13 жовтня 2025 року Справа 160/29247/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кальник В.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
09.10.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про опис майна у податкову заставу №0025628-1305-0436 від 06.09.2024, прийняте начальником Правобережного відділу по роботі з податковим боргом управління по роботі з податковим боргом Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області;
- зобов'язати Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області вилучити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про обтяження (податкову заставу) за номерами: 59680457, 59684245, 59684667, 59685398, здійснений на підставі рішення Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області №0025628-1305-0436 від 06.09.2024 та акту опису нерухомого майна №4113 від 03.04.2025.
Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам статей 160, 161, 172 КАС України, суд приходить до висновку, що вона підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.
Так, частиною 3 статті 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч. 8 ст. 160 КАС України якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.
За змістом ч.ч. 1, 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з п.3 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб на 01.01.2025 становить 3028,00 грн.
Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, при зверненні до суду з цим адміністративним позовом позивачу необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 968,96 грн. (3028,00 х 0,4 х 0,8) за вимоги немайнового характеру.
Разом з тим, позивачем не надано доказів на підтвердження сплати судового збору за подання адміністративного позову.
Отже, позивачу слід сплатити судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч.2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.3 ст.122 КАС України).
Як вбачається з позовної заяви, спірне рішення було прийняте Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області - 06.09.2024 року.
Позивачем позовну заяву 08.10.2025 року було подано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" та зареєстровано судом 09.10.2025 згідно відтиску штампу канцелярії, тобто з порушенням встановленого ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України шестимісячного строку.
Позивачем у позовній заяві заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом.
В обґрунтування вказаного клопотання позивачем зазначено, що про наявність податкової застави позивачу стало відомо лише під час звернення до приватного нотаріуса з метою вчинення нотаріальної дії з відчуження частки об'єкта нерухомого майна. Під час здійснення нотаріусом перевірки правового статусу майна було встановлено, що на частку у зазначеному житловому будинку зареєстровано обтяження у вигляді податкової застави, внесене 30.04.2025.
Разом із тим, вказано, що позивач не отримував ані рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області про опис майна у податкову заставу № 0025628-1305-0436 від 06.09.2024, ані актів опису майна від 27.11.2024 № 3314 та від 03.04.2025 № 4113. Вказане рішення було прийняте начальником Правобережного відділу по роботі з податковим боргом управління по роботі з податковим боргом ГУ ДПС у Дніпропетровській області без повідомлення позивача та без фактичного ознайомлення його із зазначеними документами.
Таким чином, зазначено, що саме після отримання інформації від нотаріуса позивач дізнався про факт існування податкової застави та, відповідно, про порушення своїх прав.
Такаж зазначено, що у подальшому, представниками позивача в межах реалізації права на захист було подано заяви до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо надання згоди на відчуження майна боржника № 24/9 від 24.09.2025 та № 1058/5 від 30.09.2025, проте у своїх відповідях ГУ ДПС у Дніпропетровській області необґрунтовано відмовило у наданні такої згоди.
Відповідно до частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Процесуальна можливість для звернення з позовом до суду пов'язана з певним часовим проміжком, протягом якого така особа може реалізувати право на звернення без застосування до неї наслідків пропуску такого строку. В той же час, у випадку звернення до суду поза межами такого строку, до неї підлягають застосуванню відповідні правові наслідки встановлені законом, в даному випадку статтею 123 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 120/5780/20-а, від 02.12.2021 у справі № 640/20314/20.
Суд зазначає, що оскаржуване рішення було прийнято відповідачем 06.09.2024 року, шестимісячний строк звернення до суду сплив 06.03.2025 року, проте позовну заяву подано до суду лише 08.10.2025 року, тобто з пропуском встановленого законом шестимісячного строку.
Щодо доводів позивача про те, позивач дізнався про порушення своїх прав, лише 30.04.2025 року під час звернення до нотаріуса, суд зазначає, що платник податків зобов'язаний самостійно контролювати свої податкові зобов'язання та статус свого майна протягом всього періоду.
Разом з тим, з огляду на твердження позивача про те, що про порушення своїх прав, він дізнався лише 30.04.2025 року під час звернення до нотаріуса, заслуговує на увагу той факт, що з позовом про оскарження зазначеного рішення позивач до суду звернувся лише 08.10.2025 року.
Щодо доводів позивача про те, що до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області були подані заяви щодо надання згоди на відчуження майна боржника № 24/9 від 24.09.2025 та № 1058/5 від 30.09.2025, проте у своїх відповідях ГУ ДПС у Дніпропетровській області необґрунтовано відмовило у наданні такої згоди, суд зазначає, що звернення до ГУ ДПС із заявами про надання згоди на відчуження майна від 24.09.2025 та від 30.09.2025 відбулося у вересні 2025 року, тобто після спливу шестимісячного строку - 06.03.2025 року, що свідчить про врегулювання питання відчуження майна, а не своєчасного оскарження рішення, яке призвело до обтяження.
Крім того, посилання позивача на імовірне неотримання рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області про опис майна у податкову заставу № 0025628-1305-0436 від 06.09.2024 та актів опису майна від 27.11.2024 № 3314 та від 03.04.2025 № 4113 не підтверджене жодними доказами.
З матеріалів справи не вбачається, що позивач не мав реальної, об'єктивної можливості виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії щодо звернення до суду за захистом своїх прав у встановлений законом строк або у максимально короткий термін після закінчення цього строку.
Таким чином, позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до адміністративного суду із позовною заявою, встановлений ст. 122 КАС України, а вказані у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду доводи не спростовують факт пропуску строку та не підтверджують поважність пропуску такого строку.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
При цьому, суд зазначає, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Таким чином, позивачу необхідно подати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, з зазначенням обґрунтованих підстав для поновлення строку та з наданням належних доказів на підтвердження наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду із цим позовом.
Зважаючи на те, що позовна заява подана без додержання вимог, встановлених ст. ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне залишити цю позовну заяву без руху.
На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 161, 169, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку на звернення до адміністративного суду - відмовити.
Адміністративний позов - залишити без руху.
Встановити позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання до суду:
- доказів сплати судового збору у розмірі 968,96 грн., сплаченого за наступними реквізитами: Отримувач коштів ГУК у Дн-кiй обл/Чечел.р/ 22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37988155; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Код банку отримувача (МФО): 899998; Рахунок отримувача: UA368999980313141206084004632; Код класифікації доходів бюджету: 22030101; Призначення платежу *;101; (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Дніпропетровський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа);
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, з зазначенням обґрунтованих підстав для поновлення строку та з наданням належних доказів на підтвердження наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду із цим позовом.
Роз'яснити позивачеві, що відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали направити особі, що звернулася з позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.
Суддя В.В. Кальник