за результатами вирішення заяви про відвід
15 жовтня 2025 року ЛуцькСправа № 140/11632/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Валюха В.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Луцького міськрайонного суду Волинської області про:
- визнання протиправними дій Луцького міськрайонного суду Волинської області, що полягали у відмові розглядати по суті клопотання ОСОБА_1 від 29.07.2025 про призначення комп'ютерно-технічної експертизи у кримінальній справі № 0308/1851/2012, та зобов'язання відповідача розглянути зазначене клопотання по суті, надати письмову відповідь із зазначенням правових підстав прийнятого рішення;
- визнання протиправними дій Луцького міськрайонного суду Волинської області, що полягали у відмові розглядати по суті клопотання ОСОБА_1 від 28.07.2025 про надання довідки щодо наявності (відсутності) документа в матеріалах кримінальної справи № 0308/1851/2012, та зобов'язання відповідача розглянути зазначене клопотання по суті та за результатами розгляду надати офіційну письмову довідку із зазначенням, чи міститься відповідний документ у матеріалах справи, із посиланням на том і аркуш або із зазначенням його відсутності;
- визнання протиправними дій Луцького міськрайонного суду Волинської області, що полягали у відмові надавати інформацію, запитувану позивачем у межах його права на доступ до публічної інформації.
До позовної заяви ОСОБА_1 долучив заяву про відвід усього складу Волинського окружного адміністративного суду від розгляду адміністративного позову та передачу матеріалів справи до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для визначення іншого суду, який забезпечить об'єктивний і неупереджений розгляд справи.
У вказаній заяві викладені такі обставини, що свідчать про можливу упередженість суду.
Оскаржувані дії (бездіяльність) стосуються Луцького міськрайонного суду Волинської області, який територіально, адміністративно та організаційно належить до тієї ж самої судової юрисдикції, що і Волинський окружний адміністративний суд. Обидва суди входять до судової системи Волинської області, мають спільне адміністративне керівництво з боку голови апеляційного суду регіону, беруть участь у спільних нарадах, координаційних заходах тощо. Така інституційна близькість створює об'єктивні сумніви в незалежності суддів Волинського окружного адміністративного суду при розгляді позову, спрямованого проти іншого суду тієї ж області.
Крім того, у кримінальній справі № 0308/1851/2012 Луцький міськрайонний суд Волинської області ухвалив щодо ОСОБА_1 вирок від 17.09.2012, який було визнано політично мотивованим рішенням данського суду, яким було надано політичний притулок у Королівстві Данія. Існує обґрунтований ризик, що розгляд поданого позову, який прямо стосується дій Луцького міськрайонного суду Волинської області, може бути сприйнятий суддями Волинського окружного адміністративного суду як такий, що зачіпає репутаційні інтереси судової системи області та колег, причетних до винесення вироку, визнаного незаконним у міжнародному контексті.
Заявник також стверджує, що Волинський окружний адміністративний суд неодноразово відмовляв у відкритті провадження або у задоволенні позовів ОСОБА_1 , поданих проти органів Волинської області, та у справах № 140/6750/20, № 140/2146/21, № 140/15102/20 судові рішення Волинського окружного адміністративного суду були скасовані. Така повторюваність неправомірних рішень на шкоду позивача свідчить про системну тенденцію упередженості або небажання цього суду забезпечувати ефективний судовий захист у справах, пов'язаних з діяльністю правоохоронних органів Волинської області.
Отже, з огляду на вказані обставини (територіальну та організаційну спільність судів, історію розгляду справ та наявність підтвердженого міжнародним судом факту політичного переслідування), на думку заявника, існують обґрунтовані підстави сумніватися в об'єктивності й безсторонності Волинського окружного адміністративного суду.
Підстави відводу судді та порядок вирішення заявленого відводу регулюються Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Згідно із частиною першою статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Відповідно до частин другої, третьої статті 36 КАС України суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
За приписами частини четвертої статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Частинами першою, другою статті 39 КАС України визначено, що за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід. За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи.
Згідно із частиною третьою статті 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу. Суд ухвалою залишає заяву про відвід, яка повторно подана з тих самих підстав, без розгляду.
Відповідно до частини третьої статті 40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
За приписами частини четвертої статті 40 КАС України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Згідно із частиною восьмою статті 40 КАС України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
Частиною третьою статті 41 КАС України визначено, що якщо після задоволення відводів (самовідводів) неможливо утворити новий склад суду, за розпорядженням голови суду справа передається до іншого адміністративного суду в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу.
Суд звертає увагу, що КАС України не передбачає права учасника справи заявляти відвід одночасно усім суддям окружного адміністративного суду, якому підсудна справа. Крім того, КАС України не передбачено передачу матеріалів адміністративного позову до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для визначення підсудності у разі подання заяви про відвід одночасно усім суддям окружного адміністративного суду.
За змістом наведених положень КАС України відвід може бути заявлений лише: судді, який розглядає справу одноособово; одному із суддів або всьому складу суду, якщо справа розглядається колегією суддів. Питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу, а у разі необґрунтованості заявленого відводу - суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу.
Відтак, заяву ОСОБА_1 про відвід, відповідно до приписів статті 40 КАС України, розглянуто судом в порядку письмового провадження як заяву про відвід судді Валюха В.М., який був визначений головуючим суддею за результатами автоматизованого розподілу справи між суддями.
При вирішенні заявленого відводу суд враховує таке.
Мета відводу (самовідводу) судді - гарантувати безсторонність суду, запобігати упередженості судді під час розгляду справи.
Частиною першою статті 129 Конституції України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Стандарт безсторонності ґрунтується насамперед на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно із законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді - як реальної, так і суб'єктивної.
Норми національного права не розкривають змісту нормативної конструкції «неупередженість (безсторонність) судді».
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має встановлюватися згідно з:
- «об'єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
- «суб'єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи, і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки, як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв'язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі, тощо).
Відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Заявник ОСОБА_1 у заяві про відвід не вказує про ті обставини, з якими закон пов'язує можливість відведення судді від розгляду справи або які можуть свідчити (прямо чи опосередковано) про упередженість визначеного складу суду (судді Валюха В.М.) при розгляді адміністративного позову.
Стосовно доводів позивача про територіальну та організаційну спільність Луцького міськрайонного суду Волинської області та Волинського окружного адміністративного суду суд зазначає, що за змістом частин першої, третьої статті 21, статті 29 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII місцеві загальні суди та окружні адміністративні суди є різними видами місцевих судів, а голова апеляційного суду не має адміністративних повноважень щодо здійснення керівництва як Луцьким міськрайонним судом Волинської області, так і Волинським окружним адміністративним судом, що спростовує доводи стосовно спільного адміністративного керівництва з боку голови апеляційного суду та організаційної спільності цих судів. Суд наголошує на тому, що КАС України не містить винятків щодо визначення підсудності справ окружному адміністративному суду, якщо стороною є місцевий загальний суд.
При цьому, участь судді Валюха В.М. у кількох нарадах та спільних заходах щодо підвищення кваліфікації за участю суддів Луцького міськрайоного суду Волинської області обумовлена виключно професійною діяльністю, тобто здійсненням суддею як головою суду адміністративних повноважень щодо представництва суду як органу державної влади, а також виконанням обов'язку судді підтримувати свою кваліфікацію, проходити підготовку у Національній школі суддів України.
Стосовно інших доводів заяви про відвід суд зазначає, що суддя Валюх В.М. не брав участі у розгляді адміністративних справ за № 140/6750/20, № 140/2146/21, № 140/15102/20, а також інших справ, стороною у яких був ОСОБА_1 ; надання позивачу політичного притулку також не може бути підставою для відводу судді.
З доводів заяви про відвід не простежується жодної залежності чи взаємозв'язку, що прямо чи опосередковано вказували б на упередженість чи необ'єктивність визначеного складу суду (судді Валюха В.М.) стосовно позивача; зацікавленість судді у певному рішенні в цій справі чи про необ'єктивне ставлення до сторін у справі позивач не навів, а суд не встановив.
Проаналізувавши наведені в поданій заяві про відвід доводи, суд дійшов висновку, що зазначена заява не містить посилань на обставини, які за суб'єктивними чи об'єктивними критеріями унеможливлюють участь судді Валюха В.М. у розгляді цієї справи.
З урахуванням наведеного, оскільки суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу та відсутність обставин, які можуть викликати сумнів у неупередженості або об'єктивності судді, тому відповідно до вимог частини четвертої статті 40 КАС України заяву про відвід судді необхідно передати на вирішення іншому судді.
Керуючись статтями 36, 40, 248 КАС України, суд
Визнати необґрунтованим заявлений відвід та заяву ОСОБА_1 про відвід у справі № 140/11632/25 передати на розгляд іншому судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
Суддя В.М.Валюх