15 жовтня 2025 рокуСправа №160/25202/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіПрудника С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю “ДНІПРОМЕТИЗ ТАС» в особі представника Якушева Олександра Сергійовича до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
03.09.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 03.09.2025 року через систему “Електронний суд» позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “ДНІПРОМЕТИЗ ТАС» в особі представника Якушева Олександра Сергійовича до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якій представник позивача просить суд:
- визнати протиправними й скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.08.2025 року №000/522/32-00-07-06-19 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за податковою декларацією товариства з обмеженою відповідальністю “ДНІПРОМЕТИЗ ТАС» за квітень 2025 р., в розмірі 2960,00 грн., № 000/523/32-00-07-06-19.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що досліджені документи про рух безготівкових коштів від позивача до ТОВ «ЕНЕРДЖІ ІНВЕСТ ЮА» засвідчують факт виконання зобов'язань по оплаті поставлених товарів шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи ЗУ «Про платіжні послуги» та ЗУ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» ці операції з перерахування безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку держави, безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності й стали власністю вказаного контрагента. Наведені в акті перевірки дані з ІС щодо контрагента ТОВ «ЕНЕРДЖІ ІНВЕСТ ЮА» (або його постачальників) не є підставою для висновків про будь-які порушення податкового законодавства зі сторони позивача, оскільки платник податків не може нести відповідальність ні за сплату податків його контрагентами, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у відповідних ІС. Податковим законодавством не передбачено жодних вимог і процедур відстеження платником податків взаємовідносин контрагента з його постачальниками по ланцюгу постачання. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Зазначене підтверджується відповідною практикою адміністративних судів, за якою, якщо навіть і наявні будь-які порушення податкового законодавства зі сторони контрагентів платника податків - по ланцюгу постачання товарів (робіт, послуг), та які, можливо, не виконали свого зобов'язання щодо сплати податків, то це повинно тягнути відповідальність і негативні наслідки саме щодо таких контрагентів; це не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товарів (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об'єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків - покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків та його право на формування податкового кредиту від дотримання податкової дисципліни його контрагентами й постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу поставки та фактичної сплати ними сум податків до бюджету, якщо такий платник податків як покупець (замовник) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності, сплатив ПДВ в ціні придбаних товарів (послуг), а реальність операцій з придбання ним товарів (послуг) у судовому процесі контролюючим органом не спростована. До того ж, будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб'єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарських операцій та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу. Не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання взятих на себе зобов'язань посилання податкового органу на відсутність достатньої кількості штатних одиниць, оскільки наведені обставини не позбавляють суб'єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб'єктів господарювання для виконання зобов'язань по укладених ним договорах. Тож, за умови реального здійснення платником податку господарської операції з виконання робіт чи поставки товарів, що призвела до об'єктивної зміни складу активів такого платника (замовника), у межах господарської діяльності, за відсутності з боку такого платника порушення вимог наведених норм при формуванні податкового кредиту, підстави для позбавлення його права на податковий кредит відсутні. ПН № 775 було складено з дотриманням вимог п.п. 8, 12 Порядку заповнення ПН, а саме: у графі «Отримувач (покупець)» зазначено найменування нерезидента та країну його реєстрації - DOMINION GMBH, GERMANY, та проставлено умовний індивідуальний податковий номер «300000000000»; у графі «Інформація про операцію з вивезення товарів за межі митної території України» зазначено, що операція з вивезення товарів за межі митної території України здійснюється на підставі договору (контракту) № 2011/23 від 26.12.2023 та відповідно до ВМД № 25UA110140003409U5 від 30.04.2025; у графі «Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини:» зроблено помітку «X» та зазначено тип причини - 07 «Складена на операції з вивезення товарів за межі митної території України». Проте при складанні ПН № 775 Позивачем помилково ціною одного з товарів, а саме дроту сталевого низьковуглецевого загального призначення без покриття термічно обробленого, діаметром 2,2 мм (рядок 1 розділу Б ПН № 775) зазначено 33 351,6864 грн замість вірної ціни - 33 571,6863 грн, та, як наслідок, помилково базою оподаткування за ПН № 775 зазначено суму 761 026,55 грн замість вірної суми - 762 141,95 грн. На реалізацію цього позивачем не пізніше 1095 календарних днів з дати складання ПН № 775 було складено розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №226 від 01.05.2025 до цієї податкової накладної та зареєстровано його в ЄРПН, що підтверджується отриманою квитанцією в електронному вигляді у текстовому форматі від 20.05.2025 (реєстраційний номер документа - 9141643156). До речі, інформація про цей розрахунок коригування до ПН № 775 відображена в акті перевірки, факт його складання та реєстрації в ЄРПН відповідачем не заперечується. Тож, при здійсненні господарської операції з вивезення товарів за межі митної території України в режимі експорту на підставі ВМД Позивачем з дотриманням вимог п. 187.1 ст. 187 ПКУ, п. 8, 12 Порядку заповнення ПН було складено ПН № 775 датою оформлення ВМД, а саме 30.04.2025, та у встановлені п. 89 підр. 2 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ строки зареєстровано її в ЄРПН. Крім того, зазначена у ППР-2 штрафна санкція у розмірі 3400,00 грн застосована відповідачем до позивача на підставі абз. 4 п. 1201.2 ст. 1201 ПКУ. Втім, цією нормою передбачено відповідальність платника податку у випадку відсутності реєстрації протягом передбаченого законом граничного строку податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в ЄРПН. Натомість, складання та реєстрація в ЄРПН податкової накладної за господарською операцією позивача з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту за ВМД №25UA110140003409U5 від 30.04.2025 у встановлені податковим законодавством строки підтверджується вищенаведеними обставинами та доказами. Таким чином позивач вважає, що його права й законні інтереси були порушені при винесенні відповідачем оскаржуваних ППР внаслідок неправомірних висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства.
19.09.2025 року від представника Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції представник відповідача зазначив про те, що контролюючим органом правомірно винесено податкові повідомлення-рішення від 13.08.2025 № 000/522/32-00-07-06-19 (форма «В4») на загальну суму зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за податковою декларацією за квітень 2025 року, у розмірі 4388,00 грн. (оскаржується в частині 2960 грн.); від 13.08.2025 №000/523/32-00-07-06-19 (форма «ПН») на загальну суму ш/с - 3400, 00 грн.
23.09.2025 року від представника товариства з обмеженою відповідальністю “ДНІПРОМЕТИЗ ТАС» до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представником зазначено про те, що відповідач не подав будь - якого доказу на спростування зазначених в позовній заяві обставин. Отже висновки, зазначені у відзиві на позовну заяву є необґрунтованими.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2025 року, зазначена вище справа була розподілена та 04.09.2025 року передана судді Пруднику С.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.09.2025 року у задоволенні клопотання представника Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Стець Аліни Олександрівни про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Судом установлено, матеріалами справи підтверджено, що Східним МУ ДПС по роботі з ВПП, відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.8 п.78.1 ст.78, п. 79.2 ст. 79 ПКУ від 02 грудня 2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) з урахуванням Указу Президента України від 24 лютого 2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 № 2102-ІХ (зі змінами) та наказу Східного МУ ДПС по роботі з ВПП від 06.06.2025 № 123-п, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Дніпрометиз ТАС» (код ЄДРПОУ 05393145) з метою законності декларування від'ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування по декларації з податку на додану вартість за квітень 2025 року.
За результатами перевірки складено акт від 27.06.2025 року №454/32-00-07-13/05393145.
В подальшому на підставі вказаного акту перевірки у відношенні до позивача відповідачем було винесено наступні податкові повідомлення-рішення (ППР) від 13.08.2025 року
- № 000/522/32-00-07-06-19 (форми «В4», надалі скорочено - ППР-1;
- № 000/523/32-00-07-06-19 (форми «ПН», надалі скорочено - ППР-2.
ППР-1 відповідачем для позивача було зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за податковою декларацією позивача за квітень 2025 р. на 4388 грн. Підставою заявлено нібито виявлені актом перевірки порушення позивачем абз. «а» п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 з урахуванням п. 44.1 ст. 44, абз. «в» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (ПКУ).
ППР-2 відповідачем до позивача було застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 3400 грн. Підставою заявлено нібито виявлені актом перевірки порушення позивачем п. 187.1 ст. 187, п. 201.1 ст. 201 ПКУ, п. 15 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307.
В контексті оскаржуваних ППР в абз. 2 резолютивної частини акту перевірки відповідачем зроблено висновок, що позивачем було порушено:
- абз. «а» п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 з урахуванням норм п. 44.1 ст. 44 ПКУ, що нібито призвело до завищення суми податкового кредиту по декларації з ПДВ за квітень 2025 року на суму 4388 грн. Враховуючи вищенаведене, на думку перевіряючих, Позивачем було порушено абз. «в» п. 200.4 ст. 200 ПКУ в частині завищення суми від'ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в квітні 2025 року в розмірі 4388 грн;
- п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПКУ, п. 15 Порядку заповнення ПН на загальну суму 762 141,95 грн.
Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправними та такими, що порушують законні права та інтереси, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Щодо вирішення справи по суті, суд вказує наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з абз. 1 пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПКУ документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
В абз. 4 пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПКУ документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Згідно з абз. 6 пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПКУ документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Приписи статті 78 ПКУ визначають підстави за наявності яких може бути проведено документальну позапланову перевірку, а саме п. 78.1 ст. 78 ПКУ.
Відповідно до пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПКУ підставою для проведення документальної позапланової перевірки може бути подання платником податків декларації, в якій заявлено до відшкодування з бюджету ПДВ, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з ПДВ, яке становить більше 100 тис гривень.
В чинному ПКУ закріплено відповідні права контролюючого органу. Зокрема, в пп. 20.1.20 п. 20.1 ст. 20 ПКУ контролюючий орган має право одержувати безоплатно необхідні відомості для ведення Єдиного реєстру податкових накладних, Єдиного реєстру акцизних накладних, формування інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб - платників податків від платників податків, а також Національного банку України та його установ - про суми доходів, виплачених фізичним особам, та утриманих з них податків, зборів, платежів; від органів, уповноважених проводити державну реєстрацію суб'єктів, видавати ліцензії на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, - про державну реєстрацію та видачу ліцензій суб'єктам господарської діяльності; від органів, що здійснюють реєстрацію фізичних осіб, - про громадян, які прибули на проживання до відповідного населеного пункту чи вибули з нього; від органів державної реєстрації актів цивільного стану - про фізичних осіб, які померли; інформацію, необхідну для забезпечення реєстрації та обліку платників податків, об'єктів оподаткування та об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням.
Згідно з пп. 20.1.2 п. 20.1 ст. 20 ПКУ контролюючий орган має право для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом.
Тобто, відповідна інформація контролюючим органом отримується з законодавчо передбачених джерел.
Відповідно до пп. 14.1.171 п. 14.1 ст. 14 ПКУ податкова інформація - це відомості, які визначенні Законом України «Про інформацію».
Згідно із ст. 10 Закону України «Про інформацію», в редакції від 15.06.2022, до різновидів інформації належить податкова інформація.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про інформацію», в редакції від 15.06.2022, податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створенні або отриманні суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.
Згідно з ч. 2 ст. 16 Закону України «Про інформацію», в редакції від 15.06.2022,правовий режим податкової інформації визначається ПКУ та іншими законами.
Крім того, можливість та виправданість використання податкової інформації при винесенні акту перевірки та податкових повідомлень-рішень закріплено на законодавчому рівні.
Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію, що стосується предмета доказування.
Податкова інформація безпосередньо стосується предмета доказування в тій чи іншій справі, а тому відповідає такій властивості доказів, як належність.
Відповідно до статті 74 КАС України допустимими є докази, які отриманні в порядку, який встановлено законом.
Податкову інформацію було зібрано, безпосередньо, у межах повноважень, які надаються контролюючому органу для виконання покладених на нього функцій.
Відповідно до пп. 19-1.1.40 п. 191.1 ст. 191 ПКУ однією із функцій контролюючого органу є організація збору податкової інформації та внесення її до інформаційних баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
Крім того, контролюючий орган може здійснювати збір, отримання та обробку податкової інформації відповідно до статей 71, 72, 73, 74 ПКУ.
Відповідно до п. 71.1 ст. 71 ПКУ інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.
Слід звернути увагу на ст. 72 ПКУ, яка визначає джерела збору податкової інформації, що використовується контролюючим органом при виявлені певних порушень та у його діяльності взагалі.
Зокрема, але не виключно, для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла: від платників податків та податкових агентів (відповідно до пп. 72.1.1 п. 72.1 ст. 72 ПКУ):
72.1.1.1. що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, звітах про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної п. 133.4 ст. 133 ПКУ, інших звітних документах;
72.1.1.2. що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків та зборів;
72.1.1.3. про фінансово-господарські операції платників податків і т.д.
Тобто, визначене підтверджує той факт, що податкова інформація зібрана та отримана контролюючим органом на підставі податкової звітності, яка подана відповідними платниками податків (гл. 2 ПКУ податкова звітність).
У п. 74.1 ст. 74 ПКУ зазначено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Інформаційні системи і засоби їх забезпечення, розроблені, виготовлені або придбані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є державною власністю. Система захисту податкової інформації, що зберігається в базах даних Інформаційних систем, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючим органом, визначеним пп. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 ПКУ, а також контролюючим органом, визначеним пп. 41.1.2 п. 41.1 ст. 41 ПКУ, в порядку інформаційної взаємодії відповідно до п. 41.2 ст. 41 цього Кодексу.
Тому, відповідно, така інформація є зібраною у порядку, який передбачений чинним законодавством, а тому відповідає такій властивості доказів, як допустимість.
Також слід зазначити те, що податкова інформація відповідно до пп. 83.1.2 п. 83.1 ст. 83 ПКУ є однією із підстав для висновків під час проведення перевірки.
Тому податкова інформація відповідає таким властивостям доказів як належність та допустимість.
Крім того, до ГУ ДПС за місцем обліку контрагента позивача надіслано запит на проведення зустрічної звірки.
Тобто, наявні норми права, які зумовлює вектор діяльності контролюючого органу та яка не може бути «знецінена» підприємствами та судами під час розгляду справ в адміністративному судочинстві, які стосуються податкових правовідносин.
Крім того, слід зазначити, що результат перевірки, а саме складений за її результатами акт, є належним та допустимим доказом в розумінні процесуального законодавства.
Слід звернути увагу на позицію, яка викладена в постанові Верховного Суду від 07.04.2021 по справі № 813/1200/18 щодо вважливості податкової інформації та відповідності її нормам процесуального та матеріального права:
«Статтею 83 ПК визначено перелік матеріалів, які є підставами для висновків посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок, серед яких, нарівні з документами, визначеними цим Кодексом, податкова інформація (підпункти 83.1.1 та 83.1.2 цієї статті).
Правила збору, отримання, обробки та використання податкової інформації встановлені нормами статей 72-74 ПК. Так, згідно з пунктом 74.3 статті 74 ПК зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.
Обставин, які б свідчили, що використана ГУ ДФС податкова інформація під час перевірки позивача зібрана (отримана) чи використана з порушенням статей 72-24 ПК, суди попередніх інстанцій не встановили.
У відповідності з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частина друга цієї статті).
Частинами першою статті 73 КАС визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (частини друга, четверта цієї статті).
Правила оцінки доказів в адміністративному судочинстві встановлені статтею 90 КАС, зокрема, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності».
Крім того, слід зазначити, що зібрана у відповідних базах податкового органу інформація є результатом опрацювання тих даних (відповідних документів податкового та бухгалтерського обліку: форм 1-ДФ, 4-ДФ, податкових декларацій, відомостей 20-ОПП і т. д.), які надаються самим платником податків. Визнання такої інформації судом призводить до логічних висновків про те, що надані платником докази до суду, які містяться у відповідних базах даних, також не є належними доказами у розумінні адміністративного судочинства та не є документами податкового/бухгалтерського обліку, що призводить до неправомірності отримання платником відповідних податкових преференцій.
В постанові Верховного Суду від 19.06.2020 у справі № 140/388/19 зазначено, що «згідно з Порядком від 20 серпня 2015 року № 727 та Методичними рекомендаціями від 1 червня 2017 року № 396 акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. У акті перевірки зазначається детальна інформація щодо виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства».
Також слід зазначити, що використання податкової інформації передбачене чинним законодавством та дані інформаційної бази АІС «Податковий блок» в силу ст. 72, 73 КАС України також є належними доказами у справі, оскільки зафіксована в них інформація стосується обставин, які є предметом доказування (постанова Верховного Суду від 07.10.2019 по справі № 1540/4792/18).
В постанові Верховного Суду від 03.08.2022 по справі № 640/20949/18 зазначено, що акт перевірки є джерелом доказової бази:
«…Крім того, позивачем ані в позовній заяві, ані в касаційній скарзі взагалі не ставилось під сумнів та не спростовувалось твердження контролюючого органу, що зазначені в акті перевірки, який є носієм доказової бази, про ненадання ним до перевірки первинних документів...».
Верховний Суд висловив таку правову позицію щодо надання відповідних документів підприємством під час перевірки та визначив дії судів при розгляді таких різновидів справ, а саме в постанові від 11.02.2021 по справі № 803/484/17:
«…Отже, проаналізувавши рішення судів попередніх інстанцій, необхідно зауважити, що суди попередніх інстанцій не надали правового значення виявленим відповідачем обставинам, які задокументовані в акті податкової перевірки. При цьому, Суд касаційної інстанції звертає увагу судів попередніх інстанцій, що саме акт податкової, в якому зафіксовані порушення позивачем вимог податкової дисципліни є першочерговим доказом у подібних справах, оцінка якому має надаватись у повному обсязі».
Слід зазначити, що контролюючим органом було досліджено господарські операцій позивача з контрагентами на підставі не тільки інформації з баз даних, а й на підставі наданих документів до перевірки.
Отже, порядок застосування норм процесуального та матеріального права, а саме ст. ст. 72, 73 КАС України, пп. 19-1.1.40 п. 191.1 ст. 191., пп. 83.1.2 п. 83.1 ст. 83 ПКУ, які надають можливість контролюючому органу використовувати податкову інформацію як джерело доказової бази.
Суд приймає рішення на основі внутрішнього переконання, однак воно повинно базуватись на нормах чинного законодавства, тобто бути законним (законність є однією зі складових верховенства права).
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 77 КАС України суд може збирати докази з власної ініціатива. Тобто, у разі недостатності інформації у справі задля вирішення спору по-суті суд може займати активну позицію шляхом витребування відповідних конкретно визначених доказів, які мають значення для подальшого розгляду справи.
Крім того, будь-який доказ у справі містить в собі певні дані на підтвердження чи спростування відповідної позиції. Тобто, будь-який документ має інформативний характер у зв'язку з наявністю в ньому відповідної інформації.
Згідно з ч. 1 ст. 30 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ), цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними.
Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.
Юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині (ст. 91 ЦКУ).
Статтею 92 ЦК України («Цивільна дієздатність юридичної особи») встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Позивачем здійснюється посилання на ч. 2 ст. 61 Конституції України, в якій зазначається, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Дане твердження стосується саме фізичної особи, бо ця стаття зазначена в розділі ІІ Конституції України, який має назву права і свободи людини і громадянина.
У нашому випадку платником податку виступає саме юридична особа, яка у разі здійснення правомірної господарської діяльності отримує певні правові пільги щодо сплати податку на додану вартість.
Відповідно до пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 ПКУ розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
Також в абз. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в якій зазначається, що економічна вигода - це потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів.
Відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України, в якій зазначається, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Дане твердження стосується саме фізичної особи, бо ця стаття зазначена в розділі ІІ Конституції України, який має назву права і свободи людини і громадянина.
З огляду на вищевикладене, здійснення господарської діяльності відбувається підприємствами на власний ризик, тому щоб мінімізувати зазначені обставини платники податків повинні дотримуватись розумної обачності при виборі контрагентів, адже зазначене буде свідчити про зацікавленість таких юридичних осіб в результаті саме господарської діяльності, а не тільки в формальному оформленні господарських операцій без їх реального вчинення.
У разі недобросовісності контрагента покупець несе певний ризик не лише невиконання цивільно-правового договору, але й в рамках податкових правовідносин, в силу вимог податкового законодавства, позбавляється можливості скористатися правом на податковий кредит та, що призводить до завищення відповідних сум, які, на думку платника податків, підлягають відшкодуванню. Застосувавши принцип належної податкової обачності платник податку має проявити розумну обережність при виборі контрагента. За звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб'єктами господарювання оцінюються не лише умови правочину та їх комерційна привабливість, але й ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов'язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та досвіду.
Суд зазначає, що підприємницька діяльність здійснюється суб'єктом господарювання на власний ризик, а відтак, у господарських правовідносинах учасники господарського обороту повинні проявляти розумну обачливість, адже наслідки вибору недобросовісного контрагента покладається на таких учасників. Так, належна податкова обачність, як законна передумова отримання податкової вигоди, з якої випливає, що сумлінним платникам податку необхідно подбати про підготовку доказової бази, яка б підтверджувала прояв належної обачності при виборі контрагента.
Крім того, принцип обачності знайшов відображення не тільки в нормативно-правових актах, а й у судовій практиці, яка є вторинним джерелом права.
Відображення даних в бухгалтерському обліку ґрунтується на результатах господарської діяльності підприємств з його контрагентами. Тому перш ніж відобразити певні дані в бухгалтерському обліку слід забезпечити їх достовірність шляхом обрання контрагента, який виконає господарські операції в дійсності. Тобто, виконання зазначених обставин буде свідчити про те, що платник податків був обачним, свідомим та мав на меті здійснення господарської діяльності та не мав на меті тільки «формальне» відображення даних в бухгалтерському обліку задля отримання необґрунтованих преференцій щодо сплати ПДВ.
Відповідно до абз. 24 п. 201.10 ст. 201 ПКУ виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.
Крім того, в постанові Верховного Суду від 05.05.2023 у справі №160/15514/20 зазначено, що: «платник податків зобов'язаний діяти з належною обачністю при виборі контрагентів та розумними заходами пересвідчуватись у достовірності первинних документів на підставі яких сформував показники свого бухгалтерського та податкового обліку».
Також слід звернути увагу на постанову Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №280/1197/20, яка закріплює необхідність наявності відповідних первинних документів, однак у разі відсутності таких слід казати про відсутність реального характеру відповідних операцій:
«44. Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій».
Тому вищезазначена судова практика підтверджує факт неправильного трактування приписів абз. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Тобто підприємство повинно враховувати здатність отримання від контрагента певних активів (ТМЦ, послуг і т.д.) та спроможності їх використання за призначенням. Тобто господарська операція повинна відбутися безпосередньо як дія або подія.
Крім того, слід врахувати той факт, що у взаємовідносинах з контрагентами не була дотримана розумна економічна причина (ділова мета) відповідно до пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПКУ. Тому у разі недотримання ділової мети, економічної вигоди та, відповідно, принципу обачності при виборі контрагента слід зробити висновок про відсутність мети ведення господарської діяльності.
Тому податкове законодавство передбачає обов'язок платника щодо перевірки контрагента на можливість надання певного обсягу договірних послуг/постачання певного товару. Ігнорування зазначених обставин свідчить про незацікавленість підприємства у вчиненні реальної господарської операції.
Отже, недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з фактично вчиненою господарською операцією учасників правовідносин.
З огляду на вищевикладене, відносини між суб'єктами можуть виникати на підставі договірних відносин. Однак, укладенні договори повинні відповідати вимогам чинного законодавства та не суперечити їм. Тобто, принцип свободи договору не є абсолютним, а зазнає певних законодавчо встановлених обмежень.
Тому, у даному випадку не було враховано той факт, що право на податковий кредит мають підприємства, які вчиняють реальні господарські операції.
Тобто, чинне законодавство передбачає таку тезу: «право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування надають лише ті документи, які складенні на виконання реально вчинених господарських операцій. Тому було проігноровано приписи ст. 198, 201 ПКУ. Крім, того не враховано таку обставину, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчиненні господарські операції.
Також вищезазначені обставини свідчать про те, що не було взято до уваги приписи ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Крім того, відповідно до статті 6 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) принцип свободи підприємницької діяльності не є необмеженим, адже повинен використовуватися у межах, які визначені законом. Крім того, зазначений принцип обмежений саме принципом обачності при виборі контрагента, бо метою добросовісної господарської діяльності є саме обрання контрагентів, які мають відповідні матеріально-технічні, фінансові та інші види ресурсів, які мають відповідний класифікатор видів економічної діяльності (далі - КВЕД).
Крім того, принцип свободи укладення договору обмежується таким поняттям, як істотні умови договору. Недотримання істотних умов договору впливає на визнання правочину недійсним або неукладеним взагалі.
Крім того, постановою Верховного Суду від 13.09.2023 у справі №580/5634/22, якою наголошено на обов'язковості встановлення обставин, пов'язаних з належністю, допустимістю та достовірністю доказів, а також надання оцінки обставинам справи в аспекті укладення договорів з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; наявності умислу.
В постанові Верховного Суду від 28.03.2024 у справі № 120/7614/22 зазначено таке: «…Однак, колегія суддів звертає увагу, що платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів. На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку…Суд акцентує увагу, що платник податку повинен проявляти розумну обачливість в господарській діяльності, адже наслідки вибору недобросовісного контрагента покладається на таких учасників. Податковий орган, здійснюючи податкові перевірки, неодноразово зазначав про одні й ті ж самі порушення щодо контрагента, які залишились поза увагою платника податків і суду.
Належна податкова обачність і добросовісність платника податків є законною передумовою отримання податкової вигоди, з якої випливає, що сумлінним платникам податку необхідно подбати про підготовку доказової бази.
У зв'язку з викладеним судам слід було оцінити доводи податкового органу як з метою ретельної перевірки реальності виконання спірної господарської операції, так і в контексті з'ясування прояву позивачем розумної обережності при виборі контрагента, достеменно перевіривши обставини щодо вибору позивачем постачальника, з урахуванням того, що податковим органом неодноразово наголошувалось на порушеннях податкового законодавства при здійсненні господарської операції. При цьому судам слід звернути увагу на те, що за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб'єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов'язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду. Свідченням належної податкової обачності є не лише подання стандартного переліку документів, але й обґрунтування мотивів вибору постачальника та пояснення обставин укладення та виконання договору з контрагентом з урахуванням звичаїв ділового обороту у відповідній сфері….».
В постанові Верховного Суду від 23.02.2024 по справі № 813/1777/16 зазначено таке: «…Сам факт наявності у позивача податкових, чи-то видаткових накладних, інших документів з посиланням на поставку товарів (послуг), виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах. Доводи, наведені судом апеляційної інстанції у постанові, не свідчать про реальність господарських правовідносин між ТОВ «Лембуд» та його контрагентом ТОВ «Львівенергоком», оскільки такі висновки суду апеляційної інстанції, не підтверджуються належними доказами, зважаючи на те, що позивачем до матеріалів справи не надано актів приймай-передачі, які б підтверджували передачу товару від продавця до покупця, відсутні також і товаро-транспортні накладні, що свідчить про відсутність операцій з перевезення, відсутні також і сертифікати якості, технічні паспорти, нормативно-технічна документація на ТМЦ, яким є цемент та інші документи, що підтверджують походження такого товару…В даному випадку, Суд зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірних висновків відносно того, що доречним є застосування доктрини «ділова мета», сутність якої полягає у тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, що мають розумну економічну причину. Вказана доктрина закріплена у п/п. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України, відповідно до якої розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності. Зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов'язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому. Тобто, господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості.
Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності, а відтак, їх наслідки не підлягають відображенню в податковому обліку. З'ясування наміру платника податку на отримання економічного ефекту від господарської операції передбачає аналіз умов та обставин її здійснення. При цьому економічний ефект не повинен полягати виключно в зменшенні податкового навантаження на хоча б одного з учасників операції. Відповідно, економічний ефект відсутній в операціях, які призводять до збільшення задекларованих витрат платника та зменшують об'єкт його оподаткування без можливості отримання додаткового приросту активів чи збереження їх вартості. При цьому варто виходити з того, якою в тій чи іншій ситуації має бути поведінка добросовісного суб'єкта господарювання, що за звичайних умов ведення господарської діяльності зацікавлений у найбільшому скороченні своїх витрат…».
Відповідно до пп. 191.6 п. 191 ст. 191 ПКУ контролюючі органи здійснюють контроль за правомірністю бюджетного відшкодування ПДВ.
У пп. 191.1.54 п. 19 191 ст. 191 ПКУ зазначено, що контролюючі органи здійснюють інші функції, визначені законом.
Тобто, перелік функцій контролюючого органу є невичерпним.
Відповідно до статті 6 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) принцип свободи підприємницької діяльності не є необмеженим, адже повинен використовуватися у межах, які визначені законом. Крім того, зазначений принцип обмежений саме принципом обачності при виборі контрагента, бо метою добросовісної господарської діяльності є саме обрання контрагентів, які мають відповідні матеріально-технічні, фінансові та інші види ресурсів, які мають відповідний класифікатор видів економічної діяльності (далі - КВЕД).
Крім того, принцип свободи укладення договору обмежується таким поняттям, як істотні умови договору. Недотримання істотних умов договору впливає на визнання правочину недійсним або неукладеним взагалі.
Відповідно до абз. 4 п. 63.3 ст. 63 ПКУ платник податків зобов'язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків. Наприклад, форми 20-ОПП.
Згідно з пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПКУ платники податків зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів.
Також, в п. 68.3 ст. 68 ПКУ органи, що ведуть облік або реєстрацію рухомого майна та інших активів, які є об'єктом оподаткування, зобов'язані повідомляти про власників та/або користувачів такого рухомого майна та інших активів, розміщених на відповідній території, або про транспортні засоби, зареєстровані у цих органах, та їх власників контролюючі органи за своїм місцезнаходженням щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця. Порядок такого повідомлення встановлює Кабінет Міністрів України.
Відповідно до абз. 1 п. 8.4 «Порядку обліку платників податків і зборів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України 09.12.2011 № 1588 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 22.04.2014 № 462), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за № 1562/20300, повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.
Згідно з абз. 2 п. 8.4 Порядку у повідомленні за формою № 20-ОПП надається інформація про всі об'єкти оподаткування, що є власними, орендованими або переданими в оренду.
Тобто, у разі відсутності відповідних повідомлень з боку підприємств, інших органів, слід казати про відсутність факту оренди/власності/іншого користування відповідним майном у контрагентів позивача та не підтвердження можливості надання відповідних господарських послуг відповідним контрагентом.
В постанові Верховного Суду від 05.05.2023 у справі № 1340/5998/18 зазначено, що: «Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податків даних податкового обліку».
Відповідно до пп. 14.1.183 п. 14.1 ст. 14 ПКУ наявне визначення послуги з надання персоналу - це господарська або цивільно-правова угода, відповідно до якої особа, що надає послугу (резидент або нерезидент), направляє у розпорядження іншої особи (резидента або нерезидента) одну або декількох фізичних осіб для виконання визначених цією угодою функцій. Угода про надання персоналу може передбачати укладання зазначеними фізичними особами трудової угоди або трудового контракту із особою, у розпорядження якої вони направлені. Інші умови надання персоналу (у тому числі винагорода особи, що надає послугу) визначаються угодою сторін. Згідно з пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПКУ платники податків зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів.
Стосовно наявності трудових ресурсів, то кожен податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податків, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи відповідну ставку (пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПКУ).
У разі, якщо особа знаходиться на спрощеній системі оподаткування (наприклад, сільськогосподарські товаровиробники), то відповідно до п. 297.3 ст. 297 ПКУ платник єдиного податку виконує передбачені цим Кодексом функції податкового агента у разі нарахування (виплати, надання) оподатковуваних податком на доходи фізичних осіб доходів на користь фізичної особи, яка перебуває з ним у трудових або цивільно-правових відносинах.
Відповідно до п. 2 «Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску», затвердженого наказом Міністерства фінансів України 13.01.2015 № 4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 № 111/26556, (у редакції наказу Міністерства фінансів України 15.12.2020 № 773), розділ І Розрахунку «Нарахування доходу та єдиного внеску за найманих працівників в розрізі місяців звітного кварталу» містить у розрізі місяців звітного кварталу (1, 2, 3) інформацію щодо нарахованого єдиного внеску. ….рядок 1.2 - сума винагороди за договорами цивільно-правового характеру…
До суду позивачем не було надано договорів аутстафінгу. Тому, відсутнє підтвердження права на не відображення відповідних виплат підприємствами-контрагентами особам, які додатково могли бути залучені до виконання господарських операцій.
Крім того, залучення осіб на підставі договору аутстафінгу підпадає під визначення, яке наявне в податковому кодексі, а саме «послуги з надання персоналу».
В постанові Верховного Суду від 07.09.2023 у справі № 826/19492/15 зазначено, що вважливим є необхідна кількість трудових ресурсів та відповідних потужностей для виробництва/постачання відповідного товару: «Про необґрунтованість податкової вигоди свідчать також доводи контролюючого органу про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна та обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг; нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником у документах обліку; відсутність документів обліку».
В чинному Кримінальному процесуальному кодексі України (далі - КПК України) у ст. 284 визначає підстави закриття кримінального провадження та провадження щодо юридичної особи.
Відповідно до абз. 3 ч. 3 ст. 284 КПК України про закриття провадження щодо юридичної особи прокурор приймає постанову, а суд зазначає про це у виправдувальному вироку або постановляє ухвалу. Рішення про закриття провадження щодо юридичної особи може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно з ч. 4 ст. 284 КПК України про закриття кримінального провадження слідчий, дізнавач, прокурор приймає постанову, яку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до ч. 5 ст. 284 КПК України рішення прокурора про закриття кримінального провадження щодо підозрюваного не є перешкодою для продовження досудового розслідування щодо відповідного кримінального правопорушення.
Також, відповідно до ч. 11 ст. 284 КПК України ухвала суду про закриття кримінального провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Тому, Східне МУ ДПС по роботі з ВПП звертало увагу суду на відкриті кримінальні провадження.
Крім того, слід зазначити, що Верховним Судом у постанові від 16.03.2020 по справі № 2-а-5053/10/0270 зазначається таке: «КАС ВС критично відноситься до доводів позивача щодо неправомірності використання судами в якості доказів матеріалів кримінальної справи, яка знаходиться на стадії досудового слідства та вирок у якій не ухвалено…».
Під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки було досліджено господарські правовідносини позивача з: 1. ТОВ «ЕНЕРДЖІ ІНВЕСТ ЮА» (код ЄДРПОУ 45027902). Було встановлено такі податкові правопорушення по взаємовідносинам Позивача з такими контрагентами.
Щодо взаємовідносин ТОВ «ДНІПРОМЕТИЗ ТАС» з ТОВ «ЕНЕРДЖІ ІНВЕСТ ЮА» (код ЄДРПОУ 45027902) слід зазначити таке.
Перевіркою встановлено, що ТОВ «ДНІПРОМЕТИЗ ТАС» (код ЄДРПОУ 05393145) згідно Єдиного реєстру податкових накладних та податкової декларації з ПДВ за перевіряємий період декларує фінансово-господарські взаємовідносини з контрагентом-постачальником товарів, робіт та послуг суб'єктом господарської діяльності - ТОВ «ЕНЕРДЖІ ІНВЕСТ ЮА» (код ЄДРПОУ 45027902).
До складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за квітень 2025 року (вх. від 19.05.2025 № 9141284177) ТОВ «ДНІПРОМЕТИЗ ТАС» (код ЄДРПОУ 05393145) включено податкові накладні виписані ТОВ «ЕНЕРДЖІ ІНВЕСТ ЮА» (код ЄДРПОУ 45027902) за квітень 2025 року.
Відповідно до даних Єдиного реєстру податкових накладних та наданих первинних документів, ТОВ «ЕНЕРДЖІ ІНВЕСТ ЮА» (код ЄДРПОУ 45027902) за квітень 2025 року реалізовано товар.
ТОВ «ДНІПРОМЕТИЗ ТАС» (код ЄДРПОУ 05393145) здійснювало оплату в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальнику.
За результатами проведеного аналізу ІС «Податковий блок» перевіркою встановлено реєстраційні дані ТОВ «ЕНЕРДЖІ ІНВЕСТ ЮА» (код ЄДРПОУ 45027902): ГУ ДПС У ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛ., ДНІПРОВСЬКА ДПІ, Стан платника 0 - платник податкiв за основним мiсцем облiку. Основний вид діяльності - 46.69-оптова торгiвля iншими машинами й устаткованням. Реєстрація в ДПА від 07.02.2023 №046723024277. Статутний фонд 50 000 гривень. Податкова адреса 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вулиця Караваєва. Керівник ОСОБА_1 . Головний бухгалтер -. Кількість працюючих відповідно до додатку 4ДФ Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за квітень 2025 року працювало за трудовими договорами (контрактами) (ознака 101) 5 осіб, також здійснено виплату доходів за ознакою 157 на 19 ФОП. Балансова вартість основних фондів 0 тис. грн, (фiнансова звiтнiсть малого приємства (ф. № 1-м) за 2024 рік). Об'єкти оподаткування (звіт за формою № 20-ОПП). Офіс (ТОВ ПромАгро 17 (оренда офіс)) за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, Новокодацький район, вулиця Караваєва, буд. 39;Оптовий склад (ФОП ОСОБА_2 (оренда склад)) за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, Новокодацький район, вулиця АВІАЦІЙНА, буд. 39, станки ТОВ «ДНІПРОМЕТИЗ ТАС» (код ЄДРПОУ 05393145) до перевірки надані документи, в якості первинних (видаткові накладні, прибуткові ордери, експрес-накладну ТОВ Нова Пошта (31316718), платіжні інструкції) (Додаток № 6.1 до Акта перевірки) та Договір № 352/24 від 01.03.2024 року (далі - Договір) по взаємовідносинам з ТОВ «ЕНЕРДЖІ ІНВЕСТ ЮА» (код ЄДРПОУ 45027902) за перевіряємий період.
На виконання умов Договору ТОВ «ЕНЕРДЖІ ІНВЕСТ ЮА» (код ЄДРПОУ 45027902) виписано на адресу ТОВ «ДНІПРОМЕТИЗ ТАС» (код ЄДРПОУ 05393145) податкові накладні на постачання ТМЦ (пускач ПМА-4100 380В, гальмо ТКГ-200 з ТЕ-30).
Детальна інформація в розрізі номенклатури наведено в Додатку № 6.1 до Акта перевірки.
Відповідно до умов Договору:
«…1.1. Продавець зобов'язаний передати у власність Покупцеві, а Покупець прийняти та оплатити електроматеріали (далі - Товар) за договірними цінами на умовах цього договору.
1.2. Кількість, номенклатура, нормативна документація та технічні вимоги кожної продаваної партії товару вказується в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору.
2.1. Ціна, вартість товару є договірною та узгоджується сторонами в Специфікаціях. У ціну входить вартість упаковки і маркування.
2.2. Умови і строки поставки, оплати вказується в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору.
2.3. Продавець зобов'язаний видати Покупцю належно оформлені наступні документи: накладну на товар, рахунок, сертифікат якості - та зареєструвати належно оформлену податкову накладну у ЄРПН у термін, визначений діючим законодавством.…».
В ході проведення перевірки підприємством ТОВ «ДНІПРОМЕТИЗ ТАС» (код ЄДРПОУ 05393145) не надано сертифікатів якості на товар (пускач ПМА-4100 380В, гальмо ТКГ-200 з ТЕ-30), придбаний у ТОВ «ЕНЕРДЖІ ІНВЕСТ ЮА» (код ЄДРПОУ 45027902).
Внаслідок проведеного податкового аналізу відповідно до інформаційної комп'ютерної автоматизованої системи ДПС України, АІС «Картка платника», ІС «Податковий блок» встановлено, що керівник та засновник ТОВ «ЕНЕРДЖІ ІНВЕСТ ЮА» (код ЄДРПОУ 45027902) - ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , є пов'язаною особою в яких рахується керівником, головним бухгалтером або засновником по 5 підприємствам суб'єктам господарської діяльності.
Податковий кредит за квітень 2025 року ТОВ «ЕНЕРДЖІ ІНВЕСТ ЮА» (код ЄДРПОУ 45027902) сформовано за рахунок придбання багатофункціонального електронного пускового пристрою, тахогенератору, прожекторів, контакторів, кабелів, тиристорів, проводів та інше. Імпорт електричного устаткування: контактори, котушки, реле, вимикачі тощо.
За даними Єдиного реєстру податкових накладних встановлено наступний ланцюг походження вітчизняного товару: Обрив ланцюга постачання a гальмо ТКГ-200 з ТЕ-30 у кількості 1 шт за ціною 11 500,0 грн/шт, пускач ПМА-4100 380В у кількості 2 шт за ціною 1 450,0 грн/ шт ТОВ "Виробниче підприємство "ЕПРОТЕХ" (код за ЄДРПОУ 44265935) a гальмо ТКГ-200 з ТЕ-30 у кількості 1 шт за ціною 13 000,0 грн/шт, пускач ПМА-4100 380В у кількості 1 шт за ціною 1 800,0 грн/ шт ТОВ «ЕНЕРДЖІ ІНВЕСТ ЮА» (код ЄДРПОУ 45027902) a ТОВ «ДНІПРОМЕТИЗ ТАС» (код ЄДРПОУ 05393145).
ТОВ "Виробниче підприємство "ЕПРОТЕХ" (код за ЄДРПОУ 44265935), дата державної реєстрації - 08.04.2021 № 046721089491, на обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області (Дніпровський район), основний вид діяльності підприємства 46.69-оптова торгiвля iншими машинами й устаткованням, керівник та головний бухгалтер - Діденко Олег Віталійович, штатна чисельність працівників (відповідно до додатку 4ДФ Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за квітень 2025 року працювало за трудовими договорами (контрактами) (ознака 101) - 1 особа (керівник). Вартість основних засобів (відповідно до звiтнiсть малого підприємства (Форма № 1-м) за І квартал 2025 року) - 269,9 тис. грн.
В об'єктах оподаткування наявний офіс за адресою: м. Днiпро, Новокодацький р-н, вул. Авіаційна, 39. В податковому кредиті придбання послуг з організації перевезення відправлень.
ТОВ "Виробниче підприємство "ЕПРОТЕХ" (код за ЄДРПОУ 44265935) не є виробником реалізованого вітчизняного товару, оскільки, у підприємства відсутні фізичні та технічні можливості для власного виробництва через недостатню забезпеченість трудовими ресурсами. Походження вищезазначеного товару не встановлено.
Вищенаведене дає змогу стверджувати про відсутність реально вчиненої господарської операції ТОВ «ЕНЕРДЖІ ІНВЕСТ ЮА» (код ЄДРПОУ 45027902) з ТОВ «ДНІПРОМЕТИЗ ТАС» (код ЄДРПОУ 05393145).
Таким чином, враховуючи відсутність працівників та кваліфікованого персоналу ТОВ "Виробниче підприємство "ЕПРОТЕХ" не мав можливості постачати товар на адресу ТОВ «ЕНЕРДЖІ ІНВЕСТ ЮА» (код ЄДРПОУ 45027902), який у свою чергу нібито реалізовував зазначений Товар в Договорі та згідно наданих в якості первинних бухгалтерських документів на адресу ТОВ «ДНІПРОМЕТИЗ ТАС» (код ЄДРПОУ 05393145).
Крім того, під час проведення перевірки встановлено, що податкова накладна № 8 з датою виписки 03.04.2025 та датою реєстрації 14.04.2025 складено з порушення п. 198.2 ст. 198 ПКУ. Так відповідно до експрес-накладної ТОВ Нової Пошти (31316718) від 02.04.2025 № 59001349572738, наданої в ході проведення перевірки, товар гальмо ТКГ-200 з ТЕ-30 відправлено ТОВ «ЕНЕРДЖІ ІНВЕСТ ЮА» (код ЄДРПОУ 45027902) 02.04.2025, при цьому видаткову накладну та податкову накладну виписано датою 03.04.2025 (детальна інформація наведена в Додатку № 6.1), що суперечить вимогам п. 198.2 ст.198 ПКУ, а саме датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з рахунку платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Аналізом первинних документів, наданих ТОВ «ДНІПРОМЕТИЗ ТАС» (код ЄДРПОУ 05393145), податкової та фінансової звітності ТОВ «ЕНЕРДЖІ ІНВЕСТ ЮА» (код ЄДРПОУ 45027902) та постачальника ТОВ «ЕНЕРДЖІ ІНВЕСТ ЮА» - ТОВ "Виробниче підприємство "ЕПРОТЕХ" (код за ЄДРПОУ 44265935) встановлено неможливість постачання ТМЦ (пускач ПМА-4100 380В, гальмо ТКГ-200 з ТЕ-30) на адресу ТОВ «ДНІПРОМЕТИЗ ТАС» (код ЄДРПОУ 05393145) внаслідок відсутності необхідних умов для відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу: недостовірність даних, відображених в первинних документах, складених ТОВ «ЕНЕРДЖІ ІНВЕСТ ЮА» (код ЄДРПОУ 45027902), які надано ТОВ «ДНІПРОМЕТИЗ ТАС» (код ЄДРПОУ 05393145) до перевірки; факт, коли відбувається лише документальне оформлення операцій з реалізації ТМЦ на адресу покупця ТОВ «ДНІПРОМЕТИЗ ТАС» (код ЄДРПОУ 05393145) (не простежується ланцюг постачання товару від виробників до кінцевого споживача); за ланцюгом постачання не простежується факт придбання товару з номенклатурою ((пускач ПМА-4100 380В, гальмо ТКГ-200 з ТЕ-30); ТОВ "Виробниче підприємство "ЕПРОТЕХ" (код за ЄДРПОУ 44265935) не є виробником товару, який був реалізований ТОВ «ЕНЕРДЖІ ІНВЕСТ ЮА» (код ЄДРПОУ 45027902) на адресу ТОВ «ДНІПРОМЕТИЗ ТАС» (код ЄДРПОУ 05393145); виробником реалізованого товару ТОВ "Виробниче підприємство "ЕПРОТЕХ" (код за ЄДРПОУ 44265935) не являється, оскільки у підприємства відсутні трудові ресурси; перевіркою встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є керівником та головним бухгалтером ТОВ «ЕНЕРДЖІ ІНВЕСТ ЮА» (код ЄДРПОУ 45027902) та пов'язаною особою з ТОВ "Виробниче підприємство "ЕПРОТЕХ" (код за ЄДРПОУ 44265935).
Враховуючи вищевикладене, ТОВ «ДНІПРОМЕТИЗ ТАС» (код ЄДРПОУ 05393145) сформовано податковий кредит по отриманим товарам від ТОВ «ЕНЕРДЖІ ІНВЕСТ ЮА» (код ЄДРПОУ 45027902) згідно податкових накладних на суму ПДВ 2960,0 грн, джерело походження якого не встановлено.
Згідно з наданими до перевірки документами встановити походження, виробника/постачальника товару, неможливо.
Таким чином, в задекларованому ланцюгу придбання та постачання товару не можливо дослідити придбання внаслідок відсутності в ланцюгах задекларованого легального виробництва.
Надані до перевірки ТОВ «ДНІПРОМЕТИЗ ТАС» (код ЄДРПОУ 05393145) документи в якості первинних по взаємовідносинам з ТОВ «ЕНЕРДЖІ ІНВЕСТ ЮА» (код ЄДРПОУ 45027902) щодо нібито придбання гальма ТКГ-200 з ТЕ-30 у кількості 1 шт та пускача ПМА-4100 380В у кількості 1 шт не є достатніми доказами фактичного придбання/реалізації товару у зв'язку з виявленою схемою нереальних господарських операцій ТОВ «ЕНЕРДЖІ ІНВЕСТ ЮА» (код ЄДРПОУ 45027902) в ланцюгах постачання товару, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку ТОВ «ДНІПРОМЕТИЗ ТАС» (код ЄДРПОУ 05393145).
Також, слід зазначити, що до перевірки не надано документи, які би свідчили про якість товару - сертифікати якості (відповідності), висновки санітарно-епідеміологічної експертизи, декларації виробника тощо, тому встановити реальне джерело походження товарів неможливо.
Для підтвердження походження товару необхідні сертифікати якості (паспорта), в яких вказується хто є виробником. Останні підтверджують не тільки походження товару, aie і його якість, відповідність стандартам. Сертифікати якості та паспорта зберігаються покупцем на протязі всієї експлуатації, так як є гарантом, що при передчасній поломці є підставою для ремонту та заміни.
Сертифікат якості - товаросупроводжувальний документ, який свідчить про відповідність товару вимогам (стандартам) безпеки природного навколишнього середовища, безпеки для життя й здоров'я людей, показникам якості, технічним характеристикам, що передбачені нормами та умовами договору.
Сертифікат відповідності - документ, що виданий для підтвердження того, що продукція, система якості, система управління якістю, система управління довкіллям, персонал відповідає встановленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документу, визначеного чинним законодавством. (Згідно з Законом України від 15.01.2015 №124 VIII «Про технічні регламенти та оцінку відповідності»).
Не надання сертифікатів якості (паспортів) вказує на не підтвердження походження товару, відсутність виробника та є «обрив ланцюга постачання».
Крім того, наявність сертифікатів якості передбачена п. 2.3, п. 3.1 до договору купівлі-продажу від 01.03.2024 № 352/24.
Щодо необхідності наявності сертифікатів якості слід зазначити таке.
Норми найвищого закону в Країні передбачають наявність відповідних документів на підставі яких можливе підтвердження відповідної якості продукції. Відповідно до абз. 3 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів робіт і послуг, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.
У статті 268 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) визначено вимоги щодо якості товару.
В ч. 1 ст. 268 ГКУ зазначено, що якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам (у разі наявності), іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.
Згідно з ч. 2 ст. 268 ГКУ номери та індекси стандартів, технічних умов (у разі наявності) або іншої документації про якість товарів зазначаються в договорі. Якщо вказану документацію не опубліковано у загальнодоступних виданнях, її копії повинні додаватися постачальником до примірника договору покупця на його вимогу.
Також в ч. 4 ст. 268 ГКУ закріплено таку правову позицію законодавця, а саме: постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.
Відповідно до абз. 13 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» від 15.01.2015 № 124-VIII, зі змінами, сертифікація - це підтвердження відповідності третьою стороною, яке стосується продукції, процесів, послуг, систем або персоналу.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» від 15.01.2015 № 124-VIII, зі змінами, дія зазначеного нормативно-правового акта поширюється на всі види продукції.
Відповідно до абз. 13 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», в редакції від 10.08.2022, зазначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.
Тому, наявність відповідних документів є важливою обставиною при підтвердженні реальності здійснення відповідних господарських операцій.
В постанові Верховного Суду від 28.02.2023 у справі № 580/3850/19 встановлено, що відповідні будівельні матеріали мають значну масу, однак відповідних документів на перевезення вантажу надано не було. Крім того, було встановлено ненадання паспортів та сертифікатів якості виробника на відповідні матеріали.
Відповідно до ч. 1 ст. 266 ГКУ предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.
Тобто, істотними умовами договору поставки є якість відповідного товару, яка може бути підтверджена сертифікатом. Крім того, на підставі договору може бути встановлено походження товару.
В абз. 5 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» зазначено, що первинні документи повинні мати такий обов'язковий реквізит на підставі якого можна встановити зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції.
Згідно з абз. 1 п. 44.1 ст. 44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абз. 1 п. 44.1 ст. 44 ПКУ.
У сукупності вказані факти свідчать про відсутність реального здійснення господарської операції між ТОВ «ЕНЕРДЖІ ІНВЕСТ ЮА» (код ЄДРПОУ 45027902) та ТОВ «ДНІПРОМЕТИЗ ТАС» (код ЄДРПОУ 05393145) та, як наслідок, недостовірність даних відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.
На підставі вищенаведеного не підтверджується постачання ТМЦ (гальмо ТКГ-200 з ТЕ-30, пускач ПМА-4100 380В) в адресу ТОВ «ДНІПРОМЕТИЗ ТАС» (код ЄДРПОУ 05393145) у квітні 2025 року від ТОВ «ЕНЕРДЖІ ІНВЕСТ ЮА» (код ЄДРПОУ 45027902) на суму ПДВ 2960,0 гривень.
До ГУ ДПС у Дніпропетровській області, Дніпровська ДПІ надіслано запит на проведення зустрічної звірки від 10.06.2025 № 1870/7/32-00-07-07, на дату складання акту перевірки відповіді не отримано. При отриманні матеріалів, які не підтверджують дані обліку ТОВ «ЕНЕРДЖІ ІНВЕСТ ЮА» (код ЄДРПОУ 45027902), керівником податкового органу можуть бути вжиті заходи щодо проведення позапланової перевірки відповідно до норм Податкового кодексу.
Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що договори (угоди), укладені між ТОВ «ДНІПРОМЕТИЗ ТАС» (код ЄДРПОУ 05393145) та контрагентом - постачальником ТОВ «ЕНЕРДЖІ ІНВЕСТ ЮА» (код ЄДРПОУ 45027902) щодо придбання товару (гальма ТКГ-200 з ТЕ-30 та пускача ПМА-4100 380В у кількості) спрямовані винятково на зменшення бази оподаткування з ПДВ, та не мають під собою розумної, економічно-обґрунтованої, необхідної і достатньої ділової (господарської) мети у зв'язку з обізнаністю підприємства з усіма ключовими моментами на кожному етапі постачання/продажу.
Проведеною перевіркою під час декларування фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ «ДНІПРОМЕТИЗ ТАС» (код ЄДРПОУ 05393145) з контрагентом-продавцем гальма ТКГ-200 з ТЕ-30 у кількості 1 шт та пускача ПМА-4100 380В у кількості 1 шт за квітень 2025 року встановлено порушення вимог податкового законодавства: - пп. «а» п.198.1, абз. 1-3 п. 198.2, абз.1,2 п.198.3 ст.198 з урахуванням норм п. 44.1 ст. 44 ПКУ в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту за квітень 2025 року на суму ПДВ у розмірі 4388 гривень.
Перевіркою достовірності і правильності визначення та врахування при розрахунку показників рядка 19 Декларацій суми податкового кредиту (рядок 17 (колонка Б) Декларації) встановлено його завищення на 4388 грн, що призвело до завищення на цю ж суму показника рядка 19 Декларації. Оскільки було завищено: показник рядка 10.1 (колонка Б) Декларації на 4 388 грн внаслідок врахування при його визначенні всупереч абз. а) п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПКУ операцій з придбання товарів у ТОВ «ЕНЕРДЖІ ІНВЕСТ ЮА» (код ЄДРПОУ 45027902) (детальний опис порушень наведено у додатку 6 до акту перевірки, п.1 Розділу 3.2 акту перевірки).
Проведеною вибірковою перевіркою показників рядків 10.1 (колонка Б) податкових деклараціях з податку на додану вартість «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України (з основною ставкою)», встановлено завищення цього показника в сумі 2960 грн, внаслідок встановленого порушення: абз. а) п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 з урахуванням норм п.44.1 ст.44 ПКУ ТОВ «ДНІПРОМЕТИЗ ТАС» завищено суму податкового кредиту на 2960 гривень при відображенні в податковій звітності взаємовідносин з контрагентом, при відсутності можливості їх здійснення (відсутність технічної та матеріальної бази для виробництва товару; відсутність працівників та кваліфікованого персоналу, а саме: ТОВ «ЕНЕРДЖІ ІНВЕСТ ЮА» (код ЄДРПОУ 45027902).
Також проведеною вибірковою перевіркою показника рядка 10.1 (колонка Б) Декларації «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України (з основною ставкою)» встановлено завищення показника на суму 1428,0 грн, а саме порушено п. 198.6, ст. 198 ПКУ ТОВ «ДНІПРОМЕТИЗ ТАС» (код ЄДРПОУ 05393145) шляхом включення несвоєчасно зареєстрованої податкової накладної до складу податкового кредиту на суму ПДВ 1 428,00 гривень.
Відповідно до п. 89 підрозд. 2 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ тимчасово, протягом дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року N 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року N 2102-IX, та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється з урахуванням таких граничних строків: для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до 5 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 18 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 18 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПКУ суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних / розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні / розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних.
За результатами перевірки поданої ТОВ «ДНІПРОМЕТИЗ ТАС» (код ЄДРПОУ 05393145) Декларації за квітень 2025 року встановлено включення несвоєчасно зареєстрованої податкової накладної до складу податкового кредиту.
Отже, перевіркою ТОВ «ДНІПРОМЕТИЗ ТАС» дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень 2025 року від'ємного значення податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування, встановлено порушення: абз. а) п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 з урахуванням норм п.44.1 ст. 44 ПКУ, що призвело до завищення суми податкового кредиту по декларації з ПДВ за квітень 2025 року на суму 2960 гривень, п. 198.6, ст. 198 ПКУ ТОВ «ДНІПРОМЕТИЗ ТАС» (код ЄДРПОУ 05393145) шляхом включення несвоєчасно зареєстрованої податкової накладної до складу податкового кредиту на суму ПДВ 1 428, 00 гривень.
Щодо порушення позивачем п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПКУ, п. 15 Порядку заповнення податкової накладної (затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307).
Перевіркою встановлено відсутність складання та реєстрації податкової накладної у законодавчо встановлений термін в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податкової накладної на загальну суму 762 141,95 грн, по даті оформлення митної декларації звітного (податкового) періоду - квітень 2025 року, по ВМД №25UA110140003409U5 від 30.04.2025 у сумі 762 141,95 гривень.
За даними ЄРПН ТОВ «ДНІПРОМЕТИЗ ТАС» складено 30.04.2025 та зареєстровано 12.05.2025 податкову накладну за номером № 775 на загальну суму 761 026,55 грн (далі - податкова накладна 775), що не відповідає первинному документу - ВМД №25UA110140003409U5 від 30.04.2025 на суму 762 141,95 гривень.
До вищезазначеної податкової накладної в ЄРПН наявний розрахунок коригування на збільшення податкових зобов'язань № 226 з датою виписки 01.05.2025 та зареєстрований 19.05.2025 (далі - розрахунок коригування 226) на суму 1115,40 гривень.
Відповідно до пп. а) 192.1.2 п. 192.1 ст. 192 ПКУ постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок. Вищезазначений розрахунок коригування з датою виписки у травні 2025 року підлягає відображенню в податковій звітності з ПДВ травня 2025 року, отже підприємством неправомірно відображено по р. 2.1 Декларації з ПДВ за квітень 2025 року податкову накладну за номером 775 та розрахунок коригування 226.
Пунктом 187.1 статті 187 Податковим Кодексом України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з ПДВ за операціями з експорту товарів є дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства. Відповідно до підпункту 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 ПКУ товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України (далі - МКУ).
Відносини, що виникають у сфері справляння податків, зборів і митних платежів, регулюються нормами ПКУ, МКУ та іншими нормативно-правовими актами з питань оподаткування (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ і пункт 2 статті 1 розділу І МКУ).
Частиною першою статті 248 Митного кодексу України визначено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Згідно з ч. 5 ст. 255 МКУ митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених МКУ відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується митним органом шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.
Відповідно до пункту 16 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року № 450, митна декларація на паперовому носії вважається оформленою за наявності на всіх її аркушах відбитка особистої номерної печатки посадової особи митного органу, яка завершила митне оформлення.
Податкова накладна, яка складається на операції з експорту товарів оподатковуються за нульовою ставкою ПДВ, оформлюється на дату митної декларації. У ній вказується дані нерезидента, ІПН «300000000000», та інформацію про митну декларацію і контракт.
Відповідно до пп. 195.1.1 статті 195 ПКУ операції з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту оподатковуються за нульовою ставкою.
Датою виникнення податкових зобов'язань у разі експорту товарів є дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства (п. 187.1 ПКУ).
Згідно із пунктом 187.1 статті 187 ПКУ дати виникнення податкового зобов'язання з ПДВ у разі експорту товарів, датою оформлення митної декларації вважається дата завершення процедури митного оформлення експортної операції, яка визначається за фактом проставлення посадовою особою митного органу на всіх аркушах такої декларації відбитку особистої номерної печатки, а в разі електронного декларування - за наявності внесеної до неї посадовою особою митного органу, яка завершила митне оформлення, за допомогою автоматизованої системи митного оформлення відмітки про завершення митного оформлення з використанням електронного підпису чи печатки, що базуються на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа.
Відповідно п. 44.1 ПКУ платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Тобто, згідно з п. 44.1 ПКУ, дані наведені в податковій звітності, повинні відповідати даним бухгалтерського обліку платника податків.
Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений ПКУ термін.
На дату виникнення податкового зобов'язання платник ПДВ - експортер складає податкову накладну з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземних валют, який встановлено Національним банком України у попередній робочий день.
У відповідності до п. 201.7 ст. 201 ПКУ - податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку / небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс).
Згідно з абз.4 п. 201.10 ст. 201 ПКУ, податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Пунктом 8 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307 (далі - Порядок №1307), передбачено, що на операції з вивезення товарів за межі митної території України складається податкова накладна. При складанні такої податкової накладної у верхній лівій частині накладної у графі «Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причин» робиться помітка «Х» та зазначається тип причини 07 - Складена на операції з вивезення товарів за межі митної території України.
Пунктом 12 визначено, що у разі здійснення операцій з вивезення товарів за межі митної території України у графі «Отримувач (покупець)» зазначається найменування (П. І. Б.) нерезидента та через кому - країна, в якій зареєстрований покупець (нерезидент), а у рядку «Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця)» проставляється умовний ІПН «300000000000», рядок «Податковий номер платника податку або серія (за наявності) та номер паспорта» не заповнюється.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
На порушення п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПКУ ТОВ «ДНІПРОМЕТИЗ ТАС» не складено та не зареєстровано у законодавчо встановлений термін в ЄРПН податкову накладну на суму 762 141 гривень 95 копійок, по даті оформлення митної декларації звітного (податкового) періоду - квітень 2025 року.
Враховуючи вищезазначене, ТОВ «ДНІПРОМЕТИЗ ТАС» на порушення п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПКУ, п. 8, п. 12 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» ТОВ «ДНІПРОМЕТИЗ ТАС» за квітень 2025 року не складено та не зареєстровано у законодавчо встановлений термін в «Єдиному реєстрі податкових накладних» податкову накладну по операціям з вивезення товарів за межі митної території України, що оподатковуються за нульовою ставкою згідно оформленої митної декларації за квітень 2025 року на суму 762 141 гривень 95 копійок.
У період вчинення порушень податкового законодавства та наведення недостовірної інформації, несуть відповідальність посадові особи суб'єкта господарювання, податкові декларації з ПДВ містять електронні підписи посадових осіб суб'єкта господарювання, а саме: генеральний директор ТОВ «ДНІПРОМЕТИЗ ТАС» Якушев Олександр Сергійович та головний бухгалтер - Павлова Тетяна Григорівна.
В ході перевірки посадовими особами ТОВ «ДНІПРОМЕТИЗ ТАС» письмові пояснення щодо встановлених порушень податкового законодавства не надавались.
У періоді, що перевірявся генеральним директором ТОВ «ДНІПРОМЕТИЗ» був - ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , наказ від 05.12.2023 № 207-к «Про вступ на посаду». Обраний на посаду Генерального директора на період з 05.12.2023 по 04.12.2025 року згідно з рішенням зборів засновників (учасників) ТОВ «ДНІПРОМЕТИЗ ТАС» (протокол від 07.11.2023); головним бухгалтером - Павлова Тетяна Григорівна, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , за період з 01.06.2023 по дату підписання акту, наказ призначення па посаду головного бухгалтера від 31.05.2023 № 262.
Однак, видаткова накладна від 02.04.2025 № РН-0001771, специфікацію від 01.04.2025 № 26, № 27 до договору купівлі-продажу від 01.03.2024 № 352/24 підписано зі сторони позивача Темненко К.В.
Договір від 01.03.2024 № 352/24 підписано Рябцевим В. А., однак у періоді, що перевірявся генеральним директором ТОВ «ДНІПРОМЕТИЗ» був - ОСОБА_3 ; головним бухгалтером - Павлова Тетяна Григорівна.
Крім того, договір від 01.03.2024 № 352/24 діє до 31.12.2024 (доказів пролонгації договору надано не було), а наданні з позовною заявою документи датовані 02.04.2025, 01.04.2025 і т. д., а період взаємовідносин квітень 2025 року.
Наказу на призначення Рябцева В. А., Темненко К. В. на посаду, яка уповноважує підписувати відповідні документи, довіреність на представництво юридичної особи контролюючому органу під час проведення перевірки надано не було.
Відповідно до чинного законодавства у разі зміни відповідальної особи за ведення бухгалтерського обліку до початку його роботи на підставі ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) відповідне підприємство повинно повідомити податковий орган.
Згідно з п. 66.4 ст. 66 ПКУ платники податків - юридичні особи та їх відокремлені підрозділи зобов'язані подати контролюючому органу відомості стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку юридичної особи, її відокремлених підрозділів, у 10-денний строк з дня взяття на облік чи виникнення змін у облікових даних платників податків, шляхом подання заяви у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Відповідальність за неподання такої інформації визначається цим Кодексом.
Відповідно також подається форма № 1-ОПП чи № 1-ОПН з позначкою «Відомості про особу, відповідальну за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку» на підставі абз. 1 п. 9.3 розд. ІХ «Порядку обліку платників податків і зборів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2021 №1588 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.12.2011 за №1562/20300.
У разі відсутності певний час бухгалтера та у разі ненадання відповідних відомостей до податкової, відповідну функцію та підписання документів повинен здійснювати лише керівник підприємства відповідно до абз. 5 ч. 4 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Відповідні зміни також стосуються й введення поточних рахунків та підписання/надсилання відповідних розрахункових документів до банків, в яких обслуговується платник податків.
В постанові Верховного Суду від 05.05.2023 по справі № 1340/5998/18 зазначено, що: «Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податків даних податкового обліку».
Відповідно ч. 1 ст. 237 ЦКУ представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Згідно з ч. 1 ст. 246 ЦКУ довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.
Тобто, обов'язковою є наявність відповідних довіреностей у осіб, які діють від імені відповідної юридичної особи та вчиняють від імені юридичної особи правочини. Крім того, зазначення такого довіреності є обов'язковим у відповідних документах, які складаються за результатами господарських правовідносин.
Вимоги щодо оформлення первинних документів передбачені нормами чинного законодавства.
Відповідно до абз. 13 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», в редакції від 10.08.2022, зазначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.
Також слід зазначити, що у ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» визначає перелік умов, яким повинен відповідати той чи інший документ:
Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).
Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
В п. 2.3 розд. 2 Первинні документи Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» від 24.05.1995 № 88, в редакції від 09.03.2023, зазначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
В постанові Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 320/3821/20 зазначено, що: «…наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу…». Також у відповідному рішенні зазначено, що судами не з'ясовано за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв'язки між позивачем та його задекларованим постачальником у періоді, що перевірявся, хто персонально брав участь із урахуванням того, що вказані обставини входять до предмета доказування в даній справі та мають істотне значення для вирішення питання щодо права позивача на формування даних податкового обліку за розглядуваним правочином…».
Також, було надано експрес-накладну Нової пошти щодо перевезення відповідного товару, однак єдиним документом, який підтверджує переміщення товару в просторі є товарно-транспортна накладна (далі - ТТН).
ТТН є обов'язковим документом, який підтверджує перевезення товару.
Відповідно до п. 11.1 розд. 11 «Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених наказом Міністерства транспорту України» від 14.10.1997 № 363: Основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Товарно-транспортну накладну суб'єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
Крім того, в ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» в редакції від 16.04.2022, зазначено, що: …При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов'язкові реквізити: дата і місце складання; вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім'я, по батькові водія та номер його посвідчення; вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто; пункти завантаження і розвантаження.
Порядок ведення та надання інформації з реєстру товарно-транспортних накладних визначається Кабінетом Міністрів України.
У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов'язковими документами також є: для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг; для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.
У постанові Верховного Суду від 05.05.2023 у справі №1340/5998/18 стосовно ТТН зазначено, що: «відсутність такого документа або суттєві недоліки в його оформлені можуть ставити під сумнів реальний характер господарської операції, особливо з урахуванням інших обставин, які свідчать про її безтоварність, наприклад, об'єктивна неможливість здійснення господарських операцій контрагентом, враховуючи податкову інформацію щодо характеру його діяльності; не встановлення джерела походження товару за результатами аналізу ланцюга постачання за даними Єдиного реєстру податкових накладних (так званий «обрив» ланцюга постачання); не відповідність предмета поставки видам господарської діяльності контрагентів у ланцюгу постачання; наявність кримінальних проваджень щодо контрагента; відсутність документів бухгалтерського обліку, складення яких передбачено правовими нормами або є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту, та/чи суттєві недоліки в їх оформленні, тощо».
Отже, під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, було не встановлено реальне здійснення господарських операцій. Позивачем не було надано до перевірки усі документи (наприклад, сертифікати якості на товар).
Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов'язані самостійно декларувати свої податкові зобов'язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані Податковим кодексом України.
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 №996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Первинні документи повинні підтверджувати і розкривати суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Статтею 9 Закону України від 16.07.99 №996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
За відсутності факту придбання товарів/послуг або в разі якщо придбані товари/послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку па додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Будь-які документи (у тому числі договори, рахунки, акти тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції між контрагентами, що зазначені у таких документах. Відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх оформлених реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством, якщо відсутні докази щодо реального здійснення господарських операцій між цими контрагентами.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абз. 1 п.. 44.1 ст. 44 ПКУ.
Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПКУ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг. Пунктом 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (робіт, послуг).
Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є не тільки факт оформлення первинних документів, а й факт реального придбання товарів та послуг у визначеного у відповідних документах контрагента із метою їх використання в господарській діяльності.
Юридичні наслідки виконання правочину, визначаються у більшій мірі його сутністю, ніж зовнішнім оформленням. Якщо форма та вид правочину не відповідають відносинам, що фактично відбулися при його виконанні, то податкові наслідки визначаються відповідно до правовідносин, що реально настали між сторонами, (судова доктрина «Зміст над формою»).
Для підтвердження походження товару необхідні сертифікати якості (паспорти), в яких вказується, яке підприємство є виробником. Останні підтверджують не тільки походження товару, але і його якість, відповідність стандартам. Сертифікати якості та паспорта зберігаються покупцем протягом всього періоду експлуатації, оскільки є гарантом, що при передчасній поломці можуть стати підставою для ремонту та заміни.
Положення статті 67 Конституції України визначає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Одним з принципів податкового законодавства України є загальність оподаткування - кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу (пп.4.1.1, п.4.1 ст.4 ПКУ).
Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктом господарювання на власний ризик, а відтак, у господарських правовідносинах учасники господарського обороту повинні проявляти розумну обачливість. Гак, належна податкова обачність, як законна передумова отримання податкової вигоди, з якої випливає, що сумлінним платникам додатку необхідно подбати про підготовку доказової бази, яка б підтверджувала прояв належної обачності.
Згідно з п. 109.1 ст. 109 ПКУ податковими правопорушеннями є протиправне винне (у випадках, прямо передбачених Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податків (тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів у випадках передбачених Кодексом.
Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених Податковим кодексом України та іншими законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно з п. 112.2 ст. 112 ПКУ особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.
При цьому, Підприємство належним чином проінформовано про строки проведення поточної документальної позапланової невиїзної перевірки. До перевірки додаткових документів та інформації, зокрема щодо наявності пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності платника податку не надано.
Верховний Суд у постанові від 09.05.2023 у справі №1.380.2019.005820 (адміністративне провадження № К/9901/34117/20) зазначив, що зміст податкової накладної повинен відповідати відповідним первинним документам: «На думку колегії суддів, висновок відповідача про те, що при складанні декількох податкових накладних постачальником у випадку оплати товару однією сумою покупець не має підстав для віднесення зазначених в них сум ПДВ до податкового кредиту, оскільки такі податкові накладні не відповідають первинним документам, є правильним.
Зазначене відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 15.06.2020 у справі № 440/17/19».
У постанові Верховного Суду від 05.05.2023 у справі № 1340/5998/18 зазначено, що: «Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податків даних податкового обліку».
Також в постанові Верховного Суду від 05.05.2023 у справі № 160/15514/20 зазначено, що: «Касаційним Судом встановлено, що сам факт наявності у позивача податкових чи видаткових накладних не є безумовним доказом реальності господарських операцій, тоді як для податкового обліку значення має саме факт постачання товарів тим виконавцем (постачальником), який вказаний у первинних документах, наданих платником податків на підтвердження податкового кредиту».
У постанові Верховного Суду від 25.07.2022 у справі № 640/24070/19 суд зазначив таке: «…Отже, будь-які документи (у тому числі договори, акти, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Згідно статті 1 Закону України № 996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Водночас за умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), яка призвела до об'єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, платник податку має право на віднесення таких витрат до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, а податку на додану вартість - до складу податкового кредиту. Тому наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності. Це однаковою мірою стосується як витрат із податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з податку на додану вартість. Верховний Суд також звертає увагу, що будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу витрат та податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції. Надання контролюючому органу належним чином оформлених документів, передбачених правовими нормами, з метою одержання податкової вигоди є підставною для її одержання, якщо контролюючий орган не встановив і не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні, суперечливі або ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення платником податків операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; здійснення операцій з активом, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податку у документах обліку; постачання активу від інших осіб, ніж зазначені у первинних документах; правові дефекти у правовому статусі учасників господарських правовідносин».
Крім того, Верховний Суд у постанові від 07.02.2023 у справі № 822/1863/16 визначає порядок застосування ст. 198 ПКУ: «Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу».
Також у постанові Верховного Суду від 03.10.2022 у справі № 804/1545/17 зазначено, що: «Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування об'єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту. Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо… Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку».
З урахуванням специфіки взаємовідносин, які досліджувались при проведенні перевірки слід звернути увагу на постанову Верховного Суду від 20.05.2021 у справі № 826/16627/18, де зазначено, що: «Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що податковим органом зроблено безпідставні висновки щодо відсутності настання реальних наслідків за правочинами укладеними позивачем з його контрагентами. Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, апеляційний суд дійшов висновку про те, що надана позивачем документація не відображає настання реальних наслідків за правочинами укладеними відповідними контрагентами. Апеляційний суд виходив із того, що за спірними операціями з контрагентами лише оформлялися окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди. Наведене, у свою чергу, вказує на юридичну дефектність первинних/облікових/податкових документів».
У постанові Верховного Суду від 05.05.2023 у справі № 160/15514/20 зазначено, що: «Касаційним Судом встановлено, що сам факт наявності у позивача податкових чи видаткових накладних не є безумовним доказом реальності господарських операцій, тоді як для податкового обліку значення має саме факт постачання товарів тим виконавцем (постачальником), який вказаний у первинних документах, наданих платником податків на підтвердження податкового кредиту».
Також слід зазначити, що Верховний Суд неодноразово зазначав, що обов'язок контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів кореспондується з обов'язком платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх при перевірці. Не надання таких документів нормами п. 44.6 ст. 44 ПКУ прирівнюється до їх відсутності. При цьому, ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій є самостійним правопорушенням, не пов'язаним із наявністю фактів незабезпечення зберігання документів (постанови Верховного Суду від 29.08.2018 у справі № 815/2119/17, від 31.01.2020 у справі № 826/15328/18, від 18.03.2020 у справі № 804/708/16, від 09.10.2019 у справі № 808/9397/13-а).
Крім того, Верховний Суд висловив таку правову позицію щодо надання відповідних документів підприємством під час перевірки та визначив дії судів при розгляді таких різновидів справ, а саме в постанові від 11.02.2021 у справі № 803/484/17: «Відповідач обґрунтовуючи касаційну скаргу, зауважує, що під час проведення перевірки, контролюючим органом був направлений лист-вимога від 21.12.2016 №18458/10/03-18-14-02 головному бухгалтеру - ОСОБА_1 , щодо надання для перевірки пояснень та належним чином завірених копій документів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій із ТОВ «Прометей - Голд», а саме: документів, що підтверджують транспортування (перевезення) товарів, адже згідно договорів - товар поставляється на умовах самовивезення покупцем зі складу продавця); документів, що підтверджують якість та походження продукції (сертифікати відповідності та якісні посвідчення, тощо); документів щодо розрахунків між контрагентами; документів, що підтверджують зберігання продукції (складські свідоцтва, складська квитанція на зерно тощо); документів, на підставі яких продавець (ТОВ «Прометей-Голд») згідно умов вищенаведених договорів купівлі-продажу гарантує, що він придбав товар у виробника сільськогосподарської продукції (у розумінні п.209.6 ст. 209 ПКУ); яким чином здійснювалася передача товару по кількості та якості (від продавця до покупця та від комітента до комісіонера), зокрема як відбувалось зважування товару, ким саме проводилась відповідна робота, у чиїй присутності, тощо; документи що підтверджують відрядження осіб, які приймали участь у здійсненні господарських операцій між вищезазначеними контрагентами; хто отримував товар від ТОВ «Прометей-Голд» (згідно наданих видаткових накладних відсутня інформація про довіреність, посаду та П.І.П. особи яка отримувала товар). Однак, таких пояснень та документів до закінчення перевірки надано не було, про що були складені відповідні акти №269/14-02 від 22.12.2016, №2710/14-02 від 23.12.2016. Верховний Суд, надаючи праву оцінку наведеним приписам податкового законодавства, вважає за необхідне звернути увагу судів на вказані обставини, що не були предметом судового розгляду, хоча такі визначались відповідачем в самому акті податкової перевірки (т.1, а.с.36; а.с. атку:43-44). При цьому, наслідком відповідних дій позивача по ненаданню запитуваних податковим органом документів зумовив наступний висновок: «аналізом не встановлено доказів, що посвідчують походження товарів, що реалізуються, що має важливе значення при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість» (т.1, а.с.39; а.с. акту 50). Отже, проаналізувавши рішення судів попередніх інстанцій, необхідно зауважити, що суди попередніх інстанцій не надали правового значення виявленим відповідачем обставинам, які задокументовані в акті податкової перевірки. При цьому, Суд касаційної інстанції звертає увагу судів попередніх інстанцій, що саме акт податкової, в якому зафіксовані порушення позивачем вимог податкової дисципліни є першочерговим доказом у подібних справах, оцінка якому має надаватись у повному обсязі».
У постанові Верховного Суду від 12.02.2025 у справі № 240/8787/23 зазначено таке: «…За приписами пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України). За приписами статті 1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції. Вимоги частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з'ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається. Водночас, судовими інстанціями не враховано, що надання платником фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих ним показників податкового обліку. Обов'язок платника зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами. Якщо платник після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, але не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення. Утім, судові інстанції не перевірили обставини щодо ненадання позивачем під час здійснення перевірки первинних документів, якими опосередковувалися оспорювані господарські операції, що стало підставою для висновків акта перевірки. Судами попередніх інстанцій були долучені первинні документи, надані платником, без з'ясування природи їх виникнення та причин неподання їх до контрольного заходу, що свідчить про передчасність висновків судів про наявність підстав для задоволення позовних вимог…».
До того ж, у постанові Верховного Суду від 13.02.2025 у справі №520/24195/21 зазначено таке: «…За правилами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Аналіз наведених норм свідчить на користь висновку про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, і спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку. При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу. Вимоги частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з'ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається. Реальність, зокрема, потребує з'ясування того факту, чи справді відповідні товарно-матеріальні цінності, послуги та роботи отримано від указаних у первинних документах контрагентів. Для цього варто встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв'язки між позивачем та його задекларованими постачальниками, хто персонально брав у цьому участь, допитати відповідних осіб як свідків. Не досліджено судовими інстанціями і технічну можливість контрагентів позивача виконати спірні поставки з урахуванням їхніх фактичних господарських ресурсів, понесення витрат, пов'язаних з реальним здійсненням господарської діяльності (на оренду приміщень, оплату комунальних платежів та електроенергії, виплату заробітної плати), а також наявності кваліфікованого персоналу в достатній кількості, враховуючи специфіку придбаних ФГ «Альянс» будівельних робіт та юридичних послуг. При цьому не перевірено, якими силами та засобами виконувалися роботи та надавалися послуги, хто виступав їх конкретними виконавцями, яким чином позивач здійснював контроль за станом виконання робіт/надання послуг тощо….».
У постанові Верховного Суду від 12.02.2025 у справі № 810/3405/18 зазначено таке: «…Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Відтак, підтвердженням господарської операції виходячи з визначення Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції. Будь-який документ, виданий від імені суб'єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону №996-ХІV підтверджує дані податкового обліку суб'єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою для отримання платником податків податкової вигоди, як то податковий кредит та/або зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема, про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, не здійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності у зв'язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податків даних податкового обліку. Такі висновки зроблені Верховним Судом, зокрема (але на виключно), у постановах від 24.01.2018 (справа №2а-19379/11/2670), від 28.10.2019 (справа №280/5058/18), від 26.02.2020 (справа №826/1308/18), від 06.05.2020 (справа №640/4687/19), від 28.05.2020 у справі №826/15364/17, від 28.05.2020 у справі №820/379/16, від15.06.2020 у справі №1440/2276/18…».
Також, у постанові Верховного Суду від 05.02.2025 по справі № 822/1856/17 суд звернув увагу на принципи адміністративного судочинства, на ділову мету при виборі контрагентів та на необхідність правильного оформлення відповідних документів: «…За правилами підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності. Отже, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов'язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому. У той же час, не обов'язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об'єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитись збитковою, і це є одним із варіантів нормального перебігу подій при здійсненні господарської діяльності. Проте із визначеного в ПК України поняття ділової мети випливає, що обов'язково повинен бути намір платника податку отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості. Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності, а відтак, їх наслідки не підлягають відображенню в податковому обліку. З'ясування наміру платника податку на отримання економічного ефекту від господарської операції передбачає аналіз умов та обставин її здійснення. При цьому економічний ефект не може полягати у наданні певної вигоди третім особам. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 11 січня 2023 року у справі № 826/11054/15… В наданих до суду заявах Позивач вказав, що ділова мета та економічний ефект від спірної операції ним був досягнутий, оскільки було створено умови для приросту активів підприємства та їх вартості, а також створено умови для такого приросту (збереження) в майбутньому. Водночас судами попередніх інстанцій встановлено, що зазначені твердження не були підтверджені жодними доказами. Так, Позивач не надав суду відомостей про те, що обсяг його активів після отримання послуг зі зберігання (приймання) зернових від ТОВ "Маркет Інвест Плюс" чи протягом певного періоду часу після цього був збільшений, як і не надав доказів розширення об'ємів зерна у 2016 році та отримання у 2016 році сільськогосподарської продукції за рахунок придбання за договорами контрактації сільськогосподарської продукції з аграрними підприємствами. Таким чином, суди резюмували, що відповіді на основне ключове питання, яке постало перед судом: "в чому полягає економічна обґрунтованість та ділова мета укладеного правочину?" - Позивачем надано не було. Враховуючи наведене за наслідками досліджених матеріалів справи суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що Позивач не довів належними та допустимими доказами його намір отримати позитивний економічний ефект від спірної господарської операції з ТОВ "Маркет Інвест Плюс", як і логічного взаємозв'язку понесених ним витрат на придбання послуг зі зберігання (приймання) зернових за вартістю, що значно перевищують договірні розцінки, що узгодженні на дату укладення такого договору з ТОВ "Агротек ХПП"…».
З урахуванням наведеного вище, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення прийняті в межах та у спосіб, визначених чинним законодавством.
Згідно із ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У рішенні по справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно із його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на викладене вище, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову товариства з обмеженою відповідальністю “ДНІПРОМЕТИЗ ТАС».
Враховуючи відмову у задоволені позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю “ДНІПРОМЕТИЗ ТАС» в особі представника Якушева Олександра Сергійовича до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С. В. Прудник