Справа № 635/3087/25
Провадження № 1-кс/635/1854/2025
14 жовтня 2025 року смт Покотилівка Харківський район Харківська область
Харківський районний суд Харківської області у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 (на відеозв'язку),
підозрюваного - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в режимі відеоконференції клопотання слідчого СВ ВП №3 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області ОСОБА_5 , погоджене начальником Чугуївського відділу Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 , за матеріалами досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024041330000870 від 29.10.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 407 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
Слідчий СВ ВП №3 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області ОСОБА_5 , звернулася до суду клопотанням, погодженим начальником Чугуївського відділу Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 , за матеріалами досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024041330000870 від 29.10.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 407 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з матеріалами клопотання вбачається, що СВ ВП № 3 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024041330000870 від 29.10.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185, ч. 5 ст. 407 КК України.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20.06.2024 № 174 військовослужбовця військової служби за контрактом солдата ОСОБА_4 зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення та призначено на посаду стрільця 1 стрілецького спеціалізованого відділення 2 стрілецького спеціалізованого взводу 1 стрілецької спеціалізованої роти стрілецького спеціалізованого батальйону (ШКВАЛ).
Вимоги ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», зобов'язують солдата ОСОБА_4 захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України.
У відповідності до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (зі змінами), ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, солдат ОСОБА_4 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; беззастережно виконувати накази командирів; знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та виконувати завдання, пов'язані із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Згідно вимог ст. ст. 12, 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків він зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові. Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Статтями 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, визначено необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків, зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною радою України, у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який продовжено до теперішнього часу.
ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом військової частини НОМЕР_1 , достовірно знав та усвідомлював, що повинен неухильно дотримуватись вимог ст. ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, які зобов'язують його: свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, захищати суверенітет і територіальну цілісність України, забезпечувати її економічну та інформаційну безпеку, віддано служити українському народу, сумлінно, чесно та зразково виконувати військовий обов'язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, не допускати негідних вчинків.
Однак, солдат ОСОБА_4 під час проходження військової служби за мобілізацією, в порушення вищезазначених нормативно-правових актів, 02.10.2024 вирішив стати на злочинний шлях та діючи умисно, в умовах воєнного стану, без дозволу командування та поважних причин тимчасово, незаконно ухилитися від проходження військової служби та провести час на власний розсуд.
Так, солдат ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, перебуваючи на посаді стрільця 1 стрілецького спеціалізованого відділення 2 стрілецького спеціалізованого взводу 1 стрілецької спеціалізованої роти стрілецького спеціалізованого батальйону (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 реалізуючи свій злочинний умисел, з мотивів небажання виконувати обов'язки військової служби та з метою незаконно тимчасово ухилитися від неї, маючи об'єктивні можливості проходити військову службу, в умовах воєнного стану, у порушення вимог ст. ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, самовільно залишив місце тимчасової дислокації підрозділу в районі АДРЕСА_1 та до теперішнього часу проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та без поважних причин.
За час відсутності на службі ОСОБА_4 обов'язки з військової служби за посадою не виконував, в медичні установи не звертався, правоохоронні органи, органи державної влади або органи місцевого самоврядування про свою належність до військової служби, про вчинене ним самовільне залишення місця служби та про його причини не повідомляв, вільний час проводив на власний розсуд до 13.10.2025.
Таким чином, солдат ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - самовільне залишення місця служби без поважних причин, вчинене в умовах воєнного стану, військовослужбовцем (крім строкової служби).
Відповідно до указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану», затвердженого Верховною Радою України 24.02.2022 (№2102-ІХ), пункту № 31 частини першої статті 85 Конституції України та статті 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» по всій території України введено військовий стан, у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, який діє по теперішній час.
Досудовим розслідуванням встановлено, що солдат ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи на посаді стрільця 1 стрілецького спеціалізованого відділення 2 стрілецького спеціалізованого взводу 1 стрілецької спеціалізованої роти стрілецького спеціалізованого батальйону (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 , відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов'язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.
Разом з цим, ОСОБА_4 , засуджений: 08.02.2021 Нововодолазьким районним судом Харківської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 2 роки; 17.05.2023 Нововодолазьким районним судом Харківської області за ч. 4 ст. 185, ч. 3 ст. 78, ч. 1 ст. 71, ч. 4 ст. 71 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі; 07.07.2023 Нововодолазьким районним судом Харківської області за ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років 2 місяців позбавлення волі, звільнений 20.06.2024 з місць позбавлення волі ухвалою Харківського районного суду Харківські області від 11.06.2024 - умовно-достроково згідно ст. 81-1 КК України для проходження військової служби по контракту, на шлях виправлення не став, та маючи не зняту і не погашену в установленому законом порядку судимість, повторно вчинив корисливе кримінальне правопорушення, за наступних обставин.
Так, в період часу з 06.09.2025 до 13.09.2025, більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не представилось можливим, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , маючи злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, з метою особистого збагачення, прийшов за адресою: АДРЕСА_2 , з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на таємне викрадення чужого майна ОСОБА_4 підійшов до території будинку за вищевказаною адресою.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_4 підійшов до території домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , та порушуючи загальноприйняті норми права володіння, користування та розпорядження майном, прагнучі заволодіти таємно чужим майном, через паркан незаконно проник на територію домоволодіння, розташованого за вищевказаною адресою та шляхом розбиття віконної рами, з використанням металевої сокири, яка знаходилась біля вхідних дверей, проник до будинку, де зберігалось майно ОСОБА_6 .
Після чого ОСОБА_4 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на таємне заволодіння чужим майном, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки у вигляді спричинення майнової шкоди потерпілій, діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, з метою незаконного збагачення, перебуваючи в будинку за адресою: АДРЕСА_2 , скоїв крадіжку майна ОСОБА_6 , а саме: плазмовий телевізор ТМ «Comer» моделі «E32DU1100» чорного кольору, вартістю 5 940,00 грн, та настільний світильник ТМ «Z-Light» моделі «ZL50102» білого кольору вартістю 343,20 грн, згідно висновку судової товарознавчої експертизи № 14692 від 03.10.2025.
Після цього ОСОБА_4 вийшов з будинку та покинув місце вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_6 матеріальний збиток на суму 6 283,20 грн.
Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану, поєднана з проникненням у житло.
13.10.2025 старшим слідчим слідчого відділу поліції № 3 Харківського РУП №1 ГУНП в Харківській області, ОСОБА_5 , за погодженням з начальником Чугуївського відділу Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 407 КК України
Слідчий вважає, що обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами у їх сукупності, зокрема: повідомленням командира військової частини НОМЕР_1 від 19.10.2024 про порушення умовно-дострокового звільнення від відбування покарання для проходження військової служби; актом службового розслідування від 12.10.2024; показаннями свідків, які підтвердили факт та обставини вчинення солдатом ОСОБА_4 самовільного залишення військової частини; протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 13.09.2025; протоколом огляду місця події від 13.09.2025; протоколом допиту потерпілої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , протоколом допиту свідка; протоколом огляду місця події від 22.09.2025; постановою визнання речовими доказами; матеріалами, які характеризують особу ОСОБА_4 ; іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Слідчий в обґрунтування клопотання та необхідності застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, зазначила про наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які можуть настати, якщо обвинувачений буде перебувати на волі.
Так, ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто можливість переховування ОСОБА_4 від органу досудового розслідування, обґрунтовується наступним: ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчинені злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 407 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, у зв'язку з чим є усі підстави вважати, що ОСОБА_4 з метою уникнення від даного покарання буде переховуватись від органу досудового розслідування та суду.
Вказана обставина створює передумову уникнути підозрюваному ОСОБА_4 кримінальної відповідальності та переховуватися від органу досудового розслідування або суду.
Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні. Так, ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, які є його співслужбовцями, шляхом їх вмовлянь з метою давати показання на свою користь, так як більшість із свідків є військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 та разом проходять військову службу в одній і тій самій військовій частині разом з підозрюваним.
До того ж, показання свідків надані на досудовому слідстві не мають для суду наперед встановленої сили. Натомість суд досліджує всі докази безпосередньо в судовому засіданні.
Зокрема, перевірка достовірності підстав неявки до органу досудового розслідування або суду вимагатимуть від сторони обвинувачення певного часу, що в свою чергу призведе до необґрунтованого затягування строків досудового розслідування та створить можливості для ОСОБА_4 незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні. В той же час останній, перебуваючи на волі, не буде позбавлений можливості з використанням мобільних телефонів, тощо, здійснювати вплив на інших учасників кримінального провадження.
Ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, підтверджується тим, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення судового слідства. Зокрема, достовірність перевірки підстав неявки до органу досудового розслідування або суду вимагатимуть від сторони обвинувачення певного часу, що в свою чергу призведе до необґрунтованого затягування строків досудового розслідування та створить можливості для ОСОБА_4 незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто вчинити інше кримінальне правопорушення обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, як військовослужбовець військової служби, може повторно вчинити інший злочин, оскільки останній неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, за вчинені ним злочини.
Оцінюючи в сукупності викладене, варто прийти до висновку, що інші менш суворі запобіжні заходи не зможуть запобігти уникненню вищезазначених ризиків з боку ОСОБА_4 та відповідно до ст. 194 КПК України, йому необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав та посилався на те, що застосування жодного більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Підозрюваний в судовому засіданні проти задоволення клопотання слідчого щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував, висловив бажання продовжити службу в лавах ЗСУ та просив обрати інший запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі, а саме - підписку про невиїзд, щоб мати можливість продовжити проходження військової служби.
Вислухавши сторін кримінального провадження, дослідивши надані матеріали, слідчий суддя зазначає про таке.
Слідчим суддею встановлено, що СВ ВП № 3 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024041330000870 від 29.10.2024, за ознаками кримінальних правопорушеннях, передбачених ч.4 ст. 185, ч. 5 ст. 407 КК України.
13.10.2025 старшим слідчим СВ ВП № 3 Харківського РУП №1 ГУНП в Харківській області, ОСОБА_5 , за погодженням з начальником Чугуївського відділу Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 407 КК України військовослужбовцю ОСОБА_4 .
Отже, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 407 КК України, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, що відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно із п. 4 ч. 2ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до положень ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 , суспільну небезпеку інкримінованих кримінально протиправних дій, обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного.
Слідчий суддя вважає, що обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень підтверджується, насамперед, матеріалами службового розслідування військової частини, протоколами допитів свідків, які вказали про обставини події, що сталася.
На підтвердження цього слідчим суддею досліджено та надано оцінку матеріалам, долученим слідчим до клопотання, які в своїй сукупності дають підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри, та на переконання слідчого судді, незалежно від подальшої доведеності підозри чи правової кваліфікації інкримінованих ОСОБА_4 діянь, сукупність досліджених в судовому засіданні доказів свідчить, що він може бути причетним до цих злочинів.
Вирішуючи питання про доведеність існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя зазначає про таке.
В ході розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407, ч.5 ст.185 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів.
З огляду на тяжкість злочинів у вчиненні якоих підозрюється ОСОБА_4 та суворість можливого покарання, яке може бути призначено у випадку визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень так і обставини, як за національним законодавством, так і за судовою практикою Європейського суду з прав людини, визнаються вагомими факторами при оцінці даного ризику, підозрювана особа може переховуватись від органу досудового розслідування.
Тяжкість покарання, що загрожує особі у випадку визнання її винуватою у вчиненні злочинів, не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте як за національним законодавством (п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України), так і за практикою Європейського суду з прав людини, є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Слідчий суддя бере до уваги, що в даному випадку суворість покарання, передбаченого за злочини, в яких підозрюють ОСОБА_4 в сукупності з даними про особу підозрюваного та іншими обставинами кримінального правопорушення, яке вчинено в умовах воєнного стану, є достатньо суттєвим елементом при оцінюванні ризику його переховування.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків у кримінальному провадженні слід враховувати встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань у кримінальному провадженні, оскільки суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом.
Ризик незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні підтверджується тим, що останні ще не допитані у судовому засіданні, а тому підозрюваний може здійснювати на них незаконний вплив, з метою зміни їх показів на свою користь.
Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на даному етапі кримінального провадження підтверджується зокрема тим, що ОСОБА_4 інкримінується вчинення кримінального правопорушення проти порядку несення військової служби в період дії воєнного стану, що об'єктивно вказує на можливість вчинення ним інших кримінальних правопорушень, зокрема самовільне залишення місця військової служби або дезертирство, перебуваючи на волі, як військовослужбовець військової служби, може повторно вчинити інший злочин, оскільки останній неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, за вчинені ним злочини, а тому такий ризик є актуальним на даний час.
Також слідчим суддею враховано дані про особу підозрюваного, який є військовослужбовцем, має місце реєстрації та мешкання, не одружений, раніше судимий, відомості що його характеризують, його стан здоров'я, а також те, що матеріали клопотання не містять будь-яких даних, що поточний стан його здоров'я перешкоджає перебуванню в ізоляції від суспільства.
Відповідно до ч.7 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Таким чином, слідчий суддя, із врахуванням всіх обставин справи, наявних доказів та того, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, дійшов висновку про доведеність існування ризиків, зазначених у клопотанні слідчого, неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки тільки запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в період воєнного стану в Україні, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та дотримання покладених на нього процесуальних обов'язків.
Слідчий суддя зазначає, що для досягнення мети застосування запобіжних заходів, які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження, на початковій стадії досудового розслідування, що зумовлює необхідність в проведенні низки слідчих та процесуальних дій, застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є необхідним та доцільним.
Згідно із ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-1142,258-2585,260,261,402-405, 407, 408, 429,437442 Кримінального кодексу України.
Враховуючи викладене клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого СВ ВП №3 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області ОСОБА_5 , погоджене начальником Чугуївського відділу Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 , за матеріалами досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024041330000870 від 29.10.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 407 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 12.12.2025, включно, без визначення суми застави, взявши його негайно під варту в залі суду.
Встановити строк дії ухвали до 12.12.2025.
Контроль за виконанням цієї ухвали покласти на слідчого СВ ВП №3 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області ОСОБА_5 .
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той саме строк, але з моменту вручення копії ухвали суду.
Повний текст ухвали буде складено та підписано 15.10.2025.
Слідчий суддя ОСОБА_1