09 липня 2025 рокуСправа №160/12709/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, -
02.05.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.10.2023 року по 30.04.2024 року включно;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.10.2023 року по 30.04.2024 року включно в сумі 127 973,73 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що позивач з 28 березня 2022 року по 30 жовтня 2023 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Позивач зазначає, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.05.2024р. в справі №160/32133/23 відповідачем 26.03.2025 року проведено остаточний розрахунок при звільненні з позивачем. Проте відповідачем не виплачено позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні. У зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.05.2025 р. відкрито провадження у адміністративній справі, призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалам.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався. Ухвала про відкриття провадження у справі була доставлена до електронного кабінету відповідача.
Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За приписами частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
За викладених обставин, у відповідності до вимог статей 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , з 28 березня 2022 року по 30 жовтня 2023 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 30.10.2023 № 303, позивача було виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення у зв'язку зі звільненням з військової служби.
Проте у період проходження військової служби позивачу не у повному обсязі виплачувалось грошове забезпечення.
На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року у справі № 160/32133/23, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2025 року, відповідач 26.03.2025р. виплатив позивачу перераховане грошове забезпечення за період з 28.03.2022 року по 20.05.2023 року у розмірі 105 911,94 грн.
Таким чином повідомленнями про надходження коштів підтверджує факт несвоєчасного остаточного розрахунку з позивачем при звільненні.
Оскільки позивача було виключено зі списків особового складу 30.10.2023 року, а крайню виплату відповідачем здійснено 26.03.2025 року, то відповідачем затримано розрахунок з 31.10.2023 року по 25.03.2025 року.
У зв'язку з невиплатою середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1статті 47 КЗпП України, роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначеністаттею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Відповідно достатті 116 КЗпП Українипри звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно достатті 117 КЗпП України, (в редакції Закону України "Про внесення змін в законодавчі акти України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 № 2352-IX(далі - Закон №2352-IX), чинній на час звернення із позовом, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Згідно із статтею 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Обчислення середнього заробітку за період затримки розрахунку проводиться із застосуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.
Згідно з пунктом 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, на число календарних днів за цей період.
Передбачений частиною 1статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені устатті 116 КЗпП України. При цьому, визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
З 19.07.2022 за затримку виплати належних сум при звільненні звільнений працівник має право на отримання середнього заробітку за весь час затpимки по день фактичного розpахунку але не більше ніж за шість місяців.
Позивач виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 від 30.10.2023. Фактичний розрахунок (виплату всіх належних йому при звільненні сум) відповідач здійснив 26.03.2025р, після набрання чинності статті 117 КЗпП України в редакції Закону №2352-IX.
Відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.
Саме в цей день (день звільнення, або день виключення зі списків частини для військовослужбовців) на підставі статті 116 КЗпП України роботодавець повинен виплатити звільненому працівнику всі суми, що належать йому від підприємства. А тому строк затримки по виплаті грошового забезпечення слід рахувати з 31.10.2023, оскільки відповідальність за порушення зазначених норм починається з наступного дня після не проведення зазначених виплат.
За змістом статті 116, 117 КЗпП України виплата усіх коштів не звільняє відповідача від відповідальності за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Разом з тим, суд враховує, що статтею 117 КЗпП України, в редакції чинній на час фактичного розрахунку, встановленні обмеження щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - не більше ніж за шість місяців.
Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні має бути розрахований за період з 31.10.2023р. (наступний день після звільнення) по 30.04.2024 (шість місяців з дати звільнення).
Суд зазначає, що у відповідача витребовувалась довідка про розмір грошового забезпечення позивача за серпень та вересень 2023р., однак відповідачем вона надана так і не була. В той час, позивач наводить свій розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Так, грошове забезпечення позивача за останні два місяці служби перед звільненням становило 42658,5 грн (в серпні 2023 р. - 21329,25 грн та у вересні 2023 р. - 21329,25 грн), кількість календарних днів за останні два місяці перед звільненням становить 61 день.
Таким чином, середньоденний заробіток позивача складає 699,31 грн (42658,5 грн / 61).
Затримка розрахунку при звільненні за період з 31.10.2023р. (наступний день після звільнення) по 26.03.2025р. (день виплати заборгованості) становить 511 календарних днів.
Враховуючи встановлені статтею 117 КЗпП України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" №2352-IX від 01.07.2022 обмеження шестимісячним строком виплати працівникові його середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку, позивач має право на отримання середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні починаючи з 31.10.2023р. (наступний день після звільнення) але не більш як за шість місяців - 184 календарних дні (з 31.10.2023р. по 30.04.2025р.)
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у пунктах 39-41 постанови від 18.03.2020 по справі №711/4010/13-ц, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця. Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.
Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке:
1. Розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором.
2. Період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум.
3. Ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника.
4. Інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Аналогічні висновки викладені також Верховним Судом у постанові від 20.05.2020 у справі №816/1640/17.
Враховуючи розмір невиплачених сум при звільненні та істотність цієї частки порівняно із сумою середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд дійшов висновку, що заявлена до стягнення у цій справі сума середнього заробітку є очевидно неспівмірною зі встановленим розміром заборгованості з виплати грошової компенсації.
З врахуванням принципу справедливості та співмірності середній заробіток за час затримки розрахунку має бути перерахований з урахуванням істотності частки недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком позивача.
Такий висновок узгоджується також з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 24.07.2019 у справі №805/3167/18-а, від 03.04.2019 у справі №662/1626/17 та від 30.10.2019 у справі №806/2473/18.
Зокрема, істотність частки невиплаченої при звільненні суми грошового забезпечення в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку складає: 105911,94 грн (розмір несвоєчасно виплачених сум) / 128 673,01 грн (середній заробіток за весь час затримки розрахунку (184 дні х 699,31 грн)) х 100 = 82,31%
Сума, яка підлягає відшкодуванню з урахуванням істотності частки 82,31% становить: 699,31 грн (середньоденний заробіток позивача) х 82,31% х 184 (дні затримки розрахунку за період з 31.10.2023р. по 30.04.2025р) = 105910,78 грн.
Таким чином, з врахуванням принципу справедливості та співмірності, суд вважає, що середній заробіток за час затримки розрахунку має бути виплачений позивачу у розмірі 105910,78 грн, з урахуванням істотності частки недоплачених сум порівняно із середнім заробітком.
Аналогічна правова позиція щодо обрахування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні висловлена Верховним Судом у постановах від 11.08.2021 у справі №821/2093/16 та від 26.01.2022 у справі №240/12167/20.
При цьому, суд враховує, що обраний ним засіб захисту прав позивача повинен бути ефективним, а рішення суду таким, що не викликатиме на стадії його виконання нових спорів між сторонами. Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Тому суд, встановивши несвоєчасну виплату роботодавцем працівнику належних при звільненні сум, повинен стягнути з відповідача на користь позивача конкретну суму, а не зобов'язувати відповідача нараховувати розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд робить висновок, що з відповідача на користь позивача слід стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 105910,78 грн.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат у відповідності до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду даної справи не здійснюється, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", як учасник бойових дій.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.10.2023 року по 30.04.2024 року включно.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.10.2023 року по 30.04.2024 року включно в сумі 105910,78 грн. (сума вказана без урахування податків та інших обов'язкових платежів).
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Луніна