13 жовтня 2025 року ЛуцькСправа № 140/7302/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Димарчук Т.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач 2) про:
визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 09.05.2025 №032950012373 щодо відмови у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із врахуванням до страхового стажу періодів трудової діяльності згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 з 01.08.1989 по 01.09.1989, з 01.09.1989 по 29.12.1990, з 18.01.1991 по 06.06.1998;
зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області призначити та виплачувати пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із врахуванням періодів трудової діяльності згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 з 01.08.1989 по 01.09.1989, з 01.09.1989 по 29.12.1990, з 18.01.1991 по 06.06.1998, починаючи з 22.02.2025.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), досягнувши 60 років, 02.05.2025 звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області за місцем проживання з письмовою заявою про призначення пенсії за віком, надавши пакет необхідних документів для призначення пенсії.
Рішенням ГУ ПФУ у Львівській області від 09.05.2025 №032950012373 ОСОБА_1 відмовлено в призначені пенсії за віком, оскільки відповідно до наданих до заяви документів її загальний страховий стаж складає 23 роки 10 місяців 20 днів (із необхідних 32 років з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року). Відповідачем 1 не зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи, зокрема: з 01.08.1989 по 01.09.1989 згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки наказ в записі №4 про переведення від 31.07.1989, що не відповідає даті переведення - 01.09.1989, а печатка якою засвідчено запис №4 частково на іноземній мові; з 01.09.1989 по 29.12.1990 згідно перекладу трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки відсутня печатка в записі про звільнення; з 18.01.1991 по 06.06.1998 згідно перекладу трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки відсутня назва організації в записі про прийняття.
З таким рішенням відповідача 1 позивач не згідна, вважає його протиправним та таким, що порушує її конституційне право на соціальний захист.
Вказує на те, що відповідно до статті 48 КЗпП України та статті 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення», основним документом про трудову діяльність працівника та таким, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Зазначає, що у трудовій книжці ОСОБА_1 НОМЕР_1 є всі необхідні відомості про спірні періоди роботи.
Певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів на підприємстві, тому посилання на неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання про призначення пенсії за віком.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому зазначені відповідачем недоліки не можуть бути самостійною підставою для не зарахування спірних періодів роботи до страхового стажу.
Вважає, що подані нею документи свідчать про наявність права на пенсію за віком, а відтак рішення відповідача - 1 щодо відмови у призначенні їй пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.
З наведених підстав просить позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 04.07.2025 прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та на підставі статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
У відзивах на позов від 22.07.2025 ГУ ПФУ у Волинській області та від 17.07.2024 ГУ ПФУ у Львівській області, кожен зокрема, позовні вимоги не визнали та просили відмовити в їх задоволенні.
В обґрунтування своєї позиції вказали, що статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу у період з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року не менше 32 років. Наявність необхідного страхового стажу визначається на дату досягнення особою відповідного віку.
ГУ ПФУ у Львівській області, розглянувши заяву ОСОБА_1 (громадянки Республіки Молдова) від 02.05.2025 та додані до неї документи, прийняло рішення від 09.05.2025 №032950012373 про відмову в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю належно підтвердженого страхового стажу. Згідно наданих до заяви документів страховий стаж - ОСОБА_1 становить 23 роки 10 місяців 20 днів.
При визначенні права позивача на пенсію та оцінці наданих до заяви від 02.05.2025 документів, ГУ ПФУ у Львівській області не зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи, зокрема: - з 01.08.1989 по 01.09.1989 згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки в записі № 4 дата наказу на переведення “31.07.1989» не відповідає даті переведення “01.09.1989». Крім цього, печатка якою засвідчено запис №4 частково на іноземній мові; - з 01.09.1989 по 29.12.1990 згідно перекладу трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки відсутня печатка, що засвідчує запис про звільнення; - з 18.01.1991 по 06.06.1998 згідно перекладу трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки відсутня назва організації в записі про прийняття.
У зв'язку з невиконанням однієї із умов призначення пенсії, передбаченої статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме відсутність при досягненні 60 років необхідного у 2025 році страхового стажу - 32 роки, ГУ ПФУ у Львівській області правомірно прийнято рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком.
З наведених підстав просять у задоволенні позовних вимог відмовити.
Дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (громадянка Республіки Молдова), досягнувши 60 років, 02.05.2025 звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», до якої додала: трудову книжку НОМЕР_2 від 10.09.1982, та її нотаріально засвідчений переклад; довідку про присвоєння ідентифікаційного коду; копію паспорта громадянина Республіки Молдова; посвідку на постійне проживання в Україні від 15.04.2025; інші документи (а.с.9-15).
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності відділ призначення пенсій управління пенсійного забезпечення ГУ ПФУ у Львівській області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.05.2025.
Рішенням ГУ ПФУ у Львівській області від 09.05.2025 №032950012373 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за відсутності необхідного страхового стажу (а.с.16).
У рішенні зазначено, що відповідно до частини 1 статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років, мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року не менше 32 років. Страховий стаж заявника становить 23 роки 10 місяців 20 днів.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви від 02.05.2025, до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи зокрема:
- з 01.08.1989 по 01.09.1989 згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки в записі №4 дата наказу на переведення “31.07.1989» не відповідає даті переведення “01.09.1989». Крім цього, печатка якою засвідчено запис №4 частково на іноземній мові;
- з 01.09.1989 по 29.12.1990 згідно перекладу трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки відсутня печатка, що засвідчує запис про звільнення;
- з 18.01.1991 по 06.06.1998 згідно перекладу трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки відсутня назва організації в записі про прийняття.
Не погоджуючись з рішенням відповідача 1 щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи з 01.08.1989 по 01.09.1989, з 01.09.1989 по 29.12.1990, з 18.01.1991 по 06.06.1998, а також щодо відмови у призначенні пенсії за віком позивач звернулася за захистом своїх прав до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачі не довели правомірності оскаржуваних у даній адміністративній справі рішення та дій з огляду на наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Право особи на отримання пенсії, як складова частина права на соціальний захист, є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Відповідно до статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Таким чином, призначення і виплата пенсій в Україні здійснюється також на підставі міжнародних договорів (угод), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, чинної на момент роботи позивача (далі - Угода) передбачено, що пенсійне забезпечення громадян держав учасниць цієї угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якого вони проживають.
Членом даної угоди є Республіка Молдова.
Метою Угоди є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов'язань “відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди». Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов'язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.
Статтею 5 Угоди передбачається, що ця угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.
Відповідно до статті 6 Угоди призначення пенсій громадянам держав - учасниць угоди здійснюється за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, у тому числі пенсій на пільгових умовах та за вислугою років, громадянам держав учасниць Угоди, враховується трудовий стаж, набутий на території будь якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до вступу в силу цієї угоди.
Необхідні для пенсійного забезпечення документи, що видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав, що входили у склад СРСР до 01 грудня 1991 року, приймаються на території держав-учасниць Співдружності без легалізації (стаття 11 Угоди).
Таким чином, на громадян України, які працювали на територіях інших держав учасниць Співдружності Незалежних Держав, які приєднались до вказаної угоди, розповсюджувалась дія нормативних актів приймаючої Держави в галузі пенсійного забезпечення, у тому числі тих, які визначали порядок зарахування трудового стажу.
Наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
З огляду на викладене, цією Угодою визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при визначенні розміру пенсії (до 01 січня 1992 року).
Відповідно до Закону України “Про міжнародні договори України» №1906-IV від 29.06.2004 (далі - Закон № 1906-IV) чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону № 1906-IV припинення та зупинення дії міжнародного договору України здійснюються: в) щодо міжнародних договорів, які укладено від імені Уряду України та які не потребували надання згоди на їх обов'язковість Верховною Радою України або затвердження Президентом України, а також щодо міжвідомчих договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України, - у формі постанови Кабінету Міністрів України.
Згідно з частиною 1 статті 25 Закону № 1906-IV припинення дії міжнародного договору України звільняє Україну від будь-якого зобов'язання щодо виконання договору і не впливає на права, зобов'язання чи правове становище України, що виникли в результаті виконання договору до припинення його дії.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 “Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» постановлено про вихід з Угоди про гарантії прав громадян-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. Москві.
Листом Міністерства закордонних справ України від 29.12.2022 №72/14-612- 108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 №376 (із змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року в м. Москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19.06.2023.
Міністерство юстиції України у повідомленні від 10 січня 2023 року, яке опубліковано у Офіційному віснику України від 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 для України 19.06.2023.
Законом України від 29.10.1996 № 434/96-ВР “Про ратифікацію Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про гарантії прав громадян у галузі пенсійного забезпечення» ратифіковано Угоду між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про гарантії прав громадян у галузі пенсійного забезпечення (далі Угода).
Відповідно до абзаців 1-2 ст. 5 Угоди пенсійне забезпечення громадян України і громадян Республіки Молдова та членів їх сімей здійснюється по законодавству тієї держави, на території якої вони постійно проживають.
При переселенні пенсіонера з території однієї держави на територію іншої держави на постійне місце проживання виплата пенсії за попереднім місцем проживання припиняється у відповідності із законодавством кожної з держав.
Статтею 7 Угоди передбачено, що пенсійне забезпечення громадян обох держав здійснюється компетентними установами держави, на території якої вони проживають в порядку, який передбачений законодавством цієї держави.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду України визначено Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07. 2003 №1058-ІV
За нормами статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу у період з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року не менше 32 років. Наявність необхідного страхового стажу визначається на дату досягнення особою відповідного віку.
Згідно з частиною 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Аналогічне визначення поняття "страховий стаж" міститься у статті 1 вказаного Закону, а саме: страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше.
З вищезазначеного слідує, що для зарахування періоду роботи до страхового стажу необхідною та обов'язковою умовою є сплата страхових внесків за вказаний період.
Наведене кореспондується з положеннями частини 2 статті 24 Закону №1058-ІV, за якими страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (до 01.01.2004).
Статтею 44 Закону №1058-IV встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії або про її відстрочення та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Частиною 5 статті 45 Закону №1058-IV визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846; далі - Порядок №22-1).
Згідно із підпунктом 2 пункту 2.1 Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
Відповідно до абзацу 12 підпункту 2 пункту 2.1 Порядку № 22-1 особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, (в тому числі документи, що підтверджують стаж роботи, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і за вислугу років), передбачені Порядком підтвердження наявного стажу роботи, а за періоди роботи після 01 січня 2004 року додатково надається інформація, отримана органами, що призначають пенсію, від відповідних фондів держав-учасниць міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення (в довільній формі) про сплату страхових внесків.
За приписами пунктів 4.1, 4.7, 4.8 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Заява про призначення пенсії з усіма поданими документами та рішенням про призначення пенсії зберігаються в окремій пенсійній справі на кожного пенсіонера. Пенсійні справи зберігаються в органах, що призначають пенсії, за місцем проживання (реєстрації) або за місцем перебування пенсіонерів.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Згідно із пунктами 1 та 2 Порядку №637 (з наступними змінами та доповненнями) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно із пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція) до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 1 до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано період роботи з 01.08.1989 по 01.09.1989 згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки в записі № 4 дата наказу на переведення “31.07.1989» не відповідає даті переведення “01.09.1989». Крім цього, зазначено, що печатка якою засвідчено запис №4 частково на іноземній мові.
Судом, згідно з записами у трудовій книжці ОСОБА_1 НОМЕР_2 встановлено наступне: на підставі запису №3 позивач прийнята на стажування з 01.08.1989 по 01.09.1989 у відділ виробництва, торгівлі та зовнішніх зв'язків в Молдавський державний промислово-торговий концерн «Молдлегпром» (наказ №100-к від 31.07.1989); на підставі запису №4 з 01.09.1989 переведена в УНДІ Молдлегпром (наказ №100-к від 31.07.1989).
Записи у трудовій книжці ОСОБА_1 НОМЕР_2 про прийняття позивача на стажування та про переведення на роботу, скріплені печаткою підприємства та засвідчені підписом посадової особи - начальника ВК, не містять помарок, виправлень чи неточностей.
З запису №3, який внесений на підставі наказу №100-к від 31.07.1989 вбачається, що період стажування позивача розпочинається з 01.08.1989 та закінчується 01.09.1989, а відтак, відомості зазначені в записі №4, про переведення позивача в УНДІ Молдлегпром відповідають наказу №100-к від 31.07.1989.
Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 1 до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано період роботи з 01.09.1989 по 29.12.1990 згідно перекладу трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки відсутня печатка, що засвідчує запис про звільнення.
Судом, згідно з записами у трудовій книжці ОСОБА_1 НОМЕР_2 встановлено наступне: на підставі запису №5 з 01.09.1989 позивач прийнята на посаду інженера-технолога ІІ категорії в УНДІ Молдлегпром (наказ №15-к від 01.09.1989); на підставі запису №6 з 29.12.1990 звільнена за власним бажанням з УНДІ Молдлегпром (наказ №219 від 27.12.1990) (а.с.12 зворот, 14 (переклад)).
Запис у трудовій книжці ОСОБА_1 НОМЕР_2 про звільнення скріплений печаткою УНДІ Молдлегпром та засвідчений підписом посадової особи - ст. інспектор ВК, не містить помарок, виправлень чи неточностей.
Таким чином, з записів у трудовій книжці позивача НОМЕР_2 вбачається, що позивач у спірний період з 01.09.1989 по 29.12.1990 дійсно працювала в УНДІ Молдлегпром.
Відповідачем 1 до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано також період роботи з 18.01.1991 по 06.06.1998 згідно перекладу трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки відсутня назва організації в записі про прийняття.
Судом, згідно з записами у трудовій книжці ОСОБА_1 НОМЕР_2 встановлено наступне: на підставі запису №7 з 18.01.1991 позивач прийнята на посаду лаборанта художнього факультету (наказ №6-к від 17.01.1991); на підставі запису №8 з 06.06.1998 звільнена з посади за власним бажанням з Державного інституту мистецтв (наказ №44-к від 12.06.1998) (а.с.12 зворот, 14 (переклад)).
Запис у трудовій книжці ОСОБА_1 НОМЕР_2 про звільнення скріплений печаткою Державного інституту мистецтв та засвідчений підписом посадової особи - начальника відділу кадрів, не містить помарок, виправлень чи неточностей.
Таким чином, з записів у трудовій книжці позивача НОМЕР_2 вбачається, що позивач у спірний період з 18.01.1991 по 06.06.1998 дійсно працювала в Державному інституті мистецтв.
Суд зазначає, що відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України “Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. Тому, порушення роботодавцем порядку заповнення трудової книжки не може бути підставою для позбавлення особи права на належну пенсію.
Так, Верховний суд у постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а та від 04.09.2018 у справі №423/1881/17 сформував правовий висновок, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Наявність сумнівів у відповідача 1 може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак не можуть нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого стажу. Вищевказане узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховно го Суду від 06.03.2018, справа №127/9055/17.
Посилання на неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання призначення пенсії за віком. Вищевказане узгоджується з позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 29.03.2019 у справі №548/2056/16-а, від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а, від 21.02.2018 у справі №687/975/17.
А тому, з урахуванням наведених норм чинного законодавства України, правових висновків Верховного Суду та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про протиправність незарахування відповідачем 1 періодів роботи з 01.08.1989 по 01.09.1989, з 01.09.1989 по 29.12.1990, з 18.01.1991 по 06.06.1998 до страхового (трудового) стажу позивача.
З рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 09.05.2025 №032950012373 вбачається, що пенсійним органом до страхового стажу ОСОБА_1 зараховано страховий стаж - 23 роки 10 місяців 20 дні.
Таким чином, з зарахуванням до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 01.08.1989 по 01.09.1989, з 01.09.1989 по 29.12.1990, з 18.01.1991 по 06.06.1998 (08 років 09 місяців 20 днів), страховий стаж позивача, що враховується для призначення пенсії становитиме більше необхідних 32 років, а тому позивач набуває право на призначення пенсії за віком на підставі статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Аналіз наведених вище норм законодавства, що врегульовує спірні правовідносини, а також встановлені у справі обставини дають суду підстави для висновку, що рішення відповідача 1 є протиправним, оскільки воно не відповідає закону та прийняте з формальних підстав, без врахування істотних обставин у справі щодо факту трудової діяльності позивача у періоди з 01.08.1989 по 01.09.1989, з 01.09.1989 по 29.12.1990, з 18.01.1991 по 06.06.1998 та наявності відповідних записів у трудовій книжці. Це рішення не може вважатися таким, що прийняте добросовісно, розсудливо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
З огляду на встановлені обставини та правове регулювання спірних правовідносин рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 09.05.2025 №032950012373 про відмову у призначенні пенсії за віком є протиправним та підлягає скасуванню.
При вирішенні спору в частині позовних вимог зобов'язального характеру про призначення та проведення виплати пенсії за віком, заявлених до ГУ ПФУ у Волинській області, суд враховує наступне.
Як встановлено статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу у період з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року не менше 32 років. Наявність необхідного страхового стажу визначається на дату досягнення особою відповідного віку.
Таким чином, позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 право на призначення пенсії за віком набула 21.02.2025, тобто при досягненні нею віку 60 років.
Відповідно до пункту 1 статті 45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Оскільки, позивач із заявою про призначення пенсії за віком до ГУ ПФУ у Волинській області звернулася 02.05.2025, тобто не пізніше трьох місяців з дня досягнення нею пенсійного віку, то призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» слід проводити з 22.02.2025 (з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку).
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку №22-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Згідно з пунктом 4.2 розділу IV Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3. розділу IV Порядку №22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
За приписами пункту 4.10 розділу IV Порядку №22-1 після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.
Аналіз наведених вище положень Порядку №22-1 свідчить про наступне:
- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території;
- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п.4.10);
- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.
Так, у межах спірних правовідносин заява позивача про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ у Львівській області та за результатом її розгляду прийнято спірне рішення.
Суд зауважує, що відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення пенсії, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23.
Відтак, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу IV Порядку №22-1 належним відповідачем у частині позовних вимог щодо зарахування страхового стажу та зобов'язання призначити пенсію є ГУ ПФУ у Львівській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглянув заяву позивача про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову.
Натомість, ГУ ПФУ у Волинській області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому відсутні правові та фактичні обставини для покладання на нього обов'язку щодо прийняття рішення за заявою позивача. Згідно з пунктом 4.10 розділу IV Порядку №22-1 ГУ ПФУ у Волинській області визначено як суб'єкт, який буде здійснювати виплату пенсії позивачу за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання (в разі її призначення/перерахунку).
Отже, позовні вимоги до ГУ ПФУ у Волинській області заявлені безпідставно.
Таким чином, суд у цій справі дійшов висновку, що для ефективного захисту прав позивача позовні вимоги слід задовольнити частково шляхом визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 09.05.2025 №032950012373 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком із врахуванням до страхового стажу періодів роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 з 01.08.1989 по 01.09.1989, з 01.09.1989 по 29.12.1990, з 18.01.1991 по 06.06.1998; зобов'язання ГУ ПФУ у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 з 01.08.1989 по 01.09.1989, з 01.09.1989 по 29.12.1990, з 18.01.1991 по 06.06.1998 та призначити і виплачувати пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 22.02.2025.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, суд дійшов висновку, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Львівській області (відповідача, який виніс протиправне рішення) необхідно стягнути судовий збір у розмірі 968,96 грн, сплачений відповідно до квитанції від 01.07.2025 №7441-5966-6492-1372 (а.с.7).
Керуючись статтями 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 09.05.2025 №032950012373 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком із врахуванням до страхового стажу періодів роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 10.09.1982, а саме з 01.08.1989 по 01.09.1989, з 01.09.1989 по 29.12.1990, з 18.01.1991 по 06.06.1998.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 10.09.1982, а саме з 01.08.1989 по 01.09.1989, з 01.09.1989 по 29.12.1990, з 18.01.1991 по 06.06.1998 та призначити і виплачувати пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 22.02.2025.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області судові витрати у розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, Львівська область, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885).
Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 6, код ЄДРПОУ 13358826).
Суддя Т.М. Димарчук