наказ від 01.05.2025 № 365.
На думку позивача, відповідач протиправно, починаючи з 29 січня 2020 року по 31 січня 2022 року; з 28 лютого 2022 року по 22 грудня 2022 року; та з 29 січня 2023 року по 31 серпня 2025 року (включно), розраховував грошове забезпечення позивача із застосуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року у розмірі 1762,00 грн., що призвело до порушення майнових прав позивача, а саме, гарантованого статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» отримання грошового забезпечення у законодавчо визначеному розмірі та до зменшення розміру грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, грошової компенсації за всі дні невикористаних відпусток, грошової допомоги при звільненні з військової служби.
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду із позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 р. по 31.01.2022 р. та з 28.02.2022 р. по 19.05.2023 р., у належному розмірі, суд зазначає таке.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Статтею 1 Закону передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно частин першої - третьої статті 9 Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
За приписами частини четвертої статті 9 Закону грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.03.2018 та якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 4 Постанови № 704 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з Додатками 1, 12, 13, 14.
Приміткою 1 Додатку 1 до Постанови № 704 визначено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень (примітка Додатку 14 до Постанови №704).
21.02.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103), якою внесено зміни до Постанови № 704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції: установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14» (пункт 6 Постанови № 103).
Постанова № 103 набула чинності 24.02.2018.
Разом з тим,постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким були внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704.
Тобто, з 29.01.2020 була відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції, яка визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленогозакономна 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018.
Таким чином, з 29.01.2020, дня набрання чинності судовим рішенням у справі № 826/6453/18, у зв'язку зі зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно ізЗаконами України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», «;Про Державний бюджет України на 2021 рік», «;Про Державний бюджет України на 2022 рік», «;Про Державний бюджет України на 2023 рік» у осіб з числа військовослужбовців виникло право на перерахунок пенсії з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 Постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Суд зазначає, що розмір прожиткового мінімуму встановлюється законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, а тому не є сталим (постійним), в тому числі, оскільки за своєю сутністю є вартісною оцінкою споживчого кошика, в якому мінімальний набір продуктів харчування, непродовольчих товарів та послуг, необхідних для забезпечення здоров'я людини та життєдіяльності.
При цьому суд зазначає, що п. 1постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року № 481«Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704»(даліПостанова № 481), яка набрала чинності 20.05.2023, скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться допостанови Кабінету Міністрів України, затверджених Постановою №103. Абзац перший викладено в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Таким чином, з 20.05.2023 (дата набрання чинності Постановою №481) базова величина, з якої обраховується розміри посадових окладів, окладів (спеціальним) званням військовослужбовців є сталою та становить 1762,00 грн.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 19.10.2022 у справі № 400/6214/21.
Враховуючи вищевикладене, суд приходитьдовисновку, що дії відповідача щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення з 29.01.2020 по 19.05.2023, також всіх інших належнихзацей період додаткових видівгрошового забезпечення без врахування розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік'станом на 01.01.2022 та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023,є протиправними, тому в цій частині позовні вимоги слід задовольнити.
Щодо позовних вимог за період з 20.05.2023 по 28.02.2025 суд зазначає наступне.
21.02.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103), якою внесено зміни до Постанови № 704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції: установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14» (пункт 6 Постанови № 103).
Постанова №103 набрала чинності 24.02.2018.
Постанова №704 набрала чинності з 01.03.2018.
Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким були внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704.
Тобто, з 29.01.2020 була відновлена дія пункту 4 Постанови №704 у первісній редакції, яка визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018.
Стосовно позовних вимог в частині зобов'язання відповідача виплатити грошове забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, суд зазначає наступне.
У пункті 164.6 статті 164 ПК України, яка визначає базу оподаткування, зазначено, що під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.
Згідно пункту 1 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 р. № 44 (далі - Порядок № 44), цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).
Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби. Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".
Пункти 4, 5 Порядку № 44 визначають, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Аналіз наведених вище норм Порядку № 44 дає підстави для висновку про те, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Грошове забезпечення військовослужбовців, як одна з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
При цьому, нарахування та виплата грошового забезпечення у належному розмірі мало бути здійснено відповідачем саме з моменту набуття позивачем права на його нарахування та виплату в належному розмірі.
Отже, з урахуванням наведеного правого регулювання та фактичних обставин справи, виплата перерахованого грошового забезпечення за період з 29.01.2020 р. по 31.01.2022 р. та з 28.02.2022 р. по 19.05.2023 р. позивачу має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.
Правовий висновок з цього питання, викладений у постанові Верховного Суду від 27.07.2023 р. у справі № 380/813/22.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача є:
- визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 у обчисленні та виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення з 29.01.2020 року по 31.01.2022 року та з 28.02.2022 року по 19.05.2023 року грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових без урахування розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004 року, з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплати ОСОБА_1 з 29.01.2020 року по 31.01.2022 року та з 28.02.2022 року по 19.05.2023 року грошове забезпечення та грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004 року, з урахуванням виплачених сум.
Щодо періоду з 20.05.2023 року 31.08.2025 року, то суд зазначає наступне.
20.05.2023 р. набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 р. № 481 (далі - Постанова № 481), якою було скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704, відповідно до яких установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Тобто, з 20.05.2023 р. у зв'язку із внесенням Постановою № 481 змін до Постанови № 103, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначались шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14, а не виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на відповідний рік, у даному випадку станом на 01.01.2023 р.
Позивач в обґрунтування вимог посилається на рішення суду у справі №320/29450/24 в якій оскаржено пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 р. № 481, стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 р. у справі № 320/29450/24 визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 р. № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 р. рішення залишено без змін.
Водночас, з системного аналізу положень КАС України та теорії права є відмінність у правових наслідках "визнання протиправним та скасування" і "визнання протиправним та нечинним" відповідного адміністративного акта.
Так, згідно вимог ст.5 КАС України, ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Згідно ст. 57 Закону України «Про нормотворчу діяльність» від 24 серпня 2023 року № 3354-IX дія нормативно-правового акта починається з моменту набрання ним чинності, якщо інше не передбачено законом, і закінчується моментом припинення його дії. У разі якщо припинення дії нормативно-правового акта здійснюється на підставі рішення суду, дія нормативно-правового акта припиняється з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Згідно ст.61 Закону №3354 нормативно-правовий акт або окремий його структурний елемент визнається таким, що втратив чинність, у разі, якщо:
1) рішення про втрату чинності ним або його окремим структурним елементом було прийнято на всеукраїнському референдумі (для законів);
2) суб'єкт правотворчої діяльності прийняв (видав) у встановленому цим Законом порядку рішення про визнання прийнятого (виданого) ним нормативно-правового акта або окремого його структурного елемента таким, що втратив чинність;
3) Конституційним Судом України прийнято рішення про визнання нормативно-правового акта або окремого його структурного елемента таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) (для законів, інших нормативно-правових актів Верховної Ради України, нормативно-правових актів Президента України, Кабінету Міністрів України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим);
4) судом прийнято рішення про визнання його або окремого його структурного елемента протиправним та нечинним (для підзаконних нормативно-правових актів);
5) в інших випадках, визначених законом.
Визнання нормативно-правового акта або окремого його структурного елемента таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), або таким, що втратив чинність, не відновлює дію нормативно-правового акта або його окремого структурного елемента, що діяв до набрання чинності нормативно-правовим актом або окремим його структурним елементом, що визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), або таким, що втратив чинність.
Відповідно до абзаців 3, 4 пункту 10.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 р. № 7 "Про судове рішення в адміністративній справі" скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту його прийняття. Визнання ж акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату ним чинності з моменту набрання відповідним судовим рішенням законної сили або з іншого, визначеного судом моменту.
Таким чином, визнаються протиправними та скасовуються індивідуальні акти, а нормативно-правові акти визнаються протиправними та нечинними. Такі відмінності у правовому регулюванні обумовлені тим, що відповідно до приписів нормативно-правових актів виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів невизначеного кола осіб. Відповідно, скасування нормативно-правового акту впливатиме на права, свободи, інтереси та обов'язки не лише позивача, а й інших осіб, а також поставить під сумнів легітимність дій та рішень, прийнятих на підставі скасованого нормативно-правового акту та може призвести до порушення необхідного балансу між захистом прав позивача та будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів невизначеного кола осіб, які були учасниками правовідносин, у яких застосовано оскаржуваний нормативно-правовий акт; принципу правової визначеності.
У цьому контексті суд звертає увагу, що згідно положень ч.2 ст.265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Отже, рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 р. у справі № 320/29450/24 не впливає на вирішення даної справи, оскільки не має ретроактивної дії.
З огляду на наведене, постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 р. № 481 є нечинною лише з 18.06.2025 р.
При цьому суд враховує позицію Верховного Суду, викладену при вирішення подібних правовідносин у постановах від 24.06.2025 р. у справі № 420/5584/24, від 26.06.2025 р. у справі № 480/7154/24, від 30.06.2025 р. у справі № 280/8083/24, від 30.06.2025 р. у справі № 280/8605/24, від 30.06.2025 р. у справі № 460/3942/24, від 02.07.2025 р. у справі № 240/29489/23.
В указаних постановах Верховний Суду звернув увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22, наголошувала на тому, що суд не може перебирати на себе правотворчі функції законодавчої та виконавчої влади. Порушення такого підходу та, відповідно, ігнорування принципу законності: суперечить, щонайменше, принципам правової визначеності, легітимних очікувань та належного урядування як базовим складовим правовладдя (верховенства права); дискримінує іншу сторону правовідносин; означає, що суд може надати дозвіл будь-кому та будь-коли діяти за межами закону (який містить заборони) або за межами наданих законом прав (повноважень); іде в розріз з принципом поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову, а також порушує систему стримувань і противаг (суд втручається в компетенцію суб'єктів нормотворення та може ігнорувати їх волю).
Таким чином, суд доходить висновку, що відповідач не порушував права позивача щодо виплати грошового забезпечення у належному розмірі, а тому позовні вимоги щодо визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення та зобов'язати відповідача перерахувати та виплатити позивачу усі види фактично одержаного грошового забезпечення військовослужбовця за період 20.05.2023 року по 31.08.2025 року, а також грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про бюджет з урахуванням раніше проведених платежів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на те, що судом встановлено, що відповідач як суб'єкт владних повноважень, довів частково правомірності своїх дій, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
П.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Враховуючи, те що позивач звільнений від сплати судового збору то відповідно до ст.139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 у обчисленні та виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення з 29.01.2020 року по 31.01.2022 року та з 28.02.2022 року по 19.05.2023 року грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових без урахування розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004 року, з урахуванням виплачених сум.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплати ОСОБА_1 з 29.01.2020 року по 31.01.2022 року та з 28.02.2022 року по 19.05.2023 року грошове забезпечення та грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004 року, з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С. В. Прудник