13 жовтня 2025 року ЛуцькСправа № 140/7176/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Димарчук Т.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Кодимський відділ державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (відповідач) у якому просить визнати протиправними дії щодо утримання аліментів з його грошового забезпечення у лютому 2025 року у розмірі 99671,20 грн (оскільки такі були стягнуті з одноразової грошової допомоги за період перебування на лікуванні (винагорода за поранення)) та щодо продовження утримання аліментів на користь ОСОБА_2 з березня 2024 року. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 безпідставно утримані кошти в загальному розмірі 109535,18 грн, а саме: 99671,20 грн утримані аліменти у лютому 2025 року; 9 863,98 грн утримані аліменти за березень-квітень 2025 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
На підставі виконавчого листа № 503/1917/20, виданого 19.04.2021 Кодимським районним судом Одеської області, з його грошового забезпечення здійснювалося стягнення аліментів на користь ОСОБА_2 у розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 16.12.2020, до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення донькою двадцяти трьох років.
Згідно з відповіддю Кодимського відділу державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 02.12.2024 №21.18-14957 стягнення аліментів мало бути припинено з березня 2024 року у зв'язку з відрахуванням ОСОБА_2 з Міжнародного гуманітарного університету за невиконання умов контракту, що підтверджується довідкою №21.18.-6159 від 30.05.2024.
19.10.2024 позивач отримав поранення, у зв'язку з чим у лютому 2025 року йому була нарахована та виплачена одноразова грошова допомога за період перебування на лікуванні у розмірі 219 354,83 грн.
З цієї суми, а також з інших видів грошового забезпечення, Військовою частиною НОМЕР_1 було здійснено утримання аліментів, що підтверджується наданими йому архівною відомістю та звітами про здійснені відрахування та виплати. Зокрема, з нарахованої суми у 312 903,22 грн у лютому 2025 року було утримано 99 671,20 грн як аліменти. При цьому, у звіті про здійснені відрахування та виплати за лютий 2025 року, відсоток (частка) стягнення був зазначений як 1/2 (50%), тоді як згідно з виконавчим листом стягнення мало здійснюватися у розмірі 1/4 (25%). Вказує також на те, що відповідно до абзацу 16 пункту 2 розділу 1 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018 (зі змінами), одноразова грошова допомога після отримання поранення відноситься до одноразових видів грошового забезпечення. Відповідно, одноразова грошова допомога за поранення є виплатою, яка не має постійного характеру, не враховується при обрахуванні пенсійного забезпечення, індексації, вихідної допомоги, і, відповідно, не повинна враховуватися при стягненні аліментів.
У березні та квітні 2025 року військова частина НОМЕР_1 протиправно продовжила утримання аліментів з його грошового забезпечення у розмірі 4931,99 грн щомісячно.
Звернення до Адміністрації Державної прикордонної служби України та командира НОМЕР_2 прикордонного загону щодо правильності утримання аліментів з грошового забезпечення позивача не призвели до усунення порушень, оскільки такі рапорти були перенаправлені до військової частини НОМЕР_1 , проте неправомірні утримання продовжуються.
Вважаючи дії відповідача по стягненню аліментів протиправними та такими, що порушують його майнові права, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 04.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до вимог статті 262 КАС України.
У відзиві на позовну заяву представник військової частини НОМЕР_1 позовні вимоги заперечив та пояснив, що стягнення коштів з позивача здійснювалося на виконання постанов державного виконавця Кодимського відділу державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) винесених по виконавчому провадженні № 65229522, зокрема: про звернення стягнення на заробітною плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 04.02.2025; про стягнення виконавчого збору від 26.06.2024; про накладення штрафу від 26.06.2024.
Виконавче провадження № 65229522 відкрито на виконання виконавчого листа по судовій справі № 503/1917/20 від 19.04.2021 виданого Кодимським районним судом Одеської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на її утримання в розмірі 1/4 частини від всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 16.12.2020 і до закінчення навчання але не більше ніж до досягнення нею двадцяти трьох років.
Державним виконавцем було сформовано та направлено на адресу військової частини НОМЕР_1 постанову про звернення стягнення на заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника ОСОБА_1 від 04.02.2025 по виконавчому провадженню № 65229522, відповідно до пункту 2 якої вказано здійснювати відрахування із суми доходів боржника у відповідності до вимог чинного законодавства, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у розмірі 50% доходів щомісяця до погашення загальної суми заборгованості за виконавчим провадження, яка складає 112001, 25 гривень (UAH).
Щодо тверджень позивача щодо припинення стягнення аліментів у зв'язку із відрахуванням з університету його доньки, зазначає, що як стягнення так і припинення стягнення аліментів здійснюється на підставі постанови державного виконавця. На адресу військової частини НОМЕР_1 постанови про припинення стягнення аліментів по виконавчому провадженні № 65229522 - не надходило.
Відтак, вважає, що дії військової частини НОМЕР_1 щодо стягнення аліментів з грошового забезпечення позивача є правомірними, вчиненими на підставі Закону України «Про виконавче провадження» та інших нормативно-правових актів, у зв'язку із чим просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
У відповіді на відзив ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги з мотивів та підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити (а.с. 68-70)
У запереченні відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог з мотивів та підстав викладених у відзиві на позов (а.с. 76-79).
Ухвалами суду від 30.09.2025 відмовлено представнику військової частини НОМЕР_1 у задоволенні клопотання про залучення у справі 140/7176/25 другим відповідачем Кодимського відділу державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), однак залучено вказаного суб'єкта владних повноважень як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача (а.с. 92, 94).
У поясненнях, поданих до суду 08.10.2025, представник третьої особи зазначив, що згідно виконавчого листа №503/1917/20 від 18.04.2021, виданого Кодимським районним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на її утримання в розмірі 1/4 частини від всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 16.12.2020 і до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення нею двадцяти трьох років Кодимський відділом державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі Відділ) відкрито виконавче провадження №65229522.
20.08.2021 керуючись вимогами п. 9 ст.71 ЗУ «Про виконавче провадження» за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державним виконавцем винесені вмотивовані постанови: про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання.
Згідно поданих запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що містяться в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем його проживання, встановлено, що боржник ОСОБА_1 отримує дохід у військовій частині НОМЕР_1 .
04.02.2025 військовій частині НОМЕР_1 надіслана постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи ОСОБА_1 у пункті 2 якої вказано здійснювати відрахування із суми доходів боржника у відповідності до вимог чинного законодавства, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у розмірі 50% доходів щомісяця до погашення загальної суми заборгованості за виконавчим провадженням, яка складає 112001.25 гривня (UAH).
З 18.02.2025 по 18.08.2025 на рахунок обліку депозитних сум Відділу щомісячно надходили кошти за виконавчим провадженням №65229522 для погашення заборгованості.
Розрахунок заборгованості зі сплати аліментів проведений до моменту відрахування ОСОБА_2 з Міжнародного гуманітарного університету, а саме до 04.03.2024 (згідно листа №855/06 від 12.06.2024). У лютому 2025 року заборгованість зі сплати аліментів погашена у повному розмірі.
Разом з тим, за боржником рахувався штраф на користь стягувачу за несплату аліментів більше трьох років у сумі 56000,63 грн. Штраф частково погашений у сумі 30198,97 грн. Залишок заборгованості за штрафом на користь стягувача станом на 07.10.2025 року становить 25801,66 грн. За боржником залишився несплачений виконавчий збір у розмірі 11200,13 грн (а.с.100-101).
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступні обставини.
Позивач ОСОБА_1 є громадянином України, який проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Рішенням Кодимиського районного суду Одеської області від 18.03.2021 у справі №503/1917/20 вирішено стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на її утримання в розмірі 1/4 частини від всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 16.12.2020 і до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення нею двадцяти трьох років (а.с.10-13).
Постановою державного виконавця Кодимського відділу державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) ВП №65229522 від 21.04.2021 відкрито виконавче провадження на виконання виконавчого листа по судовій справі № 503/1917/20 від 19.04.2021 виданого Кодимським районним судом Одеської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на її утримання в розмірі 1/4 частини від всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 16.12.2020 і до закінчення навчання але не більше ніж до досягнення нею двадцяти трьох років (а.с. 110).
У межах виконавчого провадження №65229522 державним виконавцем Борщ Л.А. винесена постанова від 04.02.2025 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. У постанові вказано, що необхідно звернути стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , які він отримує у військовій частині НОМЕР_3 , здійснювати відрахування із суми доходів боржника у відповідності до вимог чинного законодавства, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у розмірі 50% доходів щомісяця до погашення загальної суми заборгованості за виконавчим провадженням, яка складає 112001, 25 гривень (а.с.50 (зворот) - 51)
Постанова від 04.02.2025 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 , у виконавчому провадженні №65229522 надіслана для виконання у військову частину НОМЕР_3 , що підтверджується супровідним листом від 04.02.2025 №2118-1041 (а.с. 50).
Окрім того, державним виконавцем у межах виконавчого провадження №65229522 винесені постанови від 26.06.2024 про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 у розмірі 11200, 13 грн та про накладення на боржника штрафу у розмірі 56 000, 63 грн (а.с.51 (зворот), 53).
З відповіді Кодимського відділу державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) від 02.12.2024 за вих.№21-18-14957, адресованої ОСОБА_1 (на його заяву щодо надання інформації про хід виконання виконавчого провадження №65229522) вбачається, що станом на березень 2024 року заборгованість позивача по сплаті аліментів становила 112001, 25 грн. Сукупний розмір заборгованості перевищив суму платежів за чотири місяці, у зв'язку із чим згідно з ч.9 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем Борщ Л.А. винесена постанова про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі, постанова про стягнення штрафу за наявну заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. Окрім того, повідомлено, що згідно відповіді на запит державного виконавця стягнення аліментів припинено з березня 2024 року відповідно до довідки №21.18.-6159 від 30.05.2024 наданої Міжнародним гуманітарним університетом щодо відрахування з навчального закладу за невиконання умов контракту ОСОБА_2 (а.с. 26).
З довідки гарнізонної військово-лікарської комісії №27 від 02.01.2025 слідує, що позивач 19.10.2024 отримав травму (поранення) пов'язану із захистом Батьківщини (а.с.30).
20.02.2025 ОСОБА_1 подав рапорт до військової частини НОМЕР_1 у якому повідомив, що 19.10.2024 він отримав поранення у зв'язку із чим йому мають бути виплачені кошти. З посиланням на п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України №146 від 26.02.1993 (у якому йдеться про те, що аліменти утримуються з усіх видів грошового забезпечення, інших виплат установленої законодавством, зокрема додаткової винагороди, яка виплачується в період воєнного стану, крім грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та інших випадків, передбачених законом) просив не стягувати кошти з грошової виплати за отримане поранення в рахунок стягнення аліментів у виконавчому провадженні №65229522, оскільки така виплата не має постійного характеру (а.с.15).
З рапортом аналогічного змісту ОСОБА_1 звернувся до Адміністрації Державної прикордонної служби України (а.с.19).
Адміністрація держприкордонслужби України у листі від 27.02.2025 повідомила позивача про те, що військова частина НОМЕР_1 у своїй діяльності керуються нормами чинного законодавства, зокрема і пунктом 8 постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 №146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів одного з подружжя, дітей, батьків та інших осіб» (а.с.31).
З архівної відомості за період з лютого 2025 року по квітень 2025 року вбачається, що ОСОБА_1 у лютому 2025 року нараховано додаткову винагороду за безпосередню участь у бойових діях у розмірі 93548, 39 грн та додаткову винагороду за період перебування на лікуванні у розмірі 219 354, 83 грн (а.с.23).
Зі звітів про здійснені відрахування та виплати вбачається, що військовою частиною НОМЕР_1 на підставі постанови від 04.02.2025 ВП №65229522 за виконавчим листом №503/1917/20 утримано з грошового забезпечення ОСОБА_1 кошти у лютому 2025 року 99 671, 26 грн та 12 329 грн, у березні 2025 року - 4931, 99 грн, у квітні 2025 року - 4931, 99 грн (а.с.24, 25).
Вважаючи дії відповідача по стягненню аліментів протиправними та такими, що порушують його майнові права, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VII.
Умови звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника визначаються статтею 68 Закону № 1404-VII.
Зокрема, стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів/електронних грошей, що знаходяться на рахунках у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.
За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
Згідно з ст.69 Закону № 1404-VII підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.
У разі припинення перерахування коштів стягувачу підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці не пізніш як у триденний строк повідомляють виконавцю про причину припинення виплат та зазначають нове місце роботи, проживання чи навчання боржника, якщо воно відоме.
Частинами 1-3 статті 70 вказаного Закону передбачено, що розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості:
у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю особи, у зв'язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків;
за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.
За іншими видами стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.
Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.
Згідно з частиною першою Закону № 1404-VIII порядок стягнення аліментів визначається законом.
Статтею 73 цього ж Закону визначено перелік коштів, на які не може бути звернено стягнення.
Відповідно до частини першої статті 73 Закону № 1404-VIII стягнення не може бути звернено на такі виплати: 1) вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника; 2) компенсацію працівнику витрат у зв'язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням; 3) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних; 4) матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю;5) допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами; 6) одноразову допомогу у зв'язку з народженням дитини; 7) допомогу при усиновленні дитини; 8) допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; 9) допомогу на дітей одиноким матерям; 10) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом; 11) допомогу на лікування; 12) допомогу на поховання; 13) щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення; 14) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 73 Закон № 1404-VIII стягнення не здійснюється також із сум вихідної допомоги в разі звільнення (виходу у відставку) з військової служби, служби в поліції та Державної кримінально-виконавчої служби України, а також грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами статті 81 Сімейного кодексу України перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 № 146 затверджено Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб (далі Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб).
Пунктом 8 зазначеного Переліку (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022) передбачено, що з військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв'язку, Держприкордонслужби, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів внутрішніх справ, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, БЕБ, служби цивільного захисту та Державної кримінально-виконавчої служби, співробітників Служби судової охорони утримання аліментів провадиться з усіх видів грошового забезпечення, крім грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та інших випадків, передбачених законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2022 № 1263, яка набула чинності 16.11.2022, внесено зміни до пункту 8 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб. Цією постановою доповнено його після слів «з усіх видів грошового забезпечення» словами «інших виплат, установлених законодавством, зокрема додаткової винагороди, яка виплачується за період воєнного стану».
Отже, зміненим пунктом 8 згаданого Переліку (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2022 № 1263) встановлено, що з військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв'язку, Держприкордонслужби, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів внутрішніх справ, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, БЕБ, служби цивільного захисту та Державної кримінально-виконавчої служби, співробітників Служби судової охорони утримання аліментів провадиться з усіх видів грошового забезпечення, інших виплат, установлених законодавством, зокрема додаткової винагороди, яка виплачується на період воєнного стану, крім грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та інших випадків, передбачених законом.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011-ХІІ).
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 2011-ХІІ, дія якого, в силу приписів пункту 1 частини першої статті 3 цього Закону, поширюється в тому числі на військовослужбовців Збройних Сил України, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
У частині другій статті 9 Закону № 2011-XII установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з абзацами першим і другим частини четвертої статті 9 цього Закону грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні постановлено ввести воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Строк дії воєнного стану в Україні був продовжений з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб згідно з Указом Президента від 14.03.2022 № 133/2022, надалі іншими Указами цей строк продовжений до сьогоднішнього дня.
Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України № 69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Цим же Указом надано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.
Оскільки спірні правовідносини виникли в період воєнного стану щодо додаткової грошової винагороди, суд врахував, що на виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України виніс постанову від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168), редакція якої неодноразово змінювалася.
Пунктом першим вказаної Постанови установлено на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Згідно з абзацом четвертим пункту 1-2 із змінами відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які:
у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні (отримують медичну та/або реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров'я в стаціонарних умовах) в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Спірні правовідносини у цій справі виникли щодо утримання у лютому 2025 року відповідачем аліментів з додаткової винагороди (за поранення) встановленої Постановою №168, яка виплачена позивачу як військовослужбовцю прикордонної служби України під час дії воєнного стану.
Розглядаючи це питання, суд звертає увагу на те, що у постанові від 26.06.2025 у справі №200/5237/22 Верховний Суд, розглядаючи спір, який виник за подібних фактичних обставин, що й розглядуваний спір, уже відповідав на питання того чи належить додаткова винагорода, встановлена Постановою №168, до переліку доходів, з яких здійснюється утримання аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків чи інших осіб.
У постанові від 26.06.2025 у справі №200/5237/22 Верховний Суд зазначив, що, згідно з частиною першою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», порядок стягнення аліментів визначається законом. Статтею 73 цього Закону встановлено вичерпний перелік видів доходів, на які не може бути звернено стягнення, зокрема й у межах аліментних зобов'язань. У цьому зв'язку заслуговує на увагу положення пункту 3 частини другої статті 73 цього Закону, згідно з яким стягнення не здійснюється із сум грошового забезпечення, що не має постійного характеру, а також в інших випадках, передбачених законом. Отже, законодавець чітко визначив обмеження щодо доходів, із яких може проводитися стягнення аліментів, виключивши з цього переліку, зокрема, грошове забезпечення, яке не має постійного характеру.
Водночас необхідно врахувати, що норма статті 73 Закону України «Про виконавче провадження» є загальною нормою, яка регулює вчинення виконавчих дій, та яка, при цьому, не містить приписів щодо належності додаткової винагороди, яка виплачується за період воєнного стану, до переліку видів доходів, на які не може бути звернено стягнення. Спеціальним законом у сфері сімейних правовідносин, а саме статтею 81 Сімейного кодексу України, законодавець надав Кабінету Міністрів України повноваження затверджувати перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб.
Верховний Суд у справі №200/5237/22 указав, що у пункті 8 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 № 146, у редакції, чинній до 16.11.2022, було передбачено, що з військовослужбовців Збройних Сил України утримання аліментів проводиться з усіх видів грошового забезпечення, крім грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та інших випадків, передбачених законом. З 16.11.2022, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2022 № 1263 пункт 8 Переліку було змінено та доповнено, зокрема, після слів «з усіх видів грошового забезпечення» словами «інших виплат, установлених законодавством, зокрема додаткової винагороди, яка виплачується за період воєнного стану».
З огляду на наведене, Верховний Суд у справі №200/5237/22 уважав, що вказаними змінами Кабінет Міністрів України виокремив додаткову винагороду, яка виплачується за період воєнного стану, з-поміж переліку доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, визначивши її як джерело, з якого здійснюється утримання аліментів. Іншими словами, Уряд прямо включив додаткову винагороду, яка виплачується за період воєнного стану, до механізму аліментного стягнення.
Отже, відповідаючи на питання, поставлене в цьому провадженні, суд зазначає, що з 16.11.2022 додаткова винагорода, встановлена Постановою №168, належить до доходів, з яких відповідно до чинного законодавства здійснюється утримання аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків чи інших осіб.
Вказані правові висновки відповідають правовій позиції висловленій Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 10.07.2025 по справі №200/7055/23.
Суд враховує, що зміст пункту 8 вказаного Переліку (у зміненій редакції) послідовно встановлює правило щодо утримання аліментів з усіх видів грошового забезпечення, виокремлює додаткову винагороду, яка виплачується за період воєнного стану, як об'єкт стягнення аліментів, і лише після цього визначає загальні винятки, за яких аліменти не стягуються, які на зазначену додаткову винагороду не поширюються.
Твердження позивача про непостійний характер додаткової винагороди та віднесення її до одноразових додаткових видів грошового забезпечення не мають визначального значення для оцінки правомірності утримання аліментів у цій справі, оскільки виокремивши її серед переліку доходів, які враховуються для аліментних утримань, Кабінет Міністрів України фактично надав їй статус такого джерела, у незалежності від її правової природи та специфічного характеру.
Таким чином, суд не бере до уваги аргументи позивача щодо наявності колізії між положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 № 146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб» та наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцями Збройних Сил України та деяких інших осіб».
Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що врахування додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, під час визначення розміру аліментів є правомірним та узгоджується з вимогами законодавства, а відтак дії відповідача щодо стягнення з грошового забезпечення позивача у лютому 2025 року коштів у розмірі 99671,20 грн є підставними та обгрунтованими.
Суд не бере до уваги пояснення позивача відносно протиправності дій відповідача щодо стягнення з його грошового забезпечення 50 % доходів щомісяця (а не 25 %), з огляду на те, що такий відсоток стягнення (50 %) був встановлений у п. 2 постанови ВП №65229522 від 04.02.2025 державного виконавця Кодимського відділу державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (а.с. 50).
У свою чергу, державний виконавець, встановлюючи відсоток стягнення 50 %, керувався ч.2 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості:
у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю особи, у зв'язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків.
Окрім того, суд погоджується з діями відповідача щодо стягнення з грошового забезпечення ОСОБА_1 коштів у березні та у квітні 2025 року у загальному розмірі 9863,98 грн з огляду на наступне.
Порядок стягнення аліментів регулюється статтею 71 Закону України «Про виконавче провадження».
Частинами 3-7 статті 71 вказаного Закону передбачено, що визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.
Виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті. Виконавець зобов'язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі:
1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача;
2) подання заяви стягувачем або боржником;
3) надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи;
4) надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби;
5) закінчення виконавчого провадження.
У разі виїзду боржника на постійне проживання до держави, з якою Україна не уклала договорів про надання правової допомоги, за рішенням суду до виїзду боржника за кордон стягнення аліментів здійснюється за весь період до досягнення дитиною повноліття.
У разі стягнення аліментів як частки заробітку (доходу) боржника на підприємстві, в установі, організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця відрахування здійснюються з фактичного заробітку (доходу) на підставі постанови виконавця.
Якщо стягнути аліменти в зазначеному розмірі неможливо, підприємство, установа, організація, фізична особа - підприємець, фізична особа, які проводили відрахування, нараховують боржнику заборгованість із сплати аліментів.
Після закінчення строку, передбаченого законом для стягнення аліментів, за відсутності заборгованості із сплати аліментів підприємство, установа, організація, фізична особа - підприємець, фізична особа, які проводили відрахування, повертають виконавцю постанову про стягнення аліментів з відміткою про перерахування в повному обсязі стягувачу присуджених йому сум аліментів. Якщо відраховані з боржника суми аліментів не були перераховані стягувачу, виконавець письмово повідомляє стягувачу про розмір заборгованості, що утворилася, та роз'яснює йому права на звернення з позовом до підприємства, установи, організації, фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи, якщо така заборгованість утворилася з їхньої вини.
З матеріалів справи та з пояснень третьої особи вбачається, що станом на 25.03.2024 заборгованість позивача по сплаті аліментів становила 112001, 25 грн (а.с.28-29).
З 18.02.2025 по 18.08.2025 на рахунок обліку депозитних сум Відділу щомісячно надходили кошти за виконавчим провадженням №65229522 для погашення заборгованості.
Розрахунок заборгованості зі сплати аліментів проведений до моменту відрахування ОСОБА_2 з Міжнародного гуманітарного університету, а саме до 04.03.2024 (згідно листа №855/06 від 12.06.2024). У лютому 2025 року заборгованість зі сплати аліментів погашена у повному розмірі.
Разом з тим, за боржником рахувався штраф на користь стягувача за несплату аліментів більше трьох років у сумі 56000,63 грн. Штраф частково погашений у сумі 30198,97 грн. Залишок заборгованості за штрафом на користь стягувача станом на 07.10.2025 становить 25801,66 грн. За боржником залишився несплачений виконавчий збір у розмірі 11200,13 грн.
Державний виконавець Кодимського відділу державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не повідомляв військову частину НОМЕР_1 про закінчення виконавчого провадження №65229522, у зв'язку з наявною непогашеною заборгованістю у ОСОБА_1 по вказаному виконавчому провадженню.
Більше того, у матеріалах справи наявна постанова ВП №65229522 від 07.10.2025 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 , яка адресована військовій частині № НОМЕР_4 .
Вказані обставини свідчать про те, що у березні та квітні 2025 року військовою частиною НОМЕР_1 правомірно здійснювалось утримання з грошового забезпечення позивача у розмірі 4931, 99 грн щомісячно у зв'язку з наявною непогашеною заборгованістю ОСОБА_1 у виконавчому провадженні №65229522.
З огляду на встановлені обставини справи, наведені норми чинного законодавства, актуальну позицію Верховного Суду у даній категорії справ, суд дійшов висновку, що відповідач, здійснюючи утримання аліментів з грошового забезпечення позивача у березні та квітні 2025 року та з усіх видів грошового забезпечення (зокрема з додаткової винагороди, яка виплачується на підставі Постанови №168) у спірних правовідносинах діяв з дотриманням порядку, меж і способу дій, визначених законодавством України.
Відтак у задоволенні взаємопов'язаних вимог щодо стягнення з військової частини на користь ОСОБА_3 коштів у загальному розмірі 109 535, 18 грн також слід відмовити.
Під час розгляду спорів щодо оскарження дій суб'єктів владних повноважень суд перевіряє відповідність спірних дій вимогам, зазначеним у частині другій статті 2 КАС України. Цей обов'язок виникає із завдань адміністративного судочинства, до яких належить справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, оцінивши достовірність та достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, відповідно до свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Кодимський відділ державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя Т.М. Димарчук