Справа № 646/153/25
Провадження № 2/646/1899/2025
14 жовтня 2025 року м.Харків
Основ'янський районний суд міста Харкова в складі: головуючого - судді Чорної Б.М.,
за участі секретаря судових засідань: Машко П.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ПАТ НАСК «ОРАНТА», ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої дорожньо-транспортною пригодою,
встановив:
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Основ'янського районного суду міста Харкова з позовом до ПАТ НАСК «ОРАНТА», ОСОБА_3 та просили суд: стягнути на користь ОСОБА_1 з ПАТ НАСК «ОРАНТА» матеріальну шкоду в межах страхового відшкодування в розмірі 34 841,52 грн.; з ОСОБА_3 збитки у вигляді втрати товарної вартості в розмірі 27 570,63 грн., моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн., франшизу у розмірі 2 500,00 грн., витрати по оплаті вартості незалежної оцінки в розмірі 5500,00грн. та оплати вартості дефектовки транспортного засобу після ДТП у сумі 1896 грн.; стягнути на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн. та витрати на оплату поштової кореспонденції 272 грн. щодо повідомлення ОСОБА_3 про час і місце огляду пошкодженого транспорту, та вирішити питання про стягнення витрат.
В обґрунтування позовних вимог позивачі вказали, що 29 жовтня 2024 року о 16:55 год. в м.Харкові на майдані Героїв Небесної Сотні, 36, (на службовій парковці Харківського апеляційного суду) сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу марки Mercedes-Benz GL500 д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 , та належним чином припаркованого транспортного засобу марки Opel Моkkа, д.н.з. НОМЕР_2 .В., який належить ОСОБА_1 на праві власності.
Постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2024 року ОСОБА_3 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 850грн. Стягнуто з ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 605,60грн. (шістсот п?ять) грн. 60 (шістдесят) коп. на користь держави. Із змісту вказаної постанови вбачається, що ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом марки Mercedes-Benz GL500 д.н.з. НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв наїзд на припаркований автомобіль Opel Моkkа, д.н.з. НОМЕР_2 .В. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження, завдано матеріальні збитки. Вказана постанова 03 січня 2025 року набрала законної сили. Під час ДТП автомобіль марки Opel Моkkа, д.н.з. НОМЕР_2 .В., власником якого є ОСОБА_1 , отримав механічні пошкодження.
Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_3 , як власника наземного транспортного засобу марки Mercedes-Benz GL500 д.н.з. НОМЕР_1 , на момент ДТП була застрахована в ПАТ НАСК «ОРАНТА». Договір (Поліс) серія АТ № 5253070 від 02.02.2024 року. Разом з тим, оскільки копію полісу ОСОБА_3 на час подання позову страховою компанією на заяву ОСОБА_1 так і надано не було, розмір страхової суми (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду заподіяну майну та розмірі франшизи невідомий. Зі слів працівника ПАТ НАСК «ОРАНТА» розмір франшизи становить 2 500 грн., а розмір страхової суми (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду заподіяну майну становить 150 000грн.
31 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ НАСК «ОРАНТА» із повідомлення про ДТП та виплату страхового відшкодування. 18 листопада 2024 року з метою визначення розміру страхового відшкодування, у присутності ОСОБА_1 (власника транспортного засобу), ОСОБА_2 (водія - учасника ДТП), представника ПАТ НАСК «ОРАНТА» (оцінювача), у офіційного ділера Опель - ТОВ «АВТО ГРАФ Ф» було проведено огляд транспортного засобу автомобіля Opel Моkkа д.н.з. НОМЕР_3 . На підставі вказаного огляду ТОВ «АВТО ГРАФ Ф» було виставлено рахунок, згідно якого вартість відновлювального ремонту (розмір збитків) складає 72 809грн. з урахуванням ПДВ.
Згідно висновку щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу №EP-136/11-24 від 21 листопада 2024 року, здійсненого на замовлення ОСОБА_1 : вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Ореl Моkkа д.н.з. НОМЕР_4 , на дату огляду 18 листопада 2024 року становить 93 502,35грн.; вартість відновлювального ремонту легкового автомобіля Opel Mokka д.н.з. НОМЕР_4 , без урахування фізичного зносу вузлів і деталей, на дату огляду 18 листопада 2024 року, становить: 65 931,72грн.; ринкова вартість автомобіля, до моменту пригоди, марки Opel Mokka д.н.з. НОМЕР_4 , на дату огляду 18 листопада 2024 року становить 918 733,80грн.; величина втрати товарної вартості автомобіля Opel Mokka д.н.з. НОМЕР_3 становить 27 570,63грн. 11 грудня 2024 року на телефонний номер НОМЕР_5 від ПАТ НАСК «ОРАНТА» прийшло СМС-повідомлення щодо отримання у відділенні АТ «Ощадбанк» нарахованої ОСОБА_1 страхової виплати. 12 грудня 2024 року ОСОБА_1 у відділенні АТ «Ощадбанк» було отримано страхову виплату в розмірі 31 090,20грн. Оскільки із розміром страхового відшкодування ОСОБА_1 не погодився (так як він є явно заниженим) цього ж дня - 12 грудня 2024 року - ОСОБА_1 звернувся до ПАТ НАСК «ОРАНТА» із заявою про перегляд розміру страхового відшкодування надавши страховій компанії копію вказаного вище звіту. На час звернення до суду із цим позовом відповіді на вказане звернення від ПАТ НАСК «ОРАНТА» не надходило. Оскільки виплачений ПАТ НАСК «ОРАНТА» розмір страхового відшкодування не відповідає дійсності, є явно заниженим, тому з останньої на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сума в розмірі 34 841,52грн. (65 931,72грн. (оцінка згідно звіту) - 31 090,20 грн. (розмір здійсненої страховою компанією виплатою) в межах ліміту страхового відшкодування визначеного страховим полісом. Крім того, позивач вказав, що із висновку щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № EP-136/11-24 від 21 листопада 2024 року вбачається величина втрати товарної вартості автомобіля Opel Mokka Д.н.3. НОМЕР_4 , що становить 27 570,63грн. Також, через пошкодження належного мені ОСОБА_1 транспортного засобу останній зазнав моральних страждань. Неправомірні дії ОСОБА_3 призвели до душевних страждань, стану постійного стресу, порушення звичних комфортних умов проживання та членів сім?ї. Зазначив, що вказаний транспортний засіб був придбаний ним 28 вересня 2024 року, тобто на момент ДТП йому було лише один місяць, автомобіль фактично є новим, натомість, завдяки протиправним діям ОСОБА_3 , вже має пошкодження та є таким, що був у ДТП. Будь-який його відновлювальний ремонт не поверне транспортний засіб до заводських налаштувань та до стану, який існував до ДТП, та не змінить того факту, що даний транспортний засіб вже був у ДТП. Крім того, ОСОБА_1 зазначив, що наразі відсутні кошти на відновлення транспортного, засобу, а розмір страховою виплати є недостатнім, у зв?язку із чим, позивач, інвалід ІІ групи, вимушений у судовому прядку захищати свої права, витрачати час на стягнення недонарахованої суми необхідної для відновлення транспортного засобу у стан, який існував до ДТП. Більш того, просив врахувати суд, що ОСОБА_3 зник з місця ДТП.
Також, в обґрунтування моральної шкоди, позивач ОСОБА_2 вказав, що отримав значний стрес, та пережив сильні душевні страждання, подія змінила звичайний спосіб його життя, моральну шкоду позивач оцінює також в 50 000 грн.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2025 головуючим визначено суддю Чорну Б.М.
Ухвалою судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 13.01.2025 направлено матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ПАТ НАСК «ОРАНТА», ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої дорожньо-транспортною пригодою до Шевченківського районного суду міста Харкова.
Постановою Харківського апеляційного суду від 14 лютого 2025 року ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 13.01.2025 скасовано та направлено справу для продовження розгляду.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.02.2025 справу передано на розгляд судді Чорній Б.М.
Ухвалою судді Основ'янського районного суду міста Харкова від 24.02.2025 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою судді Основ'янського районного суду міста Харкова від 24.02.2025 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову повернуто.
Ухвалою судді Основ'янського районного суду міста Харкова від 28.02.2025 відкрито загальне позовне провадження у справі.
03.03.2025 року від позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 надійшла заява про зменшення позовних вимог, а саме в частині стягнення з ПАТ НАСК «ОРАНТА» на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди, завданої ДТП, в межах ліміту страхового відшкодування з 34 841,52 грн. до 24 586,32 грн.
Ухвалою Основ'янського районного суду міста Харкова від 06.03.2025 року заяву про забезпечення позову повернуто.
Постановою Харківського апеляційного суду від 21 квітня 2025 року ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 24.02.2025 скасовано з направленням справи для продовження розгляду.
Постановою Харківського апеляційного суду від 21 квітня 2025 року ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 06.03.2025 скасовано з направленням справи для продовження розгляду.
Ухвалою Основ'янського районного суду міста Харкова від 05.05.2025 року заяву про забезпечення позову задоволено, відповідно до якої забезпечено позов шляхом накладення арешту на транспортний засіб марки Mercedes-Benz GL 500, д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_3 на праві власності, та грошові кошти, які належать відповідачу ОСОБА_3 в межах суми заявлених позовних вимог, та заборонено ОСОБА_3 вчиняти дії щодо відчуження вказаного вище рухомого майна.
19 червня 2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від ОСОБА_3 , в якому він просив відмовити в задоволенні позову, оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 є необґрунтованими, безпідставними, бездоказовими, та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, з огляду на наступне. Щодо стягнення майнової шкоди зазначив, що дійсно 29.10.2024 о 16:55 год., керуючи автомобілем Mercedes-Benz GL500 д.н.з. НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв наїзд на припаркований автомобіль, на момент ДТП мав чинний поліс № АТ/5253070 ПАТ НАСК «ОРАНТА» обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів терміном дії з 02.02.2024 по 01.02.2025. Відповідно до п.4,5 Полісу страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну становить 160000,00 грн., розмір франшизи- 2500,00 грн. Так, згідно наданих позивачем ОСОБА_1 платіжних інструкцій на отримання грошового переказу від 12.12.2024, 22.01.2025, останній отримав виплати страхового відшкодування на загальну суму 41 345,40 грн. Тобто, ПАТ НАСК «ОРАНТА» згідно Полісу № AT/5253070 в межах суми на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну здійснило покриття матеріальних збитків ОСОБА_1 . Вимога щодо відшкодування втрати товарної вартості автомобіля також є необґрунтованою, оскільки вказані збитки були покриті страховою виплатою ПАТ НАСК «ОРАНТА» згідно Полісу № AT/5253070, натомість ОСОБА_1 додатково, з метою подальшого збільшення ціни позову була замовлена оцінка вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного засобу, а саме елементи та роботи, які не мають прямого зв'язку з ДТП, а тому просив визнати вказаний Висновок щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику № ЕР-136/11-24 від 18.11.2024 недостовірним та неналежним, оскільки інформація не дозволяє точно встановити дійсні обставини справи та співмірність завданої шкоди. З приводу стягнення моральної компенсації наголосив, що позивачі при оцінці своїх моральних чи фізичних страждань, навели вигадану цифру, яка належним чином не може підлягати оцінки в якості компенсації, ОСОБА_3 не перешкоджав оформленню ДТП, та в подальшому виконав постанову Червонозаводського районного суду міста Харкова від 23.12.2024 року шляхом оплати штрафу, окрім того пропонував вирішити питання на місці без виклику представників поліції. А щодо заявлених вимог позивача ОСОБА_2 просив відмовити та визнати останнього неналежним позивачем, оскільки він не є учасником ДТП, оскільки ОСОБА_3 виїзжав з парковки Харківського апеляційного суду та скоїв наїзд на вже припаркований автомобіль, в той час за кермом автомобіля нікого не було.
Ухвалою Основ'янського районного суду міста Харкова від 26.06.2025 року відкладено підготовче засідання та клопотання позивачів про витребування доказів задоволено.
Ухвалою Основ'янського районного суду міста Харкова від 15.09.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
Від позивачів в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи без їх участі.
09.07.2025 року від представника відповідача ПАТ «НАСК «ОРАНТА» надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності, та просив суд врахувати, що між позивачем та ПАТ «НАСК «ОРАНТА» склалися відносити не з відшкодування завданої йому майнової шкоди, а з виплати страхового відшкодування, які врегульовано ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», і який має пріоритет у застосуванні до вказаних правовідносин. Вказав, що оскільки фактичного ремонту пошкодженого автомобіля виконано не було та витрати позивача на оплату ПДВ по такому ремонту не були понесені, тому й відсутні законні підстави для компенсації позивачу, як потерпілому в ДТП, суми ПДВ, включеного судовим експертом до складу матеріального збитку.
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся у встановленому законом порядку, на підтвердження чого в матеріалах справи наявна поштова кореспонденція, яка була повернута оператором поштового зв'язку у зв'язку із відсутністю адресата за адресою доставки. Заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у його відсутність до суду не надходило.
Відповідно до постанови КЦС ВС від 10.05.2023 № 755/17944/18 (61-185св23) довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку «адресат відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду, зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки .
Суд, оглянувши відеозапис та дослідивши матеріали справи, прийшов до наступних висновків.
Так, з матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб Opel Mokka 2023 року випуску, д.н.з. НОМЕР_6 , належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 , на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 (а.с.57)
Судом встановлено, що 29.10.2024 о 16:55 год. в м.Харкові на майдані Героїв Небесної Сотні, буд.36, ОСОБА_3 керуючи автомобілем Mercedes-Benz GL500 д.н.з. НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв наїзд на припаркований автомобіль Opel Mokka, д.н.з. НОМЕР_6 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження, завдано матеріальні збитки.
У матеріалах справи міститься постанова Червонозаводського районного суду м. Харкова від 23.12.2024 року (справа №646/12353/24), з якої вбачається що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі 850 грн. та судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп. (а.с.27)
Постанова набрала законної сили 03.01.2025 року.
Згідно ч.4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Верховний Суд у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17) зазначив, що преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.
Таким чином, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що винною у ДТП 29.10.2024 за участі водіїв ОСОБА_3 , потерпілого ОСОБА_2 є водій ОСОБА_3 .
На момент ДТП цивільно - правова відповідальність водія ОСОБА_3 , як власника Mercedes-Benz GL500 д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована в ПАТ «НАСК «ОРАНТА», Поліс №АТ/5253070, строк дії 02.02.2024-01.02.2025 рік. Страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду, заподіяну майну- 160 000,00 грн.(а.с.101)
Позивач ОСОБА_1 звернувся з повідомленням за вх. №394 від 31.10.2024 про дорожньо-транспортну пригоду за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, реєстраційний номер № 24-20-21518 (а.с.22)
ОСОБА_1 звернувся із повідомленням до ПАТ «НАСК «ОРАНТА» із заявою про страхове відшкодування за договором страхування серії АТ №5253070 (а.с.21).
Згідно рахунку №0000001532 від 21.11.2024 року від офіційного ділера Опель - «АВТО ГРАФ Ф» при проведенні огляду транспортного засобу Opel Mokka, д.н.з. НОМЕР_6 , в якому зафіксовано характер пошкодженого автомобіля, вартість відновлювального ремонту складає 72 809 грн. з врахуванням ПДВ (а.с. 31).
Відповідно до акту виконаних робіт № К240000713 від 18 листопада 2024 року вартість проведення дефектовки авто після ДТП завданого власнику автомобіля ОСОБА_1 становить 1 896,00 грн. (а.с.29-30).
З метою визначення розміру матеріального збитку, отриманого у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу, який належить ОСОБА_1 , останній звернувся до СОД ФОП ОСОБА_4 (а.с.33-36)
Згідно із Звітом про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику ЕР-136/11/24 від 18 листопада 2024 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Opel Mokka, д.н.з. НОМЕР_6 на дату огляду становить 93 502,35 грн.; вартість відновлювального ремонту легкового автомобіля Opel Mokka, д.н.з. НОМЕР_6 , без урахування фізичного зносу вузлів і деталей, на дату огляду становить 65 931,72грн.; вартість автомобіля, до моменту пригоди Opel Mokka, д.н.з. НОМЕР_6 становить: 918 733,80 грн.; величина втрати товарної вартості автомобіля Opel Mokka, д.н.з. НОМЕР_6 становить 27 570,63 грн., що також підтверджується Висновком щодо вартості матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ № ЕР-136/11/24. (а.с. 37-64)
Відповідно до квитанції до прибуткового ордера №136/11-24 від 18 листопада 2024 року вартість проведення оцінка майна становить 5 500,00 грн. (а.с.36).
Позивачем ОСОБА_1 у позові зазначено та не заперечується, що ним отримано суму страхового відшкодування від ПАТ «HACK «ОРАНТА» страхове відшкодування у розмірі 31 090,20 грн. та 10 255,20 грн., що також підтверджується платіжними інструкціями (а.с. 119, 120 Том №2). Зазначені обставини також не оспорюються відповідачами.
12.12.2024 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до ПАТ «HACK «ОРАНТА» про перегляд розміру страхового відшкодування, вказуючи на те, що розмір страхового відшкодування є явно заниженим та не відповідає дійсності (а.с.25)
Звертаючись з позовом до суду, позивач вказав, що він звернувся до експерта та отримав звіт щодо вартості матеріальних збитків, а тому просить стягнути з ПАТ «HACK «ОРАНТА» різницю виплаченого відшкодування в межах ліміту страхового відшкодування визначеного страховим полісом, а з ОСОБА_3 збитки у вигляді втрати товарної вартості.
Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до ч.3 ст. 386 ЦК України власник права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Положеннями частини першої статті 1166 ЦК України передбачено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Статтею 3 вказаного закону встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону № 1961-IV).
Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування (пункт 9.1 статті 9 Закону № 1961-IV).
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) сформульовано висновок, про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Закону № 1961-IV у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV).
Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до матеріалів справи вказана різниця страхового відшкодування складає 24 586,32 грн. (65 931,72- 31 090,20 -10255,20 грн.), та в такому випадку наявні підстави для стягнення такого відшкодування з ПАТ «HACK «ОРАНТА».
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Щодо вимог позивача ОСОБА_1 про стягнення збитків з ОСОБА_3 , у вигляді втрати товарної вартості, суд зазначає, що у постанові Верховного Суду від 12 липня 2023 року у справі № 591/1861/22 (провадження № 61-2507св23) зазначено, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Крім того, у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 522/15636/16-ц, провадження 61-1819св17, зазначено, що якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Враховуючи те, що на відновлення автомобіля позивача окремі вузли підлягали заміні, суд апеляційної інстанції правильно визначив розмір коштів, який необхідний на відновлення пошкодженого автомобіля позивача та дійшов обґрунтованого висновку про стягнення на користь позивача різниці між фактичним розміром шкоди, страховою виплатою і витратами, які необхідні для повного відновлення транспортного засобу.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).
Таким чином, різницю між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування необхідно вираховувати саме з вартості матеріального збитку.
Згідно зі статтями 29, 32 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов'язану з утратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує.
Згідно з пунктом 2.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика), вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі - КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Відповідно до пункту 8.3.Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.
Отже, за змістом указаних положень законодавства величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків).
Пунктом 1.6. Методики визначено, що величина втрати товарної вартості - це умовна величина зниження ринкової вартості КТЗ, відновленого за нормативними вимогами після пошкодження, порівняно з ринковою вартістю подібного непошкодженого КТЗ.
Доводи відповідача, викладені у відзиві про те, що позивачем не доведено розміру матеріальної шкоди, зокрема, що Висновок щодо вартості матеріального збитку № ЕР-136/11-24 від 18.11.2024 року є недійсний та не може бути допустимим доказом визначення розміру шкоди - є необґрунтованими, оскільки відповідачем не спростовано суму завданого матеріального збитку, не надано власний звіт про оцінку матеріальної шкоди, не заявлено клопотання про призначення судово-технічної експертизи з метою визначення суми матеріального збитку, тобто не вчинено жодних дій необхідних для визначення розміру матеріального збитку.
Розглядаючи вимоги позивача ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача ОСОБА_3 франшизи у розмірі 2500 грн. суд дійшов висновку, що відповідно до ст.9 Закону України «Про страхування» визначено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування. Тобто, франшиза це ті збитки, попередньо прописані в договорі, які страховик не відшкодовує в разі виникнення страхового випадку.
При цьому суд також бере до уваги правові позиції Верховного Суду, висловлені 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15 та 12 грудня 2018 року у справі №758/2356/17-ц, згідно якої володілець джерела підвищеної небезпеки має відшкодувати потерпілому вартість відновлювального ремонту, що перевищує ліміт відповідальності страховика, франшизу, якщо вона встановлена умовами договору, і втрату вартості автомобіля у разі її наявності.
Позивач не вказує про отримання від відповідача грошових коштів в якості сплати франшизи, а тому позовні вимоги в цій частині також знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, ґрунтуються на законі, а відтак підлягають задоволенню (а.с.191).
Також до суду надано докази того, що за проведення дефектовки транспортного засобу після ДТП у розмірі 1 896,00 грн. та звіту про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № ЕР-136/11/24, складеного суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5 на замовлення ОСОБА_1 , у розмірі 5 500,00 грн. сплачено саме позивачем, матеріали справи містять відповідні платіжні документи про здійснення такої оплати, що відповідачем не заперечувалось, у зв'язку з чим наявні для задоволення вказаних вимог.
Суд критично ставиться до вимог відповідача ОСОБА_3 про визнання ОСОБА_2 неналежним позивачем, оскільки факт правомірності володіння особою транспортним засобом є достатньою підставою для неї, щоб звернутися за захистом права щодо відшкодування шкоди, заподіяної вказаному майну.
За змістом частини другої статті 1187 ЦК України володільцем джерела підвищеної небезпеки є юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших правових підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Пунктом 2.2. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (в редакції, чинній на час вчинення ДТП) передбачено, що власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.
Якщо порушення речового права на чуже майно, з вини третіх осіб, завдало певних майнових збитків особі, якій належить це право, то ця особа може звернутися за захистом належних їй прав на підставі статті 396 ЦК України. Таким чином, спричинення шкоди користувачу майна випливає з факту його користування цим майном на достатній правовій підставі відповідно до пункту 2.2 Правил дорожнього руху (висновок Верховного Суду України в постанові від 03 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14).
З огляду на вказане суд вважає, що ОСОБА_2 , який правомірно володіє транспортним засобом належить право на відшкодування майнової шкоди, заподіяної цьому майну за рахунок винної особи, що також підтверджується відеозаписом від 29.10.2024 року (16:55:10 год.)
Аналогічного висновку дійшли Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду в постановах від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20), від 07 листопада 2018 року у справі № 200/21325/15-ц, від 03 квітня 2019 року в справі №299/2811/16-ц, від 17 жовтня 2019 року у справі № 300/193/17, від 27 листопада 2019 року у справі № 607/3007/16-ц, Верховний Суд України у постанові від 03 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14, і така практика є сталою.
Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди, суд виходить з такого.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнового) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних або фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства, п.3 ч.2 ст.23 ЦК України, моральна шкода може полягати, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до роз'яснень, наданих в п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, при цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 жовтня 2020 року у справі № 372/2085/16-ц (провадження № 61-18385св19) зазначено, що: «під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Аналіз зазначених норм права дає можливість дійти висновку про те, що моральна шкода підлягає відшкодуванню за наявності у діях особи, яка заподіяла таку шкоду складу цивільного правопорушення, елементами якого є заподіяна шкода, встановлення факту протиправної поведінки такої особи, наявності причинного зв'язку між ними та вини заподіювача шкоди».
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, деякі форми нематеріальної шкоди, включаючи моральні страждання, за самою їхньою природою не завжди можна підтвердити конкретними доказами (рішення у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства» (Abdulaziz, Cabales and Balkandali v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, серія А, № 94, п.96), але це не заважає суду присуджувати грошову компенсацію, якщо у нього є розумні підстави вважати, що заявник зазнав моральної травми, яка потребує такого відшкодування.
В рішенні ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі "Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі", зазначається, що "з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які…зіткнулися з проблемами...можуть зазнати страждань і тривоги". Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин.
Суд погоджується з доводами позивача ОСОБА_1 про те, що сам факт пошкодження майна внаслідок ДТП є вже достатньою підставою для висновку про заподіяння йому моральної шкоди, враховуючи стан здоров'я та наявності в останнього інвалідності ІІ групи, а також стан постійного стресу, емоційних затрат у зв'язку з пошкодженням нового транспортного засобу, який був придбаний місяць назад, водночас не вказано конкретних змін, яких зазнав позивач у життєвих стосунках, який чином пошкодження автомобіля вплинуло на його звичайний уклад життя, тому суд вважає за можливе частково задовольнити позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди та стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн.
Також суд погоджується з доводами позивача ОСОБА_2 про те, що ДТП вчинена на робочому місці є вагомою підставою для висновку про заподіяння йому моральної шкоди, враховуючи стан значного стресу, спричинення глибоких душевних страждань, наявність наказу Харківського апеляційного суду про надання частини щорічної відпустки за період з 31 жовтня 2024 року по 07 листопада 2024 включно, тривалістю 8 календарних днів, водночас не зазначає яким чином пошкодження автомобіля вплинуло на його звичайний уклад життя, тому суд вважає за можливе частково задовольнити позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди та стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що визначено частиною 2 статті 77 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно до п.6 ч.1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Вимогами ч.1, 2 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та інших витрат пов'язаних з розглядом справи, зокрема: на професійну правничу допомогу та пов'язані із залученням експертів.
З урахуванням того, що позивачами не подано доказів понесених судових витрат, суд зазначає, що згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 274-279, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ПАТ НАСК «ОРАНТА», ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, - задовольнити частково.
Стягнути з ПАТ «НАС «ОРАНТА» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду завдану ДТП в межах ліміту страхового відшкодування у розмірі 24 586 (двадцять чотири тисячі п'ятсот вісімдесят шість) грн. 32 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 збитки у вигляді втрати товарної вартості у розмірі 27 570 (двадцять сім тисяч п'ятсот сімдесят) грн. 63 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 франшизу у розмірі 2500 (дві тисячі п'ятсот) грн. 00 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті вартості незалежної оцінки у розмірі 5 500 (п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті вартості дефектовки транспортного засобу після ДТП у розмірі 1 896 (одна тисяча вісімсот дев'яносто шість) грн. 00 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати на оплату поштової кореспонденції 272 (двісті сімдесят дві) грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/sud.
Повне рішення складено 14.10.2025 року.
Відомості про учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_8 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;
Позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_9 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;
Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_10 , місце реєстрації : АДРЕСА_2 ;
Відповідач - ПАТ «НАСК «ОРАНТА», ЄДРПОУ :00034186, місце знаходження: 02081, м.Київ, вул.Здолбунівська, буд.7-А.
Суддя Б.М.Чорна