15 жовтня 2025 рокуСправа №160/23211/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -
12 серпня 2025 року Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в якому просить суд:
- стягнути податковий борг з платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до бюджету на суму 10 707,20 гривень.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що за відповідачем обліковується податковий борг, який підлягає стягненню у сумі 10 707,20 грн., який виник в результаті несплати у встановлені законодавством строки заборгованості по єдиному податку з фізичних осіб, яка виникла в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов'язань у розмірі 10 707,20 грн. Сума боргу не сплачується відповідачем добровільно, а тому підлягає примусовому стягненню.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.08.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Судова кореспонденція на адресу відповідача направлялась за адресою, вказаною в матеріалах справи. Однак, до суду повернувся конверт із відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання». Письмових заяв та клопотань від відповідача на адресу суду не надходило.
Пунктом 5 частини шостої статті 251 КАС України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до частини другої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Водночас до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду 22.04.2021 у справі № 0840/3762/18, від 12.08.2020 у справі № 520/1066/2020.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що на обліку ГУ ДПС у Дніпропетровській області, як платник податків перебуває Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 та має податковий борг у сумі 10 707,20 грн.
В інтегрованих картках платника податків Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 обліковується податковий борг у сумі 10 707,20 грн.
Заборгованість по єдиному податку з фізичних осіб, яка виникла в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов'язань у розмірі 10 707,20 грн, згідно:
- заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 22.05.2017 № б.н. на загальну суму 10 707,20 грн, термін сплати та суми податкового боргу відповідно:
1) 20.03.2022 на суму 1 300,00 грн (з урахуванням часткового погашення у сумі
132,80 грн) загальна сума 1 167,20 грн;
2) 20.08.2023 на суму 1 340,00 грн;
3) 20.09.2023на суму 1 340,00 грн;
4) 20.10.2023 на суму 1 340,00 грн;
5) 20.11.2023 на суму 1 340,00 грн;
6) 20.12.2023 на суму 1 340,00 грн;
7) 20.01.2024 на суму 1 420,00 грн;
8) 20.02.2024 на суму 1 420,00 грн.
Доказів сплати вищезазначеної заборгованості відповідач суду не надав.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов'язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України.
Статтею 67 Конституції України на платників податків покладено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і в розмірах, встановлених законом.
Згідно з пунктом 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Відповідно до пункту 16.1.4 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.
Згідно п.46.1 ст.46 Кодексу, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.
Відповідно до п. 49.1 ст. 49 Кодексу, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Відповідно до п.54.1 ст.54 Кодексу, платник податків самостійно обчислює суму податкового та /або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
За змістом підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Пункт 57.3 статті 57 Податкового кодексу України встановлює, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У визначені Податковим кодексом України строки відповідач не сплатив узгоджену суму грошового зобов'язання.
За змістом пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до ст. 59 ПКУ, у зв'язку із несплатою до бюджету сум податкового боргу по Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 , була сформована податкова вимога №0025263-1306-0436 від 30.10.2023 на суму 5 187,20 грн, яка була направлена на податкову адресу платника податків засобами поштового зв'язку. Доказів оскарження відповідачем зазначеної податкової вимоги, а також доказів сплати ним податкового боргу суду не надано.
Згідно п. 42.2 ст. 42 ПКУ, документи вважаються належним чином вручені, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Під час розгляду справи відповідачем наявність податкового боргу не спростована, доказів оскарження податкової вимоги або повної сплати суми боргу не надано.
Пунктом 60.6 ст. 60 Податкового кодексу України передбачено, якщо нарахована сума грошового зобов'язання або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане податкове повідомлення - рішення або податкова вимога не відкликаються. На суму збільшення грошового зобов'язання надсилається окреме податкове повідомлення-рішення, а на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається.
Згідно з п. 41.2 ст. 41 Податкового кодексу України, органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.
Відповідно до п.20.1.34 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положення ч.1 ст. 9 КАС України передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 вказаного Кодексу.
Враховуючи викладене, суд вважає правомірним стягнення з відповідача суми податкового боргу у загальному розмірі 10 707,20 грн, оскільки доказів самостійного погашення заборгованості відповідач суду не надав.
Таким чином, на підставі наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Оскільки податковий орган звільнений від сплати судового збору, тому судові витрати відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 139, 257, 258, 246, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - задовольнити.
Стягнути податковий борг з платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до державного бюджету України на суму 10 707,20 гривень.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Кальник